Справа № 2-2213/10
09 липня 2010 року м. Дніпропетровськ
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого - судді Грищенко В. М., при секретарі - Демченко О. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ДАКО» до ОСОБА_1 про визнання права власності на незавершений будівництвом об'єкт, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ДАКО» про визнання права власності на незавершений будівництвом об'єкт, -
В червні 2010 року Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Відповідача про визнання права власності на незавершений будівництвом об'єкт - виставковий комплекс по проспекту Карла Маркса, 37 у м. Дніпропетровську.
Позовні вимоги обґрунтовані несплатою Відповідачем виконаних робіт по будівництву за Договором № 2101/10-п від 21.01.2010 р. у сумі 230 000, 00 (двісті тридцять тисяч) гривень.
Відповідач не погодившись з позовною заявою подав зустрічний позов до Позивача, в якому просив у задоволенні первісного позову відмовити, визнати за ним право власності на незавершений будівництвом об'єкт - виставковий комплекс по АДРЕСА_1 Зустрічний позов обґрунтовується посиланням на те, що Відповідач є замовником будівництва виставкового комплексу по АДРЕСА_2 відповідно до Договору № 2101/10-п від 21.01.2010 р. Згідно з ч. 1 ст. 876 ЦК України власником об'єкта будівництва або результатів інших будівельних робіт є замовник.
Ухвалою суду зустрічний позов прийнято для спільного розгляду з первісним позовом, тому що обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, оскільки задоволення зустрічного позову може виключити повністю задоволення первісного позову.
У зв'язку зі зміною технічних позначень об'єкту після технічної інвентаризації, Відповідач уточнила зустрічні позовні вимоги. Відповідач просила визнати за нею право власності на виставковий комплекс літ. Я незавершений будівництвом, 25 відсотків готовності, за адресою: АДРЕСА_3
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Просив їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач проти задоволення первісного позову заперечувала, позовні вимоги за зустрічним позовом з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила задовольнити у повному обсязі.
Заслухавши осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлені Позивачем вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У відповідності до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Як встановлено у судовому засіданні, Позивачем 21.01.2010 р. було укладено Договір підряду № 2101/10-п з Відповідачем, відповідно до п. 1.1. якого Відповідач доручає, а Позивач зобов'язується виконати будівельно-монтажні роботи на будівельному об'єкті - виставковому комплексі по АДРЕСА_4 Згідно п. 1.2. Договору Відповідач зобов'язується прийняти та оплатити за узгодженою договірною ціною виконані Позивачем роботи на умовах Договору.
Статтею 837 Цивільного кодексу України, передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно пункту 2.3. Договору остаточна оплата виконаних робіт здійснюється Замовником протягом 10 банківських днів з моменту підписання останнього акту приймання-передачі виконаних робіт.
Згідно з ч. 1 ст. 854 ЦК України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Тому твердження Позивача про неналежне виконання зобов'язання щодо оплати виконаних робіт є необґрунтованими, оскільки момент виникнення зобов'язання Відповідача по оплаті виконаних будівельних робіт не настав.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суд прийшов до висновку, що зустрічний позов підлягає задоволенню.
За Договором підряду № 2101/10-п від 21.01.2010 р. було збудовано об'єкт незавершений будівництвом, 25% готовності, - виставковий комплекс за адресою: АДРЕСА_5
Відповідно до ч. 1 ст. 876 ЦК України власником об'єкта будівництва або результатів інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.
Відповідно до норм Цивільного кодексу України кожна сторона має право звернутись за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
У відповідності до цивільного законодавства України однією з умов виникнення прав та обов'язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду. Право власності в Україні повинно спиратись на певний титул (правовстановлюючий документ), для того, щоб бути доведеним перед іншими особами.
Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Згідно з технічним висновком від 08.06.2010р. за результатами обстеження виставкового комплексу літ. Я незавершеного будівництвом, 25 відсотків готовності, за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 37, складеним Дніпропетровською філією Державного науково-дослідного та проектно-винахідницького інституту «НДІ проектреконструкція» (ліцензія серія АВ № 195136, строком дії з 15.12.2006 р. до 15.12.2011р.), фундамент та інші будівельні конструкції знаходяться у нормальному стані. Будівельні роботи виконані відповідно до діючих будівельних норм та правил.
Відповідно до Додатку № 1 до п. 2.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 (п. 10 Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких здійснюється реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна) рішення суду є підставою для реєстрації права власності.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57, 60, 213-215 ЦПК України, суд, -
В задоволенні первісного позову відмовити.
Зустрічний позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1) право власності на виставковий комплекс літ. Я незавершений будівництвом, 25 відсотків готовності, за адресою: АДРЕСА_3
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суду м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Суддя: В. М. Грищенко