14.11.2022 227/5043/21
(заочне)
14 листопада 2022 року м. Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Корнєєвої В.В.
при секретарі Вологжаніній К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Добропілля в порядку спрощеного позовного провадження та заочного розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, в якому зазначив, що він є єдиним власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . В 2014 році позивач прописав в своєму будинку відповідача, так як вона була дружиною його сина. В 2018 році його невістка ОСОБА_2 переїхала на постійне місце проживання до Київської області. Незважаючи на його неодноразові прохання виписатися з будинку, відповідач досі цього не зробила. У зв'язку з тим, що відповідач зареєстрована в будинку позивач не може отримати вугілля, після збільшення розміру комунальних платежів йому стало важко платити ще й за відповідача. Факт реєстрації відповідача у будинку також перешкоджає йому повноцінно ним користуватися, продати або обміняти на квартиру. У зв'язку з вищевикладеним, просив визнати відповідача ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17.01.2022 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті, відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву. В строк, встановлений судом, відзиву на позовну заяву подано до суду не було.
Сторони в судове засідання не з'явились про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Від позивача надійшла заява з проханням розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, судові витрати залишити за ним, проти винесення заочного рішення не заперечував, від відповідача жодних заяв або доказів поважності неявки до суду не надходило, відзиву на позовну заяву до суду також не було подано.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому, за згодою позивача, є підстави для заочного розгляду справи у відсутність відповідача, на підставі наявних у справі доказів, направивши після розгляду справи копію рішення за місцем реєстрації відповідача.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає повному задоволенню з наступних підстав:
Судом встановлено, що позивачу на праві приватної власності належить житловий будинок з надвірними побудовами і спорудами та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить копія договору купівлі -продажу житлового будинку та земельної ділянки від 28.03.2006 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Добропільської державної нотаріальної контори Донецької області Гусєвою О.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 750, копія Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14.12.2006 року, копія витягу з державного реєстру правочинів, копія технічного паспорту (а.с. 7-14).
Факт реєстрації відповідача ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується копією будинкової книги, а також довідкою, виданою виконавчим комітетом Добропільської міської ради від 28.12.2021 року (а.с. 18, 23).
З копії довідки, складеної старостою Ганнівського старостинського округу Л.Т. Тихоновою, вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована, але не проживає з 2018 року по теперішній час ОСОБА_2 . Даний факт підтверджують сусіди ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (а.с.6).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з положеннями частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).
Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до частини 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (ч. 2 ст. 263 ЦПК України). Частиною 5 статті 263 ЦПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до вимог ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. При цьому згідно до ст. 391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.
Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.
За статтею 317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 386 Цивільного кодексу України та ст. 150 ЖК України, які передбачають права власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Таким чином, позивач як власник будинку, має право володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому вказаним майном на власний розсуд, використовувати його для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї.
Беручи до уваги, що факт відсутності відповідача ОСОБА_2 у належному позивачу будинку понад один рік знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, суд вважає, що позивач довів свої вимоги в частині визнання вказаної особи такою, що втратила право користування будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , і вони підлягають задоволенню.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема, щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач в заяві судові витрати просив залишити за ним.
Керуючись ст. 150 ЖК України, керуючись ст.ст. 10, 80, 81, 83, 280-282, 284, 289 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Судові витрати по справі залишити за позивачем.
Направити відповідачам копію заочного рішення суду в порядку, передбаченому ст. 272 Цивільного процесуального кодексу України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Сторони по справі:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , іпн НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , остання відома адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя В.В. Корнєєва
14.11.2022