№ 3-1861/10
26 липня 2010 року м. Дніпропетровськ
Суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Грищенко В.М., розглянувши адміністративну справу у відношенні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючого директором Територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів, інвалідів та одиноких непрацездатних громадян Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради, що мешкає АДРЕСА_1, притягнутого за ч. 1 ст. 41 КпАП України,
ОСОБА_1, працюючи директором Територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів, інвалідів та одиноких непрацездатних громадян Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. ім. Газети «Правда», 8, допустив порушення вимог законодавства України про працю за період роботи лютий 2010 року - червень 2010 року, а саме: з 01.08.2008 року ОСОБА_3 був прийнятий на роботу за професією водій легкового автомобіля з випробувальним терміном 1 місяць, наказ від 01.08.2008 року № 63к, де відсутня фіксація кваліфікаційної категорії згідно Державного класифікатора. При цьому ОСОБА_3 набув професії водія у 1981 році до трудової книжки заявника (НОМЕР_1) після закінчення навчання в Керченській автошколі його направлено водієм 3-го класу категорії «D» до автоколони № 4 для роботи на автобусі, тобто 3-й клас категорії «D» ОСОБА_3 встановлено ще з 1981 року. У водійському посвідченні ОСОБА_3 є дозвіл на керування транспортними засобами основних категорій «В», «С» та «D». Крім того, у період з 1985 року по 1992 року ОСОБА_3 безперервно працював водієм автобуса, що відповідає класифікаційним вимогам водіїв 2-ого класу, чим порушено вимоги наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 14.02.2006 року № 136 у частині визначення під час укладання трудового договору кваліфікаційної категорії - водій автомобіля 2 класу. Одночасно порушено п. 18 Положення про порядок кваліфікаційної атестації та присвоєння кваліфікації особам, які здобули професійно-технічну освіту, затвердженого наказом Мінпраці та Міносвіти від 31.12.1998 року № 201/469, де зазначено, що кваліфікаційні розряди (класи, категорії) з набутих професій, спеціальностей та спеціалізацій, що присвоєні особам за результатами кваліфікаційної атестації, є обов'язковими для всіх підприємств, установ та організацій. Ст.. 96 КЗпП України визначено, що робітникові може бути знижено кваліфікацію на один розряд за грубе порушення технологічної дисципліни та інші серйозні порушення, які спричинили погіршення якості продукції. Отже, посадовими особами Терцентру було безпідставно під час укладання трудового договору знижено кваліфікацію водія ОСОБА_3, чим порушено вимоги ст.. 93 КЗпП України. Набута ОСОБА_3 класність повинна була відповідним чином врахована і при прийнятті його на роботу до Терцентру, але у вищезазначеному наказу про укладання трудових взаємовідносин не зафіксовано кваліфікаційну категорію водія, в результаті чого надбавка за класність з 01.08.2008 року ОСОБА_3 не встановлювалась і не виплачувалась, чим порушено вимоги ст.. 97 КЗпП України. Відсутність формальних підстав для виплати ОСОБА_3 надбавки як водію 2-ого класу призвело до порушення вимог п. 4.5.2 Наказу Мінпраці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров'я України від 05.10.2005 року № 308/519, ст. 21 Закону України «Про оплату праці».
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив. Суд на підставі ч. 1 ст. 268 КпАП України розглядає адміністративний матеріал за його відсутністю.
Винність ОСОБА_1 у скоєнні вказаного правопорушення підтверджується актом перевірки № 04-01-123/222 від 24.06.2010; наказом № 63к від 01.08.2008 року; копією трудової книжки ОСОБА_1; розрахунками заробітної плати ОСОБА_3, та обставинами, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення від 24.06.2010 року, відповідно до яких останній дійсно вчинив вищезазначене правопорушення за вищевикладених обставин.
Приймаючи до уваги викладене, приходжу до висновку про винність ОСОБА_1 в скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КпАП України.
При визначенні виду і розміру стягнення, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1, ступінь його вини, майновий стан, вважаю за необхідне застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 33, 283, 284 КпАП України,
Накласти за ч.1 ст.41 КпАП України на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у сумі восьмисот п'ятдесяти гривень.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд протягом 10-ти днів з дня винесення постанови.
Суддя: В.М. Грищенко