18.11.2022
Справа № 331/3418/22
Провадження № 1-кп/331/454/2022
«18» листопада 2022 року Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
за участю: прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 - в режимі відеоконференції
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022082020000613 від 05.07.2022 року відносно ОСОБА_4 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
В провадженні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , обґрунтоване тим, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, не має міцних соціальних зв'язків, офіційно не працевлаштований, постійного законного джерела прибутку не має, що свідчить про те, що останній може переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності або вчинити інше кримінальне правопорушення, а також незаконно впливати на свідків з метою уникнення покарання. Вважає, що підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу не вбачається, оскільки ризики не зменшились, а підстави, за яких було обрано запобіжний захід не змінились.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 заперечували проти задоволення заявленого прокурором клопотання, посилаючись на те, що ризики, зазначені прокурором, не доведені та необґрунтовані, обвинувачений має постійне місце проживання в м. Запоріжжі, де мешкає разом з бабусею, матір'ю та сестрою, позитивно характеризується за місцем проживання, не має наміру переховуватись від суду, вчиняти інше кримінальне правопорушення, або впливати на свідків, тому просили суд змінитизапобіжний захід відносно обвинуваченого з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, який буде достатнім для виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Заслухавши клопотання прокурора, з'ясувавши думку учасників судового провадження, суд дійшов наступного висновку.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29.09.2022 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін дії якої закінчується 28.11.2022 року.
Згідно з ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до положень ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, вказавши крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Так, суд враховує дані про особу обвинуваченого, його вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, наявність осіб на утриманні.
Суд приймає до уваги, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів проти власності, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку. Інкриміноване кримінальне правопорушення вчинив період невідбутої частини покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31.10.2019 року. Офіційно не працевлаштований, у зв'язку з чим не має стабільного та законного джерела доходу. Після звільнення з місць позбавлення продовжив злочинну діяльність, не одружений, дітей на утриманні не має, що свідчить про його схильність до вчинення умисних кримінальних правопорушень, у зв'язку з чим наявний ризик того, що перебуваючи на волі, він може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність з метою здобуття засобів для існування.
Разом з тим, аналізуючи обставини інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, суд приймає до уваги, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до десяти років, що дає суду підстави вважати, що залишаючись на волі, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого злочину та невідворотність покарання за його вчинення в разі доведення вини, обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення можливого покарання. Вказана позиція узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», згідно з яким суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Крім того, суд бере до уваги, що наразі частина території Запорізької області тимчасово не контролюється українською владою, що може спонукати обвинуваченого до переховування саме на цій території.
Разом з цим, заявлений прокурором ризик незаконного впливу на свідків шляхом вмовлянь або залякувань з боку обвинуваченого, суд вважає маловірогідним.
За наявності існування двох очевидних ризиків, суд вважає клопотання прокурора обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки більш м'які запобіжні заходи не здатні запобігти настанню встановлених ризиків.
Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання його під вартою, не зменшились.
Посилання сторони захисту щодо наявності місця проживання, позитивної характеристики, хоч і має місце, однак не є безумовною підставою для відмови в продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, ці обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечним стримуючим фактором подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Тому в задоволенні клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт слідвідмовити з наведених вище підстав у зв'язку з його необґрунтованістю.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому та позбавляє його можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і запобіганню спробам переховуватися від суду, можливості вчинити інше кримінальне правопорушення, беручи до уваги відсутність тяжких хвороб, які б перешкоджали обвинуваченому знаходитись у місцях попереднього ув'язнення, суд вважає за необхідне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 2 місяці.
Керуючись ст. ст. 183, 199, 331, 372 КПК України, суд
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на 2 (два) місяці - по 18 січня 2023 року включно в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» за місцем утримання обвинуваченого.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1