ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.11.2022Справа № 910/6379/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (Кловський узвіз, буд. 9/1, м. Київ, 01021; ідентифікаційний код 30019801)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (пр. Гузара Любомира, буд. 44, м. Київ, 03065; ідентифікаційний код 42795490)
про стягнення 2 375 431 618, 77 грн,
Представник сторін:
від позивача: Ербелідзе А.О.
від відповідача: Пилипчук В.Є.
1. Стислий виклад позиції Позивача.
До господарського суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (далі за текстом - АТ «Укртрансгаз», Позивач, Попередній ліцензіат) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі за текстом - ТОВ «Оператор ГТС України», Відповідач, Новий ліцензіат) про стягнення заборгованості в загальному розмірі 172 912 386, 55 грн, яка складається з пені - 43 679 719, 91 грн, 3 % річних - 7 064 926, 16 грн та інфляційних втрат - 122 167 740, 48 грн, нарахованих Позивачем за неналежне виконання Відповідачем умов угоди про відшкодування коригування необхідного доходу від 04.10.2021 № 2110000007/2110000008 (далі за текстом - Угода).
В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем абзацу 2 підпункту 2.4.2 пункту 2.4. Угоди та здійснення сплати щомісячних платежів з пропуском строку, що відповідно і стало підставою для нарахування Позивачем на суми прострочених платежів інфляційних втрат, 3 % річних та пені.
В подальшому Позивачем збільшено розміри позовних вимог у зв'язку зі встановленням обставин щодо несплати Відповідачем платежу за травень місяць (у строк до 03.05.2022), що відповідно стало підставою для доповнення позовних вимог сумою основного боргу в розмірі травневого платежу - 1 674 601 214, 36 грн, збільшення розміру та періоду нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат на суму такого платежу, що в загальному призвело до збільшення суми позовних вимог в цілому до суми 2 375 431 618, 77 грн.
Із поданої Відповіді на відзив вбачається, що Позивач не погоджується із посиланнями Відповідача щодо наявності форс-мажорних обставин, які є підставою для звільнення сторони від відповідальності, оскільки Відповідачем не доведено, що порушення умов Угоди є наслідком саме дії непереборної сили, тобто не доведено обставин, що така сила не просто існує, а дійсно призводить до порушення стороною свого зобов'язання (існування причинно-наслідкового зв'язку між форс-мажорними обставинами та неможливість виконання стороною своїх зобов'язань).
Згідно доводів Позивача, Відповідачем до відзиву на позовну заяву не надано доказів та не наведено обставин, які могли б свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов'язання, винятковість обставин чи невідповідність розміру заявленої до стягнення суми пені, при тому, що факт порушення Відповідачем Угоди не заперечується сторонами.
2. Стислий виклад позиції Відповідача.
Із поданого Відповідачем відзиву на позовну заяву вбачається, що Відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що ним при виконанні Угоди дійсно було допущено неналежне виконання умов Угоди виключно з обставин непереборної сили, а саме у зв'язку із введенням на території України воєнного стану з 24.02.2022, що фактично призвело до настання форс-мажорних обставин згідно листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 та одночасно є підставою для звільнення Відповідача від відповідальності щодо спірних правовідносин.
Також Відповідач заперечує щодо нарахування Позивачем інфляційних втрат на суми щомісячних платежів, прострочення за якими існувало не повний місяць.
В обґрунтування зазначеної правової позиції Відповідач посилається на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.06.2022 у справі № 916/1157/21.
У якості спростування доводів Позивача Відповідач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та зазначає про наявність правових підстав для зменшення розміру пені та відсотків річних, оскільки нарахування таких значних сум перетворюється із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання на джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитора.
Відтак, Відповідач стверджує, що незначне прострочення виконання грошового зобов'язання за Угодою не може спричинити негативних наслідків Позивача в розмірі нарахованих суми із урахування збільшення позовних вимог.
При цьому Відповідач у якості підстав зменшення пені та 3 % річних посилається на повне виконання зобов'язання за Угодою, складне матеріальне становище, відсутність доказів понесення Позивачем збитку, наявність дебіторської заборгованості від замовників послуг транспортування природного газу за щодобові негативні небаланси та у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану, а тому Відповідач мав на меті пріоритезувати витрати та здійснювати в першу чергу ті, які направлені на забезпечення цілісності та надійності газотранспортної системи, яка належить на праві власності державі Україна, для чого необхідно підтримувати фінансову стабільність.
Відтак, у поданому відзиві Відповідач просить суд у випадку задоволення позову зменшити розмір пені та відсотків річних.
У поданих запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву Відповідач повторно посилається на вже зазначену судову практику задля спростування правової позиції Позивача в частині неможливості нарахування інфляційних втрат за неповні місяці прострочення та неможливості застосування до Відповідача відповідальності за порушення договірного зобов'язання з огляду на існування непереборної сили.
Після збільшення Позивачем позовних вимог, Відповідачем надано заперечення щодо порядку зарахування Позивачем щомісячних платежів та зазначається про неправомірність не зарахування Позивачем суми в розмірі 1 040 185 469, 12 грн, сплаченої згідно платіжного доручення № 38231 від 31.05.2022 в порядку черговості до суми покриття щомісячного платежу за травень місяць 2022, що відповідно суперечить судовій практиці, викладеній у постановах Верховного Суду від 26.12.2019 у справі № 911/2630/18 та від 25.05.2021 у справі № 917/1609/20.
3. Процесуальні дії у справі
Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 29.08.2022.
24.08.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву та заява про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору до участі у розгляді справи.
29.08.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву та письмові заперечення Позивача щодо залучення до розгляду даної справи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
У підготовчому засіданні 29.08.2022 судом оголошено перерву до 19.09.2022.
30.09.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшли письмові доповнення до відповіді на відзив.
09.09.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.
16.09.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Відповідача щодо необхідності залучення до участі у розгляді даної справи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
19.09.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшла заява Позивача про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог до суми 2 375 431 618, 77 грн.
У підготовчому засідання 19.09.2022, розглянувши заяву Відповідача про залучення третьої особи, та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку відмовити у її задоволенні з підстав необґрунтованості та недоведеності Відповідачем обставин, яким чином рішення у справі вплине на права та обов'язки третьої особи, яку сторона просить залучити. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 19.09.2022.
У підготовчому засіданні 19.09.2022 судом оголошено перерву до 26.09.2022.
23.09.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшли письмові заперечення Відповідача щодо заяви про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог.
У підготовчому засіданні 26.09.2022 представником Відповідача надано суду додаткову інформацію про заборгованість за Угодою.
У підготовчому засіданні 26.09.2022 суд, дослідивши подану Позивачем заяву про збільшення позовних вимог та заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку, що остання відповідає вимогам статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), приймається судом до розгляду, а подальший розгляд справи здійснюватиметься з її урахуванням.
У підготовчому засіданні 26.09.2022 судом закрито підготовче провадження у справі та одразу здійснено перехід на стадію розгляду справи по суті.
У судовому засіданні 26.09.2022 судом оголошено перерву до 17.10.2022.
14.10.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Позивача.
17.10.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Відповідача.
У судовому засіданні 17.10.2022 судом оголошено перерву до 07.11.2022.
У судовому засіданні 07.11.2022 представник Позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Представник Відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог.
Відтак, заслухавши вступні слова представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, у судовому засіданні 07.11.2022 відповідно до статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
При цьому суд вказує, що подані сторонами до матеріалів справи доповнення, додаткові пояснення не є заявами по суті спору, а тому мають для суду виключно інформативний зміст.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
04.10.2021 між АТ «Укртрансгаз» та ТОВ «Оператор ГТС України» укладено Угоду, відповідно до умов якої Новий Ліцензіат зобов'язується виплатити Попередньому Ліцензіату відшкодування коригування необхідного доходу при визначенні тарифів на послуги транспортування природного газу Нового Ліцензіата за регуляторні періоди, які передували зміні ліцензіата з транспортування природного газу, що призвело до збільшення прогнозованого доходу, який отримує Новий Ліцензіат (далі - відшкодування).
Відповідно до пунктів 2.1., 2.2 Угоди її ціна складається із сум відшкодування фактично перерахованих Новим ліцензіатом Попередньому ліцензіату.
Суми відшкодування, передбачені цією Угодою, встановлюються у розмірі коригування необхідного доходу на користь Попереднього Ліцензіата, врахованого за даними від уповноваженого державного органу при встановленні Новому Ліцензіату тарифів на послуги транспортування природного газу у відповідних регуляторних періодах.
Сума відшкодування Новим Ліцензіатом Попередньому Ліцензіату за кожен рік регуляторного періоду 2020-2024 років, з урахуванням даних від уповноваженого державного органу, становить 9 588 600 000,00 грн та є попереднім розрахунком.
Згідно з пунктом 2.4. Угоди Новий ліценціат здійснює перерахування Попередньому Ліцензіату відшкодування коригування необхідного доходу протягом регуляторного періоду 2020-2024 років у таких розмірах:
2.4.1 - 27 000 000 000 грн - до 04.10.2021 року;
2.4.2 - 20 943 000 000 грн - до 01.12.2021 року, але не раніше укладання Новим Ліцензіатом кредитного договору та отримання кредитних коштів на виплату вказаної суми відшкодування.
У разі неотримання Новим ліцензіатом кредитних коштів на виплату суми відшкодування, зазначеної в абзаці першому підпункту 2.4.2 пункту 2.4 цієї Угоди, Новий ліцензіат сплачує, починаючи з грудня 2021 року, Попередньому ліцензіату щомісячно, до 3 числа, 50 % від фактично отриманих від НАК «Нафтогаз України» коштів у попередньому місяці за договором на транспортування природного газу від 30.12.2019 № 012020/1912000543, укладеним Новим Ліцензіатом з НАК «Нафтогаз України».
Відповідно до пункту 3.2.1. пункту 3.2. Угоди Новий ліцензіат зобов'язується своєчасно та в повному обсязі виплачувати Попередньому ліцензіату суми відшкодування.
Згідно доводів Позивача із врахуванням прийнятої до розгляду заяви про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог, Відповідачем не виконано належним чином вказані вище умови Угоди та відповідно здійснено сплату щомісячних платежів за період з березня 2022 по травень 2022 з простроченням.
Як вбачається з матеріалів справи та згідно доводів сторін, Позивачем від НАК «Нафтогаз» на підставі договору на транспортування природного газу від 30.12.2019 № 012020/1912000543 отримано кошти за спірний період: за лютий 2022 року - 3 208 057 792, 35 грн; за березень 2022 року - 3 224 31 622, 67 грн; за квітень 2022 року - 3 349 202 428, 72 грн та за травень 2022 року - 2 080 370 938, 23 грн.
Відтак враховуючи положення підпункту 2.4.2. пункту 2.4. Угоди Відповідачем мали бути виконані зобов'язання щодо відшкодування коштів та здійснення щомісячного платежу у розмірі 50 % від перерахованих ПАТ «Нафтогаз» сум у наступні строки:
- у березні сума в розмірі 1 604 028 896, 18 грн (3 208 057 792, 35 грн / 2) у строк до 03.03.2022;
- у квітні сума в розмірі 1 612 465 811, 34 грн (3 224 931 622, 67 грн / 2) у строк до 04.04.2022 (оскільки 03.04.2022 - вихідний день);
- у травні сума в розмірі 1 674 601 214, 36 грн (3 349 202 428, 72 грн / 2) у строк до 03.05.2022.
Водночас, згідно доводів Позивача, які не заперечується Відповідачем, останнім допущено порушення підпункту 2.4.2. пункту 2.4. Угоди та допущено прострочення перерахування відповідних платежів.
З матеріалів справи вбачається, що Відповідачем на виконання Угоди перераховано Позивачу наступні суми коштів:
- 25.03.2022 - 1 604 028 896, 18 грн згідно платіжного доручення № 19925 від 25.03.2022;
- 20.04.2022 - 1 612 465 811, 34 грн згідно платіжного доручення № 25760 від 20.04.2022;
- 31.05.2022 - 1 040 185 469, 12 грн згідно платіжного доручення № 38231 від 31.05.2022;
- 28.06.2022 - 1 076 138 660, 42 грн згідно платіжного доручення № 45501 від 28.06.2022;
- 22.07.2022 - 1 343 571 979, 07 грн згідно платіжного доручення № 52540 від 22.07.2022.
Судом встановлено, що наявні в матеріалах справи платіжні доручення, перелік яких міститься вище, містять наступне призначення платежу: «Опл.відшкодування.кориг.необх.
дох.Попер.Ліценз.20222024,зг.Ріш.учасн..№94/2021від02.10.2021таУгоди№2110000007від04.10.2021БЕЗПДВНВПЗ».
Факт здійснення оплати вказаних вище коштів сторонами не заперечується, а відтак визнається належним чином встановленими обставинами.
Спір між сторонами виник щодо щомісячних платежів, які Відповідач був зобов'язаний сплатити за період березень 2022 - травень 2022 року.
Так, враховуючи останню редакцію позовних вимог, викладену у заяві про зміну предмета позову та збільшення позовних вимог, Позивач стверджує, що Відповідачем кошти за березень та квітень 2022 сплачено з пропуском строку: замість 03.03.2022 сплачено 25.03.2022 (за березень місяць 2022), замість 04.04.2022 сплачено 20.04.2022 (за квітень 2022), а платіж за травень 2022 в розмірі 1 674 601 214, 36 грн станом на дату подання до суду позову Відповідачем не сплачено взагалі, що стало підставою для включення (доповнення) його до позовних вимог.
Крім того, Позивачем за неналежне виконання умов Угоди здійснено окремо по кожному простроченому платежу наступні нарахування:
- на суму 1 604 028 896, 18 грн за період з 04.03.2022 по 24.03.2022 - пеню в розмірі 18 457 318, 81 грн, 3 % річних в розмірі 2 768 597, 82 грн та інфляційні втрати в розмірі 72 181 300, 33 грн;
- на суму 1 612 465 811, 34 грн за період з 05.04.2022 по 19.04.2022 - пеню в розмірі 13 253 143, 65 грн, 3 % річних в розмірі 1 987 971, 55 грн та інфляційні втрати в розмірі 49 986 440, 15 грн;
- на суму 1 674 601 214, 36 грн за період з 04.05.2022 по 19.09.2022 - пеню в розмірі 265 695 836, 62 грн, 3 % річних в розмірі 23 752 676, 29 грн та інфляційні втрати за період з 04.05.2022 по 31.08.2022 в розмірі 130 581 377, 71 грн.
Відповідач заперечуючи щодо задоволення позовних вимог фактично посилається на настання з 24.02.2022 форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), відсутність підстав для стягнення інфляційних втрат, а натомість наявності підстав для зменшення пені та 3 % річних.
На підтвердження виникнення на території України обставин непереборної сили Відповідачем до матеріалів справи надано: копію листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, копію сертифікату Торгово-промислової палати України № 3100-22-0130 та копію повідомлення ТОВВИХ -22-2608 від 02.03.2022.
У відзиві на позовну заяву Відповідач зазначає, що відповідно до пункту 6.1. та 6.2. Угоди обставини непереборної сили звільняють сторону від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання.
Так, Торгово-промислова палата України листом № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчила форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а також підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 є надзвичайними та невідворотними до їх офіційного закінчення.
На виконання пункту 6.4. Угоди, Відповідач листом № ТОВВИХ-22-2608 від 02.03.2022 повідомив Позивача про настання форс-мажорних обставин та одночасно надіслав лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 (який також розміщений за посиланням : https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf та зазначив про неможливість виконання зобов'язань, передбачених умовами Угоди.
У відповідь на зазначений лист Відповідач листом від 03.03.2022 № 1001вих-ВС-22-22 повідомив Позивача про відсутність обґрунтування причинно-наслідкового зв'язку між введенням воєнного стану на території України та неможливістю виконання Відповідачем передбаченого Угодою зобов'язання, а саме сплати частини суми відшкодування коригування необхідного доходу.
Відповідачем також до матеріалів справи надано докази звернення до Позивача з намірами внести зміни до умов Угоди та докази відмови Відповідача від внесення останніх з огляду на відсутність підстав.
Отже, Відповідач зазначає, що ним належним чином повідомлено Позивача про наявність факту форс-мажорних обставин з наданням відповідного підтверджуючого документу та відповідно засвідчено факт неможливості виконання зобов'язання з оплати відшкодування коригування необхідного доходу та відповідно відкладення, у відповідності до положень п. 6.6 Угоди, строку виконання зобов'язання на строк дії форс-мажорних обставин, що на переконання Відповідача виключає можливість застосування до нього відповідальності за прострочення сплати платежів.
Що стосується доповненої Позивачем вимоги про стягнення суми щомісячного платежу за травень 2022, Відповідач заперечує щодо стягнення останнього та зазначає, що доводи Позивача про те, що начебто платіж за травень станом на дату звернення до суду взагалі не було сплачено, на думку Відповідача, є недостовірним оскільки такий платіж в розмірі 1 674 601 214, 25 грн Відповідачем було частково погашено шляхом перерахування коштів у розмірі 1 040 185 469, 12 грн згідно платіжного доручення № 38231 від 31.05.2022, а потім шляхом сплати іншого платежу в розмірі 1 076 138 660, 42 грн згідно платіжного доручення № 45501 від 28.06.2022, що відповідно погасило існуючий залишок заборгованості за травень місяць 2022 в розмірі 634 415 745, 24 грн.
Відтак, Відповідач звертає увагу суду на неправильне та не почергове зарахування Позивачем щомісячних платежів, що відповідно призвело на виникнення «заборгованості» за травень місяць 2022 року, яка в свою чергу є погашеною 31.05.2022 частково та повністю 28.06.2022.
З поміж викладено Відповідачем також заперечується нарахування Позивачем інфляційних втрат за неповні місяці, протягом яких існувало прострочення виконання грошового зобов'язання, оскільки індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Таким чином, враховуючи виконання Відповідачем грошового зобов'язання прострочення в березні складає 21 день, в квітні - 15 днів.
Враховуючи не зазначення Відповідачем строку прострочення здійснення платежу в травні 2021, судом встановлено, що таке прострочення становить 27 днів на всю суму та 28 днів на залишкову.
З поміж викладеного вище, Відповідач просить суд зменшити розмір пені та відсотків річних на 99,9 % на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) та статті 233 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), оскільки вказані норми направленні на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора в порушені зобов'язання боржником.
Відповідач звертає увагу суду на значний розмір нарахованих 3 % річних, пені та інфляційних втрат, які утворилися за незначний строк прострочення (існування заборгованості) та які не є відображенням понесених Позивачем збитків, а відтак і відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями Відповідача та необхідність відшкодування таких збитків.
Також Відповідач звертає увагу на складне фінансове становище за перший квартал 2022 збиток складає 1 479 10 тис грн., тобто практично 1, 5 млр.грн., а у період з березня по травень 2022 у Відповідача була наявна значна дебіторська заборгованість від замовників послуг транспортування природного газу за щодобові негативні небаланси, яка також суттєво вливала на фінансову стабільність Відповідача та яку необхідно було враховувати при забезпеченні функціонування ГТС.
Згідно доводів Відповідача, не зважаючи на зазначені вище обставини, ним продовжувалося і після військового вторгнення забезпечення транспортування природного газу як для потреб України, так і транзиту в тому числі забезпечуючи безперебійну роботу газотранспортної системи. Тобто, основна увага відповідача в цих складних умовах була зосереджена на недопущенні припинення транспортування природного газу.
На початок військового вторгнення в Україну, ТОВ «Оператор ГТС» мало на меті пріоритезувати витрати та здійснювати в першу чергу ті, які направлені на забезпечення цілісності та надійності газотранспортної системи, яка належить на праві власності державі Україна.
При цьому, Відповідач вказує, що з метою функціонування газотранспортної системи, проведення ремонтів, пов'язаних із ліквідацією наслідків бойових дій, з метою недопущення припинення транспортування природного газу як на території України так і до країн Європейського Союзу здійснювалося за власні кошти.
Також Відповідач звертає увагу суду на те, що як тільки ситуація в країні відносно стабілізувалась Відповідач продовжив здійснювати оплату відшкодування доходу Позивачу за Угодою.
У поданій відповіді на відзив на позовну заяву Позивач вказує про те, що в даних правовідносинах суд має дослідити та встановити фактичні обставини справи в частині несвоєчасної оплати та дослідити докази, якими підтверджується даний факт, а відтак дослідження «сутнісних правовідносин сторін» у даній справі, на які посилається Відповідач не входять до меж розгляду даної справи.
Щодо наявності форс-мажорних обставин Позивач зазначає, що на Відповідача, як на особу, яка порушила зобов'язання, покладається обов'язок доведення того, що дане порушення є наслідком дії непереборної сили, тобто, саме непереборна сила безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов'язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов'язань).
В свою чергу саме лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду, оскільки саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними та невідворотними., та об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку, а натомість надані Відповідачем докази лише констатують наявність факту їх настання.
Відтак, Відповідач звертає увагу суду на безпідставність позиції Відповідача в частині наявності підстав, при настанні яких сторона звільняється від відповідальності за неналежне (несвоєчасне) невиконання взятих на себе зобов'язань.
При цьому, згідно доводів Позивача, заявляючи клопотання про зменшення пені та 3 % річних Відповідачем не надано жодних доказів та не наведено беззаперечних обставин, які могли б свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов'язання, винятковість обставин чи невідповідності розміру стягуваної неустойки наслідкам порушення зобов'язання.
На переконання Позивача, зменшення пені на 99,9 % є повністю безпідставним, а також суперечить вимогам чинного законодавства оскільки нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за неналежне виконання зобов'язань, а при вирішенні питання зменшення розміру пені судом також має братися до уваги майновий стан стягувача, який згідно доводів Відповідача є скрутним.
У запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву, окрім викладеного раніше Відповідач вказує, що Позивачем не заперечується відсутність факту понесення збитку з огляду на неналежне виконання Відповідачем умов Угоди, а також звертається увагу суду на те, що Відповідачем на користь Позивача вже переплачено (проавансовано наперед) 13,7 млрд.грн відшкодування за 2022-2023.
Зазначені обставини Відповідачем не заперечуються.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Частиною 7 статті 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно частини 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Положення частини 1 статті 180 ГК України кореспондуються зі статтею 628 ЦК України.
Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи викладене вище, з огляду на встановлені судом обставини на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що Відповідачем допущено порушення пункту 2.4. Угоди, а саме в частині строків перерахування Позивачу сум відшкодування доходу за березень 2022 та квітень 2022.
Що стосується здійсненого відповідачем платежу за травень 2022, суд вказує наступне.
Суд погоджується з доводами Відповідача в частині того, що щомісячний платіж за травень 2022 ним сплачено двома частинами, а саме у розмірі 1 040 185 469, 12 грн згідно платіжного доручення № 38231 від 31.05.2022, а потім шляхом сплати іншого платежу в розмірі 1 076 138 660, 42 грн згідно платіжного доручення № 45501 від 28.06.2022, що відповідно погасило існуючий залишок заборгованості за травень місяць 2022 в розмірі 634 415 745, 24 грн.
Відтак, суд не погоджується з доводами Позивача в цій частині та зазначає, що Позивачем не почергово здійснено зарахування платежів за Угодою, у зв'язку з чим штучно створено заборгованість з оплати платежу за травень 2022 року та створено умови для нарахування пені, інфляційних втрат на 3 % річних за тривалий період.
Таким чином, суд не вбачає правових підстав для стягнення з Відповідача суми в розмірі 1 674 601 214, 36 грн у якості щомісячного платежу за Угодою за травень місяць 2022, оскільки заборгованість за вказаний період Відповідачем було сплачено станом на дату звернення до суду з позовом.
При цьому, суд погоджується з доводами Відповідача, що умовами Угоди не узгоджено порядок зарахування сплачених Відповідачем платежів, а платіжні доручення згідно яких проводилися перахування коштів не містять посилань на їх сплату за конкретний (виокремлений) місяць (період), а тому такі зарахування мають відбуватися в порядку черговості та поступовості оплати останніх.
Подібна правова позиція викладена колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.12.2019 у справі № 911/2630/18, в якій зазначено, що саме якщо у випадку, коли в графі платіжного доручення «призначення платежу» відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно з яким здійснюється платіж, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.
Також суд зазначає, що посилання Відповідача на правову позиції Верховного Суду, викладену у постанові від 25.05.2021 у справі № 917/1909/20 є невірними, оскільки в Єдиному державному реєстрі судових рішень така постанова суду касаційної інстанції відсутня.
Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Враховуючи встановлені судом обставини неналежного виконання Відповідачем Угоди Позивачем здійснено нарахування пені на підставі пункту 5.2. Угоди, інфляційних втрат та 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України окремо по трьом простроченим щомісячним платежам, щодо правильності нарахування яких суд зазначає наступне.
На переконання суду, враховуючи не хронологічне зарахування Позивачем платежу Відповідача за травень 2022, правомірним нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат є:
- на щомісячний платіж за березень 2022 на суму 1 604 028 896, 18 грн за період з 04.03.2022 - 24.03.2022;
- на щомісячний платіж за квітень 2022 на суму 1 612 465 811, 34 грн за період з 04.04.2022 - 19.04.2022;
- на щомісячний платіж за травень на суму 1 674 601 214, 36 грн за період з 04.05.2022 по 30.05.2022 та на залишкову суму 634 415 745, 24 грн за період з 31.05.2022 - 27.06.2022.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
Дослідивши доводи та заперечення сторін, суд погоджується з позицією Позивача про можливість нарахування інфляційних втрат за прострочення щомісячних платежів за періоди, які не становлять повний місяць, протягом якого існувала заборгованість.
Так, в обґрунтування зазначеного суд посилається на судову практику Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 та в якій зазначено наступне.
На практиці існують різні підходи до застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов'язання становить неповний місяць.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у вказані постанові роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.
Зазначене вище фактично спростовує доводи Відповідача та його посилання на практику суду касаційної інстанції щодо неможливості нараховувати інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання, що відповідно склало 21 день в березні 2022, 16 днів в квітні 2022, 27 та 28 днів у травні 2022.
Частиною 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Із врахуванням викладеного вище, суд перевіривши наданий Позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум, враховуючи викладені вище висновки суду в частині визначених періодів здійснення нарахувань 3 % річних, інфляційних втрат та пені, правомірними та арифметично вірними є наступні нарахування:
- на щомісячний платіж за березень 2022 на суму 1 604 028 896, 18 грн за період з 04.03.2022 - 24.03.2022: пеня - 18 457 318, 81 грн, 3 % річних 2 768 597, 82 грн та інфляційні втрати - 72 181 300, 33 грн;
- на щомісячний платіж за квітень 2022 на суму 1 612 465 811, 34 грн за період з 04.04.2022 - 19.04.2022: пеня - 13 253 143, 65 грн, 3 % річних - 1 987 971, 55 грн та інфляційні втрати - 49 986 440, 15 грн;
- на щомісячний платіж за травень на суму 1 674 601 214, 36 грн за період з 04.05.2022 по 30.05.202: пеня 23 855 658, 58 грн, 3 % річних 3 578 348, 79 та інфляційні втрати - 43 536 576, 91 грн та на залишкову суму 634 415 745, 24 грн за період з 31.05.2022 - 27.06.2022: пеня - 22 769 441, 82 грн, 3 % річних - 1 460 025, 28 грн та інфляційні втрати - 19 666 888, 10 грн.
В загальному такі нарахування за період з березня 2022 по травень 2022 становлять 78 335 562, 86 грн - пені, 9 794 943, 44 грн - 3 % річних та 185 371 205, 49 грн - інфляційних втрат.
У якості підстав для звільнення від відповідальності за неналежне виконання грошового зобов'язання Відповідач посилається на наявність обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Відповідно до пункту 6.1. Угоди сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цією Угодою у разі виникнення на території України обставин непереборної сили.
Згідно з пунктом 6.2. Угоди обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цієї Угоди, обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.
Відповідно до пункту 6.3. Угоди сторона, що не може виконувати зобов'язання за цією Угодою внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше, ніж протягом 10- ти (десяти) календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі.
Згідно з пунктом 6.4. Угоди доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються компетентним органом, зокрема документ (сертифікат) Торгово-промислової палати України.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
За змістом частини 2 статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Так, частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за таких умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Частиною 1 цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).
Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.
Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Саме таких висновків дотримується колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, у постанові від 04.10.2022 у справі № 927/25/21.
Враховуючи зазначене, суд погоджується з доводами Позивача та зазначає, що судом не заперечується настання обставин непереборної сили з 24.02.2022, що вбачається із листа ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.7-7.1. та сертифікату ТПП України № 3100-22-0130 від 23.05.2022 № 26/05-4, однак Відповідачем не доведено належними та допустими доказами, що такі форс-мажорні обставини дійсно унеможливили вчасно здійснювати перерахування Відповідачем коштів Позивачу за Угодою, які надходили від НАК «Нафтогаз України» та фактично з моменту їх отримання вже мали своє цільове призначення, а відтак не могли використовуватися з іншою метою.
При цьому суд звертає увагу Відповідача, що сертифікатом ТПП України № 3100-22-0130 від 23.05.2022 № 26/05-4 зазначено про період дії форс-мажорних обставин щодо неможливості виконання обов'язку, а саме: забезпечення належного транспортування природного газу через фізичну точку «Сохранівка» в обсязі підтвердженої номінації однієї газової доби з максимально можливою надійністю та забезпечення належної, безпечної експлуатації інфраструктури ГТС України КС «Новопсков», розташованої на території смт. Новопсков Новопсковської селищної громади Старобільського району Луганської області у термін з 10.05.2022 за договором, який не входить до предмету доказування.
Зазначений сертифікат підтверджує доводи Відповідача щодо неможливості транспортування природного газу через фізичну точку «Сохранівка» починаючи з 08.05.2022 (тобто вже після настання порушення виконання грошового зобов'язання Відповідачем у даному спорі), однак не може бути прийнятий судом у якості підтвердження неможливості виконання умов Угоди.
Також, Відповідачем до матеріалів справи не надано доказів того, що діяльність Відповідача у зв'язку з воєнними діями призупинялась, або ж в особи відповідальної за переведення щомісячних платежів за Угодою у зв'язку із воєнними діями не було можливості забезпечити здійснення таких перерахувань.
При цьому, Відповідачем у заявах по суті навпаки підтверджується продовження своєї господарського діяльності після загострення військового конфлікту та виконання зобов'язань зі своїми контрагентами.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.10.2022 у справі № 927/25/21.
Суд погоджується з доводами Позивача, що Відповідачем наразі лише констатується факт настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), однак не доводиться суду неможливість виконання умов Угоди, що відповідно виключає можливість звільнення Відповідача від відповідальності за неналежне виконання грошового зобов'язання.
Додатково суд звертає увагу сторін, що Відповідачем в подальшому, незважаючи на те, що форс-мажорні обставини не припинено, все ж таки відбулися неодноразові оплати на виконання Угоди, що відповідно також спростовує доводи Відповідача щодо неможливості виконання зобов'язання з наведених підстав.
Крім викладеного, враховуючи доводи Відповідача, суд вказує, що відповідно до частини 2 статті 617 ЦК України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів, а відтак посилання Відповідача на існування у нього значної дебіторської заборгованості не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення умов Угоди.
Що стосується посилань Відповідача на зменшення розміру пені та 3 % річних суд зазначає, що право суду зменшити розмір штрафних санкцій закріплено в статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Подібний висновок міститься у пункті 67 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20.
Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Аналогічний висновок міститься у п. 23 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України, статтею 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 21.09.2021 у справі № 910/10618/20.
У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21 міститься висновок, що, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
При вирішенні питання зменшення пені судом взято до уваги, що ринок природного газу - сукупність правовідносин, що виникають у процесі постачання природного газу, а також надання послуг з його транспортування, розподілу та зберігання.
Такі відносини є державно регульованими, що проявляється, зокрема, у прийнятті постанов та інших нормативних актів щодо, зокрема, встановлення/зміни тарифів, пільг, розрахунків, врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, встановлення для певних суб'єктів обов'язкового надання послуг з постачання/транспортування/розподілу газу тощо.
У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 0-4.03.2015 № 83 «Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» ТОВ «Оператор ГТС України», AT «Укртрансгаз» та НАК «Нафтогаз України» включені до переліку об'єктів, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки України.
Так, перелічені суб'єкти здійснюють специфічну діяльність на території України, зокрема ТОВ «Оператор ГТС України» є ліцензованим оператором газотранспортної системи, який забезпечує функціонування ГТС та власником якого є держава Україна.
Згідно з підпунктом 3.2 пункту 3 Статуту Оператора, предметом діяльності ТОВ «Оператор ГТС України» є, зокрема транспортування природного газу, надання інших послуг суб'єктам ринку природного газу в межах та на умовах, визначених законодавством, що застосовується; експлуатація, підтримання у належному стані, реконструкція і сервісне обслуговування магістральних газопроводів, включно із транскордонними газопроводами, а також об'єктів на них; діагностування, атестування і сертифікація основного та допоміжного обладнання тощо.
Отже, під час експлуатації газотранспортної системи Оператор діє для забезпечення потреб держави України, у власності якої перебуває газотранспортна система, а відтак Оператор має прикладати максимальних зусиль, щодо надійної та безпечної експлуатації системи, з метою максимального уникнення втручання в її роботу сторонніх суб'єктів.
Згідно доводів Відповідача, на підтвердження чого до заперечень на відповідь на відзив надано роздруківки з мережі Інтернет та копії заяв про вчинення кримінального правопорушення, з 24.02.2022 значних руйнувань та пошкоджень зазнала газотранспортна система на території України, а найбільша кількість пошкоджень газотранспортної системи припадає на Луганську, Донецьку, Запорізьку, Миколаївську та Харківську області.
З метою забезпечення функціонування газотранспортної системи, яка належить на праві власності державі Україна, згідно доводів Відповідача, ТОВ «Оператор ГТС України» за власні кошти постійно здійснює проведення ремонтів, пов'язаних із ліквідацією наслідків бойових дій, з метою недопущення припинення транспортування природного газу як для Замовників, які здійснюють свою господарську діяльність на території України так до країн Європейського Союзу.
Забезпечення безпечної експлуатації газотранспортної системи, яка належить на праві власності державі Україна та транспортування природного газу (в т. ч. балансування ГТС) потребує значних зусиль і коштів для дотримання енергетичної безпеки України в цілому.
Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.
Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.
Укладаючи Угоду сторони погодили усі її істотні умови, в тому числі, ціну, строк виконання, штрафні санкції. Тобто Відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за Угодою, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань, а також усвідомлював визначені Угодою строки перерахування коштів.
Водночас, суд проаналізувавши умови Угоди зазначає, що в даному випадку Позивачем не вчиняються жодні дії та не здійснюється жодна діяльність задля її виконання, тобто фактично виконання проходить в пасивному порядку.
При цьому Позивачем здійснюється виключно приймання платежів за Угодою, тобто укладена Угода має компенсаційний характер, а не отримання надприбутку.
Підсумовуючи викладене та враховуючи те, що порушення Відповідачем строків здійснення щомісячних платежів є незначним, а Позивачем до матеріалів справи не додано доказів понесення ним збитків, враховуючи баланс інтересів, з метою недопущення застосування пені як каральної санкції, оскільки на переконання суду нарахована Позивачем пеня в заявленому розмірі становить 297 406 300, 08 грн за прострочення здійснення оплати по трьом платежам є досить значною, суд користуючись наданим йому правом дійшов висновку зменшити розмір пені до 20 % від правомірно нарахованого розміру (78 335 562, 86 грн), що за підрахунками суду становить 15 667 112, 55 грн.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, суд також взяв до уваги, що спірні відносини вчиняються сторонами у період дії особливого періоду з огляду на воєнні дії на території України, починаючи з 24.02.2022, що на переконання суду наразі є доволі важливим фактором задля збереження інтересів держави, а виходячи з принципу «вірогідності доказів» та їх взаємозв'язку в сукупності, надані Відповідачем докази на внутрішнє переконання суду є більш достатніми для зменшення розміру пені, ніж докази Позивача щодо відсутність таких підстав.
Також суд вказує, що не погоджується з доводами Відповідача щодо можливості зменшення нарахованих 3 % річних згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, в якій зазначено наступне.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки останні виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові 18.03.2020 у справі № 902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Проаналізувавши зазначену вище постанову, суд першої інстанції зазначає, що правовідносини у справі № 902/417/18 є подібними, однак не є аналогічними, оскільки у вказаній справі між сторонами було змінено розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України і встановлено її в розмірі 40 % річних від несплаченої загальної вартості, що суттєво відрізняється від обставин справи № 910/6379/22.
Крім того, суд вказує, що згідно висновків Верховного Суду у постанові 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зменшено може бути розмір таких відсотків річних, а не нараховані суми таких відсотків, що також виключає можливість застосування такої судової практики у даній справі, оскільки Позивачем здійснено нарахування відсотків у відповідності до статті 625 ЦК України в розмірі 3 %.
Вирішуючи питання зменшення нарахованих Позивачем сум 3 % річних, суд притримується того, що заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, передбачені статтею 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі статті 233 ГК України, статі 551 ЦК України.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.04.2020 у справі № 920/653/19 та від 31.01.2022 у справі № 910/15116/18.
Крім того, згідно висновків Верховного Суду у постанові 07.09.2022 у справі № 910/9911/21 суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для зменшення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки ставка процентів річних (3%) передбачена законом (ч. 2 ст. 625 ЦК) та не є завищеною на відміну від ставки річних у справі № 902/417/18 (до 40% та 96%), на яку ДП «Гарантований покупець» посилалось у відповідній заяві про зменьшення неустойки.
Отже, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Підсумовуючи встановлене вище судом, за сукупність наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що Відповідачем порушено умови Угоди, а тому Позивачем правомірно здійснено нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних, однак враховуючи обставини справи, баланс інтересів сторін та фактичне виконання Відповідачем грошового зобов'язання, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення на користь Позивача 15 667 112, 55 грн пені, 9 794 943, 44 грн. 3 % річних, 185 371 205 , 49 грн. інфляційні втрати інфляційних втрат.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, господарський суд міста Києва
1. Позов Акціонерного товариства «Укртрансгаз» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (пр.Гузара Любомира, буд. 44, м. Київ, 03065; ідентифікаційний код 42795490) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (Кловський узвіз, буд. 9/1, м. Київ, 01021; ідентифікаційний код 30019801) пеню - 15 667 112 (п'ятнадцять мільйонів шістсот шістдесят сім тисяч сто дванадцять) грн. 55 коп, 3 % річних - 9 794 943 (дев'ять мільйонів сімсот дев'яносто чотири тисячі дев'ятсот сорок три) грн. 44 коп., інфляційні втрати - 185 371 205 (сто вісімдесят п'ять мільйонів триста сімдесят одна тисяча двісті п'ять) грн. 49 коп та судовий збір - 77 071 (сімдесят сім тисяч сімдесят одна) грн. 07 коп.
3. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано: 17.11.2022
Суддя Антон ПУКАС