Справа № 2-23/10
26 липня 2010 року м. Дніпропетровськ
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді - Грищенко В.М., при секретарі - Демченко О. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дніпропетровської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської області про визнання права власності на Ѕ частку домоволодіння в порядку поділу майна подружжя, виділ цієї частки в натурі та усунення перешкод в користуванні Ѕ часткою домоволодіння шляхом вселення,-
25 квітня 2005 року позивачка звернулася до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя (а.с. 5-6 т. 1).
Ухвалою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2005 року цивільна справа направлена для розгляду в Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська за місцем проживання відповідача (а.с. 3 т. 1).
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені (а.с. 109-111 т. 1).
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2007 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2006 року скасовано і справу направлено на новий розгляд (а.с. 150-151 т. 1).
В ході розгляду справи ОСОБА_1 неодноразово уточнювала та доповнювала позовні вимоги. В останній позовній заяві від 16 грудня 2009 року до ОСОБА_2 , Дніпропетровської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської області про визнання права власності на Ѕ частку домоволодіння в порядку поділу майна подружжя, виділ цієї частки в натурі та усунення перешкод в користуванні Ѕ часткою домоволодіння шляхом вселення (а.с. 6-9 т.2) в обгрунтування своїх позовних вимог позивачка посилалась на те, що в шлюбі з ОСОБА_2 перебувала з 10.09.1988 року, мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.04.2005 року шлюб розірвано, але згоди щодо добровільного розподілу майна, яке є їх спільною сумісною власністю, сторони не досягли.
Під час шлюбу за спільні кошти на підставі договору купівлі-продажу від 8 липня 1997 року придбали незавершений будівництвом 69% готовності житловий будинок АДРЕСА_1
Незавершений будівництвом житловий будинок розташовано на земельній ділянці площею 600 кв.м, яка була надана в постійне користування ОСОБА_4 згідно рішення виконавчого комітету Індустріальної районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська № 237 від 16.04.1993 року.
В період з 1997 по 2002 рік за її участю будівництво житлового будинку було завершено. Після чого в 2002-2003 роках вони разом з сином проживали в спірному будинку.
Після закінчення будівництва спірне домоволодіння складається з житлового будинку літ. «А-І» з приміщеннями 1-3 площею 6,4 кв.м; 1-4 площею 12,8 кв.м; 1-5 площею 8,4 кв.м, 1-6 площею 19,5 кв.м, 1-7 площею 9,0 кв.м, 1-8 площею 16,1 кв.м, 1-9 площею 8,1 кв.м, 1-10 площею 17,7 кв.м; та прибудови літ. «А№-1» з приміщеннями 1-1 площею 8,7 кв.м; 1-2 площею 9,2 кв.м; загальною площею 115,9 кв.м, погреба п/д під прибудовою літ. «А№-1», ганку літ. «а», огорож № 1 - 5, зливної ями № 6, мостінь І, ІІ.
В 2002 році комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» була проведена технічна інвентаризація житлового будинку, згідно якої будівництво житлового будинку завершене та підлягає введенню в експлуатацію.
Проведеною судовою будівельно-технічною експертизою встановлено, що будівництво будинку завершено, будинок може експлуатуватися як житловий, будівництво відповідає вимогам державних будівельних норм і правил.
Оскільки житловий будинок побудований на земельній ділянці, що була відведена для цієї мети, з належного дозволу виконавчого комітету, без порушення будівельних норм і правил, але без належно затвердженого та узгодженого проекту та дозволу Інспекції на будівництво, то відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України просила визнати право власності на завершений будівництвом житловий будинок як самочинну будівлю та визнати за нею, як за дружиною, право власності на Ѕ частку вказаного житлового будинку та виділити Ѕ частку в натурі згідно першого варіанту поділу житлового будинку, запропонованого експертом, оскільки вказаний варіант визначено з мінімальним відступом від ідеальних часток та потребує меншого об'єму робіт по переобладнанню та переплануванню. При визначенні варіанту поділу житлового будинку просила прийняти до уваги на її користь ту обставину, що з нею проживає син, а відповідач на протязі семи років сам користується житловим будинком, вона ж сином такої можливості позбавлені. Просила усунути перешкоди в користуванні виділеною їй часткою домоволодіння шляхом вселення.
В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги в об'ємі та з підстав, викладених в заяві від 16 грудня 2009 року та пояснила, що на протязі восьми років відповідач ОСОБА_2 умисне ухиляється від введення житлового будинку в експлуатацію, щоб перешкодити їй оформити право власності на належну їй Ѕ частку будинку.
Для вирішення питання про введення будинку в експлуатацію вона зверталася до міської ради та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської області, але їй в цьому було відмовлено, тому що згідно документів вона на сьогоднішній день не є забудовником та не може надати оригінали правовстановлюючих документів, які утримує у себе відповідач ОСОБА_2 Оскільки без документів про визнання права власності на належну їй частку домоволодіння вона не може вирішити питання про введення будинку в експлуатацію, то після визнання судом права власності на житловий будинок як на самочинну будівлю на підставі висновку судової будівельно-технічної експертизи про відповідність будівлі державним будівельним нормам, визнання за нею права власності на Ѕ частку домоволодіння як за дружиною та при виділі цієї частки в натурі, вона отримає право на вирішення питання про введення в експлуатацію виділеної їй частини домоволодіння.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав повністю та пояснив, що житловий будинок не є спільною сумісною власністю подружжя, бо позивачка проти придбання будинку заперечувала, згоди на його придбання не давала, на час придбання будинку він жив окремо від позивачки, не закінчений будівництвом будинок він придбав частково за гроші, виручені від продажу дачного будиночка, який було продано під час шлюбу, частково - за рахунок коштів, які він заробив, ремонтуючи та продаючи автомобілі під час шлюбу з позивачкою, решту коштів взяв в борг у знайомих.
В закінченні будівництва позивачка участі не приймала, але після закінчення будівництва в 2002-2003 роках вони проживали в спірному будинку разом з сином, бо син вчився в середній школі № 47, остаточно припинили спільне проживання в 2003 році.
Заперечував проти визнання права власності на частину будинку за позивачкою, оскільки на цей час домоволодіння йому та позивачці не належить, бо воно не введене в експлуатацію, він такого наміру не має, тому позивачка може заявляти претензії тільки на будівельні матеріали.
Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання представника не направила, просила розглядати справу без участі представника інспекції та надала письмові заперечення № 110-5/3337 від 29.12.2009 року (а.с. 15 т. 2), в яких частково заперечувала проти позову в частині визнання права власності на Ѕ частку домоволодіння без попереднього вводу в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту та отримання забудовником сертифікату відповідності будівлі державним будівельним нормам та правилам на підставі Тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 року № 1035.
Дніпропетровська міська рада, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явилося, про причини відсутності суд не повідомила, тому суд на підставі ст. 169 ЦПК України вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача.
Вислухавши позивача та її представника, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знаходилися в зареєстрованому шлюбі з 10 вересня 1988 року (а.с. 96 т. 1). Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.04.2005 року, яке набрало чинності 20 травня 2005 року, шлюб між сторонами було розірвано (а.с. 53 т. 2).
Від спільного життя мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 96 т. 1).
Під час шлюбу за спільні кошти подружжя на підставі договору купівлі-продажу від восьмого липня 1997 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дерев'янко О.К. та зареєстрованого в реєстрі за № 855, сторони придбали незавершений будівництвом 69% готовності житловий будинок № 14 по провулку Кальміуському в м. Дніпропетровську (а.с. 142-143 т. 1).
Незавершений будівництвом житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 600 кв.м, яка була надана в постійне користування ОСОБА_4 згідно рішення виконавчого комітету Індустріальної районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська № 237 від 16.04.1993 року з дозволом на право будівництва житлового будинку (а.с. 46-49 т. 2), та договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності від 20 липня 1994 року, укладеного між виконкомом Індустріальної районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська і ОСОБА_5, посвідченого Шостою дніпропетровською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в реєстрі за № 3-8067 (а.с. 144-147, 202-203 т. 1).
Згідно положень ст. 30 Земельного кодексу України 1990 року, чинного на момент придбання сторонами незавершеного будівництвом житлового будинку, при переході права власності на будинок і споруди разом з цими об'єктами переходить і право власності або право користування земельною ділянкою у розмірах, передбачених ст. 67 цього Кодексу, без зміни її цільового призначення, якщо інше не передбачене у договорі відчуження будівлі. Така ж за змістом норма міститься і у ст. 120 ЗК України 2001 року. У разі будівництва на земельній ділянці будівель і споруд, право власності або право користування земельною ділянкою відповідно виникає і в учасників права спільної власності на ці будівлі та споруди.
На протязі 1997 - 2002 років позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 спільно завершили будівництво житлового будинку АДРЕСА_1
В 2002 році комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» була проведена технічна інвентаризація житлового будинку. Відповідно до даних плану земельної ділянки, поверхового плану будинку з експлікацією від 11.10.2002 року, оцінювальних актів (а.с. 196-201 т. 1), довідки комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» № 7510 від 05.10.2005 року (а.с. 26 т. 1) будівництво житлового будинку завершене та підлягає введенню в експлуатацію.
Згідно до висновку № 208/209-09 судової будівельно-технічної експертизи від 29.09.2009 року в будинку виконані в наявності всі необхідні для мешкання приміщення (житлові кімнати, коридори, кухня, санвузол) окрім приміщення 1-2 (9,2 кв.м) в прибудові «А№-1», яке без погодженого проекту може використовуватися в такому ж стані, як підсобне (комора, майстерня, тощо) або за бажанням бути переобладнано для іншого призначення, будинок обладнаний системами централізованого водопостачання, газопостачання, електропостачання, автономним теплопостачанням та місцевою каналізацією, то відповідно будинок може рахуватися як завершений будівництвом об'єкт зі 100% готовністю і може в подальшому експлуатуватися за призначенням, як житловий (відповідь на 5-те питання, а.с. 245 т. 1).
Вказане домоволодіння складається з житлового будинку літ. «А-І» з приміщеннями 1-3 площею 6,4 кв.м; 1-4 площею 12,8 кв.м; 1-5 площею 8,4 кв.м, 1-6 площею 19,5 кв.м, 1-7 площею 9,0 кв.м, 1-8 площею 16,1 кв.м, 1-9 площею 8,1 кв.м, 1-10 площею 17,7 кв.м; та прибудови літ. «А№-1» з приміщеннями 1-1 площею 8,7 кв.м; 1-2 площею 9,2 кв.м; загальною площею 115,9 кв.м, погреба п/д під прибудовою літ. «А№-1», ганку літ. «а», огорож № № 1 - 5, зливної ями № 6, мостінь І, ІІ.
В дослідницькій частині експертизи вказано, що затвердженого проекту та ескізного проекту не надано в зв'язку з їх відсутністю, непогодженість та відсутність проекту свідчать про самочинність процесу будівництва (а.с. 235-236 т. 1).
Згідно відповіді на 6-те питання висновку експерта, приймаючи до уваги добрий технічний стан основних несучих елементів будинку (фундамент, стіни, перекриття, перемички та їх примикання), відповідне об'ємно-планувальне рішення приміщень житлового будинку, наявність основних інженерних комунікацій і обладнання, житловий будинок № 14 по пров. Кальміуському в м. Дніпропетровську відповідає вимогам державних будівельних норм і правил, які пред'являються до житлових будинків індивідуальної забудови (а.с. 245-246 т. 1).
Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (землекористувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на вказане нерухоме майно, якщо це не порушує права інших осіб. Оскільки житловий будинок побудований на земельній ділянці, що була відведена для цієї мети, з належного дозволу виконавчого комітету, при відповідності вимогам державних будівельних норм і правил, які пред'являються до житлових будинків індивідуальної забудови, але без належно затвердженого проекту та дозволу інспекції архітектурно-будівельного контролю на проведення будівельних робіт, що свідчить про самочинність будівництва, то суд вважає за можливе визнати право власності на самочинне будівництво.
Обговорюючи питання про можливість визнання права власності на самочинне будівництво до введення його в експлуатацію, суд вважає, що позивач позбавлений можливості вирішити питання про введення будинку в експлуатацію в зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_2, який згідно договору купівлі-продажу є забудовником та утримує у себе оригінал договору купівлі-продажу, на протязі восьми років ухиляється від введення будинку в експлуатацію. Згідно Тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 року № 1035, письмових заперечень № 110-5/3337 від 29.12.2009 року (а.с. 15 т. 2) та листа № 33/3 від 20.01.2010 року (а.с. 52 т. 2) Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області введення будівлі в експлуатацію проводиться на підставі заяви забудовника та при наданні оригіналів і копій документів щодо будівництва приватної будівлі.
Враховуючи наведені обставини та висновок судової будівельно-технічної експертизи про відповідність спірного житлового будинку вимогам державних будівельних норм і правил, які пред'являються до житлових будинків індивідуальної забудови, суд вважає за можливе визнати право власності на вказану забудову до введення її в експлуатацію, оскільки ст. 376 ЦК України не пов'язує визнання права власності на самочинні будівлі з введенням їх в експлуатацію.
Після визнання права власності на самочинні будівлі власники відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України зобов'язані ввести майно в експлуатацію та провести державну реєстрацію права власності на це майно, що визначить момент виникнення у сторін права власності на майно.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Оскільки, спірне домоволодіння придбане та добудоване подружжям ОСОБА_2 під час знаходження в шлюбі, то воно визнається судом об'єктом права спільної сумісної власності.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що на час придбання незакінченого будівництвом житлового будинку та його добудови він не проживав однією сім'єю з позивачкою та що в придбанні будинку та його добудові позивачка участі не брала, оскільки ці доводи спростовуються доказами, що є у справі.
Так, факт припинення спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 лише в червні 2003 року встановлений рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.04.2005 року, яке набрало чинності 20.05.2005 року, у цивільній справі № 2-1837 за 2005 рік про розірвання шлюбу між сторонами (а.с. 53 т. 2).
Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Пояснення позивачки про її участь в завершенні будівництва підтверджується квитанцією № 240 на придбання шиферу від 18.06.2002 року (а.с. 11 т. 1) та спільним проживанням сторін разом з сином в спірному будинку після завершення будівництва в 2002-2003 роках (довідка середньої школи № 47 від 30.03.2005 року про навчання сина сторін в 2002-2003 році в СШ № 47 та його місце проживання АДРЕСА_2 виписний епікриз ОСОБА_3 за період з 08.01 по 26.02.2003 року з місцем проживання АДРЕСА_2 а.с. 10, 13 т. 1), проти чого не заперечував ОСОБА_2 в судовому засіданні.
Факт використання на придбання незакінченого будівництвом житлового будинку коштів, виручених від продажу садового будиночку, побудованого в шлюбі, визнано ОСОБА_2 в судовому засіданні.
Згідно ч. 1 ст. 69 СК України чоловік та дружина мають право на поділ майна, належного їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України при поділі майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки чоловіка та дружини рівні, якщо інше не визначене домовленістю між ними або шлюбним договором, а згідно 1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом спільної сумісної власності, ділиться між ними в натурі.
Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що позивачу та відповідачу, як колишньому подружжю, належить по Ѕ частці житлового будинку АДРЕСА_2 тому за кожним з них повинно бути визнано право власності на Ѕ частку домоволодіння з поділом його в натурі, оскільки згідно технічних характеристик та висновку судової будівельно-технічної експертизи № 208/209-09 від 29.09.2009 року спірне домоволодіння може бути розділене на дві окремі квартири.
Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 208/209-09 від 29.09.2009 року запропоновано два варіанти поділу житлового будинку на дві окремі квартири згідно частин Ѕ : Ѕ для кожного з співвласників - додатки № 1 та № 2 до висновку експертизи (а.с. 249-250 т. 1).
Обговорюючи питання про вибір варіанту поділу суд вважає за можливе провести поділ житлового будинку згідно першого варіанту, запропонованого експертом, оскільки цей варіант більше відповідає ідеальним часткам та потребує меншого об'єму робіт по переобладнанню, ніж другий варіант, запропонований експертом.
Згідно першого варіанту поділу першому співвласнику на Ѕ частку можуть бути виділені наступні приміщення в прибудові та житловому будинку загальною площею 56,6 кв.м вартістю 186 243 грн. та дворові господарські будови і споруди вартістю 51 870 грн.: прибудова літ. «А№-1» з приміщеннями 1-1 площею 8,7 кв.м; 1-2 площею 9,2 кв.м; в житловому будинку літ. «А-І» приміщення 1-3 площею 6,4 кв.м; 1-4 площею 12,8 кв.м; 1-6 площею 19,5 кв.м; погріб п/д під прибудовою літ. «А№-1», ганок літ. «а», Ѕ огорож № № 1 - 5, Ѕ зливної ями № 6, Ѕ мостінь І, ІІ.
Загальна вартість квартири 1-го співвласника разом з дворовими господарськими будовами та спорудами складає 238 113 грн., що менше ідеальної частки на 2 863 грн.
Другому співвласнику на Ѕ частку можуть бути виділені наступні приміщення в житловому будинку загальною площею 59,3 кв.м вартістю 206 841 грн. та дворові господарські будови і споруди вартістю 36 998 грн.: в житловому будинку літ. «А-І» приміщення 1-5 площею 8,4 кв.м, 1-7 площею 9,0 кв.м, 1-8 площею 16,1 кв.м, 1-9 площею 8,1 кв.м, 1-10 площею 17,7 кв.м; Ѕ огорож № 1 - 5, Ѕ зливної ями № 6, Ѕ мостінь І, ІІ.
Загальна вартість квартири 2-го співвласника разом з дворовими господарськими будовами та спорудами складає 243 839 грн., що більше ідеальної частки на 2 863 грн.
Для проведення поділу житлового будинку з прибудовою по вказаному варіанту необхідно виконати наступні роботи і переобладнання: приміщення 1-2 пристосувати під приміщення кухні (підведення газу, пробиття та улаштування віконного прорізу, вентиляція,монтаж опалення, виконання оздоблення); переобладнати віконний проріз приміщення 1-9 в дверний з подвійним блоком для улаштування головного входу в квартиру 2-го співвласника; пробити дверні прорізи між приміщеннями 1-10 і 1-5 та між 1-4 і 1-6; приміщення 1-6 пристосувати під приміщення житлової кімнати 1-го співвласника (підняття рівня підлоги, демонтаж воріт і улаштування стіни з віконним прорізом, монтаж системи опалення); закласти дверні прорізи між приміщеннями 1-4 і 1-5 та між приміщеннями 1-4 та 1-10. Суд вважає за можливе покласти проведення переобладнання на кожного з співвласників відповідно до виділених кожному приміщень.
Відповідно до ч 1 ст. 71 СК України вирішуючи питання про порядок поділу майна суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Виходячи з вказаного суд враховує те, що з позивачкою проживає син, що з 2003 року відповідач сам користується домоволодінням, а позивачка з сином позбавлені такої можливості, що суд відносить до обставин, що мають істотне значення, та приходить до висновку про необхідність виділу позивачці ОСОБА_1 приміщень, запропонованих експертом по першому варіанту поділу як другому співвласнику, а відповідачу ОСОБА_2 - приміщень, які запропоновані першому співвласнику з грошовою компенсацією позивачкою відповідачу різниці в вартості виділених часток.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, а відповідно до ст. 383 ЦК України, ст. 150 ЖК України використовувати належний йому житловий будинок для власного проживання та проживання членів своєї сім'ї.
З часу припинення спільного проживання в червні 2003 року відповідач ОСОБА_2 особисто користується належним сторонам на праві спільної сумісної власності домоволодінням, позивачка доступу у вказане домоволодіння не має, що свідчить про порушення її права власника на користування належним їй майном, яке підлягає захисту шляхом вселення її у виділену їй частку домоволодіння.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Витрати на оплату судового збору та оплату висновку судової будівельно-технічної експертизи підтверджується документами, які знаходяться в матеріалах справи ( а.с. 4 т. 1, 44-а т. 2), тому вини підлягають відшкодуванню з відповідача на користь позивача.
Керуюючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст. ст. 331, 376, 383, 391, 601 ЦК України, ст. ст. 60, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України, ст. 150 ЖК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дніпропетровської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської області про визнання права власності на Ѕ частку домоволодіння в порядку поділу майна подружжя, виділ цієї частки в натурі та усунення перешкод в користуванні Ѕ часткою домоволодіння шляхом вселення задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності та виділити їй в натурі Ѕ частку домоволодіння АДРЕСА_2 що складається з наступних приміщень в житловому будинку літ. «А-1» загальною площею 59,3 кв.м: приміщення 1-5 площею 8,4 кв.м, приміщення 1-7 площею 9,0 кв.м, приміщення 1-8 площею 16,1 кв.м, приміщення 1-9 площею 8,1 кв.м, приміщення 1-10 площею 17,7 кв.м, та дворових господарських будівель і споруд - Ѕ огорож № № 1 - 5, Ѕ зливної ями № 6, Ѕ мостінь І, ІІ, загальною вартість 243 839 грн., що більше ідеальної частки на 2 863 грн.
Визнати за ОСОБА_2 право власності та виділити йому в натурі Ѕ частку домоволодіння АДРЕСА_2 що складається з прибудови літ. «А№-1» з приміщеннями 1-1 площею 8,7 кв.м, 1-2 площею 9,2 кв.м, наступних приміщень в житловому будинку літ. «А-І»: 1-3 площею 6,4 кв.м, 1-4 площею 12,8 кв.м, 1-6 площею 19,5 кв.м, загальною площею 56,6 кв.м, та дворових господарських будівель і споруд - погреба п/д під прибудовою літ. «А№-1», ганку літ. «а», Ѕ огорож № № 1 - 5, Ѕ зливної ями № 6, Ѕ мостінь І, ІІ, загальною вартістю 238 113 грн., що менше ідеальної частки на 2 863 грн.
Покласти необхідність проведення робіт по розділу домоволодіння та переобладнання на кожного з співвласників відповідно до виділеної частки домоволодіння - на ОСОБА_1 переобладнання віконного прорізу приміщення 1-9 в дверний з подвійним блоком для улаштування головного входу в виділену їй квартиру, пробити дверні прорізи між приміщеннями 1-10 і 1-5, закласти дверні прорізи між приміщеннями 1- 4 і 1-5 та між приміщеннями 1-4 та 1-10; на ОСОБА_2 - пристосувати приміщення 1-2 під приміщення кухні; пробити дверні прорізи між приміщеннями 1-4 і 1-6; приміщення 1-6 пристосувати під приміщення житлової кімнати.
Обом співвласникам спільно провести переобладнання газо-, водо- та теплопостачання по проектам, узгодженим зі службами газового господарства та держпожежінспекцією.
Зобов'язати співвласників не чинити один одному перепони в виконанні робіт по поділу домоволодіння та проведенні переобладнання.
Зобов'язати кожного з співвласників після закінчення переобладнання виділеної частини домоволодіння ввести належні їм частини домоволодіння в експлуатацію та провести державну реєстрацію права власності.
Усунути ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження виділеними їй в натурі приміщеннями 1-5, 1-7, 1-8, 1-9 та 1-10 в житловому будинку АДРЕСА_2 вселивши її у виділені приміщення та зобов'язати відповідача ОСОБА_2 не чинити їй перешкоди в користуванні вказаними приміщеннями.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 2 863 грн. за перевищення вартості виділеної їй частки домоволодіння.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору 102 грн. та витрати по оплаті проведення судової будівельно-технічної експертизи 3 441 грн. 60 коп., а всього 3 543 грн. 60 коп.
Шляхом взаємного зарахування стягнених сум з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в розмірі 2 863 грн. та з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в розмірі 3 543 грн. 60 коп. остаточно стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 680 (шістсот вісімдесят) грн. 60 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави недоплачену суму судового збору в розмірі 1 598 грн. та витрати на інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в районному суду в розмірі 120 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів із дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом двадцяти днів із дня подачі заяви про апеляційне оскарження або подачі апеляційної скарги протягом десяти днів із дня проголошення рішення.
Суддя: В. М. Грищенко