Суворовський районний суд міста Одеси Справа № 523/8445/22
Провадження №1-кп/523/1413/22
20.10.2022 року
Суддя Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора Суворовської окружної прокуратури ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 , законного представника обвинуваченого ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 , законного представника обвинуваченого ОСОБА_9 , розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження № 12022162490000545 по звинуваченню:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, ученя 9-го класу ЗОШ № 67, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого.
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Одеси, громадянина України, ученя 8-го класу ЗОШ № 17, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого.
у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ст. 185 ч. 4 КК України, -
Встановив:
Судом встановлено, що 08.06.2022, приблизно о 17 годин 30 хвилин (більш точний час досудовим розслідуванням встановити не виявилось за можливе) неповнолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітній ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , достовірно знаючи про військову агресію Збройних Сил Російської Федерації та впровадженням на території України воєнного стану з 24.02.2022 - Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, строк дії якого продовжено з 26.03.2022 - Указом Президента від 14.03.2022 №133/2022, затвердженого Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, 25.04.2022 - Указом Президента від 18.04.2022 №259/2022, затвердженого Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, указу Президента України від 17.05.2022 року № 341/2022 затвердженого Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, знаходились на території спортивного майданчику біля Одеської загальноосвітньої школи № 73, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. В. Висоцького, 16, та грали у футбол разом із неповнолітнім потерпілим ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Побачивши, що ОСОБА_10 свій мобільний телефон марки «Редмі Нот 10» в корпусі зелено-сріблястого кольору, імей: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , у чохлі чорного кольору із літерами «МІ» поклав на землю, поруч із рюкзаком ОСОБА_6 , в цей саме час ОСОБА_6 та ОСОБА_8 досягли попередньої змови на таємне викрадення чужого майна та визнали об'єктом свого злочинного посягання мобільний телефон неповнолітнього ОСОБА_10 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного збагачення, ОСОБА_8 став відволікали потерпілого ОСОБА_10 , забивши м'яч повз воріт, та коли ОСОБА_10 , побіг за м'ячем, ОСОБА_6 , в свою чергу, знаходячись поблизу із розташуванням мобільного телефона, скориставшись тим, що за ним ніхто не спостерігає та його дії є таємними, нахилився та викрав мобільний телефон марки «Редмі Нот 10» в корпусі зелено-сріблястого кольору, імей: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , вартістю 6000гривень, в чохлі чорного кольору із надписом «МІ».
Після вказаних дій неповнолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітній ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зникли з місця вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , представником якого є ОСОБА_11 , матеріальну шкоду в розмірі 6000гривень.
При допиті обвинувачений ОСОБА_6 , винуватість у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 185 КК України визнав та пояснив суду, 08.06.2022 року, разом з ОСОБА_8 , грали у футбол та побачили у потерпілого мобільний телефон марки «Редмі» вирішили його викрасти, відволікли потерпілого вибивши мяч з поля, за яким побіг потерпілий, у подальшому забрали телефон та сховали його у рюкзак ОСОБА_6 . Чехол від телефону викинули по дорозі. Пізніше вийшли зі стадіону та продали телефон, гроші розділили між собою.
При допиті обвинувачений ОСОБА_8 , винуватість у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 185 КК України визнав та пояснив суду, 08.06.2022 року, разом з ОСОБА_8 , грали у футбол та побачили у потерпілого мобільний телефон марки «Редмі» вирішили його викрасти, відволікли потерпілого вибивши мяч з поля, за яким побіг потерпілий, у подальшому забрали телефон та сховали його у рюкзак ОСОБА_6 . Чехол від телефону викинули по дорозі. Пізніше вийшли зі стадіону та продали телефон, гроші розділили між собою.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , за ст. 185 ч. 4 КК України ,як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
Отримавши покази обвинувачених, що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, враховуючи те, що обвинувачені та їх законні представники та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки учасники судового провадження не заперечують проти цього, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів по справі.
Учасникам розгляду справи роз'яснено, що вони позбавлені права оспорювати обставини, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним згідно положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29.06.1990 р. мотивування у вироку висновку, щодо кваліфікації злочину, полягає у зіставленні ознак установленого судом злочинного діяння і ознак злочину, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом, і формулюванні висновку про їх відповідність.
Верховний Суд України у постанові від 15 листопада 2012 р. у справі № 5-15кс12 зазначив: правильність застосування норми закону про кримінальну відповідальність (кваліфікація злочину) полягає у точності (адекватності) розуміння (визначення, тлумачення) змісту конкретної кримінально-правової норми, дійсності (об'єктивності) фактичних обставин певного суспільно небезпечного діяння та встановленні й визначенні співвідношення між фактичними ознаками суспільно небезпечного діяння та ознаками складу злочину, передбаченого кримінально-правовою нормою.
Суд зіставивши зміст конкретної норми КК України, а саме передбаченої ст. 185ч.4 та дійсні, об'єктивно встановлені у судовому засіданні, фактичні обставини суспільно небезпечних діянь, дійшов висновку про їх відповідність.
Відповідно до ст. 62 ч.ч. 1, 2 Конституції України, ст. 17 ч. 2 КПК України особа вважається невинуватою у вчинені злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчинені кримінального правопорушення і має бути виправданий, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Забезпечення доведеності вини, підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором є основними засадами судочинства - ст. 129 Конституції України.
При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Суд при оцінці доказів має керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою - п.п. 161, 150, 100 рішення Європейського суду з прав людини у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України, «Салман проти Туреччини».
Суд, відповідно до ст. 94 КПК України за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний наданий прокурором допустимий доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття процесуального рішення, установив поза розумним сумнівом співіснування достатньо вагомих, переконливих, чітких і узгоджених між собою ознак та схожих неспростовних презумпцій факту:
- доведеності вчинення суспільно небезпечних діянь, які містять склад злочину, передбаченого ст.185 ч.4 КК України,
- обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , у вчинені правопорушення, передбаченого ст.185 ч.4 КК України.
Судом в ході судового розгляду забезпечено обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), право на захист від обвинувачення і його реалізація шляхом надання розумної можливості представляти свою правову позицію, свої докази, оскаржувати допустимість доказів, заперечувати проти них, їх використання.
Обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , за формою вини, ступенем тяжкості вчинили не тяжкий злочин. Судом в ході судового розгляду кримінального провадження встановлено, що при вчинені інкримінованих їм правопорушення, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 передбачали наслідки і бажали їх настання, тобто діяли з прямим умислом ст. 25 ч. 2 КК України.
Враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , його поведінку в ході досудового розслідування та судового розгляду, суд визнає, що він є осудним, неповнолітнім, особою, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії і керувати ними - ст. 19 ч. 1 КК України.
Враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , його поведінку в ході досудового розслідування та судового розгляду, суд визнає, що він є осудним, неповнолітнім, особою, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії і керувати ними - ст. 19 ч. 1 КК України.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченим покарання, суд керується вимогами ст. 65-67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України) (2341-14), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Суд призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , враховує: мету покарання, передбачену ст. 50 КК України, загальні засади призначення покарання, передбачені ст.ст. 65-67 КК України - вид та у межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинені злочини, відповідно до положень Загальної частини КК України, ступінь тяжкості кожного вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та запобіганню вчиненню нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами а також ту обставину, що ОСОБА_6 , є неповнолітнім, навчається у ЗОШ №67, раніше до кримінальної відповідальності не притягався.
При призначені покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд враховує: мету покарання, передбачену ст. 50 КК України, загальні засади призначення покарання, передбачені ст.ст. 65-67 КК України - вид та у межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинені злочини, відповідно до положень Загальної частини КК України, ступінь тяжкості кожного вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та запобіганню вчиненню нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами а також ту обставину, що ОСОБА_8 , є неповнолітнім, навчається у ЗОШ №17, раніше до кримінальної відповідальності не притягався.
При призначенні покарання обвинуваченим суд, у відповідності зі ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його небезпеку, особу обвинувачених, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.
Обставини, які згідно ст. 66 КК України, пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , є активне сприяття розкриттю злочину, повне визнання вини.
Обставин, які згідно ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 судом не встановлено.
Обставини, які згідно ст. 66 КК України, пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , є активне сприяття розкриттю злочину, повне визнання вини.
Обставин, які згідно ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 судом не встановлено.
Відповідно до ст. 370 ч. 1 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Суд звершував правосуддя очевидно для загалу, згідно з нормами Кримінального Кодексу України, об'єктивно і неупереджено, незалежно та керуючись верховенством права, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з додержанням і врахуванням Загальної Декларації прав людини, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішень Європейського суду з прав людини, вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.
Судом вирок ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.
Суд, відповідно до ст. 368 КПК України, вирішив усі питання при ухваленні вироку.
Враховуючи всі встановлені під час судового розгляду обставини цього кримінального провадження, беручи до уваги особу обвинуваченого, те що ОСОБА_6 , та ОСОБА_8 , неповнолітні особи, їх вихованням займаются батьки, раніше до кримінальної відповідальності не притягались, потерпілий претензій морального та матеріального характеру не має, тяжкі наслідки в результаті скоєння кримінального правопорушення - відсутні, керуючись вимогами кримінального закону і передбачених цим законом санкцій, з метою виправлення обвинувачених, а також попередження вчинення ними нових злочинів, суд вважає, що цілі покарання обвинуваченого, будуть досягнуті з такою мірою покарання, як позбавлення волі з застосуванням іспотовиго терміну та звільнення осіб від кримінального покарання за правилами ст.104 КК України.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_8 ,- не обирався.
Питання про речові докази підлягають вирішенню в порядку, встановленому ст.100 КПК України.
Цивільні позови не заявлені.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні - відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 367-371, 373, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_6 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
за ст. 185 ч.4 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавленя волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_6 , від відбування покарання з випробуванням на 2 (два) роки.
На підставі ст.ст.76, КК України, покласти на ОСОБА_6 , обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання,не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи.
ОСОБА_8 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
за ст. 185 ч.4 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавленя волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_8 , від відбування покарання з випробуванням на 2 (два) роки.
На підставі ст.ст.76, КК України, покласти на ОСОБА_8 , обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання,не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи.
Судові витрати - відсутні.
Речові докази - повернуті.
Строк оскарження вироку 30 (тридцяти) діб до Одеського апелляційного суду області з дня його проголошення усіма учасниками судового розгляду.
Суддя: ОСОБА_1