Справа № 2 - 656/10
10 серпня 2010 р. Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого судді: Слюсар Л.П.
при секретарі : Карпенко І.Ю.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні квартирою, про визначення порядку користування квартирою та вселення, суд -
В січні 2010 року позивачка звернулася до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні квартирою, про визначення порядку користування квартирою та вселення в квартиру АДРЕСА_1 . В ході розгляду справи позовні вимоги були уточнені. В обґрунтування позовних вимог позивачка в позовній заяві, уточненій позовній заяві, та представник позивачки в ході судового засідання посилалися на те, що позивачці на праві спільної власності належить ј частина квартири АДРЕСА_2. ј частина спірної квартир належить батьку позивачки та відповідача ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, а Ѕ частина спірної квартири належить її матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року. Позивачка та відповідач, її рідний брат, є спадкоємцями першої черги за законом після смерті батька та матері спадкове майно розділяють у рівних частках, тобто обом належить в спадщині по 3/8 частини квартири. Позивачці з урахуванням її власної ј частини повинно належати 5/8 частин спірної квартири. Спірна квартира складається із двох раніше ізольованих квартир: 3-кімнатної та однокімнатної. Загальна площа квартир складає 95,9 кв.м. Однак на даний час є можливість повернути спірну квартиру в первинне становище й зробити дві ізольовані квартири. На даний час відповідач зареєстрований та мешкає в спірній квартирі. Він поміняв замки на вхідних дверях та не пускає позивачку користуватися своєю часткою власного житла. Відповідач, незаконно володіє та розпоряджається спірною квартирою та незаконно позбавив можливості позивачку користуватися своєю часткою квартири. Третя особа по справі дружина відповідача та його неповнолітній син ОСОБА_4 мають постійне місце реєстрації проживання за адресою АДРЕСА_5. Просили усунути позивачці з боку ОСОБА_2 перешкоди у користуванні АДРЕСА_1; вселити ОСОБА_1 в АДРЕСА_1; виділити ОСОБА_1 в користування ізольовану трикімнатну квартиру, загальною площею 57,4 кв.м., що складається з приміщень: №5 жила кімната площею 11,3 кв.м.; №4 жила кімната площею 7,4 кв.м.; №10 жила кімната площею 16,8 кв.м.; №11 кухні площею 8,3 кв.м.; №8 ванної кімнати площею 2,8 кв.м.; №7 вбиральні площею 1,3 кв.м.; 12 комори площею 1,0 кв.м.; №1 коридору площею 8,5 кв.м. та стягнути із відповідача судові витрати по справі.
Відповідач та його представники в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково. Не заперечували щодо вселення позивачки в однокімнатну квартиру. Вказали про те, що між сторонами склалися неприязнені відносини. Вважаю що до прийняття спадщини не можливо вирішити дане питання. Відповідач погоджується продати квартиру та поділити кошти пополам.
Третя особа в попередньому судовому засіданні 15.02.2010 року просила суд в задоволені позову відмовити. В судові засідання третя особа не з'явилася. Про час і місце слухання справи повідомлялась належним чином. Про причини неявки суд не повідомила.
Суд, вислухавши пояснення представника позивачки, відповідача, представників відповідача, третю особу в попередньому судовому засіданні 15.02.2010 року, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 03.12.2007 року виданого виконкомом міської Ради народних депутатів на підставі розпорядження від 03.12.1997 року №3/3768-97 ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_3 ( а.с.6). Відповідно до технічного паспорту квартира №38-39 в цілому складається з: 1,2- коридори, 3,5,9,10 - житлові, 4,11- кухні, 6- санвузол, 7- туалет, 8- ванна, 12,13 - кладові, І- лоджія; жилою площею 51,7 кв.м., загальною площею 93,5 кв.м. ( а.с. 7-9).
Відповідно до договору дарування частини квартири від 03 листопада 2004 року, посвідченого державним нотаріусом Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_8, зареєстрованому в реєстрі за №5-2487, ОСОБА_2 подарував ОСОБА_6 ј частину квартири , що розташована в АДРЕСА_4. Право власності ОСОБА_6 зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно ( а.с. 64-65).
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
Відповідно до спадкової справи №29/03, заведеної після смерті ОСОБА_5, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 відмовилися від належної їм долі спадщини, що залишилася після смерті їх батька на користь матері - дружини померлого ОСОБА_6 ( а.с. 25-42) .
ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року.
Спадкоємцями першої черги після її смерті є позивачка її донька ОСОБА_1 та син відповідач ОСОБА_2, інших спадкоємців першої черги не має.
Як пояснила представник позивачки і не заперечували відповідач та його представники спірна квартира складається із двох раніше ізольованих квартири: 3-кімнатної та однокімнатної. Загальна площа складає 95,9 кв.м.
Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню.
Як вказав відповідач він із сім'єю проживає в спірній квартирі та займає трикімнатну квартиру, а в однокімнатній квартирі ніхто не проживає.
Як вбачається із наданої довідки дружина відповідача ОСОБА_3 із малолітнім сином ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровані в АДРЕСА_5. ( а.с.10).
Суд не може прийняти до уваги твердження відповідача та його представників про те, що відповідач не перешкоджає вселенню та проживанню позивачки в спірній квартирі, оскільки, як встановлено в судовому засіданні відповідач із сім'єю проживає саме в трикімнатній квартирі, в яку і просить позивачка її вселити , а в однокімнатній квартирі ніхто не проживає.
Також суд не може прийняти твердження представників відповідача про те, що трикімнатна квартира в якій проживає відповідач є його власністю, оскільки це спростовується матеріалами справи.
Так відповідно до довідки КП ДМБТІ від 11.02.2010 року №1204 станом на 10.02.2010 року право власності на АДРЕСА_1 зареєстровано за: гр. ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 по ј ч. квартири за кожним на підставі свідоцтва про право власності на житло від 03.12.1997, виданого міськвиконкомом згідно до розпорядження №3/3768-97; гр. ОСОБА_6 на ј ч. квартири на підставі договору дарування від 03.11.2004 року, посвідченого Шостою ДДНК за реєстром №5-2487 ( а.с.17).
Отже позивачка та відповідач є спадкоємцями після смерті матері на Ѕ частину квартири та після смерті батька на ј частину квартири, тобто на ѕ частини в цілому, що в рівних частках по 3/8 кожному, а з урахуванням частки позивачки її доля складе 5/8 частини спірної квартири.
Отже від загальної площі 95,9 кв.м. частка ОСОБА_1 складає 59,9 кв.м. , позивачка же просить виділити 57,4 кв.м.
Згідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконання обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Права власника квартири визначені ст.383 ЦК України, яка передбачає право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб в розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у права власника можливо лише з підстав, передбачених законом.
Оскільки відповідач перешкоджає позивачці належним чином володіти та користуватися належним їй на праві власності квартирою, то суд вважає, що вимоги позивачки найшли своє підтвердження в судовому засіданні і підлягають задоволенню.
У відповідності зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.88 ЦПК України із відповідача підлягають стягненню на користь позивачки понесені судові витрати по справі в розмірі 45 грн.50 коп. та на користь держави судовий збір в розмірі 17 грн. 00 коп.
Керуючись ст. 41 Конституції України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995 р. № 20 та «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок» від 04.10.1991 р. № 7, п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України» зі змінами, я ст.16, 319, 383, 386, 387,391 ЦК України, ст.ст.3,7, 11, 15, 60,88, 212-215 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні АДРЕСА_1.
Вселити ОСОБА_1 в АДРЕСА_1.
Виділити ОСОБА_1 в користування ізольовану трикімнатну квартиру, загальною площею 57,4 кв.м., що складається з приміщень: №5 жила кімната площею 11,3 кв.м.; №4 жила кімната площею 7,4 кв.м.; №10 жила кімната площею 16,8 кв.м.; №11 кухні площею 8,3 кв.м.; №8 ванної кімнати площею 2,8 кв.м.; №7 вбиральні площею 1,3 кв.м.; 12 комори площею 1,0 кв.м.; №1 коридору площею 8,5 кв.м.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в розмірі 45 грн. 50 коп.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 17 грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд шляхом подачі протягом десяти дні з дня його проголошення апеляційної скарги.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Л.П.Слюсар