16 листопада 2022 року Справа № 915/31/22
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Жиган А.О.
за участю сторін:
від позивача (представника позивача) - в судове засідання не з'явився,
від відповідача (представника відповідача) в судове засідання не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Акціонерного товариства "Універсал банк" (04114, вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ; код ЄДРПОУ 21133352)
представник позивача - Бойчук Ярослав Васильович (електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Білозерцева Сергія Івановича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про: стягнення 45745,26 грн.
Акціонерне товариство "Універсал банк" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 31.12.2021 до Фізичної особи-підприємця Білозерцева Сергія Івановича, в якій просить стягнути з відповідача:
- 4108,01 грн. - 3 % річних;
- 41637,25 грн. - інфляційні втрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Кредитного Договору №BL12935 від 29.08.2011 (кредит, "класика", "плаваюча кредитна процентна ставка" на базі Базової ставки НБУ за депозитами) в частині своєчасної оплати кредитних платежів.
В позовній заяві позивач просить розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 17.01.2022 позовну заяву б/н від 31.12.2021 залишено без руху. Вказаною ухвалою позивачу надано строк для усунення недоліків, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
31.01.2022 до суду від позивача на виконання ухвали суду від 17.01.2022 надійшла заява б/н від 26.01.2022 про усунення недоліків позову, в якій позивач просить долучити до матеріалів справи платіжне доручення від 25.01.2022 про сплату 211,00 грн. судового збору.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 22 березня 2022 року о 10 год. 30 хв. Запропоновано відповідачу в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів на адресу позивача. Запропоновано позивачу, в 5-денний строк від дня отримання відзиву на позов, надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Запропоновано відповідачу подати до суду заперечення на відповідь на відзив, які мають відповідати вимогам ст.167 ГПК України, протягом 5 днів з дня одержання відповіді на відзив.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 18.04.2022 № 259/2022 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 17.05.2022 № 341/2022 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 12.08.2022 № 573/2022 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Судове засідання у даній справі, яке було призначено на 22 березня 2022 року о 10 год. 30 хв., не відбулось у зв'язку з обставинами, які зумовили загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду в умовах військової агресії Російської Федерації проти України.
Розпорядженням Голови Верховного Суду "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (господарські суди Миколаївської, Сумської та Чернігівської областей) від 22.03.2022 № 12/0/9-22 відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.
Розпорядженням Голови Верховного Суду "Про відновлення територіальної підсудності судових справ Господарського суду Миколаївської області" від 25.07.2022 № 41 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області, змінену розпорядженням Голови Верховного Суду від 22 березня 2022 року № 12/0/9-22, із 26 липня 2022 року.
Суддя Семенчук Н.О. у період з 15.08.2022 по 07.10.2022 перебувала на лікарняному.
Ухвалою суду від 19.10.2022 повідомлено учасників справи, що судове засідання відбудеться 16 листопада 2022 року о 12 год. 30 хв.
Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином ухвалою суду від 19.10.2022, яка була отримана позивачем 01.11.2022, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №5400500882499.
Поштові відправлення з ухвалою від 07.02.2022 про відкриття провадження у справі, ухвалою суду від 19.10.2022 направлені на адресу відповідача, яка зазначена на сайті Міністерства юстиції України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Надіслані відповідачу копії ухвали суду від 07.02.2022, від 19.10.2022 повернулись до суду з зазначенням причин невручення "адресат відсутній за вказаною адресою", що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону)
В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу - підприємця, зокрема, місцезнаходження (місце проживання або інша адреса, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем) (п. 5 ч. 4 ст. 9 вказаного Закону).
Якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвали Господарського суду Миколаївської області від 07.02.2022 та від 19.10.2022 були оприлюднені на офіційному веб-порталі судової влади України.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Відповідач у судові засідання не з'явився.
Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача не скористався. Відповідач, заяву про застосування строку позовної давності до суду не надав.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
29 серпня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» (далі- Банк) та Фізичною особою-підприємцем Білозерцевим Сергієм Івановичем (далі - позичальник) було укладено Кредитний договір №BL12935 (далі - Договір), у відповідності до умов якого банк надає позичальнику кредитні кошти (кредит) в сумі 155 000 грн., а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у цьому Договорі (п.1.1 Договору).
У відповідності до п.1.2.2 Договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту, викладеного у Додатку №1 до цього Договору, але в будь - якому випадку не пізніше 01 серпня 2013 року.
Згідно п.1.3.1 Договору, за користування кредитними коштами, наданими за цим Договором, позичальник зобов'язується сплачувати банку проценти в порядку та на умовах, визначених цим Договором. За користування кредитним коштами (всією сумою або частиною) без порушення встановлених цим Договором строку/термінів погашення кредиту/його частини, застосовується процентна ставка, розмір якої визначається у процентах річних за наступною формою: «Звичайна процентна ставка» = «Базова ставка» плюс 6,5% річних.
Сторони домовилися, що незалежно від інших умов даного Договору, станом саме на дату укладання цього Договору:
- розмір Базової ставки складає 11,9% річних, що дорівнює значенню
«процентної ставки за депозитами, залученими у звітному періоді на рахунки домашніх господарств, у розрізі видів валют і строків погашення (середньозважені ставки в річному обчисленні, у процентах річних)» (з точністю до одного знаку після коми, у національній валюті України із строком погашення до 1 року), яке (значення) офіційно оприлюднене НБУ за квітень місяць 2011 року на офіційному сайті Національного банку України в мережі Інтернет;
- розмір звичайної про центової ставки складає - 18,4% річних, як результат
збільшення Базової ставки (розрахункової на дату укладення цього Договору) на 6,5% річних.
Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач неналежно виконував свої договірні зобов'язання перед Банком, у зв'язку з чим Публічне акціонерне товариство "Універсал банк" звернулось до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків за захистом порушеного права.
Рішенням Постійно діючого Третейського суду від 26.09.2013 у справі №835/13 позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ФОП Білозерцева Сергія Івановича та поручителя ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерне товариство "Універсал банк" суму боргу за кредитним договором №BL12935 від 29.08.2011 у розмірі 32 779,03 грн. та витрати пов'язані з вирішенням спору Третейським судом 727,29 грн.
Відповідно до ст.55 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду виконується зобов'язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні.
23.07.2014 року на виконання рішення Третейського суду, яке набрало законної сили 13 травня 2014 року, Дніпровським районним судом м.Києва було видано виконавчі листи.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.12.2017 старший державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Левицька Вікторія Юріївна, керуючись вимогами п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» винесла постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки рішення боржником виконано фактично у повному обсязі, згідно платіжного доручення №8172 від 19.12.2017. Виконавчий збір та витрати виконавчого провадження сплачені у повному обсязі.
Позивач звертаючись із даним позов до суду зазначає, що оскільки відповідач з моменту ухвалення рішення Третейським судом не сплачував заборгованість ним нараховано 3% річних у розмірі 4 108,01 грн. за період з 26.09.2013 по 19.12.2017 та інфляційні втрати в розмірі 41 637,25 грн. за період з 26.09.2013 по 19.12.2017.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктами 1, 4 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено зокрема, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини; інші юридичні факти.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до приписів статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Cаме лише прийняття судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №910/5587/19.
Отже чинне законодавство не пов'язує наявність судових рішень про стягнення заборгованості з припиненням грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.
Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.
На підставі наведеного, відповідно до ст. 625 ЦК України АТ «Універсал Банк» обґрунтовано вимагає стягнення інфляційного нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання і трьох процентів річних, оскільки, це є відшкодуванням матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та компенсація (плата) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто, таке прострочення є триваючим правопорушенням, відповідно, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Наявність судового рішення про стягнення суми боргу за Договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього Договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 цього Кодексу, за час прострочення.
Так, позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у загальному розмірі 4 108,01 грн. нараховані:
- на суму заборгованості 32 779,03 грн. за період з 26.09.2013 по 27 03.2014 року в розмірі 490,34 грн.;
- на суму заборгованості 32 269,03 грн. за період з 27.03.2014 по 19.12.2017 року в розмірі 3 617,67 грн.
Судом за допомогою програми «ipLex» перевірений розрахунок 3% річних та встановлено, що розмір 3% річних який підлягає стягненню з відповідача становить 4 105,34 грн., нараховані:
- на суму заборгованості 32 779,03 грн. за період з 26.09.2013 по 27 03.2014
року в розмірі 490,33 грн.;
- на суму заборгованості 32 269,03 грн. за період з 27.03.2014 по 19.12.2017
року в розмірі 3 615,01 грн.
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 2,68 грн.
(4 108,01 грн. - 4 105,34 грн.) задоволенню не підлягають.
Також, позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні у загальному розмірі 41 637,25 грн. нараховані:
- на суму заборгованості 32 779,03 грн. за період з 26.09.2013 по 27 03.2014 року в розмірі 655,58 грн.;
- на суму заборгованості 32 269,03 грн. за період з 27.03.2014 по 19.12.2017 року в розмірі 40 981,67 грн.
Судом за допомогою програми «ipLex» перевірений розрахунок інфляційних та встановлено, що розмір інфляційних втрат який підлягає стягненню з відповідача становить 39 979,44 грн., нараховані:
- на суму заборгованості 32 779,03 грн. за період з 26.09.2013 по 27 03.2014
року в розмірі 655,58 грн.;
- на суму заборгованості 32 269,03 грн. за період з 27.03.2014 по 19.12.2017
року в розмірі 39 323,86 грн.
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 1 657,81
грн. (41 637,25 грн. - 39 979,44 грн.) задоволенню не підлягають.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищезазначене, та те, що Позивач довів належними та допустимими доказами обгрунтованість позовних вимог, а відтак наявність права на стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних, а Відповідач вказаного не спростував, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Білозерцева Сергія Івановича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Універсал банк" (04114, вул. Автозаводська, 54/19, м.Київ; код ЄДРПОУ 21133352):
- 4 105,34 грн. - 3% річних;
- 39 979,44 грн. - інфляційних витрат;
- 2 179,20 грн. - судовий збір.
3. В решті позову відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 17.11.2022
Суддя Н.О. Семенчук