Справа № 2-5446/2010
10 серпня 2010 року м. Красноармійськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
у складі: головуючого - судді Заруцької Г.М.
при секретарі Марченко Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Красноармійську Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності інваліду 3 групи по захворюванням, внаслідок аварії на ЧАЕС , -
Позивачка, ОСОБА_1, 08 липня 2010 року звернулася до Красноармійського міськрайонного суду до відповідача Управління Пенсійного Фонду України в м. Красноармійську Донецької області про визнання дій протиправними та проведення перерахунку та виплату пенсії по інвалідності за період з 01.01.2005 року по 01.11.2006 рік, в обґрунтування якого вказала, що вона має статус потерпілої особи 1 категорії і є інвалідом Ш групи внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно посвідченню серія НОМЕР_1 від 30.12.1997 року та вкладки №615418с від 23.08.2007 року їй присвоєна 1 категорія постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, і вона перебуває на обліку Пенсійному Фонді м. Красноармійська, Донецької області.
Вона зверталася до Управління Пенсійного Фонду України у м. Красноармійську Донецької області з проханням провести перерахунок пенсії згідно норм законодавства «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
Але відповідачем їй було відмовлено в нарахуванні та виплаті пенсії відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих в результаті Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій І, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії, б) додаткову пенсію за шкоду, спричинену здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України №796-ХІІ передбачено, що «…що у всіх випадках пенсія інвалідам Ш групи, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими шості мінімальних пенсій за віком».
Згідно ст. 50 зазначеного Закону, особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами Ш групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
У відповідності з ч.3 ст. 42 Закону України №1058-ІУ при збільшенні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений Законом України, збільшується розмір пенсії. Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Ст. 65 Закону України «Про державний бюджет України на 2006р.» затверджено прожитковий мінімум для осіб, втративши працездатність: з 01.01 - 350,00 грн., з 01.04 - 359,00 грн., з 01.10 - 366,00 грн.
Відповідно до Закону України №231-У від 05.10.2006р. «Про внесення змін в Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в результаті Чорнобильської Катастрофи», який набрав чинності з 31.10.2006р.(Голос України), вона звернулася в УПФ України в м. Красноармійську з проханням про перерахунок та виплаті пенсії, як того вимагає закон.
У заяві вона вимагає від УПФ України щоб нарахували та сплатили їй пенсію за період з 01.01.2005 року по 01.11.2006 рік у розмірі який відповідає законодавству. Але, УПФ України в м. Красноармійськ відмовило у нарахуванні зазначеної пенсії у повному обсязі та не сплатило, тим самим скоїли неправомірну бездіяльність, чим порушили її законні права та інтереси, тому позивачка просить суд постановити рішення, яким задовольнити її позов.
У судове засідання позивачка надала письмову заяву, згідно якої підтримала доводи, викладені у позові, просить позов задовольнити у повному обсязі і розглядати справу в її відсутність (а.с. 16).
Представник відповідача позов не визнав, надав до суду заперечення, в якому пояснив, що в Управлінні Пенсійного Фонду України в м. Красноармійську Донецької області не має правових підстав для перерахунку та виплати позивачу державної пенсії у розмірі, який вказує позивачка і просив суд відмовити позивачці у задоволенні позову. Справу відповідач просить розглядати в його відсутність (а.с. 17-18).
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно посвідченню серія НОМЕР_1 від 30.12.1997 року та вкладки №615418с від 23.08.2007 року їй присвоєна 1 категорія постраждалої в наслідок Чорнобильської катастрофи, і позивачка перебуває на обліку у Пенсійному Фонді м. Красноармійська, Донецької області (а.с. 9-10). Захворювання та інвалідність позивачки пов'язано з впливом наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 12).
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його
преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Розділ 8 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Приписами зазначеної статті встановлено, що з 1 січня 2007 року максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищені, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), призначених (перерахованих) у 2006 - 2007 роках відповідно до цього Закону, не може перевищувати 12 мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на місяць згідно із Законом № 489-5 від 19 грудня 2006 року. Такий самий граничний розмір визначений даною статтею для пенсій призначених у 2006 році відповідно до Закону №3235-15 від 20 грудня 2005 року.
Проаналізувавши норми даної статті суд зазначає, що ними визначений загальний граничний (максимальний) розмір пенсій, призначених (перерахованих) за нормами спеціального закону у 2006-2007 роках, а також граничний розмір пенсій призначених за спеціальним законом.
Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам Ш групи - 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Нормами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до категорії 1.
Згідно частини третьої ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсія у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Частина четверта, статті 54 цього Закону передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів Ш групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим шести мінімальних пенсій за віком.
Суд зазначає, що даною нормою визначений для даної категорії нижчий розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами статті 49 спеціального закону передбачений максимальний розмір, то частиною 4 статті 54 даного закону нижчий розмір державної пенсії для інвалідів, віднесених виключно до першої категорії, та у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Посилання відповідача на частину 5 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою визначено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, внаслідок чого відповідач керувався розміром 19 грн. 91 коп., що визначені постановою. Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету» від 3 січня 2002 року № 1 (зі змінами внесеними постановою № 895 від 13 липня 2004 року), суд не приймає, оскільки ототожнювати порядок і розмір в силу різного правового навантаження цих значень неможливо.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівець, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від
15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року № 2017-Ш, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Прожитковий мінімум на 2006 рік відповідно до статті 65 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік" (газета „Урядовий кур'єр" від 30 грудня 2005 року) на одну особу, яка втратила працездатність в розрахунку на місяць складає: з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня - 366 гривень.
Таким чином, для позивачки як інвалідів Ш групи, особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів.
Позиція Управління ґрунтується виключно на постановах Кабінету Міністрів України, огляд яких не підтверджує доводи відповідача стосовно того, що будь-якою із них визначений мінімальний розмір пенсії за віком для встановлення нижчого рівня пенсії, у тому числі інвалідам, внаслідок захворювання від аварії на ЧАЕС.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі № 1-21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається,
Вирішуючи цей позов суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд вважає, що дії Управління щодо виплати пенсій позивачці (державної та додаткової) у розмірах менших від шести мінімальних пенсій за віком є незаконними, оскільки не відповідають вимогам частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
При цьому суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачці, починаючи з 01 січня 2005 року.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» і Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України , суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2005 року по 01 листопада 2006 року відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в слідстві Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії та виплатити їй , як інваліду третьої групи, захворювання та інвалідність якої пов'язано з впливом наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, згідно ст., ст. 50,54,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» за період 01 січня 2005 року по 01 листопада 2006 року, виходячи з розміру 6 мінімальних пенсій за віком для основної пенсії та додаткової пенсії у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
.
Суддя