вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
16.11.2022 Справа № 917/916/22
Суддя Погрібна С.В., розглянувши справу № 917/916/22
за позовною заявою Акціонерного товариство "Таскомбанк", вул. С.Петлюри, 30, м. Київ, 01032
до Фізичної особи - підприємця Григор'єва Сергія Васильовича, АДРЕСА_1
про стягнення 26 646,25 грн
без виклику сторін,
До Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Таскомбанк" до Фізичної особи - підприємця Григор'єва Сергія Васильовича про стягнення 26 646,25 грн боргу за Заявою-договором № ID6515482 від 10.06.2019, з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 20 140,70 грн, заборгованість по відсотках - 0,01 грн, пеня на суму простроченої заборгованості за період з 04.12.2021 до 04.05.2022 - 385,54 грн, заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій) - 5 970,00 грн, штраф - 150,00 грн.
Ухвалою суду від 16.08.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; встановлено відповідачу строк для подання суду відзиву на позов, оформленого згідно з вимогами частини 3 статті 165 ГПК України, з додатками, передбаченими частинами 6, 7 статті 165 ГПК України - 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановлено відповідачу строк для подання заяви з запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, передбаченої приписами частини 4 статті 250 ГПК України - 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановлено відповідачу строк для подання суду (за бажанням) клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін - 15 днів з дня вручення даної ухвали; роз'яснено сторонам, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач може подати в строк для подання відзиву, позивач разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (частина 7 статті 252 ГПК України).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконує свого обов'язку щодо повернення кредиту та сплати платежів, передбачених умовами договору.
Направлення сторонам в паперовому вигляді копії ухвали суду від 16.08.2022 не відбулось у зв'язку з відсутністю окремих номіналів поштових марок та тимчасовим припиненням господарським судом Полтавської області відправлення поштової кореспонденції у паперовому вигляді, про що відповідальними працівниками суду складено відповідний акт від 216.08.2022.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.08.2022 була надіслана відповідачу лише 05.10.2022, та повернулась до суду без вручення адресату, з відміткою 14.10.2022 - адресат відсутній за вказаною адресою. Ухвала до суду повернулась 26.10.2022.
Ухвала направлялась відповідачу за адресою - вул. Гірників, 13/16, кв. 22, м. Горішні Плавні, Полтавська область, 39800. Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Фізична особа - підприємець Григор'єв Сергій Васильович зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Дана ухвала Господарського суду Полтавської області також була розміщена в Єдиному Державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) на сайті Судової влади розміщено відповідне оголошення.
Відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Суд вчинив всі можливі дії для належного та своєчасного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.
Господарським судом було створено сторонам належні умови для реалізації їх процесуальних прав.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з частини 5 статті 252 ГПК України до суду не надходило. Відзив на позов відповідачем не надано.
За частиною 2 статті 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
В зв'язку з необхідністю повідомлення відповідача про відкриття провадження у цій справі та для надання йому можливості подати відзив на позов, а також з метою забезпечення процесуальних прав сторін та з метою об'єктивного дослідження обставин справи, прийняття рішення судом відклалося на відповідний строк.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до частини 2 статті 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
10.06.2019 між Акціонерним товариством "Таскомбанк" (далі Банк) та Фізичною особою-підприємцем Григор'євим С.В. (далі Позичальник) укладено Заяву-договір №ID6515482 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") (далі Договір), відповідно до пункту 1.1 якого за умови наявності вільних коштів банк зобов'язується надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору.
Відповідно до пункту 1.2 Договору кредит надається у формі зарахування грошових коштів у сумі кредиту на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 , відкритий у АТ "Таскомбанк" з цільовим призначенням на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів позичальника, та на придбання основних засобів та інших інвестицій в бізнес.
Пунктом 2.1 Договору визначено розмір кредиту: 100 000,00 грн (сто тисяч гривень).
Відповідно до пункту 2.3 Договору, визначена вартість кредиту: розмір процентної ставки за користування кредитом (далі - проценти): 0,0001% річних; розмір комісійної винагороди 1,99% від суми виданого кредиту (щомісячно).
Термін повернення кредиту: 10.06.2022 (п. 2.6 Договору).
Відповідно до пункту 3.1 Договору позичальник забезпечує наявність на своєму поточному рахунку грошових коштів у сумі, необхідній для сплати щомісячних платежів згідно графіку погашення кредиту.
Пунктом 3.2 Договору визначено, що остаточне погашення за кредитом позичальник повинен здійснити не пізніше терміну зазначеного в пункті 2.6 договору.
В Додатковому договорі № 1 до Заяви-договору №ID6515482 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") наведено графік погашення кредиту.
Заява-договір № ID6515482 від 10.06.2019 та Додатковий договір № 1 до вказаної заяви підписані між сторонами за допомогою електронних цифрових підписів, що підтверджується доданими до матеріалів справи протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.
Так, на виконання умов Заяви-договору №ID6515482 банком надані позичальнику кредитні кошти у розмірі 100 000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по особовому рахунку відповідача.
Однак, як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання за Заявою-договором № ID6515482 від 10.06.2019 належним чином та у повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість по тілу кредиту в сумі 20 140,70 грн; заборгованість по відсотках у розмірі 0,01грн; пеня, нарахована на суму простроченої заборгованості за період з 04.12.2021 до 04.05.2022 у розмірі 385,54 грн, заборгованість по комісії (в.т. ч. прострочена) у розмірі 5 970,00 грн та штраф у розмірі 150,00 грн.
Враховуючи те, що відповідач у добровільному порядку не сплатив банку відповідну заборгованість, АТ "Таскомбанк" звернувся до суду з даним позовом.
При цьому суд зазначає настпуне.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, частини першої статті 174 Господарського кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори (угоди) та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 Цивільного кодексу України).
Частиною другою статті 639 Цивільного кодексу України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Як вже зазначалось, Заява-договір № ID6515482 від 10.06.2019 та Додатковий договір № 1 підписані між сторонами за допомогою електронних цифрових підписів.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис.
Відповідно до положень частини четвертої статті 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
Частиною першою статті 17 Закону України "Про електронні довірчі послуги" передбачено, що електронна взаємодія фізичних та юридичних осіб, яка потребує відправлення, отримання, використання та постійного зберігання за участю третіх осіб електронних даних, аналоги яких на паперових носіях не повинні містити власноручний підпис відповідно до законодавства, а також автентифікація в інформаційних системах, в яких здійснюється обробка таких електронних даних, можуть здійснюватися з використанням електронних довірчих послуг або без отримання таких послуг, за умови попередньої домовленості між учасниками взаємодії щодо порядку електронної ідентифікації учасників таких правових відносин.
Проаналізувавши зазначене та наданий позивачем витяг з он-лайн сервісу перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, суд дійшов висновку, що сторонами підписано відповідний Договір із дотриманням вищевказаних положень Закону.
Як визначено частиною другою статті 628 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
З матеріалів справи судом встановлено, що за своєю правовою природою Заява-договір № ID6515482 від 10.06.2019 є змішаним договором, оскільки у ньому містяться елементи кредитного договору та договору приєднання.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).
За змістом частини першої статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання, його умови розроблює підприємець (у даному випадку - АТ "Таскомбанк").
Оскільки умови договору розробляє банк, то такий договір є публічним договором.
Згідно із частиною першою статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17; у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 916/548/19.
Із змісту укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору вбачається, що при його укладенні сторонами було погоджено усі істотні умови договору, а саме - сума кредитних коштів, яка надається відповідачу, строк їх повернення, домовленість про сплату процентів та комісійної винагороди, а також відповідальність за порушення строків погашення кредиту у вигляді пені.
З матеріалів справи встановлено, що позивачем виконано взяті на себе договірні зобов'язання та надано відповідачу кредитні кошти у розмірі 100 000,00 грн, що підтверджується відповідною банківською випискою.
В Додатковому договорі № 1 до Заяви-договору № ID6515482 від 10.06.2019 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") наведено графік погашення кредиту.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу вимог статті 610, частини другої статті 615 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті на себе зобов'язання, з повернення кредитних коштів виконав частково. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Відповідач наявність простроченої заборгованості за Договором не спростовує, здійснених позивачем розрахунків не оскаржує, власного контррозрахунку не надає.
Відповідно до розрахунків позивача станом на 04.05.2022 заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 20 140,00 грн.
Таким чином, оскільки отримання кредитних коштів відповідачем не спростовано, обов'язок останнього щодо погашення заборгованості за тілом кредиту своєчасно та в повному обсязі не виконано, борг перед позивачем на час ухвалення рішення не погашений, а його розмір підтверджується наявними в матеріалах справи документами та відповідачем не спростовано, господарський суд дійшов висновку про те, що вимога АТ "Таскомбанк" про стягнення з Фізичної особи - підприємця Григор'єва Сергія Васильовича 20 140,00 грн за тілом кредиту обґрунтована та підлягає задоволенню.
Крім основної заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по відсотках у розмірі 0,01 грн; пеня, нарахована на суму простроченої заборгованості за період з 04.12.2021 до 04.05.2022 у розмірі 385,54 грн, заборгованість по комісії (в.т. ч. прострочена) у розмірі 5 970,00 грн, та штраф у розмірі 150,00 грн.
Стосовно заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами у розмірі 0,01 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 1061 Цивільного кодексу України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно із частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У відповідності до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 Договору сторони погодили розмір процентної ставки за користуванням кредиту, в розмірі 0,0001% річних, яка повинна сплачуватись щомісяця, починаючи з наступного за місяцем укладення договору, до календарного числа, в яке було укладено договір, включно із цим числом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок відсотків у розмірі 0,01 грн, суд вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим вимога банку про стягнення з відповідача відсотків у вказаному розмірі підлягає задоволенню.
Стосовно заборгованості по комісійній винагороді у розмірі 5 970,00 грн суд зазначає наступне.
У підпункті 2.3.2 пункту 2.3 Договору сторони погодили, що позичальник сплачує банку комісійну винагороду у розмірі 1,99% від суми виданого кредиту (щомісячно).
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Як вже зазначалось, зміст договору становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).
Так, частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно, вимога банку про стягнення комісійної винагороди є правомірною.
Здійснений позивачем розрахунок комісії є правильним та арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення 5 970,00 грн заборгованості по комісії підлягають задоволенню.
Щодо заявлених позивачем вимог стосовно стягнення з відповідача пені в розмірі 385,54 грн та штрафу у розмірі 150,00 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Згідно з положеннями статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно частини 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 1 статті 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Пунктом 3.3. договору сторони погодили, що у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права банку позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.
Відтак, оскільки відповідач своїх зобов'язань з повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом в повному обсязі не виконав, позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором у період з 04.12.2021 до 04.05.2022 у розмірі 385,54 грн.
Водночас, суд зазначає, що положеннями пункту 15 розділу Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, яким визначено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Аналогічні приписи містяться і у пункті 8 розділу 9 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, згідно яких у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Враховуючи наведені положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, строки повернення кредиту та те, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» на усій території України встановлено з 12.03.2020 карантин, суд дійшов висновку, що починаючи з 12.03.2020 позичальника звільнено від обов'язку сплати пені за прострочення повернення тіла кредиту та процентів.
Відтак, зважаючи на вищевикладені приписи чинного законодавства, які обмежують період нарахування штрафних санкцій, в тому числі пені, що підлягає стягненню із суб'єкта господарювання у зв'язку з порушенням ним господарського зобов'язання в період карантину, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача у частині стягнення з відповідача пені в період з 04.12.2021 до 04.05.2022 у розмірі 385,54 грн задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги позивача про стягнення штрафу у розмірі 150,00 грн, суд зазначає, що матеріали справи не містять обґрунтованого посилання на відповідну правову підставу для його нарахування.
Пункт 18.2.5.2. Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таксомбанк" містить визначений відсоток розміру штрафу лише за деякі випадки порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором, що не відносяться до спірних. В інших випадках розмір штрафу визначається згідно Цінових параметрів, проте позивачем не долучено до матеріалів справи Цінові параметри, що позбавляє суд можливості перевірити розмір та обґрунтованість нарахованого позивачем штрафу в розмірі 150,00 грн.
Так, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні відповідного штрафу у розмірі 150,00 грн.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
У відповідності до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відшкодування витрат по сплаті судового збору у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.
Керуючись статтями 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Григор'єва Сергія Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариство "Таскомбанк" (вул. С.Петлюри, 30, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 09806443) 20 140,70 грн заборгованість по тілу кредиту, 0,01 грн заборгованості по відсотках, 5 970,00 грн заборгованості по комісії та 2 481,00 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частин 1, 2 статті 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені статтями 256, 257 ГПК України.
Рішення підписано 16.11.2022.
Суддя Погрібна С.В.