Справа № 438/723/18
Провадження № 2/438/20/2022
іменем України
10 листопада 2022 року Бориславський міський суд Львівської області
у складі: головуючого судді Слиша А.Т.,
за участі секретаря судового засідання Кекош Н.С.,
за участі позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бориславі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ житлового будинку та земельної ділянки в натурі,
Позивач ОСОБА_1 25 червня 2018 року звернулася до суду з позовом, в якому просила провести реальний розподіл житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;
виділити та визнати право власності на 39/100 житлового будинку літ. «А» за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , площею 29,9 м кв., що складається з кімнати «2-1», площею 17,5 м. кв., коридору «І», площею 6,5 м. кв., кладової «II», площею 3,2 м. кв. та веранди «ПІ», площею 2,7 м; виділити та визнати право власності за ОСОБА_1 на погріб «1», площею 3,6 м кв.; виділити та визнати право власності за ОСОБА_1 на господарську будівлю - сарай літ. «В», господарську будівлю - вбиральню літ. «Г», 39/100 огорожі «1», хвіртку «2»;
виділити в натурі та визнати право власності па 61/100 житлового будинку літ. «А» за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 , площею 47,6 м кв., що складається із коридору «1-1» площею 5,3 м. кв., кімнати «1-2» площею 10,7 м кв., кімнати «1- 5» площею 18, 2 м. кв., кладової «1-3» площею 3,4 м кв. та кухні «1-4» площею 10 м. кв.; виділити та визнати право власності за ОСОБА_4 на погріб «II», площею 3,6 м кв.; виділити та визнати право власності за ОСОБА_4 господарську будівлю - сарай літ. «Б», 61/100 огорожі «1», колодязь літ. «К»;
виділити в натурі ОСОБА_1 3/4 частини земельної ділянки кадастровий номер 4610300000:24:062:0055, площею 0,04335 га, цільове призначення: 02.01 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , на якій, відповідно, розміщена відокремлена частка житлового будинку, що передається ОСОБА_1 в результаті його поділу в натурі;
виділити в натурі ОСОБА_4 1/4 частини земельної ділянки кадастровий номер 4610300000:24:062:0055, площею 0,01445 га, цільове призначення: 02.01 -для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , на якій, відповідно, розміщена відокремлена частка житлового будинку, що передається ОСОБА_4 в результаті його поділу в натурі. Судові виграти, пов'язані із розглядом справи, орієнтовна сума яких становить 18 600 гривень, стягнути із відповідача на користь позивача.
В обґрунтування позову посилається на те, що в приватній спільній частковій власності в позивача та відповідача знаходиться будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач є власником 39/100 ідеальних частин житлового будинку. ОСОБА_4 належить, відповідно, 61/100 вищезгаданого житлового будинку.
Також у сторін у приватній спільній частковій власності знаходиться земельна ділянка, кадастровий номер 4610300000:24:062:0055, площею 0,0578 га, цільове призначення: 02.01- для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса АДРЕСА_1 .
Позивачу належить 3/4 вище вказаної ділянки, відповідачу, відповідно, належить 1/4 останньої. Між ними на протязі останніх десяти років виникають конфлікти щодо користування спільним майном. Домовитись про поділ спільного майна можливості немає.
03 березня 2018 року позивачем було направлено листа ОСОБА_4 з метою досудового врегулювання спору. Відповідач ніяким чином не відреагувала на пропозицію укласти угоду у нотаріуса про поділ будинку в натурі.
Позивач послалася на положення ст.183, 317, 319, 355, 358 ЦК України, та зазначила, що визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).
До позовної заяви додано копію технічного паспорту буд. АДРЕСА_1 , із якого вбачається, що будинок складається фактично із двох окремих квартир, а саме: квартира АДРЕСА_2 загальна площа якої 47,6 м кв., із неї житлова площа становить 28,9 м кв., допоміжна - 18, 7 м. кв. Дана квартира складається із коридору 1-1 площею 5,3 м. кв., двох кімнат 1-2, 1-5, площею 10,7 м кв. та 18, 2 м. кв., кладової 1-3, площею 3,4 м кв. та кухні 1-4 площею 10 м. кв. Вище описана квартира знаходиться у користуванні ОСОБА_4 Її площа реально відповідає ідеальній частці у праві власності на будинок.
Квартира АДРЕСА_3 , загальна площа якої 29,9 м кв., складається із кімнати 2-1, площею 17,5 м кв., коридору І, площею 6,5 м. кв., кладової II, площею 3,2 м. кв. та веранди III, площею 2,7 м. кв. Описана квартира знаходиться в користуванні позивача, її площа реально відповідає ідеальній частці ОСОБА_1 у праві часткової власності на житловий будинок.
Обидві квартири обладнані окремим входом, що зображено на поверховому плані будинку. Загальна площа даного будинку складає 86, 6 м кв. Також у будинку знаходиться два окремих погріба І, площею 3,6 м кв. та II, площею 5,5 м кв. Першим користується позивач, другим відповідач.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №12283291 від 04.05.2018, складовими частинами будинку АДРЕСА_1 є: сарай літ. Б, В, вбиральня літ. Г, огорожа 1, хвіртка 2, колодязь літ. К.
Господарськими будівлями під Літ. В та Г користується позивач, господарську споруду під Літ. Б використовує відповідач.
Вищевказане говорить про те, що існує технічна можливість розподілу будинковолодіння в натурі.
Позивач послалася на положення п.1.2 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Міністерства з питань житлово- комунального господарства України №55 від 18.06.2007 р., ст. 88, 158 Земельного кодексу України та зазначила, що у позивача та відповідача у спільній частковій власності знаходиться земельна ділянка, цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських будівель. Позивач бажає отримати у власність частину спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної їй частки, а саме 3/4 частини земельної ділянки, що відповідно, становить 0, 04335 га. Виділ землі базується за тими ж принципами та методичними підходами, які застосовуються до поділу житлового будинку, за виключенням того правила, що у випадку виділу в натурі частки земельної ділянки, співвласнику якому вона виділяється, надається право саме на ту частину землі, на якій розташована відокремлена частина житлового будинку, що виділяється співвласнику.
Ухвалою судді Бориславського міського суду Львівської області Хемич О.Б. від 27 липня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі та визначено, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання призначено на 14 серпня 2018 року.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2018 справу передано на розгляд судді Слишу А.Т.
Ухвалою судді Слиша А.Т. від 20.08.2018 справу прийнято до провадження, проведення підготовчого засідання призначено на 24.09.2018.
Ухвалою підготовчого засідання від 07 грудня 2018 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 про призначення судово будівельно-технічної та судової земельно-технічної експертизи. Призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.
На час проведення експертизи провадження по справі зупинено.
06 квітня 2021 року до суду надійшов висновок експерта за результатами експертизи, відтак ухвалою від 13 квітня 2021 року поновлено провадження у справі, призначено підготовче засідання на 21 травня 2021 року.
Підготовче засідання неодноразово відкладалось у зв'язку з неявкою учасників справи та відповідними клопотаннями учасників справи.
Ухвалою від 10 червня 2022 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позов підтримали, дали пояснення, аналогічні змісту позовної заяви.
Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не прибула, її представник ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечила проти позовних вимог.
В судовому засіданні судові експерти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суду пояснили, що розподіл житлового будинку разом з належними до нього господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 відповідно ідеальних часток співвласників 39/100 та 61/100 та запропонованих у питаннях ухвали суду варіантах технічно не можливий. Технічно можливим є поділ будинку, господарських будівель та споруд з відхиленням від ідеальних часток та розрахунком компенсації, яку повинна сплатити одна із сторін іншій. Запропонований варіант поділу в натурі 39/100 часток домоволодіння у складі житлового будинку літер А-1 та відповідних надвірних та господарських будівель та споруд - згідно фактичного порядку користування, який фактично склався, відповідно до правовостановлюючих документів, враховуючи відсутність необхідності будь-яких переобладнань. При цьому, експертами досліджувалися надані сторонами документи та здійснено вихід за місцезнаходженням об'єкта дослідження.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та відповідача, допитавши в судовому засіданні судових експертів, дослідивши матеріали справи, вислухавши учасників справи, допитавши експертів, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що у приватній спільній частковій власності в позивача та відповідача знаходиться будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач є власником 39/100 ідеальних частин житлового будинку, що підтверджується копією свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 12.05.1995 виданого Виконавчим комітетом Бориславської міської ради народних депутатів. ОСОБА_4 належить, відповідно, 61/100 вищезгаданого житлового будинку на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Бориславською державною нотаріальною конторою 23.12.2008 за реєстровим номером 2176, право власності зареєстровано в Дрогобицькому МЕТІ та ЕО з книгу №5, номер запису - 1347, реєстраційний номер в електронному реєстрі 17895170.
За положеннями ч. 3 ст. 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. У відповідності до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. У відповідності до ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Відповідно до ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Системний аналіз правових норм статей 183, 358, 364 ЦК України, дає підстави для висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частку житлового будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. У відповідності до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності (ст.ст. 77-80 ЦПК України). Суд не погоджується із позицією, викладеною позивачем та вважає, що зібрані по справі докази, надані в якості підтвердження позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини вказують на неможливість здійснення поділу житлового будинку в натурі, з огляду на наступне.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення будівельно - та земельно-технічної експертизи за №6336/6337 від 31 березня 2021 року вбачається, що розподіл житлового будинку разом з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 відповідно ідеальних часток співвласників 39/100 та 61/100 та запропонованих у питаннях ухвали суду варіантах - технічно не можливий. Технічно можливим є поділ житлового будинку, господарських будівель та споруд з відхиленням від ідеальних часток та розрахунком компенсації, яку повинна сплатити одна із сторін іншій.
На розгляд суду експертами пропонується варіант поділу житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 , з врахуванням порядку користування який склався фактично.
Співвласнику 39/100 ід.ч. пропонується надати:
По будинку «A-ж» кімната під літ. 2-1 площею 17,5 м2 - вартістю 36176,00 грн.
Прибудова під літ. «а1» (приміщення під літ. І та II) вартістю 49036,23
Веранда під літ. «III» вартістю 12320,66 грн.
Сарай під літ. «Б» вартістю 147971,12 грн.
Сарай під літ. «В» вартістю 35421,90 грн.
Вбиральня під літ. «Г» вартістю 7330,79 грн.
Також у вартість частки співвласника 39/100 ід.ч. враховується вартість 1/2 огорожі, яку пропонується залишити у спільному користуванні обох співвласників - 4743,46 грн.
Загальна вартість майна, що пропонується надати співвласнику 39/100 ід.ч. складає 293000,16 грн., що більше від його ідеальної частки на 85123,49 грн.
Співвласнику 61/100 ід.ч. пропонується надати:
По будинку «A-ж» кухня під літ. 1-4 площею 10,0 м2, кімната під літ. 1-5 площею 18,2 м2 - загальною вартістю 110466,99 грн.
Прибудова під літ. «а» (приміщення під літ. 1-1, 1-2 та 1-3) вартістю 123268,20 грн.
Погріб під літ. «І» вартістю 12074,25 грн.
Погріб під літ. «II» вартістю 18419,39 грн.
Хвіртка під літ. «2» вартістю 9486,91 грн.
Колодязь під літ. «К» вартістю 12197,45 грн.
Також у вартість частки співвласника 39/100 ід.ч. враховується вартість 1/2 огорожі, яку пропонується залишити у спільному користуванні обох співвласників - 4743,46 грн.
Загальна вартість майна, що пропонується надати співвласнику 61/100 ід.ч. складає 290656,65 грн., що менше від його ідеальної частки на 85123,49 грн.
Компенсація, яку повинен сплатити співвласник 39/100 ід.частки співвласнику 61/100 ід.частки становить 85123,49 грн.
Варіант поділу земельної ділянки 4610300000:24:062:0055 у відповідності до часток співвласників ОСОБА_8 , частка у спільній частковій власності - 3/4 ід.частки та ОСОБА_9 у спільній частковій власності - 1/4 наступний:
Співвласнику 3/4 частки ОСОБА_1 пропонується надати частину земельної ділянки площею 433,5 кв.м. (0,04335га) з наступними геометричними розмірами по периметру в метрах: 14,18; 7,20; 10,5; 9,40; 1,30; 8,09; 16,75; 4,80; 2,46; 29,04; 13,98; (див зелений колір додатку 1).
Співвласнику 1/4 частки ОСОБА_4 пропонується надати частину земельної ділянки площею 144,5кв.м. (0,01445 га) з наступними геометричними розмірами по периметру в метрах: 3,0; 3,41; 13,39; 7,73; 9,40; 10,5; 7,20;14,18 (Див синій колір додатку 1).
Наразі, вирішуючи питання про наявність підстав для поділу житлового будинку та нежитлових приміщень, а також визнання права власності суд підтримує позицію представника відповідача, яка заперечила проти позовних вимог, та вважає, що такі заперечення є обґрунтованими. Суд наголошує на тому, що поділ будинку (виділ частки в натурі) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири, що узгоджується із змістом п. п. 6, 7 ППВСУ № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» від 04 жовтня 1991 року. Отже, визначальним поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. При поділі нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику, що залишаються, має виділятися окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого співвласника, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України. Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією № 55. Так, згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції поділ об'єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об'єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об'єкту поштової адреси. Відповідно до ст. 380 ЦК України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Суд наголошує на тому, що припинити право спільної часткової власності є технічно неможливим, оскільки частки сторін відповідають площі, що являється меншою, ніж встановлена нижня межа площ, що є можливою до виділення, а також з огляду на невідповідність такого об'єкту нерухомості ознакам окремих за складом приміщень та систем життєзабезпечення. Так, на час виконання експертизи діяли ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», за п. 2.24 якого площа загальної кімнати в однокімнатній квартирі повинна бути не меншою 15 кв.м, в інших квартирах - не менше 17 кв.м. Мінімальна площа спальні на одну особу - 10 кв.м, на дві - 14 кв.м. Мінімальна площа кухні в однокімнатній квартирі - 7 кв.м, у дво- та більше кімнатних - 8 кв.м. Мінімальна площа робочої кімнати або кабінету - 10 кв.м. У квартирах повинні бути передбачені такі приміщення: житлові кімнати і підсобні приміщення - кухня, передпокій, санвузли, внутрішньо квартирні коридори, вбудовані комори, антресолі, літні приміщення тощо. Типи квартир за кількістю житлових кімнат і їх площі у житлових будинках II категорії слід приймати за таблицею 1. Згідно з таблицею 1 - нижній кордон площі однокімнатної квартири складає 30 м2, двокімнатної - 48 кв.м (п. 2.22 ДБН В.2.2-15-2005). За діючими наразі нормами ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення» мінімальна площа однокімнатної квартири не може бути менше ніж 28 кв.м, а двокімнатної 44 кв.м (п. 5.19) При цьому, з наданих позивачем доказів (зокрема висновку експерта) вбачається, що із запропонованому експертами варіанту поділу житлового будинку, господарських будівель та споруд частці в житловому будинку позивачу ОСОБА_1 (39/100 ід.частки) відповідає кімната під літ.2-1 площею 17,5 кв.м та відповідачу ОСОБА_4 (61/100 ід.частки) - кухня під літ.1-4 площею 10 кв.м кімната під літ.1-5 площею 18,2 кв.м , що є меншими, ніж встановлена найнижча межа, навіть для однокімнатної квартири. Таким чином, поділ спірного житлового будинку із врахуванням ідеальних часток з визнанням права власності (припиненням права спільної часткової власності) протирічить вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, оскільки, загальна площа житлового будинку разом з прибудовами складає лише 86,6 кв.м, та житловою 46,4 кв.м без відповідного перепланування унеможливлює визначити кожному співвласнику відповідну нормам площу. При цьому, посилання позивача на те, що сторони фактично встановили порядок користування житлом не свідчить про те, що житлові приміщення є окремими та самостійними об'єктами житлової нерухомості, оскільки як встановлено судом це технічно неможливо, з підстав наявного складу приміщень та площі.
Таким чином, в ході судового розгляду встановлено, що припинити право спільної часткової власності на житловий будинок є неможливим, оскільки це протирічить нормативно-правовим актам у галузі будівництва, допустимі варіанти виділу спірного житлового будинку між співвласниками, що задовольняли би вимоги будівельних норм не визначені. При цьому судом встановлено, що житловий будинок, особисту приватну власність на частину якого хоче встановити позивач, фактично є єдиним, цілим та таким, що перебуває у спільній частковій власності, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ житлового будинку слід відмовити.
При вирішенні спору про поділ в натурі земельної ділянки, визначаючи варіанти такого поділу, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого відсутні підстави, він ухвалює рішення про застосування саме такого варіанту поділу. Якщо ж відсутній погоджений або встановлений порядку користування земельною ділянкою, то суд здійснює поділ в натурі земельної ділянки з дотриманням розміру часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.
У частині четвертій статті 120 ЗК України вказано, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
Судом встановлено, що сторонам на праві спільної часткової власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 4610300000:24:062:0055, площею 0,0578 га, цільове призначення: 02.01- для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса АДРЕСА_1 .
Позивачу ОСОБА_1 належить 3/4 частки вище вказаної ділянки, відповідачу ОСОБА_4 , відповідно, належить 1/4 частки земельної ділянки, що підтверджується копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № НВ- 4606756552018 від 29.03.2018.
Як зазначено вище, з висновку експерта за результатами проведення будівельно - та земельно-технічної експертизи за №6336/6337 від 31 березня 2021 року вбачається єдиний варіант поділу земельної ділянки 4610300000:24:062:0055 у відповідності до часток співвласників: Співвласнику 3/4 частки ОСОБА_1 пропонується надати частину земельної ділянки площею 433,5 кв.м. (0,04335га) з наступними геометричними розмірами по периметру в метрах: 14,18; 7,20; 10,5; 9,40; 1,30; 8,09; 16,75; 4,80; 2,46; 29,04; 13,98; (див зелений колір додатку 1). Співвласнику 1/4 частки ОСОБА_4 пропонується надати частину земельної ділянки площею 144,5кв.м. (0,01445 га) з наступними геометричними розмірами по периметру в метрах: 3,0; 3,41; 13,39; 7,73; 9,40; 10,5; 7,20;14,18 (Див синій колір додатку 1).
Проте, статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно статті 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
Суд, з'ясувавши думку сторін у справі щодо запропонованого експертами варіанту поділу земельної ділянки, встановив, що позивач ОСОБА_1 , погоджуючись з варіантом запропонованої земельної ділянки площею 433,5 кв.м. (0,04335га) з наступними геометричними розмірами по периметру в метрах: 14,18; 7,20; 10,5; 9,40; 1,30; 8,09; 16,75; 4,80; 2,46; 29,04; 13,98, не погоджується із облаштуванням воріт для входу на зазначену ділянку за її рахунок; експертами не врахована компенсація облаштування воріт.
У свою чергу, відповідач ОСОБА_4 , звертає увагу суду, що колодязь літ. «К», яким користуються сторони, суттєво звужує прохід до частки будинковолодіння відповідно запропонованої відповідачу земельної ділянки площею 144,5кв.м. (0,01445 га) з наступними геометричними розмірами по периметру в метрах: 3,0; 3,41; 13,39; 7,73; 9,40; 10,5; 7,20;14,18.
Суд, виходячи з того, що запропонований експертами варіант поділу спірної ділянки, не є таким, що найбільш ефективно та повно сприятиме захисту порушених прав та законних інтересів сторін та призведе до обмеження прав останніх на користування земельними ділянками, роз'яснив сторонам, що вони мають право подати заяви про призначення додаткової чи повторної експертизи.
Проте зазначеним правом сторони не скористались.
Крім цього, суд звертає увагу що зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Частиною першою статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб з визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
Виходячи з аналізу зазначеної правової норми, слід дійти висновку, що ця норма регулює саме порядок здійснення права часткової власності, тобто порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності.
При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна слід враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним із співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.
Таким чином, необхідно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок виділу у натурі частки з майна.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі N 501/2148/17 зроблено висновок, що поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.
Суд звертає увагу, що спірне майно як житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності лише двом співвласникам, у зв'язку з чим позовні вимоги про виділ частки в цьому майні лише для позивача є неможливим, а можливий поділ цього майна в натурі між сторонами, у разі якого право спільної часткової власності на нього припиняється.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покласти на позивача, у зв'язку із повною відмовою у задоволенні позовних вимог.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ житлового будинку та земельної ділянки в натурі - відмовити.
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 17 листопада 2022 року.
Головуючий суддя А.Т. Слиш