вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"17" листопада 2022 р. м. Київ Справа № 911/744/22
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “МАРТІН ТРЕЙД” (59052, Чернівецька обл., Сторожинецький р-н, с. Великий Кучурів, вул. Головна, 76, корп. М)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА “РОДНИК ПЛЮС” (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5)
про стягнення 397022,46 грн. заборгованості за договором постачання електричної енергії споживачу № 22/06-1-МТ від 22.06.2021 р., у тому числі - 388998,42 грн. основного боргу, 6977,28 грн. пені, 1046,76 грн. 3% річних,
Без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю “МАРТІН ТРЕЙД” (далі - ТОВ “МАРТІН ТРЕЙД”, позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА “РОДНИК ПЛЮС” (далі - ТОВ “АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА “РОДНИК ПЛЮС”, відповідач) про стягнення 397022,46 грн. заборгованості за договором постачання електричної енергії споживачу № 22/06-1-МТ від 22.06.2021 р., у тому числі - 388998,42 грн. основного боргу, 6977,28 грн. пені, 1046,76 грн. 3% річних.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір постачання електричної енергії споживачу № 22/06-1-МТ від 22.06.2021 р., згідно з яким відповідачеві було поставлено електричну енергію, яку ТОВ “АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА “РОДНИК ПЛЮС” було оплачено частково, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 388998,42 грн. основного боргу, 6977,28 грн. пені, 1046,76 грн. 3% річних і судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на правову допомогу, покласти на відповідача.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, враховуючи заявлене позивачем клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою Товариством з обмеженою відповідальністю “МАРТІН ТРЕЙД” позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА “РОДНИК ПЛЮС” про стягнення 397022,46 грн. заборгованості за договором постачання електричної енергії споживачу № 22/06-1-МТ від 22.06.2021 р., підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.05.2022 р. у справі № 911/744/22 було відкрито провадження, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін), встановлено учасникам процесу строки для подання заяв по суті спору. Ухвалу постановлено направити сторонам.
Слід зазначити, що вказану ухвалу у встановлений процесуальним законодавством строк не було направлено учасникам процесу, з огляду на відсутність фінансування для здійснення судом поштових відправлень.
Як слідує з матеріалів справи, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі від 30.05.2022 р. було направлено на адресу відповідача 01.09.2022 р. та отримано останнім 06.09.2022 р.
Поряд з цим, суд відзначає, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 р., у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
При цьому, в своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьова проти України» від 03.04.2008 р. зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.
26.09.2022 р. до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив б/н від 19.09.2022 р. (вх. № 13128/22 від 26.09.2022 р.), в якому останній вказує на те, що на виконання умов договору позивачем в період з липня 2021 р. по березень 2022 р. було поставлено відповідачу електричну енергію на загальну суму 1859994,95 грн., що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт (товарної продукції), які містяться в матеріалах справи. Відповідачем на виконання умов договору було сплачено вартість електричної енергії в сумі 1470996,53 грн., що підтверджується реєстром платіжних документів, що містяться в матеріалах справи. Борг в сумі 388998,42 грн., який просить позивач стягнути в позовній заяві, відповідачем було сплачено 10.06.2022 р., що підтверджується платіжним дорученням № 7667089 від 10.06.2022 р.
Щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, зокрема, вартості правової допомоги, відповідач не погоджується, оскільки заявлена позивачем до стягнення сума правової допомоги в розмірі 10000,00 грн., на думку відповідача, є явно завищеною. Дана справа не є складною та розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження. Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі - впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансовою стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати па підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим (п. 268).
З урахуванням зазначеного, відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити частково, а саме - в частині стягнення основного боргу у розмірі 388998,42 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн., і судові витрати покласти на позивача.
Відповіді на відзив або будь-яких інших заперечень чи пояснень по суті спору від позивача, а також інших заяв або клопотань від учасників процесу до матеріалів справи не надійшло.
У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
22.06.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “МАРТІН ТРЕЙД” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА “РОДНИК ПЛЮС” (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 22/06-1-МТ, відповідно до п. 1.1 якого цей договір про постачання електричної енергії споживачу є договором, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії.
Згідно з п. 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
За змістом п. 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком № 2 до цього договору.
Згідно з п. 5.2 договору спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії.
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.5 договору).
Відповідно до пункту 5.6 договору розрахунки споживача за цим договором здійснюються на рахунок постачальника, зазначений у рахунку про оплату електричної енергії за цим договором. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на рахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Рахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі, у разі його зміни.
Згідно з п. 5.7 договору оплата рахунку постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, або протягом терміну/строку, зазначеного у комерційній пропозиції щодо оплати рахунку.
У відповідності з п. 5.11 договору порядок звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії на певну дату чи протягом відповідного періоду визначається відповідно до комерційної пропозиції, обраної споживачем. Комерційна пропозиція, яка є додатком № 2 до цього договору, має містити наступну інформацію: 1) ціну (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи); 2) спосіб оплати (необхідно обрати лише один з варіантів: попередня оплата, по факту, плановий платіж); 3) термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати; 4) визначення способу оплати послуг з розподілу; 5) розмір пені за порушення строку оплати або штраф; 6) розмір компенсації споживачу за недодержання постачальником якості надання комерційних послуг; 7) розмір штрафу за дострокове розірвання договору у випадках, не передбачених умовами договору; 8) термін дії договору та умови пролонгації; 9) дата та підпис споживача; 10) можливість надання пільг, субсидій. Після прийняття споживачем комерційних пропозицій постачальника внесення змін до них можливе лише за згодою сторін або в порядку, встановленому чинним законодавством.
Пунктом 6.2 договору передбачено обов'язок споживача забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
У відповідності з п. 13.1 договору він укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту його підписання сторонами.
Відповідно до Комерційної пропозиції № 22/06-1-МТ від 22.06.2021 р. (додаток № 2 до договору) (Комерційна пропозиція) договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до моменту початку постачання електричної енергії споживачу іншим постачальником.
У відповідності з додатком № 2 до договору (Комерційна пропозиція) остаточний розрахунок за електроенергію, спожиту в розрахунковому місяці, здійснюється до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
На виконання умов договору постачальником в період з липня 2021 року по березень 2022 року поставлено споживачу електричну енергію на загальну суму 1859994,95 грн., що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт (товарної продукції), у тому числі - № 4832 від 31.07.2021 р. на суму 75380,04 грн., № 5922 від 31.08.2021 р. на суму 127208,35 грн., № 6644 від 30.09.2021 р. на суму 112798,06 грн., № 7451 від 31.10.2021 р. на суму 151210,85 грн., № 8186 від 30.11.2021 р. на суму 248222,08 грн., № 8576 від 31.12.2021 р. на суму 306937,52 грн., № 611 від 31.01.2022 р. на суму 292664,56 грн., № 1152 від 28.02.2022 р. на суму 262220,04 грн., № 1476 від 31.03.2022 р. на суму 270320,26 грн.
Вказані акти було підписано постачальником за допомогою електронного підпису, надіслано та доставлено споживачу, що підтверджується протоколами підписання ЕЦП та надсилання електронних документів.
За твердженням позивача, поставлена електрична енергія (на час звернення позивача до суду) була оплачена відповідачем частково в сумі 1470996,53 грн., що підтверджується наявним у справі реєстром документів з рахунку позивача за період з 22.06.2021 р. до 18.05.2022 р.
ТОВ “МАРТІН ТРЕЙД” було надіслано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА “РОДНИК ПЛЮС” претензію № 27/04-3 від 27.04.2022 р., за змістом якої позивач вимагав у 7-денний термін з моменту пред'явлення даної претензії перерахувати на поточний рахунок ТОВ “МАРТІН ТРЕЙД” заборгованість за спожиту електричну енергію, нараховані пеню та 3% річних.
Відповідач відповідь на претензію не надав, заборгованість не сплатив, у зв'язку з чим ТОВ “МАРТІН ТРЕЙД” і звернулось з даним позовом до суду.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з приписами ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричних послуг" споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
Як вказує позивач, відповідач станом на час звернення постачальника до суду своїх зобов'язань за договором з оплати отриманої електроенергії у повному обсязі не виконав належним чином, не здійснивши оплату за отриману електроенергію у розмірі 388998,42 грн.
Поряд з цим, відповідач до свого відзиву надав докази сплати основного боргу після звернення позивача до суду з даним позовом, а саме - платіжне доручення № 7667089 від 10.06.2022 р.
Таким чином, на момент прийняття судом рішення у даній справі спір щодо суми заборгованості в частині 388998,42 грн. основного боргу є відсутнім.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі в частині позовних вимог у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Враховуючи, що предмет спору в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 388998,42 грн. припинив своє існування, суд дійшов висновку, що провадження у справі щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 388998,42 грн. підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 6977,28 грн., а також 3% річних у розмірі 1046,76 грн., нараховані на суму простроченої заборгованості.
Слід зазначити, що порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Виконання основного зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).
У разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Пунктом 9.1 договору сторонами було узгоджено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.
Згідно з п. 5.8 договору, у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком № 2 до цього договору.
Комерційною пропозицією визначено, що у разі порушення споживачем термінів оплати, встановлених сторонами, постачальник має право нарахувати споживачеві пеню за кожен день простроченого платежу, враховуючи день фактичної оплати, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу.
З долученого до матеріалів справи розрахунку пені слідує, що заявлений до стягнення розмір пені, нарахованої на заборгованість відповідача, з урахуванням часткової оплати, за загальний період з 11.01.2022 р. до 22.04.2022 р. щодо кожного акту окремо, було визначено позивачем в сумі 6977,28 грн., яка є арифметично вірною та обґрунтованою, відповідає обставинам справи і приписам чинного законодавства.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню в заявленій позивачем сумі.
Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що їх розмір було визначено позивачем у сумі 1046,76 грн., нарахованій на заборгованість відповідача за період з 11.01.2022 р. до 22.04.2022 р. щодо кожного акту окремо, з урахуванням часткових оплат.
За результатами перевірки судом розрахунку 3% річних, наданого позивачем, суд встановив, що він є обгрунтованим, арифметично вірним та відповідає обставинам справи і приписам ст. 625 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “МАРТІН ТРЕЙД” в частині стягнення пені та 3% річних.
Щодо розподілу судових витрат у даній справі слід зазначити наступне.
Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З огляду на те, що суму основного боргу в розмірі 388998,42 грн. відповідач сплатив вже після звернення позивача з позовом до суду, розподіл судових витрат повинен здійснюватися з урахуванням зазначеної обставини.
Отже, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі в розмірі 5955,35 грн.
Стосовно розподілу витрат позивача на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн. слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).
Стаття 161 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
У позовній заяві позивачем зазначено, що останній поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
10.05.2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “МАРТІН ТРЕЙД” (клієнт) та адвокатом Поліщуком Павлом Ярославовичем (адвокат) було укладено договір про надання правової допомоги № 152/22, відповідно до п. 1.1 якого адвокат зобов'язується надавати клієнту правову допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в господарській справі щодо стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА “РОДНИК ПЛЮС”.
У підтвердження того, що Поліщук Павло Ярославович є адвокатом, до справи надано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4704 від 25.10.2011 р. та витяг з Єдиного реєстру адвокатів України № 001751 від 02.07.2019 р.
Згідно з п. 1.2 вказаного вище договору правова допомога полягає в: зборі та правовому аналізі інформації, документів та матеріалів, що стосуються справи клієнта; проведенні розрахунків до позовної заяви по справі клієнта; складанні, підписанні та подачі від імені клієнта необхідних процесуальних документів, клопотань, скарг, претензій та позовних заяв тощо; виконанні окремих доручень клієнта, що стосуються справ; представництві клієнта в Господарському суді з усіх питань, що стосуються ведення його справи.
Згідно з п. 3.1 договору за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар (винагороду). Розмір гонорару (винагороди) встановлюється в розмірі 10000,00 грн. з розрахунку 2000,00 грн. за одну годину роботи адвоката.
Відповідно до п. 3.2 договору розмір гонорару складається з наступних сум: збір, перевірка, належне засвідчення копій письмових та електронних доказів по справі клієнта 1 год. - 2000,00 грн.; підготовка позовної заяви, направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу, подача позовної заяви до господарського суду 3 год. - 6000,00 грн.; здійснення розрахунків до позовної заяви 1 год. - 2000,00 грн. Всього 5 годин - 10000,00 грн.
Відповідно до п. 3.3 вказаного договору гонорар адвоката сплачується клієнтом протягом 10 календарних днів з дня виставлення рахунку адвоката.
З матеріалів справи вбачається, що згідно платіжного доручення № 3887 від 24.05.2022 р. позивачем сплачено адвокату Поліщуку П.Я. за правову допомогу згідно договору № 152/22 від 24.05.2022 р. 10000,00 грн.
Слід зазначити, що відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначав, що вартість правової допомоги в розмірі 10000,00 грн., на його думку, є завищеною, оскільки дана справа не є складною та розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження. Також відповідач посилався на додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц, в якій зазначалося, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансовою стану обох сторін. З урахуванням зазначеного, відповідач просив суд відмовити позивачу в частині стягнення витрат на правову допомогу.
За приписами вищезазначеної статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Водночас, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено наявності у даній справі як підстав для відмови у стягненні витрат на правову допомогу, так і підстав для зменшення розміру заявлених до покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю “АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА “РОДНИК ПЛЮС” витрат на правову допомогу.
Поряд з цим, суд зазначає, що однією з гарантій забезпечення права особи на правову допомогу є повна і справедлива компенсація всіх понесених витрат на правову допомогу.
Сторона, яка змушена звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів, перебуває у становищі, коли її права та/або інтереси порушуються (не визнаються, оспорюються) іншою стороною спору, у зв'язку з чим позивачу необхідний судовий захист.
Для такого захисту, зумовленого протиправною поведінкою іншої сторони (відповідача), позивачу необхідно витрачати свій час та кошти, докладати зусиль для захисту своїх порушених прав/інтересів.
Тому цілком розумно та справедливо, коли особа, на користь якої вирішено спір, у повній мірі отримує від винної сторони (сторони, яка порушує права та призвела до виникнення спору) компенсацію своїх витрат, понесених для того, щоб захистити свої права/інтереси, які, відповідно, порушуються/не визнаються, оспорюються саме відповідачем.
Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану.
Отже, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
З урахуванням зазначеного, аналізуючи розмір витрат, понесених на правову допомогу позивачем у даній справі, з урахуванням критеріїв, визначених ч. 5 ст. 129 ГПК України, у співвідношенні із узгодженими клієнтом і адвокатом видами правової допомоги, та дійсно необхідного і підтвердженого доказами фактичного обсягу правничої допомоги, поведінки сторін, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення у даній справі позивачем витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн. є співмірними, пропорційними, обґрунтованими та реальними, у зв'язку з чим вони підлягають покладенню на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Закрити провадження у справі № 911/744/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “МАРТІН ТРЕЙД” до Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА “РОДНИК ПЛЮС” про стягнення 397022,46 грн. заборгованості за договором постачання електричної енергії споживачу № 22/06-1-МТ від 22.06.2021 р., у тому числі - 388998,42 грн. основного боргу, 6977,28 грн. пені, 1046,76 грн. 3% річних, в частині стягнення основного боргу у розмірі 388998 (триста вісімдесят вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім) грн. 74 коп., у зв'язку з відсутністю предмета спору.
2. Решту позовних вимог задовольнити.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА “РОДНИК ПЛЮС” (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5, код 37112925) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МАРТІН ТРЕЙД” (59052, Чернівецька обл., Сторожинецький р-н, с. Великий Кучурів, вул. Головна, 76, корп. М, код 40042088) 6977 (шість тисяч дев'ятсот сімдесят сім) грн. 28 коп. пені, 1046 (одну тисячу сорок шість) грн. 76 коп. 3% річних, 5955 (п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 35 коп. судового збору, 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 17.11.2022 р.
Суддя В.М. Бабкіна