17 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 807/221/18
адміністративне провадження № К/9901/11370/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Чумаченко Т.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2019 року у справі № 807/221/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Голден Фруіт" до Львівської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю „Голоден Фруіт" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач, митний орган, Львівська митниця) про визнання протиправним та скасування рішення щодо коригування митної вартості №UA209000/2017/200290/2 від 15 листопада 2017 року та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2017/10667 від 15 листопада 2017 року та просили зобов'язати відповідача, здійснити митне оформлення товару визначеного в митній декларації № UA209140/2017/161101 за митною вартістю визначеною Товариством у розмірі 346 158,65 гривень, шляхом заповнення аркушу коригування до митної декларації..
Позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги вказав, що між Товариством (Покупцем) та компанією SMD Trading Kft (Постачальником) 1 серпня 2017 року укладено Контракт № 4 про поставку свіжих фруктів. 5 листопада 2017 року між сторонами укладено Додаток до Контракту №4, за яким, для виконання Контракту № 4, Постачальник має можливість поставляти товар Покупцеві через інші компанії, в тому числі з інших країн світу, таких як NUFRI S.A.T. (Spain) та інших можливих компаній.
14 листопада 2017 року Товариство, з метою митного оформлення товару (продуктів рослинного походження, клементинів свіжих, врожаю 2017 року, призначених для громадського харчування, не розфасованих для роздрібної торгівлі, без первинної упаковки, вирощених в Іспанії), що поставлялись за Контрактом № 4 від 1 серпня 2017 року, подало до Львівської митниці митну декларацію № UA209140/2017/160716 та інші товаросупровідні документи, розрахувавши митну вартість за ціною договору. Митна вартість товару зазначалась у розмірі 8460,00 Євро (без врахування витрат за транспортування у розмірі 2400,00 Євро) за 21000 кг товару (у розрахунку митної вартості 0,5172 євро за кг.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною контракту, разом з митною декларацією №UA209140/2017/160716 подано також документи, що підтверджували розрахунок митної вартості. А саме:
- Контракт № 4 від 1 серпня 2017 року;
- інвойс №1 від 9 жовтня 2017 року;
- платіжне доручення в іноземній валюті від 8 листопада 2017 року;
- договір-замовлення № 09/11 транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом від 9 листопада 2017 року;
- довідка про транспортні витрати від 13 листопада 2017 року;
- рахунок про надання транспортно-експедиторських послуг №09/11 від від 9 листопада 2017 року;
- митні декларації за якими було раніше ввезено товар:
№№ UA305200/201024654 від 25 жовтня 2017 року та UA305200/2017/026678 від 11 листопада 2017 року;
- митну декларацію країни відправлення MRN 17ES00414110449447 від 9 листопада 2017 року;
- вантажну накладну (CMR) №15827 від 9 листопада 2017 року.
Крім цього позивачем, у відповідь на електронну вимогу митного органу від 14 листопада 2017 року про надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість, для митного оформлення товару за вищенаведеною митною декларацією, додатково надано прайс-лист виробника (NUFRI S.A.T. (Spain)) від 1 жовтня 2017 року та Додаток до Контракту № 4 від 1 серпня 2017 року, укладений 5 листопада 2017 року.
Відповідач не врахував надані Товариством документи та всупереч діючим нормам митного законодавства, виніс Рішення про коригування митної вартості № UA209000/2017/200290/2 від 15 листопада 2017 року та у зв'язку з цим відмовив в оформленні товару шляхом прийняття картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2017/10667 від 15 листопада 2017 року.
З огляду на наведене та з метою недопущення псування товару, Товариство подавши для митного оформлення митну декларацію № UA209140/2017/161101 задекларувало митну вартість за визначеним відповідачем методом та ціною 517197,78 гривень за 21000 кг товару у розрахунку митної вартості 0,7918 євро за кг.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року адміністративний позов Товариства задоволено частково. Визнане протиправним та скасовано рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості №UA209000/2017/200290/2 від 15 листопада 2017 року та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2017/10667 від 15 листопада 2017 року.
Задовольняючи позовні вимоги Товариства у вказаній частині, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиню 2 статті 53 Митного кодексу України. Митний орган, не приймаючи митну вартість заявлену Товариством та визначивши її самостійно за резервним методом, не врахував положень пункту 3.1 Контракту № 4 від 1 серпня 2017 року та інвойс № 1 від 9 жовтня 2017 року, які були надані Товариством при митному оформленні, за якими заявлена позивачем сума митної вартості товару повністю узгоджувалась та складала 8640, 00 Євро.
Судом першої інстанції зазначено, шо відповідач не обґрунтував та не довів неможливості визначення митної вартості за ціною контракту та неможливості її визначення за жодним методом, що передує резервному. Крім того, суд також зазначив, що контролюючий орган у спірному рішенні про коригування митної вартості не зазначив докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.
Не погодившись з рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року Львівська митниця звернулась з апеляційною скаргою до Восьмого апеляційного адміністративного суду та просили відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2019 року апеляційна скарга Львівської митниці залишина без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 жовтня
2018 року залишене без змін.
Судом апеляційної інстанції зазначено, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій зазначив, що „судами порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень".
Свою незгоду із судовими рішеннями митний орган обґрунтовував тим, що 1) в експортній декларації країни відправлення №MRN 17ES00414110449447 від 9 листопада 2017 року за кодом документу „380-рахунок-фактура, інвойс" вказаний інший номер рахунку, ніж наданий дакларантом до митного оформлення; невідповідність номера інвойсу, зазначеного у експортній декларації, та поданого до митного оформлення, вказує на наявність обставин експорту, які могли вплинути на визначення митної вартості, однак декларантом не повідомляються; 2) у наданому до митного оформлення пакувальному листі міститься опис трьох різновидів клементинів, а у інвойсі згадується лише один різновид, при цьому у прайс-листі від виробника взагалі вказано інший різновим клементинів, який відсутній в інших документах; 3) на думку митного органу, у експертному висновку, наданому під час митного оформлення, експертом було поставлено за мету не отримання обєктивної інформації щодо ринкової ціни товару, що є його завданням, а встановлення ціни конкретного продажу, обставин здійснення якого він не досліджував; 4) також, у касаційній скарзі наголошено на тому, що у рішенні про коригування митної вартості зазначені інформація і джерело, які були використані при коригуванні - це митна декларація
№ UА209140/2017/155307 від 24 жовтня 2017 року.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанції відповідають.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між Товариством (Покупцем) та компанією SMD Trading Kft (Постачальником) 1 серпня 2017 року укладено Контракт № 4 про поставку свіжих фруктів. 5 листопада 2017 року між сторонами укладено Додаток до Контракту №4, за яким, для виконання Контракту № 4, Постачальник має можливість поставляти товар Покупцеві через інші компанії, в тому числі з інших країн світу, таких як NUFRI S.A.T. (Spain) та інших можливих компаній.
14 листопада 2017 року Товариство, з метою митного оформлення товару (продуктів рослинного походження, клементинів свіжих, врожаю 2017 року, призначених для громадського харчування, не розфасованих для роздрібної торгівлі, без первинної упаковки, вирощених в Іспанії), що поставлялись за Контрактом № 4 від 1 серпня 2017 року, подало до Львівської митниці митну декларацію № UA209140/2017/160716 та інші товаросупровідні документи, розрахувавши митну вартість за ціною договору. Митна вартість товару зазначалась у розмірі 8460,00 Євро (без врахування витрат за транспортування у розмірі 2400,00 Євро) за 21000 кг товару (у розрахунку митної вартості 0,5172 євро за кг.).
Для підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною контракту, разом з митною декларацією №UA209140/2017/160716 подано також документи, що підтверджували розрахунок митної вартості. А саме: Контракт № 4 від 1 серпня 2017 року; інвойс №1 від 9 жовтня 2017 року; платіжне доручення в іноземній валюті від 8 листопада 2017 року; договір-замовлення № 09/11 транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом від 9 листопада 2017 року; довідка про транспортні витрати від 13 листопада 2017 року; рахунок про надання транспортно-експедиторських послуг №09/11 від від 9 листопада 2017 року; митні декларації за якими було раніше ввезено товар: №№ UA305200/201024654 від 25 жовтня 2017 року та UA305200/2017/026678 від 11 листопада 2017 року; митну декларацію країни відправлення MRN 17ES00414110449447 від 9 листопада 2017 року; вантажну накладну (CMR) №15827 від 9 листопада 2017 року.
Крім цього позивачем, у відповідь на електронну вимогу митного органу від 14 листопада 2017 року про надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість, для митного оформлення товару за вищенаведеною митною декларацією, додатково надано прайс -лист виробника (NUFRI S.A.T. (Spain)) від 1 жовтня 2017 року та Додаток до Контракту № 4 від 1 серпня 2017 року, укладений 5 листопада 2017 року.
Відповідач не врахував надані Товариством документи та виніс Рішення про коригування митної вартості № UA209000/2017/200290/2 від 15 листопада 2017 року та у зв'язку з цим відмовив в оформленні товару шляхом прийняття картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2017/10667 від 15 листопада 2017 року.
З метою недопущення псування товару, Товариство подавши для митного оформлення митну декларацію № UA209140/2017/161101 було вимушено задекларувати митну вартість за визначеним відповідачем методом та ціною 517197,78 гривень за 21000 кг товару у розрахунку митної вартості 0,7918 євро за кг.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митний кодекс України (далі - МК України), встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.
Частиною першою статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 МК України).
Частиною другою статті 52 МК України регламентовано обов'язки декларанта або уповноваженої ним особи, які заявляють митну вартість товару. Так, вказані особи зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, визначено у частині другій статті 53 МК України. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені у статті 53 МК України - забороняється (частина пята статті 53 МК України).
Вказані положення МК України узгоджуються і з Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур (до якої Україна приєдналась, дата набрання чинності для України 15 лютого 2011 року) положеннями якої визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. вимог (підпункти 3.16, 6.2 Загального додатку). А також, узгоджуються з положеннями Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 631, у якому наголошено, що перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації (підпункт 4.5.10 пункту 4.5 розділу 4).
Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Підпунктом 1 частини четвертої вказаної статті МК України встановлено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу (частина п'ята статті 54 МК України).
Частиною шостою статті 54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, встановлені у частині першій статті 57 МК України. До таких методів належать: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини друга, третя сттаті 57 МК України).
Не підлягає застосуванню метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частини друга, четверта, п'ята статті 58 МК України).
Аналіз наведених положень МК України вказує на те, що підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Відповідно до частини дванадцятої статті 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації.
З матеріалів справи, а саме, із графи 33 оскаржуваного Рішення про коригування митної вартості товарів „Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості", вбачається, що приймаючи оскаржувані рішення, відповідач виходив з того, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, що імпортуються, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженим ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій, третій статті 53 МК України: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Обґрунтовуючи таке рішення, відповідач зазначив, що неможливо співставити оплату за товар, так як у наданому документі бн від 8 листопада 2017 року інша сума та номер проформи інвойсу, який наданий не був.
Досліджуючи матеріали справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідно до пункту 3.1. Контракту, за яким проводилась поставка товару та який був наданий відповідачу до митного оформлення, ціна товару вказується у інвойсах. В наданому до оформлення інвойсу №1 від 9 жовтня 2017 року, зазначена ціна 8640,00 Євро. В прайс-листі від виробника також вказано ідентичну ціну на даний вид товару. Таку ж саму суму було й заявлено Товариством при митному оформленні товару. Більш того, за даними експортної митної декларації країни відправника MRN 17ES00414110449447 від 9 листопада 2017 року, за якою здійснювалося митне оформлення партії товару митними органами Іспанії, так само визначена ціна у розмірі 8640, 00 Євро.
Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійши обгрунтованих висновків, що надані Товариством документи в сукупності в повній мірі підтверджують заявлену митну вартість за ціною договору, а також суди вірно врахували, що якщо такі дані підтверджені експортною декларацією країни відправника, це само по собі виключає можливість здійснених дій між покупцем та продавцем для заниження митної вартості товару та вказує на реальну вартість оцінюваного товару.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідач на основі наданих позивачем документів міг встановити митну вартість та вбачає прямий зв'язок між наданими доказами та обставиною, що доказується. Судами попередніх інстанцій обґрунтовано враховано Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року №2 „Про довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від
13 березня 2012 року" де вказано, що достовірність доказу означає зв'язок між ним та обставиною, що доказується. Платіжне доручення свідчить про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчить про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар.
Доводи касаційної скарги про те, що мав, а що не мав зробити експерт при проведенні експертизи, колегія суддів оцінює критично та зазначає, що у висновку експертного товарознавчого дослідження від 14 листопада 2017 року №19-09/331, експертом в результаті проведеного дослідження цінових пропозицій виробників (продавців) клементину в Іспанії, вказано, що вартість такого роду товару становить від 0,38 до 0,6 євро. Разом з тим, відповідачем не враховано і це дослідження та при визначенні митної вартості товару за резервним методом взято за основу ціну 0,7918 євро.
Колегія суддів Верховного Суду, враховуючи обставини справи та свої попередні правові позиції, викладені, зокрема, у постановах від 20 лютого 2018 року справа № 809/1884/16, від 3 квітня 2018 року справа № 826/8797/16, від 21 березня 2018 року справа № 803/407/16 та 12 березня 2018 року № 809/4367/15, зазначає, що у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов'язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за резервним методом. Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися. Посилання у спірному рішенні на митну декларацію № UА209140/2017/155307 від 24 жовтня 2017 року, як інформацію і джерело, що використовувались при прийнятті рішення, з врахуванням обставин даної справи - є недостатнім та не обґрунтованим.
Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду, прийшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій задовольнивши позовні вимоги Товариства та прийнявши оспорювані рішенні, дотримали норми матеріального та процесуального права та дійшли обґрунтованих висновків.
За частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства суд касаційної інстанції інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва Т.А. Чумаченко