ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.11.2022Справа № 910/8385/22
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверс Тайм»
до Комунального автотранспортного підприємства № 273904 КАТП-273904
про стягнення 1.225.774,87 грн
Суддя Сівакова В.В.
секретар судового засідання Мелконян Н.Г.
за участю представників сторін
від позивача Мошенець Д.В., ордер серії ВІ № 1098559 від 03.08.2022
від відповідача Лисяний В.В., адвокат за довіреністю № б/н від 04.01.2022
Суть спору :
31.08.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверс Тайм» до Комунального автотранспортного підприємства №273904 КАТП-273904 про стягнення 1.225.774,87 грн.
В обґрунтування вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору поставки № 280421 від 28.04.2021 позивачем за період з вересня 2021 року по червень 2022 року було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1.403.901,00 грн, що підтверджується видатковими накладними. Умовами п. 4.2 договору встановлено, що оплата товару здійснюється покупцем протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі товару та за наданим постачальником рахунком-фактурою. У зв'язку з тим, що, в порушення умов договору, відповідачем не було повністю сплачено позивачу за поставлений товар, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 1.225.774,87 грн, з яких 1.045.201,40 грн основного боргу, 166.227,01 грн інфляційних втрат, 14.346,46 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8385/22 від 02.09.2022 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
09.09.2022 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.20222 відкрито провадження у справі № 910/8385/22 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 06.10.2022.
Даною ухвалою зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 13.09.2022 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105492801638 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03022, м. Київ, вул. Охтирська, 8, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відповідач ухвалу суду від 13.09.2022, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 07.10.2022, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105492801638, а отже відповідач мав подати відзив на позовну заяву у строк до 24.02.2022 включно.
06.10.2022 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 20.10.2022.
20.10.2022 відповідачем до суду подано заяву про відкладення розгляду справи до закінчення воєнного стану або його скасування у встановленому законодавством порядку на всій території України або на території міста Києва.
20.10.2022 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, про відмову в задоволенні заяви відповідача про відкладення розгляду справи до закінчення воєнного стану або його скасування.
20.10.2022 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 03.11.2022.
24.10.2022 о 18:55 год. на електрону адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, що зареєстрований судом 25.10.2022, а отже в силу ч. 7 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України відзив поданий до суду у визначений строк.
У відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що за умовами п. 4.2 договору оплата здійснюється покупцем протягом 30 банківських днів з дати підписання ним акту приймання-передачі товару. Позивач відповідачу акт приймання-передачі товару не надав, тому у відповідача не настало зобов'язання щодо оплати товару і відповідач не порушував умови договору. Зазначає, що у зв'язку із введенням воєнного стану настала форс-мажорна обставина, яка підтверджена ТПП України, у зв'язку з чим у відповідності до умов договору відповідач 14.10.2022 направив позивачу на електронну адресу повідомлення про настання обставин непереборної сили. Також зазначає, що за умовами п. 5.4 договору покупець вправі ініціювати зміну строків виплати, у зв'язку з чим відповідач направив позивачу лист № 47 віл 28.01.2022 з ініціативою розстрочення погашення поточної заборгованості, проте до цього часу відповіді від позивача не отримав.
02.11.2022 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що останнім днем подачі відзиву є 24.10.2022; відповідачем до відзиву не додано документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього документів позивачу. У листі № 47 від 28.01.2022 відповідач фактично визнав вимогу позивача № 11 від 17.12.2021 щодо наявності заборгованості, проте посилаючись на важкий фінансовий стан просив розглянути можливість розстрочення існуючої заборгованості. Щодо посилання на форс-мажорні обставини зазначає, що заборгованість у відповідача виникла задовго до введення воєнного стану в Україні. За умовами п. 7.5 договору сторона для якої склалась неможливість виконання зобов'язань повинна негайно, але не пізніше 5 календарних днів письмово повідомити про це іншу сторону. Дійсно ТПП України засвідчила форс-мажорну обставину - військову агресію російської федерації проти України, що стало наслідком введення воєнного стану. Однак, відзначає, що відповідач лише після подачі позову до суду надіслав вказаний лист 14.10.2022 на електрону адресу позивача.
03.11.2022 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.11.2022.
15.11.2022 відповідачем до суду подано пояснення по справі, в яких просить суд відмовити в задоволенні позову.
Позивач в судовому засіданні 15.11.2022 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач в судовому засіданні 15.11.2022 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.
В судовому засіданні 15.11.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва
28.04.2021 між Комунальним автотранспортним підприємством № 273904 КАТП-273904 (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніверс Тайм» (постачальник, позивач) було укладено договір поставки № 280421 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору предметом закупівлі є 09130000-9 Нафта і дистиляти (дизельне паливо - налив).
Згідно з п. 1.2 договору постачальник зобов'язується поставити (передати) покупцю у порядку та строки, що встановлені договором, товар, організовувати та забезпечувати передачу (поставку) покупцю товару, ціна якого, кількість, асортимент, характеристики (якість) відповідають договору, а покупець зобов'язується здійснити оплату н умовах договору.
Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату отриманого товару повністю не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість та за неналежне виконання грошового зобов'язання нараховані інфляційні втрати та 3% річних.
В свою чергу відповідач не заперечує розмір заборгованості, а лише відзначає, що сторонами не підписано акт приймання-передачі товару, а також посилається на існування форс-мажорної обставини, що спричинена введенням воєнного стану в Україні.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до п. 9.1 договору останній набуває чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2021 включно, за умови виконання сторонами своїх зобов'язань у частині виконання грошових зобов'язань - до повного взаємного розрахунку сторін.
Згідно з п. 2.4 договору ціна договору становить 6.538.000,00 грн.
Відповідно до п. 1.3 договору найменування, асортимент, одиниця вимірювання, характеристики та інші вимоги щодо якості, гарантії якості товару, визначаються в додатку № 1 до договору.
Відповідно до Специфікації (додаток № 1 до договору) постачальник зобов'язався поставити покупцю товар - паливо дизельне Energy ДП-Л-Євро5-В0 Паливо дизельне ДТ-Л-К5,сорт С у кількості 280000 літрів, вартістю 6.538.000,00 грн.
Додатковою угодою № 2 від 02.08.2021 сторонами збільшено ціну за одиницю товару без збільшення загальної вартості договору та визначено ціну договору у розмірі 6.537.984,85 грн.
Додатковою угодою № 3 від 08.10.2021 сторонами збільшено ціну за одиницю товару без збільшення загальної вартості договору та визначено ціну договору у розмірі 6.537.960,45 грн.
Додатковою угодою № 4 від 25.10.2021 сторонами збільшено ціну за одиницю товару без збільшення загальної вартості договору та визначено ціну договору у розмірі 6.537.953,65 грн.
Додатковою угодою № 5 від 31.12.2021 сторонами зменшено обсяг предмету договору та визначено ціну договору у розмірі 2.843.993,65 грн.
З матеріалів справи вбачається, що у період з вересня по грудень 2021 року позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1.433.902,00 грн, що підтверджується наступними підписаними сторонами видатковими накладними:
№ 81 від 03.09.2021 на суму 140.956,00 грн,
№ 83 від 14.09.2021 на суму 94.015,50 грн,
№ 88 від 17.09.2021 на суму 82.314,00 грн,
№ 95 від 28.09.2021 на суму 106.793,00 грн,
№ 97 від 01.10.2021 на суму 122.529,50 грн,
№ 98 від 08.10.2021 на суму 70.290,00 грн,
№ 99 від 08.10.2021 на суму 59.924,00 грн,
№ 100 від 13.10.2021 на суму 59.356,00 грн,
№ 102 від 19.10.2021 на суму 59.924,00 грн,
№ 104 від 25.10.2021 на суму 62.250,00 грн,
№ 105 від 25.10.2021 на суму 74.250,00 грн,
№ 108 від 28.10.2021 на суму 121.350,00 грн,
№ 111 від 05.11.2021 на суму 62.250,00 грн,
№ 114 від 10.11.2021 на суму 62.250,00 грн,
№ 115 від 16.11.2021 на суму 62.250,00 грн,
№ 118 від 22.11.2021 на суму 68.250,00 грн,
№ 124 від 26.11.2021 на суму 62.250,00 грн,
№ 125 від 01.12.2021 на суму 62.700,00 грн.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п. 4.1 договору оплата постачальнику здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів через банк на поточний рахунок постачальника.
Пунктом 4.2 договору визначено, що оплата здійснюється покупцем протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дати підписання ним акту приймання-передачі товару та за наданим постачальником рахунком-фактурою.
При цьому покупець здійснює оплату за поставлений товар в порядку, визначеному договором, та з урахуванням, що така оплата здійснюється після реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.
З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що позивачем за кожною із зазначених вище видаткових накладних зареєстровано податкову накладну.
Сторонами доказів складання актів приймання-передачі товару не подано.
Разом з цим, суд відзначає, що підставою для виконання зобов'язання зі сплати поставленого товару є встановлений факт поставки товару, який має бути підтверджений документально.
З матеріалів справи вбачається, що сторони договору протягом його дії здійснювали оформлення поставки товару шляхом складання видаткових накладних. Відповідач в свою чергу приймав товар і заперечень щодо форми документа, за яким поставляється товар, не висловлював.
В матеріалах справи наявна вимога № 1 (вих. № 11 від 17.12.2021), яка вручена відповідачу 22.12.2021 з вимогою погасити існуючу заборгованість у розмірі 1.046616,50 грн.
У відповідь відповідач листом № 47 від 28.01.2022 не заперечив існуючу заборгованість, а посилаючись на важкий фінансовий стан просив розглянути можливість розстрочення погашення існуючої заборгованості, запевнивши що докладе всіх можливих зусиль для її погашення.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов'язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та становить 1.045.201,40 грн.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання по сплаті поставленого товару за договором в повному обсязі не подано.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленого товару в розмірі 1.045.201,40 грн.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за отриманий товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 166.227,01 грн інфляційних втрат (нарахованих на суму боргу 1.045.201,40 грн за період з 10.02.2022 по 30.06.2022) та 14.346,46 грн 3% річних (нарахованих на суму боргу 1.045.201,40 грн за період з 10.02.2022 по 26.07.2022).
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Такий висновок викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.
Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 166.227,01 грн інфляційних втрат, 14.346,46 грн 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Посилання відповідача як на підставу неможливості виконання зобов'язань за договором на наявність форс-мажорної обставини, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.
Згідно з п. п. 7.1 договору жодна зі сторін даного договору не буде нести відповідальність за повне або часткове невиконання своїх обов'язків за договором, якщо це невиконання є наслідком дії форс-мажорних обставин, що виникли після підписання договору.
Відповідно до п. 7.2 договору під форс-мажорними обставинами розуміються обставини, що знаходяться поза контролем волі сторін даного договору й унеможливлюють виконання умов договору. Такими обставинами є ведення військового або надзвичайного стану, блокада, повені, землетруси, епідемії, інші стихійні лиха, заборона експорту (імпорту), зміна законодавства, обмеження державних органів влади і управління.
Відповідно до п. 7.4 договору доказом дії обставин непереборної сили, інших форс- мажорних обставин є документи (оригінали), видані Торгово-промисловою палатою України, регіональною Торгово-промисловою палатою, іншим компетентним органом чи установою.
У п. 7.5 договору зазначено, що сторона, для якої склалась неможливість виконання зобов'язань повинна негайно, але не пізніше 5 (п'яти) календарних днів письмово повідомити про це іншу сторону.
Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україна» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що адресований Всім кого це стосується, згідно якого на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
В матеріалах справи відсутній відповідний сертифікат Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором № 280421 від 28.04.2021, який б підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару, у зв'язку з чим суд вважає, що відповідні заперечення відповідача є необґрунтованими та безпідставними.
Крім цього, повідомлення № 282 від 14.10.2022 про існування обставин непереборної сили за договором надіслано позивачу під час розгляду справи в суді, тобто з порушенням строку визначеного у п. 7.5 договору. Слід також зазначити, що прострочення виконання зобов'язання зі сплати поставленого товару виникло до введення воєнного стану в Україні.
Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверс Тайм» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального автотранспортного підприємства № 273904 КАТП-273904 (03022, м. Київ, вул. Охтирська, 8, код ЄДРПОУ 05433011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверс Тайм» (04114, м. Київ, вул. Пріорська, 21, код ЄДРПОУ 41187082) 1.045.201 (один мільйон сорок п'ять тисяч двісті одна) грн 40 коп. основного боргу, 166.227 (сто шістдесят шість тисяч двісті двадцять сім) грн 01 коп. інфляційних втрат, 14.346 (чотирнадцять тисяч триста сорок шість) грн 46 коп. 3% річних, 18.386 (вісімнадцять тисяч триста вісімдесят шість) грн 62 коп. витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 17.11.2022.
СуддяВ.В.Сівакова