Справа № 947/19981/22
Провадження № 2-а/947/152/22
15.11.2022 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
при секретарі - Матвієвої А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в сумі Одесі в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою
ОСОБА_1 до
Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення
по справі про адміністративне правопорушення,
05.09.2022 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, в якій позивач просить суд скасувати:
- постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №00799254 від 14 серпня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП;
- провадження по справі про адміністративне правопорушення - закрити.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 14.08.2022 року його під час керування транспортним засобом марки «Genesis Coupe», з номерним знаком НОМЕР_1 , було зупинено екіпажем патрульної поліції, якими було здійснено розгляд справи про адміністративне правопорушення та винесено оскаржувану постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП.
Однак, як стверджує позивач, інспектором патрульної поліції було грубо порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме не надано доказів на підтвердження скоєного адміністративного правопорушення, не залучено свідків, не надано можливості використати права передбачені ст. 268 КУпАП.
Приймаючи вищевикладене, позивач вважає складену відносно нього постанову незаконною, підлягаючою скасуванню, а справу про адміністративне правопорушення закриттю, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, було розподілено судді Калініченко Л.В.
12.09.2022 року суддею Київського районного суду міста Одеси Калініченко Л.В. постановлено ухвалу, якою поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду з цим позовом, прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін по справі.
Одночасно, ухвалою судді витребувано з Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції належним чином завірену копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №00799254 від 14.08.2022 року, копії письмових пояснень позивача з приводу правопорушення, якщо вони ним надавались, копії письмових пояснень свідків з приводу правопорушення, якщо такі пояснення відбирались, а також копії всіх відеозаписів оскаржуваного правопорушення, які були зроблені за допомогою відеокамер, що розташовані на одязі патрульних поліцейських та в автомобілі патрульних поліцейських.
10.10.2022 року до суду надійшов від представника Департаменту патрульної поліції відзив на позову заяву, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову, з підстав безпідставності і необґрунтованості тверджень позивача стосовно порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення. Також представником надано до відзиву на позовну заяву відео-докази з фіксацією з нагрудних камер поліцейських адміністративного правопорушення і розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Тієї ж дати, 10.10.2022 року до суду надійшло клопотання від представника Департаменту патрульної поліції про залишення позову без розгляду, з підстав пропуску позивачем процесуального строку на звернення до суду з відповідним позовом.
У судове засідання призначене на 15.11.2022 року сторони по справі не з'явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, позивач процесуальним правом на подання відповіді на відзив на позовну заяву не скористався.
Відповідно до ч.1, 3, 9 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою. У разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Статтею 268 КАС України передбачено, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
На підставі викладеного, приймаючи неявку сторін по справі без поважних причини до судового засідання, будучи належним чином повідомленими про дату і час його проведення та будучи обізнаними про наявне судове провадження, а також приймаючи розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні 15.11.2022 року за відсутності сторін по справі.
Також в судовому засіданні 15.11.2022 року, судом без видалення до нарадчої кімнати було ухвалено залишити без задоволення клопотання представника відповідача Департаменту патрульної поліції про залишення позову без розгляду, з підстав того, що зазначене питання вже було розглянуто судом та ухвалою судді від 12.09.2022 року поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду з цим позовом, що є забезпеченням права особи на доступ до суду та розгляд судом його заяви з приводу порушених прав та інтересів.
Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 14.08.2022 року інспектором взводу №1 роти №1 батальйону №2 полку Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Ткаченко Владиславом Олеговичем було здійснено розгляд справи про адміністративне правопорушення, за наслідком чого складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №799254, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень.
Відповідно до постанови вбачається, що суть правопорушення вбачається в тому, що ОСОБА_1 14.08.2022 року здійснював керування транспортним засобом марки «HYUNDAI GENESIS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з порушенням вимог ДСТУ 3649:2010, а саме зі зміною кольору задніх габаритних ліхтарів з білого на чорний, з нанесенням тонування на задні стоп сигнали, що знижує їх прозорість та світло пропускання, чим порушено п.31.4.3.ґ ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.121 КУпАП України.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 288 КУпАП оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.
Частиною 3 цієї статті також передбачено, що скарга подається в орган (посадовій особі), який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. Скарга, що надійшла, протягом трьох діб надсилається разом із справою органу (посадовій особі), правомочному відповідно до цієї статті її розглядати.
Як вбачається, ОСОБА_1 будучи незгодним з вказаною постановою 19.08.2022 року звернувся з відповідною скаргою до УПП в Одеській області ДПП, яка залишена без задоволення, а винесена постанова залишена без змін, що підтверджується листом УПП в Одеській області ДПП від 29.08.2022 року за №П-2963/41/18/04/02-22.
Частиною 2 статті 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
За наслідком викладеного будучи незгодним з винесеною постановою серії ДП18 №799254 від 14.08.2022 року та відмови УПП в Одеській області ДПП у задоволенні скарги, ОСОБА_1 звернувся 05.09.2022 до суду з цим позовом.
Також судом встановлено, що лист УПП в Одеській області ДПП від 29.08.2022 року за №П-2963/41/18/04/02-22 про відмову у задоволенні скарги було отримано членом сім'ї позивача лише 06.09.2022 року, що підтверджується відповідним трекінгом поштової кореспонденції, поданим представником відповідача по справі.
За наслідком викладеного, з метою забезпечення позивачеві доступу до суду, ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 12.09.2022 року було поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду з цим позовом.
Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом зокрема визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ст.2 КАС України).
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним оскаржуваних постанов, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України, за що останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності.
З урахуванням роз'яснення п.п. 4,7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1988 року "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення" суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачено адміністративну відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку та обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, строк оскарження постанови якщо оскаржувалася до вищестоящого органу обчисляється з наступного дня після прийняття цим органом рішення за скаргою.
Так, відповідачем по справі надано до суду диски з відеозаписами зробленими інспекторами патрульної поліції з електронного пристрою наявного в автомобілі.
Так, досліджуючи наданий до суду диск з відео-доказами, судом встановлено, що є зафіксованим рух транспортного засобу марки «Hyundai Genesis», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , на якому задні світлові прилади, зокрема задній габаритний ліхтар чорного кольору, та прилад заднього стоп сигналу чорного кольору.
Стосовно встановлених обставин, суд зазначає наступне, що порядок дорожнього руху на території України встановлений Правилами Дорожнього Руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за №1306.
Згідно п. 1.1. ПДР , ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
У відповідності до п. 2.3 (б) Правил дорожнього руху, водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Згідно з п. 31.4.3.ґ Правил дорожнього руху, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світло пропускання.
У відповідності до пункту 6.1.5 ДСТУ 3649:2010 Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання, Національний стандарт України, кількість, коліт та наявність ПЗС на КТЗ визначають відповідно до таблиці 1.
У відповідності до вказаної таблиці, визначено національний стандарт в України стосовно: ліхтаря заднього ходу, який повинен бути білого кольору; покажчик повороту задній - автожовтий; задній габаритний сигнал - червоного кольору; задній протитуманний ліхтар - червоного кольору; контурний вогонь задній - червоного кольору; задній світло відбивальний пристрій трикутної форми для автомобілів - червоного кольору.
Пунктом 6.1.2 правила ДСТУ визначено, що не дозволено застосовувати зруйновані та з тріщинами на світло відбивальних поверхнях або розсіювачах ПЗС, установлювати будь-які пристрої, що обмежують їхню видимість, наносити покриви на ПЗС (тонування, фарбування, тощо), що зменшує світло пропускання, змінює їхню силу світла, світлорозподіл або колір.
Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Проаналізувавши вищезазначене законодавство та ДСТУ 3649:2010, судом встановлено, що на транспортному засобу позивача дійсно задні прилади зовнішні світлові не відповідають за кольором вимогам ДСТУ, зокрема задній габаритний ліхтар замінений за кольором з білого на чорний, та прилад заднього стоп сигналу чорного кольору.
Згідно з ч.1 ст.121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Надаючи оцінку зазначеним обставинам, судом враховується, що позивачем у позову зокрема особисто не заперечувався факт тонування задніх приладів зовнішнього світла на належному йому транспортному засобі, зміни кольору заднього габаритного ліхтаря, а також керування транспортним засобом.
Також позивачем не надано до суду доказів на підтвердження того, що задні прилади зовнішнього світла, які не відповідають за кольором вимогам ДСТУ 3649:2010, є заводськими установками транспортного засобу.
На підставі викладеного, суд приходить до чіткого переконання, що позивачем було допущено порушення пункту 31.4.3.ґ Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.121 ЦПК України.
Суд констатує, що доводи позивача, стосовно необґрунтованості винесення постанови, а саме факту не здійснення правопорушення за яке передбачена відповідальність за частиною першою статті 121 КУпАП, спростовуються матеріалами справи.
Щодо посилань позивача на окремі недоліки оформлення оскаржуваної постанови, суд не бере до уваги та зазначає, що окремі дефекти рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.
Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.
Вчиненні органом управління процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки ці порушення вплинули на можливість порушника захистити свої права та чи призвели процедурні порушення на встановлення обставин порушення та наслідки.
Навіть у випадку встановлення процедурних порушень прийняття постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності посадовими особами Департаменту не може бути підставою для скасування постанови у випадку встановлення відповідачем адміністративного правопорушення з боку позивача, факт вчинення якого підтверджується під час розгляду справи.
Вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог Правил дорожнього руху, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року по справі №826/11623/16 (провадження №К/9901/50453/18) та в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року по справі справа №826/15341/15 (провадження №К/9901/19896/18).
Позивачем по справі до адміністративного позову не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, доведеність посилань про наявність порушень під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також не надано до суду доказів, які б впливали на розгляд справи про адміністративне правопорушення та надавали б підстави для прийняття іншого рішення, приймаючи доведеність вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Згідно з п.1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Оцінивши надані докази, суд вважає встановленою ту обставину, що позивач порушив вимоги ПДР України, оскаржувана постанова серії ДП18 №799254 від 14.08.2022 року винесена правомірно, відсутні обставини, які підтверджують неправомірне притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Незгода позивача з його притягненням до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності, з врахуванням вищенаведених судом доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушень.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Приймаючи дане рішення, суд керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Отже, наведене свідчить про те, що відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, відповідачем було з'ясовано, що позивачем було скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП, а адміністративне стягнення інспектором патрульної поліції було накладено у межах санкції, передбаченої вищевказаною нормою права.
Приймаючи вищевикладене, суд вважає позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, необґрунтованим та не підлягаючим до задоволення.
З урахуванням відмови у задоволенні позовних вимог, судові витрати понесені позивачем до відшкодування не підлягають.
При вищевикладених обставинах та керуючись ст.ст. 7, 121 КпАП України, ст. 2, 22, 72, 73, 75-77, 242-246, 250-251, 295 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання в порядку передбаченому статтею 297 КАС України апеляційної скарги на рішення протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Повний текст рішення суду складено 18.11.2022 року.
Головуючий Калініченко Л. В.