Справа № 495/9/21
рішення
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
07 листопада 2022 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області
у складі головуючого - судді Шевчук Ю.В.,
при секретарі - Бучка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Білгород-Дністровський справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк», третя особа - Державний реєстратор Яськівської сільської ради Біляївського району Одеської області Деркач Вікторія Вікторівна про визнання недійсним договору про внесення змін №8 до договору іпотеки від 12.10.2006 року та визнання незаконною та скасування державної реєстрації, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулась 04 січня 2021 року до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк», третя особа - Державний реєстратор Яськівської сільської ради Біляївського району Одеської області Деркач Вікторія Вікторівна про визнання недійсним договору про внесення змін №8 до договору іпотеки від 12.10.2006 року та визнання незаконною та скасування державної реєстрації.
Короткий зміст та обґрунтування позову
Свої позовні вимоги позивачка ОСОБА_1 обгрунтовує тим, що 11 жовтня 2006 року між нею та ВАТ «МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ «МТБ БАНК» було укладено Кредитний договір №379/F з терміном погашення - по 11 жовтня 2011 року, відповідно до умов якого Банк зобов'язувався надати Позичальнику кредитні кошти у розмірі 308 568,00 дол. США (триста вісім тисяч п'ятсот шістдесят вісім доларів США,00 центів), на наступні цілі: споживчі потреби 300 000,00 дол. США, 8 568,00 дол. США на сплату страхових платежів, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 11,5% річних за фактичний період користування кредитом та зі сплатою комісії за обслуговування кредиту 0,33% - відсотки від суми наданого кредиту без урахування страхових платежів, що сплачуються щомісячно в період сплати у гривні за курсом НБУ на дату нарахування, незалежно від валюти кредиту, комісії за оформлення кредитного договору - 500,00 грн., що сплачується у момент надання кредиту у гривні за курсом НБУ на дату нарахування, незалежно від валюти кредиту.
З метою забезпечення виконання Позивальником зобов'язань за даним кредитним договором, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ВАТ «МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ «МАРФІН БАНК» було укладено договір поруки №02557-С від 11.10.2006 року та договір поруки №02558-С від 11.10.2006 року з кожним окремо, відповідно до умов якого останні поручились за належне виконання своїх зобов'язань Позивачем.
12 жовтня 2006 року між ОСОБА_1 та ВАТ «МОРСЬКИЙ ТРАНПОРТНИЙ БАНК», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ «МАРФІН БАНК» було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого Іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_3 », загальною площею 554,9 кв.м., що розташована за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, Будацька коса (біля смт Затока), на земельній ділянці розміром 479 кв.м, яка передана Іпотекодавцю в суборенду, згідно Договору суборенди земельної ділянки від 28.08.2001 року, зареєстрованого Білгород-Дністровським районним відділом земельних ресурсів 28.09.2001 року, запис №33, що складається в цілому із спального корпусу 11, загальною площею 363,6 кв.м., мансарди 11/1, загальною площею 191,3 кв.м. Дане нерухоме майно належить Позивачу на підставі свідоцтва про право власності від 03.09.2002 року, виданого Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації №640/2002 від 02.09.2002 року, зареєстрованого в реєстрі права власності на нерухоме майно №2698637.
31 серпня 2007 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір про зміни №1 до договору іпотеки від 12.10.2006 року, відповідно до умов якого були внесені зміни щодо предмету іпотеки, а саме: база відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_3 », загальною площею 760,9 кв.м., що розташована за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, Будацька коса (біля смт Затока), на земельній ділянці розміром 479 кв.м, яка передана Іпотекодавцю в оренду, згідно Договору оренди земельної ділянки від 02.08.2007 року, зареєстрованого у «Центрі держаного земельного кадастру», Одеська регіональна філія, Білгород-Дністровський районний відділ, запис у державному реєстрі земель №0407515002599, що складається в цілому із спального корпусу 11 загальною площею 363,6 кв.м., мансарди 11/1, загальною площею 191,3 кв.м., їдальні №16 загальною площею 206,0кв.м.
08 вересня 2008 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір про зміни №2 до договору іпотеки від 12.10.2006 року, відповідно до умов якого вносились наступні зміни щодо предмету іпотеки: база відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_3 », загальною площею 760,9 кв.м, що розташована за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, Будацька коса (біля смт Затока), на земельній ділянці розміром 479 кв.м, яка передана Іпотекодавцю в оренду, згідно Договору оренди земельної ділянки від 02.08.2007 року, зареєстрованого у «Центрі держаного земельного кадастру», Одеська регіональна філія, Білгород-Дністровський районний відділ, запис у державному реєстрі земель №407515002599, що складається в цілому із спального корпусу 11 загальною площею 363,6 кв.м, мансарди 11/1 загальною площею 191,3 кв.м, їдальні №16 загально площею 206,0 кв.м, водопроводу І, каналізації ІІ.
В свою чергу, у подальшому між Іпотекодавцем та Банком було укладено договір про зміни №3 до договору іпотеки від 12.10.2006 року, договір про зміни №4 до договору іпотеки від 12.10.2006 року, договір про зміни №5 до договору іпотеки від 12.10.2006 року, які не змінювали предмету іпотеки та укладались у зв'язку зі зміною графіку платежів до Кредитного договору №379/F від 11.10.2006 року.
22 листопада 2013 року між сторонами Позивача та Відповідача було укладено договір зміни №6 до договору іпотеки від 12.10.2006 року у якому зазначалось про зміни строку погашення кредиту до 11.10.2017 року включно, підставою для подовження якого стала додаткова угода №6 від 22.11.2013 року до Кредитного договору №379/F від 11.10.2006 року.
У подальшому між позивачкою ОСОБА_1 та Банком було укладено договір про зміни №7 до договору іпотеки від 12.10.2006 року, відповідно до умов якого іпотекою забезпечувались зобов'язання за кредитним договором строком до 11.10.2018 року.
15 грудня 2015 року, як стверджує позивачка ОСОБА_1 , шляхом введення в оману та зловживання довірою, було укладено договір зміни №8 до договору іпотеки від 12.10.2006 року, до умов якого було включено необґрунтовані підстави для звернення стягнення на предмет Іпотеки, які призвели до проведення незаконної реєстрації предмета іпотеки за Банком.
27 жовтня 2017 року на підставі Додаткової угоди №10 до кредитного договору №379/F від 11.10.2006 року Банк зобов'язався надати новому Позичальнику грошові кошти у розмірі 9 329 952,91 грн. Але, дана додаткова угода не встановила чіткого строку повернення кредитних коштів, лише зазначаючи, що Кредит може бути подовжено до 11 жовтня 2024 року включно.
Також, 27.10.2017 року було укладено договір про зміни до договору іпотеки від 12.10.2006 року, де зазначалось, що ОСОБА_1 виступає майновим поручителем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , предмет іпотеки - база відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_3 », загальною площею 760,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
В свою чергу, відповідно до листа №90/01 від 19.01.2018 року Банк повідомляв, що
загальний розмір боргових зобов'язань за кредитним договором №379/F від 11.10.2006 року складає 7014291,79 грн. та зазначив, що станом на 19.01.2018 року відсутня будь-яка прострочена заборгованість.
Однак, 14.12.2020 року з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна Позивачу стало відомо, що 18.11.2020 року о 17:10:45, державним реєстратором Яськівської сільської ради Біляївського району Одеської області Деркач В.В. було зареєстровано право власності на базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_3 », загальною площею 760,9 кв.м., розташовану за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, що складається в цілому із спального корпусу 11, загальною площею 554,9 кв.м., їдальні №16, водопроводу І, каналізації II, реєстраційний номер об'єкта нерухомості 211343651208, за ПАТ «МТБ Банк», код ЄДРПОУ 21650966, номер запису про право власності 39341828.
Підставою для державної реєстрації зазначено договір іпотеки, серія та номер: 2485, виданий 12.10.2006, видавник: Приватний нотаріус, ОСОБА_3 ; опис ОСОБА_1 , серія та номер: б/н, виданий 10.09.2020, видавник: УКРПОШТА; звіт про оцінку предмета іпотеки, серія та номер: 03-11/2020/5, виданий 03.11.2020, видавник: ПП "ВІТАЛ-ПРОФІ"; довідка про суму боргу, серія та номер: 01/2230-01/44-БТ, виданий 17.11.2020, видавник: MTB BANK; Вимога про усунення порушення/повідомлення, серія та номер: 01/1955- 0/56.2-БТ, виданий 10.09.2020, видавник: MTB BANK; Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: 6500141334503, виданий 10.09.2020, видавник: УКПОШТА; Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: 6500141016355, виданий 11.06.2020, видавник: УКРПОШТА; Вимога про усунення порушення/повідомлення, серія та номер: 01/1304-0/56.2-БТ, виданий 09.06.2020, видавник: MTB BANK; опис ОСОБА_1 , серія та номер: б/н, виданий 11.06.2020, видавник: УКРПОШТА; Договір про зміни №9 до Договору іпотеки, серія та номер: 944, виданий 27.10.2017, видавник: Приватний нотаріус, ОСОБА_3 .. Підстава внесення запису зазначено Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 55308679 від 24.11.2020 11:43:44, ОСОБА_4 , Яськівська сільська рада Одеської області.
Позивачка ОСОБА_1 вважає, що дане рішення по реєстрацію права власності та сама реєстрація права власності державним реєстратором здійснено з грубим порушенням норм чинного законодавства та за відсутністю правових підстав для проведення такої реєстрації, враховуючи те, що спірна реєстрація була проведена в той час, як на все майно позивачки було накладено арешт, повідомлення від відповідача про усунення порушення позивачка не отримувала, оцінка іпотечного майна була проведена з порушенням чинного законодавства.
Рух справи у суді
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.01.2021 року було відкрито загальне позовне провадження по даній справі.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.01.2021 року було задоволенно клопотання позивачки ОСОБА_1 про витребування доказів.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.01.2021 року було частково задоволено заяву про забезпечення позову позивачки ОСОБА_1 ..
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18.03.2021 року було відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» про застосування зустрічного забезпечення позову.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09.06.2021 року було закрито підготовче провадження по даній справі, справу призначено до судового розгляду по суті.
Постановою Одеського апеляційного суду від 12.05.2021 року ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.01.2021 року про забезпечення позову було залишено без змін.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.11.2021 року було задоволено клопотання представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Губського А.В. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.12.2021 року було задоволено клопотання представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Губського А.В. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27.01.2022 року було задоволено клопотання представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Губського А.В. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28.02.2022 року було задоволено клопотання представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Губського А.В. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09.09.2022 року було задоволено клопотання представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Губської Х.Ю. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.09.2022 року було задоволено клопотання представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Губської Х.Ю. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28.10.2022 року було задоволено клопотання представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Губської Х.Ю. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Короткий виклад позицій сторін по справі
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилась, проте адвокати Губський А.В. та Губська Х. Ю., які діють в її інтересах, просили задовольнити позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві, зокрема сторона позивачки ОСОБА_1 вважає, що державна реєстрація спірного нерухомого майна була здійснена в період, коли на все майно позивачки ОСОБА_1 було накладено арешт, оцінка бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_3 » була здійснена без огляду даного об'єкту, вимогу про усунення порушень від відповідача позивачка не отримувала, договір про внесення змін №8 до договору іпотеки від 12.06.2006 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Морський транспортний банк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ «МТБ БАНК» був укладений шляхом введення позивачки в оману та зловживання довірою, тому останній має бути визнаний судом недійсним.
В судовому засіданні представник відповідача Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» - адвокат Бланковська Г.О. просила відмовити у задоволенні позовних вимог позивачки у повному обсязі, оскільки позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне. Так, твердження позивачки ОСОБА_1 , що вона підписала укладений між сторонами 15.12.2015 року Договір про внесення змін №8 до Договору іпотеки під впливом обману та зловживання довірою не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами. Окрім того, сторона відповідача стверджує, що позов був поданий до суду поза межами строків позовної давності, реєстрація спірного нерухомого майна за відповідачем відбулась у встановленому чинним законодавством порядку, про необхідність погашення боргу позивачка ОСОБА_1 була повідомлена рекомендованим листом, який був надісланий на адресу позивачки. Окрім того, 31.12.2020 року позивачкою ОСОБА_1 було подано три позовні заяви з тими ж самими вимогами, які були повернуті позивачці ОСОБА_1 , що свідчить про нерозуміння позивачем принципів цивільного процесу та маніпуляцією автоматичним розподілом справ між суддями. Отже, сторонами відповідача також просить застосувати до позивачки ОСОБА_1 заходи впливу за зловживання процесуальними правами.
В судове засідання третя особа - Державний реєстратор Яськівськогої сільської ради Біляївського району Одеської області Деркач Вікторія Вікторівна не з'явилась, однак надала на адресу суду заяву, згідно якої просила розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги не визнає.
Фактичні обставини встановлені судом, позиція суду та нормативно-правове обґрунтування
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 11 жовтня 2006 року між позивачкою ОСОБА_1 та ВАТ «МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ «МАРФІН БАНК» було укладено Кредитний договір №379/F з терміном погашення - по 11 жовтня 2011 року, відповідно до умов якого Банк зобов'язувався надати Позичальнику кредитні кошти у розмірі 308 568,00 дол. США (триста вісім тисяч п'ятсот шістдесят вісім доларів США,00 центів), на наступні цілі: споживчі потреби 300 000,00 дол. США, 8 568,00 дол. США на сплату страхових платежів, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 11,5% річних за фактичний період користування кредитом та зі сплатою комісії за обслуговування кредиту 0,33% - відсотки від суми наданого кредиту без урахування страхових платежів, що сплачуються щомісячно в період сплати у гривні за курсом НБУ на дату нарахування, незалежно від валюти кредиту, комісії за оформлення кредитного договору - 500,00 грн., що сплачується у момент надання кредиту у гривні за курсом НБУ на дату нарахування, незалежно від валюти кредиту.
З метою забезпечення виконання Позивальником зобов'язань за даним кредитним договором, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ВАТ «МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ «МАРФІН БАНК» було укладено договір поруки №02557-С від 11.10.2006 року та договір поруки №02558-С від 11.10.2006 року з кожним окремо, відповідно до умов якого останні поручились за належне виконання своїх зобов'язань Позивачем.
12 жовтня 2006 року між ОСОБА_1 та ВАТ «МОРСЬКИЙ ТРАНПОРТНИЙ БАНК», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ «МАРФІН БАНК» було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого Іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_3 », загальною площею 554,9 кв.м, що розташована за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, Будацька коса (біля смт Затока), на земельній ділянці розміром 479 кв.м, яка передана Іпотекодавцю в суборенду, згідно Договору суборенди земельної ділянки від 28.08.2001 року, зареєстрованого Білгород-Дністровським районним відділом земельних ресурсів 28.09.2001 року, запис №33, що складається в цілому із спального корпусу 11, загальною площею 363,6 кв.м., мансарди 11/1, загальною площею 191,3 кв.м. Дане нерухоме майно належить Позивачу на підставі свідоцтва про право власності від 03.09.2002 року, виданого Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації №640/2002 від 02.09.2002року, зареєстрованого в реєстрі права власності на нерухоме майно №2698637.
31 серпня 2007 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір про зміни №1 до договору іпотеки від 12.10.2006 року, відповідно до умов якого були внесені зміни щодо предмету іпотеки, а саме: база відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_3 », загальною площею 760,9 кв.м., що розташована за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, Будацька коса (біля смт Затока), на земельній ділянці розміром 479 кв.м, яка передана Іпотекодавцю в оренду, згідно Договору оренди земельної ділянки від 02.08.2007 року, зареєстрованого у «Центрі держаного земельного кадастру», Одеська регіональна філія, Білгород-Дністровський районний відділ, запис у державному реєстрі земель №0407515002599, що складається в цілому із спального корпусу 11 загальною площею 363,6 кв.м, мансарди 11/1, загальною площею 191,3 кв.м, їдальні №16 загальною площею 206,0 кв.м.
08 вересня 2008 року між Позивачем та ВАТ «МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК» було укладено Договір про зміни №2 до договору іпотеки від 12.10.2006 року, відповідно до умов якого вносились наступні зміни щодо предмету іпотеки: база відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_3 », загальною площею 760,9 кв.м., що розташована за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, Будацька коса (біля смт Затока), на земельній ділянці розміром 479 кв.м, яка передана Іпотекодавцю в оренду, згідно Договору оренди земельної ділянки від 02.08.2007 року, зареєстрованого у «Центрі держаного земельного кадастру», Одеська регіональна філія, Білгород-Дністровський районний відділ, запис у державному реєстрі земель №407515002599, що складається в цілому із спального корпусу 11 загальною площею 363,6 кв.м., мансарди 11/1 загальною площею 191,3 кв.м., їдальні №16 загально площею 206,0 кв.м, водопроводу І, каналізації ІІ.
22 липня 2009 року між ВАТ «МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК» та Позивачем укладено Додаткову угоду №3 до Кредитного договору №379/F від 11.10.2006, якою Сторони дійшли згоди, що на дату укладання цієї додаткової угоди заборгованість Позичальника за основним боргом по Кредитному договору складає 249 999,93 доларів США, за взаємною згодою продовжили термін погашення кредиту - по 11 жовтня 2014 року включно, внесли інші зміни до змісту Кредитного договору, а також узгодили оновлений графік погашення Кредиту.
У зв'язку з внесенням 22.07.2009 змін до Кредитного договору №379/F від 11.10.2006 року, відповідно до додаткових угод до нього за №1 від 31.08.2007 року, за №2 від 08.09.2008 року, за №3 від 12.07.2009 року. Сторони за взаємною згодою внесли зміни до Договору іпотеки від 12.10.2006, реєстровий номер 2485, уклавши 26.08.2009 Договір про зміни №3 до Договору іпотеки, який був посвідчений 26.08.2009 Андрєєвою Т.М., приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за реєстровим номером 1427.
30 грудня 2009 року між Банком та Позивачем укладено Додаткову угоду №4 до Кредитного договору №379/F від 11.10.2006 року, якою Сторони узгодили новий термін погашення кредиту - по 11 жовтня 2015 року включно, порядок нарахування та сплати відсотків за користування кредитними коштами, а також внесли зміни в Графік нога Кредиту, тощо.
У зв'язку з укладанням 30.12.2009 року Додаткової угоди №4 до Кредитного договору №379/F від 11.10.2006 року, між Позивачем та ВАТ «МТБ БАНК», 30.12.2009 року було укладено Договір про зміни №4 до Договору іпотеки від 12.10.2006 (реєстровий номер 2485), який посвідчений Андрєєвою Т.М., приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області 30.12.2009 року та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №2172.
23 вересня 2010 року між ВАТ «МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №5 до Кредитного договору №379/F від 11.10.2006 року, якою Сторони підтвердили, що на дату укладання цієї додаткової угоди заборгованість Позичальника по основному боргу складає 249 999,93 доларів США, і з метою створення сприятливих умов для виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором Банк надає Позичальнику відстрочення погашення основного боргу за Кредитом (борг за Кредитом без урахування відсотків) з липня 2010 року по червень 2012 року включно, при цьому, узгодили між собою новий Графік погашення основного боргу за Кредитом починаючи з липня 2012 року; збільшений термін погашення Кредиту - по 11 жовтня 2016 року включно, а також розмір процентів за користування Кредитом (з 11,5% - до 13% річних) з метою зменшення фінансового навантаження Позичальник був звільнений від сплати штрафних санкцій, відсотків, комісій, тощо.
У зв'язку з укладанням 23.09.2010 року Додаткової угоди №5 до Кредитного договору 23.09.2010 між Позивачем та Банком укладено Договір про зміни №5 до Договору іпотеки, посвідчений 23.09.2010 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Андрєєвою Т.М. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №1360.
12 листопада 2010 року Відкрите акціонерне товариство «МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК» змінив своє найменування на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «МАРФІН БАНК» (скорочене найменування ПАТ «МАРФІН БАНК»), та став правонаступником Відкритого акціонерного товариства «МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК» у повному обсязі по усім його правам та обов'язкам.
22 листопада 2013 року між ПАТ «МАРФІН БАНК» та Позивачем було укладено Додаткову угоду №6 до Кредитного договору, якою Сторони підтвердили заборгованість Позичальника по основному боргу за Кредитним договором в сумі 240 185,93 доларів США та продовжили термін погашення Кредиту - по 11 жовтня 2017 року включно та змінили умови сплати відсотків за Кредитним договором, за взаємною згодою змінили та доповнили редакцію деяких пунктів Кредитного договору, затвердили Графік погашення Кредиту та Розрахунок сукупної вартості кредиту у нових редакціях, тощо.
У зв'язку з укладанням 22.11.2013 року Додаткової угоди №6 до Кредитного договору, між ОСОБА_1 та ПАТ «МАРФІН БАНК» 22.11.2013 року був укладений Договір про зміни №6 до Договору іпотеки від 12.10.2006 року, посвідчений 22.11.2013 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Андрєєвою Т.М. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №1250.
16 грудня 2014 року між ПАТ «МАРФІН БАНК» та Позивачем укладена Додаткова угода №7 до Кредитного договору №379/F від 11.10.2006 року, умовами якої сторони підтвердили, що заборгованість за основним боргом за Кредитом (борг Позичальника за Кредитом без урахування процентів) становить 238 185,93 дол. США, а також виклали Кредитний договір у новій редакції, а саме: що з 16 грудня 2014 року видача траншів Кредитом у доларах США не здійснюється, саме з цієї дати Позичальник отримує кошти кредитною лінією виключно в національній валюті України - гривні - виключно з метою погашення заборгованості за цим Договором; на умовах цього Договору Банк зобов'язався надати Позичальнику грошові кошти у вигляді непоновлювальної мультивалютної кредитної лінії на суму 9 329 952,91 грн. на строк з 11 жовтня 2006 року і терміном погашення по 11 жовтня 2018 року включно, зі сплатою процентів за визначеною відсотковою ставкою у визначений період часу; Сторони також узгодили Графік погашення Кредиту у новій редакції) тощо.
У зв'язку з укладанням 16.12.2014 року Додаткової угоди №7 до Кредитного договору №379/F від 11.10.2006 року, 16.12.2014 року між Позивачем та ПАТ «МТБ БАНК» укладений Договір про зміни №7 до Договору іпотеки, який був 16.12.2014 року посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Андрєєвою Т.М. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №1712.
15 грудня 2015 року між ПАТ «МАРФІН БАНК» та ОСОБА_1 укладена Додаткова угода №8 до Кредитного договору №379/F від 11.10.2006, умовами якої Сторони підтвердили заборгованість Позичальника по основному боргу за Кредитом (без урахування процентів) в сумі 3 801 018,19 грн., передбачили порядок та розмір сплати процентів за користування Кредитом, виклали у нових редакціях Розрахунок сукупної вартості Кредиту та Графік погашення кредитних коштів, зафіксували суму пені та штрафів за порушення Позичальником умов Кредитного договору, нарахованих до дати укладання Додаткової угоди №8, та можливість звільнення від їх сплати, тощо.
У зв'язку з внесенням 15 грудня 2015 року змін №8 до Кредитного договору №379/F від 11.10.2006 року, 15 грудня 2015 року ОСОБА_1 та ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «МАРФІН БАНК» уклали Договір про зміни №8 до Договору іпотеки, який 15.12.2015 року був посвідчений приватним нотаріусом Білгород- Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Андрєєвою Т.М., реєстровий номер 1471.
Умовами Договору про зміни №8 до Договору іпотеки, зокрема, пунктом 3, передбачено за взаємною згодою Сторін викласти у новій редакції розділ Договору іпотеки «ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ І РЕАЛІЗАЦІЯ ПРЕДМЕТУ ІПОТЕКИ».
Так, відповідно до п. 24., Іпотекодержатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок Предмета іпотеки у випадку порушення Іпотекодавцем будь-яких зобов'язань, що випливають з Кредитного договору та/або з цього Договору.
За п. 24.1., у разі невиконання Іпотекодавцем зобов'язань за Кредитним договором та/або порушення справи про банкрутство Іпотеко дав ця, Іпротекодержатель має право здійснити реалізацію Предмета іпотеки або набути його у власність.
Згідно п. 25., у разі порушення Іпотекодавцем зобов'язань, що випливають з Кредитного договору та/або з цього Договору, Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення.
Пунктом 26 Договору іпотеки в редакції Договору про зміни №8 передбачено, що звернення стягнення на Предмет іпотеки здійснюється на підставі виконавчого напису нотаріуса, за рішенням суду або шляхом позасудового врегулювання у відповідності до ст.ст. 36, 37, 38 Закону України «Про іпотеку» або на підставі відповідних правових норм іншого законодавчого акту, який буде регулювати правовідносини іпотеки та буде чинним на момент прийняття Іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Іпотекодержатель має право на власний розсуд обрати спосіб звернення стягнення на Предмет іпотеки.
Пункт 27.2. Договору іпотеки в редакції Договору про зміни №8 визначено, що даний пункт цього Договору є застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, яке надає право Іпотекодержателю звернути стягнення на Предмет іпотеки, на підставі цього Договору, шляхом прийняття Предмета іпотеки у власність в порядку, визначеному ст. 37 Закону України «Про іпотеку». При цьому це застереження визначається сторонами як договір задоволення вимог Іпотекодержателя.
Іпотекодержатель набуває Предмет іпотеки у власність, в порядку, передбаченому законодавством, за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки Предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.
Правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на Предмет іпотеки є цей Договір та це застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, яке за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору про задоволення вимог Іпотекодержателя та передбачає передачу Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань.
27 жовтня 2017 року на підставі Додаткової угоди №10 до кредитного договору №379/F від 11.10.2006 року Банк зобов'язався надати новому Позичальнику грошові кошти у розмірі 9 329 952,91 грн. Але, дана додаткова угода не встановила чіткого строку повернення кредитних коштів, лише зазначаючи, що Кредит може бути подовжено до 11 жовтня 2024 року включно.
Також, 27.10.2017 року було укладено договір про зміни до договору іпотеки від 12.10.2006 року, де зазначалось, що ОСОБА_1 виступає майновим поручителем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , предмет іпотеки - база відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_3 », загальною площею 760,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
В свою чергу, відповідно до листа №90/01 від 19.01.2018 року Банк повідомляв, що
загальний розмір боргових зобов'язань за кредитним договором №379/F від 11.10.2006 року складає 7014291,79 грн. та зазначив, що станом на 19.01.2018 року відсутня будь-яка прострочена заборгованість.
14.12.2020 року, як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна Позивачу стало відомо, що 18.11.2020 року о 17:10:45, державним реєстратором Яськівської сільської ради Біляївського району Одеської області Деркач В.В. було зареєстровано право власності на базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_3 », загальною площею 760,9 кв.м, розташовану за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, що складається в цілому із спального корпусу 11, загальною площею 554,9 кв.м, їдальні №16, водопроводу І, каналізації II, реєстраційний номер об'єкта нерухомості 211343651208, за ПАТ «МТБ Банк», код ЄДРПОУ 21650966, номер запису про право власності 39341828.
Підставою для державної реєстрації зазначено договір іпотеки, серія та номер: 2485, виданий 12.10.2006, видавник: Приватний нотаріус, ОСОБА_3 ; опис ОСОБА_1 , серія та номер: б/н, виданий 10.09.2020, видавник: УКРПОШТА; звіт про оцінку предмета іпотеки, серія та номер: 03-11/2020/5, виданий 03.11.2020, видавник: ПП "ВІТАЛ-ПРОФІ"; довідка про суму боргу, серія та номер: 01/2230-01/44-БТ, виданий 17.11.2020, видавник: MTB BANK; Вимога про усунення порушення/повідомлення, серія та номер: 01/1955- 0/56.2-БТ, виданий 10.09.2020, видавник: MTB BANK; Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: 6500141334503, виданий 10.09.2020, видавник: УКПОШТА; Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: 6500141016355, виданий 11.06.2020, видавник: УКРПОШТА; Вимога про усунення порушення/повідомлення, серія та номер: 01/1304-0/56.2-БТ, виданий 09.06.2020, видавник: MTB BANK; опис ОСОБА_1 , серія та номер: б/н, виданий 11.06.2020, видавник: УКРПОШТА; Договір про зміни №9 до Договору іпотеки, серія та номер: 944, виданий 27.10.2017, видавник: Приватний нотаріус, ОСОБА_3 .. Підстава внесення запису зазначено Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 55308679 від 24.11.2020 11:43:44, ОСОБА_4 , Яськівська сільська рада Одеської області.
За змістом частини першої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546 ЦК України).
Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»(абзац другий статті 1 Закону України «Про іпотеку»).
Частинами першою та другою статті 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.
Відповідно до частин першої та третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.
У частині першій статті 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно з частиною 2 статті 18 якого порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України.
Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною другою статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.
Згідно зі статтею 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв'язку чи кур'єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.
Наведена норма спрямована на фактичне повідомлення іпотекодавця, аби надати йому можливість усунути порушення і цим запобігти зверненню стягнення на його майно. Тому повідомлення іпотекодавця слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення, або особиста доставка на адресу іпотекодавця.
В разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов'язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов'язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.
За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання
Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, у редакції, чинній на час проведення спірних реєстраційних дій, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Таким чином, іпотекодержатель здійснює звернення стягнення на предмет іпотеки тільки після направлення іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення, та не усунення іпотекодавцем порушення у тридцятиденний строк з моменту отримання такої вимоги, а державна реєстрація права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, здійснюється державним реєстратором після надання доказів про направлення такої вимоги іпотекодавцю та завершення тридцятиденного строку з моменту отримання такої вимоги.
Отже, на державного реєстратора під час вчинення реєстраційної дії законом покладено обов'язок не тільки формально перевірити наявність поданих документів за переліком, передбаченим пунктом 57 Порядку №1127, необхідних для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, а й, передусім, встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.
У вищевказаних правових нормах наведено вичерпний перелік обов'язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплений у статтях 10, 18 Закону №1952 та статті 37 Закону України «Про іпотеку» порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора в ході її проведення, ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.
Іпотекодержатель на підтвердження факту направлення й отримання іпотекодавцем вимоги про порушення основного зобов'язання та звернення стягнення на предмет іпотеки зобов'язаний надати державному реєстратору докази отримання іпотекодавцем такої вимоги разом із заявою про державну реєстрацію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №638/20000/16-ц, провадження №14-2цс19).
Так, відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державний реєстратор зазначає, що однією з підстав державної реєстрації є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №6500141016355, видане 11.06.2020 року, видавник Укрпошта, опис ОСОБА_1 та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №6500141334503, видане 10.09.2020 року, видавник Укрпошта. Однак, на офіційному сайті ПАТ «УКРПОШТА» https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA за номером поштового треку №6500141016355 зазначено, що 26.06.2020 року дане поштове відправлення було повернуто за зворотною адресою, а 30.06.2020 року - відправлення вручено відправнику за поштовим індексом 65026. В свою чергу, за номером поштового треку №6500141334503 зазначено, що дані про відправлення на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі.
Окрім того, відповідно до Єдиного реєстру боржників на момент проведення реєстрації права власності за ПАТ «МТБ Банк», дані про особу Позивача внесені до Єдиного реєстру боржників, підстава ВП №60996491 та ВП №60996593, що станом на день проведення реєстрації майна та станом на день подання позовної заяви до суду перебувають на примусовому виконанні у Білгород-Дністровський МР ВДВС ПМУМЮ (м. Одеса), стягувачем за якими є третя особа.
Отже, під час проведення реєстраційної дії державним реєстратором було грубо порушено п.12 ч.1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Реєстрація права власності у період, коли на майно трап накладено арешт, не відповідає вимогам закону. Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна (частина шоста статті 57 Закону № 606-ХІV). Під час дії арешту жодних дій ні власник, ні особи, які вважають себе власниками, без дозволу ДВС не можуть вчиняти щодо арештованого майна, а мають оскаржити вказані дії ДВС чи постанову про накладення арешту у разі незгоди із нею. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 року справа №755/9215/15-ц).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №306/2053/16-ц (провадження №14-22цс19) зазначено, відсутність відомості про отримання письмової вимоги від іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності, інформації про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог (оскільки ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна), є порушенням процедури звернення стягнення на предмет іпотеки позасудовому порядку та підставою для скасування такої реєстрації.
Матеріали електронної-реєстраційної справи не містять доказів отримання ОСОБА_1 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, за номером поштового відправлення повідомлення не відслідковується.
Тобто, державним реєстратором при прийнятті спірного рішення не перевірено надходження до позивача як іпотекодавця від іпотекодержателя іпотечне повідомлення з вказівкою на загальну суму боргових зобов'язань та граничний строк погашення боргових зобов'язань.
Підтвердженням надіслання банком іпотекодавцю письмової вимоги щодо усунення виконання договору позики, а отже, й завершення 30-денного строку з моменту її отримання, є повідомлення про вручення поштового відправлення, вручене та оформлене відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270, та Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 12 травня 2006 року №211.
У пункті 3 частини першої статті 24 Закону №1952 передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам Закону.
Наведені норми спрямовані на фактичне повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на майно боржника. Тому повідомлення боржника слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.
Такі правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі №754/5178/18 (провадження №61-1074св19), від 10 березня 2021 року у справі №204/6300/17 (провадження №61-7559св20), від 17 березня 2021 року у справі №127/16339/19 (провадження №61-7574св20), від 28 квітня 2021 року у справі №720/852/18 (провадження №61-14395св19), від 14 квітня 2021 року у справі №134/1743/17 (провадження №61-14265св19).
Також слід зазначити, що відповідно до частини п'ятої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Наведені вище висновки узгоджуються з постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №306/2053/16-ц (провадження № 14-22цс19), у якій вказано, що суди зробили обґрунтований висновок, що у матеріалах справи відсутні відомості про отримання іпотекодавцем письмової вимоги від іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності, інформацію про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог, оскільки ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна.
Однак, як вбачається з матеріалів електронної реєстраційної справи, підставою для реєстрації права власності на іпотечне нерухом майно державний реєстратор зазначає звіт про оцінку майна предмета іпотеки серія та номер: 03-11-2020/5, виданий 03.11.2020 року, видавник ПП «ВІТАЛ-ПРОФІ», але ні позивач ні боржник не отримували від відповідача повідомлення щодо визначенні вартості іпотечного майна, не отримували копію даного звіту, тому дана експертна оцінка не може вважатись безспірною підставою для визначення суми грошового еквівалент задоволення Іпотекодержателем своїх вимог за рахунок майна Іпотекодавця.
За таких обставин суд приходить до обґрунтованого висновку, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за ПАТ «МТБ БАНК» проведена всупереч норм чинного законодавства, а отже позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 в частині визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме: базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_3 », загальною площею 760,9 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що складається в цілому з: спального корпусу 11, загальною площею 554,9 кв.м, їдальні №16, водопроводу І, каналізації ІІ, реєстраційний номер об'єкта нерухомості 211343651208, за Публічним акціонерним товариством «МТБ Банк», код ЄДРПОУ 21650966, номер запису про право власності 39341828, проведену 18.11.2020 року Державним реєстратором Яськівської сільської ради Біляївського району Одеської області Деркач Вікторією Вікторівною підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог позивачки ОСОБА_1 в частині визнання договору про внесення змін №8 до договору іпотеки від 12.10.2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ «Морський транспортний банк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ «МТБ Банк» недійсним, суд зазначає наступне.
Право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання визначене ч.1 ст.15 ЦК.
Відповідно до ст.ст. 16, 203, 215 ЦК для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.
З урахуванням наведених норм правом на звернення до суду по захист наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку - договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року №1023-XII «Про захист прав споживачів» №1023-XII, згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 якого, споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Згідно зі ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку із вчиненням цього правочину.
У роз'ясненнях п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін договору.
Між тим, суд вважає, що відсутні підстави для визнання оспорюваного договору про внесення змін недійсним відповідно до положень статей 203, 215, 230 ЦК України - як укладених унаслідок введення в оману позичальника з боку банку та положень статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо нечесної підприємницької діяльності банку та несправедливих умов договорів, оскільки ці норми є самостійними підставами визнання договорів недійсними, а позивач не довів введення в оману позичальника під час укладення договору, оскільки перед підписанням позичальник мав можливість ознайомитися з текстами та умовами договору та власноручно їх підписав.
Аналогічні правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду України від 2.12.2015 року (справа 6-1341цс15), від 05.03.2018 року (справа №522/423/15-ц).
При цьому, позивачка ОСОБА_1 не зверталась до відповідача із заявами про надання додаткової інформації або роз'яснення певних положень укладених між нею та відповідачем додаткових договорів, не відмовилась від їх виконання, а тривалий час користувалась кредитними коштами, що свідчить про те, що вона була згодна з їх умовами.
На підставі наведеного доводи позивачки про те, що при укладенні договору про внесення змін №8 до договору іпотеки від 12.10.2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ «Морський транспортний банк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ «МТБ Банк», було введено її в оману та умови зазначеного договору несправедливими, на увагу не заслуговують.
Щодо клопотання сторони відповідача про застосування строків позовної давності до позовних вимог позивачки в частині визнання недійсним договору про внесення змін №8 до договору іпотеки від 12.10.2006 року, суд зазначає наступне.
Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч.1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).
Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до положень частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
При цьому відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Крім того, відповідно до пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Отже, відмовляючи в задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, суд має встановити обґрунтованість чи безпідставність позовних вимог, належним чином мотивувати свої висновки. Так, у випадку обґрунтованості позовних вимог суд може відмовити у їх задоволенні у зв'язку з пропуском строку позовної давності. У випадку недоведеності позову суд відмовляє у його задоволенні саме з цих підстав, а не застосовує наслідки пропуску позовної давності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №372/1036/15-ц (провадження № 14-252цс18).
Щодо вимог сторони відповідача ПАТ "МТВ БАНК" щодо притягнення до відповідальності позивачки ОСОБА_1 та визнання зловживанням процесуальними правами подачу нею декількох позовів до суду одночасно, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.43 ЦПК України, учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Добросовісність учасників судового процесу, зокрема, полягає у тому щоб при обізнаності з судовими процедурами, правами та обов'язками, правилами поведінки виконувати усі правила та приймати заходи до обізнаності про хід судового процесу при дотриманні судовими органами обов'язку проінформувати про такі процедури та процедурні рішення.
Інша поведінка за певних обставин може свідчити про зловживання особою своїми правами.
Необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Ці обставини слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов'язані, в т.ч. виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом,не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справив судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Як передбачено правилами ч.ч. 2,3 ст. 44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Отже, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема вчинення дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.143 ЦПК України заходи процесуального примусу застосовуються з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Такими заходами є: попередження; видалення із залу судового засідання; тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; привід; штраф (ч. 1 ст. 144 ЦПК України).
З аналізу наведених норм вбачається, що зловживанням правами можуть бути визнані дії учасника процесу, які формально хоча й передбачені серед його повноважень та прав, однак здійснюються ним не з метою досягнення передбаченого законом процесуального результату, а з метою затягування чи взагалі перешкоджання розгляду справи.
Саме цей критерій є основним для кваліфікації дій особи як зловживання правами.
У статті 17 Конвенції про захист прав людини і основних свобод зловживання правом визначається як діяльність або дії, спрямовані на скасування прав і свобод, визнаних у конвенції, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено нею.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (Рішення від 02 грудня 2010 року у справі "Шульга проти України"). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі завдання саме державних органів.
Разом з цим, хоча наведений у Цивільному процессуальному кодексі України перелік дій, які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням правами чи обов'язками, не є вичерпними, проте конкретизовано, що такі дії мають здійснювати протиправне перешкоджання у здійсненні судочинства.
Заходи процесуального примусу не можна розглядати як вид відповідальності, а тим паче - як покарання, оскільки вони покликані забезпечити виконання правил цивільного судочинства, а не покарати особу. Тобто вони повинні спонукати особу припинити протиправні дії, спрямовані особою на перешкоджання судочинства.
Натомість, матеріали справи не містять беззаперечних відомостей про те, що дії ОСОБА_1 свідчать про неповагу до суду, зловживання своїми правами або створення протиправних перешкод у здійсненні судочинства та невиконання покладених на неї діючим цивільно-процесуальних законодавством процесуальних обов'язків, адже чинним процесуальним законодавством не передбачено обмеження права позивача щодо подачі позовних заяв до суду, а отже твердження сторони відповідача щодо зловживання позивачкою ОСОБА_1 процесуальними правами не відповідає дійсним обставинам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 78, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд зокрема вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, №28342/95, § 61, рішення ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, №76943/11, § 123, рішення ЄСПЛ від 29 листопада 2016 року). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. ТНЕ UNITED KINGDOM, №20166/92, § 36, рішення ЄСПЛ від 22 листопада 1995 року).
Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба в з'ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (VYERENTSOV v. UKRAINE, №20372/11, § 65, рішення ЄСПЛ від 11 квітня 2013 року; DEL RIO PRADA v. SPAIN, № 42750/09, § 93, рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2013 року).
У пункті 49 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів про якість судових рішень зазначається, що судді повинні послідовно застосовувати закон.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» від 26 червня 2008 року, принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).
Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду справи та розподіл судових витрат
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених у судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк», третя особа - Державний реєстратор Яськівської сільської ради Біляївського району Одеської області Деркач Вікторія Вікторівна про визнання недійсним договору про внесення змін №8 до договору іпотеки від 12.10.2006 року та визнання незаконною та скасування державної реєстрації підлягають частковому задоволенню з зазначених вище підстав.
Відповідно до частин 1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 задоволені частково, судовий збір, сплачений позивачкою під час звернення до суду у розмірі: 840,80 грн. - згідно квитанції №92463 від 30.12.2020 року, 840,80 грн. - згідно квитанції №92272 від 30.12.2020 року, у розмірі - 420,40 грн. згідно квитанції №92395 від 30.12.2020 року, разом у сумі 2102,00 грн., а отже з відповідача на користь позивачки ОСОБА_1 з відповідача підлягає до стягнення судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 1051,00 грн..
Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст. 1, 2, 10-13, 19, 43, 49, 76-81, 89, 141, 209, ч.1, 3 223, 235, 241, ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк», третя особа - Державний реєстратор Яськівської сільської ради Біляївського району Одеської області Деркач Вікторія Вікторівна про визнання недійсним договору про внесення змін №8 до договору іпотеки від 12.10.2006 року та визнання незаконною та скасування державної реєстрації - задовольнити частково.
Визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_3 », загальною площею 760,9 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що складається в цілому з: спального корпусу 11, загальною площею 554,9 кв.м, їдальні №16, водопроводу І, каналізації ІІ, реєстраційний номер об'єкта нерухомості 211343651208, за Публічним акціонерним товариством «МТБ Банк», код ЄДРПОУ 21650966, номер запису про право власності 39341828, проведену 18.11.2020 року Державним реєстратором Яськівської сільської ради Біляївського району Одеської області Деркач Вікторією Вікторівною.
В задоволенні позовних вимог щодо визнання договору про внесення змін №8 до договору іпотеки від 12.10.2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ «Морський транспортний банк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ «МТБ Банк» недійсним - відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК», ЄДРПОУ 21650966, юридична адреса: 68003, Одеська область, м. Чорноморськ, проспект Миру, 28 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 , суму сплаченого судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогами у розмірі 1051,00 гривень.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено та проголошено 17.11.2022 року о 15 годині 00 хвилин.
Суддя: