Справа № 2-413/10
02 серпня 2010 року м. Дніпропетровськ
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді - Грищенко В. М., при секретарі - Демченко О. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення орендної плати, штрафних санкцій, недоотриманих прибутків, відшкодування вартості холодильного обладнання та відшкодування моральної шкоди,-
Позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом до відповідачів, мотивуючи свої вимоги наступними обставинами.
У березні 2001 року позивачка, якій на праві приватної власності належить приміщення магазину, уклала з ОСОБА_3 договір оренди 143 кв.м. приміщення, усно обговоривши ціну оренди в 50 грн. за кв. м, а відповідач ОСОБА_2 поручився відповідним договором щодо 50% оплати орендної плати ОСОБА_3
Окрім цього, позивачка домовилася усно з ОСОБА_3, що він на решту приміщень знайде орендарів та буде збирати на підставі доручення з них орендну плату, яку буде щомісячно передавати позивачці за розпискою.
До того ж, ОСОБА_3 під його відповідальність було передане холодильне обладнання магазину.
З серпня 2003 року орендна плата перестала потупати від ОСОБА_3, який просив позивачку відстрочити оплату, так як в нього виникли матеріальні труднощі. Оскільки до травня 2006 року ОСОБА_3 так і не оплатив орендну плату, договором від 22.05.2006 договір оренди був розірваний. Але і після цього ОСОБА_3 не сплатив орендну плату не тільки за користування орендованим ним приміщенням, але й орендну плату, які він збирав за решту приміщень з інших орендарів.
Після укладення договорів оренди з іншими орендарями у червні 2006 року виявилося, що з магазину зникло холодильне обладнання, вартість якого складає 8700 грн. Також через неможливість використання вивільнених приміщень через відсутність обладнання та перенос ОСОБА_3 силового щитка електрики, позивачка змушена була не тільки достроково розірвати укладені договори оренди приміщень, але й сплатити штрафні санкції, нести розходи з повторного підключення електрики та збитки через неможливість отримання орендної плати.
Просить суд стягнути з ОСОБА_2, як поручителя, 50% вартості орендної плати, заборгованої ОСОБА_3 за період з серпня 2003 по травень 2006 років включно у розмірі 113 050 грн., таку ж суму орендної плати стягнути з ОСОБА_3, також стягнути з ОСОБА_3 зібрані з інших орендарів та несплачених позивачці кошти у розмірі 243 100 грн., вартість холодильного обладнання у розмірі 8 700 грн., штрафні санкції, сплачені позивачкою, у розмірі 24 000 грн., вартість повторного підключення до електрики у розмірі 24 000 грн., недотриману з нових орендарів орендну плату у розмірі 17 600 грн., а всього - 430 450 грн.
Оскільки неправомірними діями ОСОБА_3 їй завдано моральних страждань, вона просить стягнути з нього у відшкодування моральної шкоди 30 000 грн.
У судовому засіданні представник позивачки повністю підтримав позовні вимоги та, посилаючись на ті самі підстави, просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 до суду не з'явився, але надав суду письмові заперечення, з яких вбачається, що позовні вимоги він не визнає через те, що строк дії договору доручення скінчився. Просив суд розглянути справу без його участі та відмовити у задоволенні позову до нього.
Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, суду пояснив, що всі вимоги позивачки є недоведеними та необґрунтованими, так як оригіналу договору оренди з ним у позивачки немає, доручення мало бути нотаріально посвідчене, а гроші за оренду мали бути перераховані через банк відповідно до вимог чинного законодавства.
Також вважає, що позивачка ані обґрунтувала у відповідності до закону, ані довела відповідними доказами завдану їй моральну шкоду.
Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вислухавши учасників судового розгляду, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що між позивачкою та відповідачем ОСОБА_3 14.03.2001 було укладено договір оренди 133 кв.м примішень, що знаходяться у магазині, розташованому у житловому будинку 12 по вул.Калиновій у м.Дніпропетровську (а.с.18 т.1).
Згідно з п.4.1 договору орендна плата була договірною.
Незважаючи на заперечення відповідача ОСОБА_3, що цей договір не укладався, оскільки в матеріалах справи є лише його ксерокопія, суд вважає, що такий договір мав місце, оскільки, як вбачається з угоди про розірвання договорів користування приміщеннями від 22.05.2006 (а.с.30 т.2), підписаного та скріпленого печаткою ФОП ОСОБА_3, договір позички, договори оренди та додаткові угоди, укладені в період з 2001 до 2006 року, вважаються такимпи, що припинили свою дію з 05.06.2006.
Із заперечень відповідача ОСОБА_2 (а.с.110 т.1) та показань свідка ОСОБА_4, допитаного у судовому засіданні (а.с.70 т.2, а.с.72 т.2), вбачається, що розмір орендної плати встановлювався у розмірі 50 грн за 1 кв.м орендованого приміщення у місяць.
Оскільки пояснення позивачки про те, що орендна плата мала вноситися ОСОБА_3 за себе та інших орендарів, з яких він збирав її, готівкою за розпискою, підтверджені свідченнями ОСОБА_4, а відповідач ОСОБА_5 на підтвердження сплати грошей за оренду не надав жодного доказу - ані розписок позивачки, ані платіжних доручень для зарахування грошей на рахунок, суд вважає, що саме у зазначений позивачкою період орендна плата ОСОБА_3 не сплачувалася.
Зважаючи на умови договору оренди приміщень ОСОБА_3, він орендував 133 кв.м приміщень, орендна плата мала становити 6 650 грн на місяць (133х50=6650). За оспорюваний період - з серпня 2003 до травня 2006 років включно розмір орендної плати становить 226 100 грн, але з урахуванням того, що позивачка просить стягнути з ОСОБА_5 лише половину цієї суми, стягненню з нього підлягає 113 050 грн.
Стосовно стягнення такої ж суми з відповідача ОСОБА_2 суд вважає необхідним зазначити наступне.
Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Так як договір поруки був укладений 14.03.2001 разом із договором оренди, у якому строк виконання не був зазначений, а позов було подано до суду 20.09.2006, договір поруки ОСОБА_2 припинив свою дію на момент подачі позову, а тому у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 має бути відмовлено.
Визначаючи розмір орендної плати інших орендарів, з яких ОСОБА_5 збирав орендну плату на підставі доручення позивачки, суд враховує, що позивачкою надано до суду лише 5 договорів оренди (а.с.44-48 т.2), з яких лише один - свідок ОСОБА_4 - підтвердив, що він передавав орендну плату ОСОБА_5 у розмірі 50 грн за кв.м у місяць. Оскільки згідно з договором оренди, укладеному ОСОБА_4 (а.с.47 т.2), він орендував 3 кв.м, то розміо орендної плати, отриманої ОСОБА_3 від нього за спірний період становить 5100 грн (3х50х34=5100), які і підлягають стягненню з ОСОБА_5 на користь позивачки.
Вартість холодильного обладнання, як і його наявність та передача ОСОБА_5, жодним наявним у справі доказом не доведена, а тому ця вимога задоволенню не підлягає.
Не підлягають також задоволенню вимоги про стягнення штрафних санкцій за невиконання умов договору оренди приміщень, укладених позивачкою з ОСОБА_6, так як цей договір було укладено вже після припинення договору оренди з ОСОБА_3 від 22.05.2006 та передачі позивачці приміщень; стягнення упущеної вигоди від оренди приміщень у червні 2006 року, оскільки ОСОБА_7 вже не був орендарем позивачки та ніяким чином не перешкоджав їй в укладенні договорів оренди на умовах, які вона сама визначила.
З відповіді ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» ПП ОСОБА_8 та ПП Черняєву (а.с.54 т.2) вбачається, що заміна електропроводки у магазині не потрібна, необхідно лише переоформити договір користування електроенергією, що і було орендарем ОСОБА_6 згідно з договором оренди приміщень, укладеним з 01.06.2006 (а.с.32, 33-42 т.2), а тому вимога про відшкодування вартості електропроводки у розмірі 24 000 грн також задоволенню не підлягає.
Моральна шкода за своєю юридичною природою є позадоговірним зобовязанням та відшкодовується лише у прямо передбачених законом випадках. У позивачки з відповідачами було укладено договори, належне виконання яких забезпечується іншими засобами - пеня, штраф, неустойка, а тому вимога про відшкодування моральної шкоди, завданої неналежним виконанням договору оренди приміщень, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.525, 526, 559 ЦК України, ст.ст.88, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення орендної плати, штрафних санкцій, недоотриманих прибутків, відшкодування вартості холодильного обладнання та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у відшкодування несплаченої орендної плати 118 150 грн.
У іншій частині позовних вимог до ОСОБА_3 та у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави недоплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 1649 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1181 грн. 50 коп. судового збору за подачу позову до суду, 30 грн. - за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді, а всього - 1211 грн. 50 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя: В. М. Грищенко