ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.11.2022Справа № 910/113/22
Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
до Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк»
про стягнення 91 200,00 грн.,
Київська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Центрального регіону (Київська спеціалізована прокуратура) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (надалі - Міністерство) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк» (надалі - ПрАТ «Айбокс Банк») про стягнення 91 200,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Пролог Трейдінг» умов укладеного з позивачем договору про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/19/111 від 02.04.2019, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу грошову суму відповідно до умов гарантії №1603-0319/PTR15v від 01.04.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2022 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.
Вказана ухвала отримана ПрАТ «Айбокс Банк» 22.07.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105492514493, проте відзив на позов відповідачем не подано.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
02.04.2019 між Міністерством (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пролог Трейдінг» (постачальник) укладено договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/19/111 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується у 2019 році поставити замовнику кухонне приладдя, товари для дому та господарства і приладдя для закладів громадського харчування (39220000-0) (Фляга індивідуальна польова, тип А (пластикова) (лот 1. Фляги для води (39221140-0) (Фляга індивідуальна польова, тип А, (пластикова) (далі - товар), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості у строки (терміни), вказані у договорі.
Згідно із п. 1.2 Договору номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання договору, визначаються у специфікації у такій редакції: Фляги для води (39221140 - 0) (Фляга індивідуальна польова, тип А (пластикова), строки поставки - 150 календарних днів з дати укладення договору в термін до 29.08.2019 включно; загальна вартість, яку необхідно поставити - 10 000,00 шт., ціна за одиницю товару в грн. з врахув. марк, тари (упак), вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат 152,00. Ціна товару з ПДВ складає 1 824 000,00 грн.
Договір набирає чинності з дати його укладання сторонами і діє до 31.12.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (пункт 10.1. договору).
Додатковою угодою № 1 від 17.12.2019 до Договору внесено зміни до договору в частині строку його дії, а саме викладено абзац перший пункту 10.1 розділу Х в наступній редакції: «Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 березня 2020 року (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх звершення».
Відповідно до пункту 5.1 Договору товар постачається на умовах DDР - склад Замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів Інкотермс у редакції 2010 року згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами тощо. Строк поставки товару буде визначений в специфікації договору (п. 1.2).
У пункті 5.2 Договору вказано, що місцем поставки товару є об'єднані центри забезпечення Тилу Збройних сил України згідно з рознарядкою та ростовкою Міністерства оборони України, які є невід'ємною частиною договору, з обов'язковим дотриманням передбачених ними вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів замовника та черговості відвантажень.
Постачальнику надається право, за попередньою письмовою згодою замовника, на дострокове постачання товару в обсягах, передбачених договором. Поставку товару одержувачам замовника постачальник зобов'язаний провести з обов'язковим виконанням передбачених вимог щодо асортименту, кількості, сортності виробів, черговості поставок у кожній окремо відвантаженій партії. Поставка товару здійснюється транспортом постачальника. Витрати щодо перевезення товару до місця приймання одержувачем замовника несе постачальник.
Згідно з пунктом 5.3 Договору датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем замовника у акті приймального контролю якості товару.
Відповідно до додатку 12.1 до договору «Рознарядка Міністерства оборони України за специфікацією» визначено місце постачання товару, адресу, кількість та термін - 150 календарних днів з дати укладення договору (в термін до 29.08.2019 включно).
Положеннями пунктів 6.1.2, 6.3.1 Договору сторони погодили, що замовник зобов'язаний прийняти поставлений товар згідно з належним чином оформленим і підписаним актом приймального контролю якості і товару, а постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором.
Постачальник забезпечив виконання своїх зобов'язань за договором у розмірі 5% від суми договору (Банківська гарантія №1603-0319/PTR15v від 01.04.2019 видана Приватним акціонерним товариством «Айбокс Банк» на суму 91 200,00 грн.) (п. 11.1 Договору).
На виконання умов укладеного між контрагентами правочину, відповідно до акту №1 приймального контролю товару за якістю від 10.09.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Пролог Трейдінг» передало, а Міністерство оборони України прийняло Фляги для води (39221140-0) (Фляга індивідуальна польова, тип А (пластикова)). Технічний опис (інв. № 198) та відповідність зразку - еталону ННН 8465 61 013 7782; кількість 10 000.
Акт приймального контролю товару за якістю №1 від 10.09.2019 підписані уповноваженими представниками сторін, зауважень в акті щодо незгоди з ціною, строками тощо не зазначено.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, судом встановлено факт невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Пролог Трейдінг» обов'язку з поставки товару, у строк, який погоджений контрагентами у договорі, у зв'язку з чим прострочення поставки складає більше 10 днів.
Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 по справі №910/10989/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2021, встановлено факт прострочення поставки товару за Договором на 11 днів.
01.04.2019 Приватним акціонерним товариством «Айбокс Банк» (гарант) було видано гарантію №1603-0319/PTR15v, згідно якої гарант зобов'язався сплатити на користь Міністерства оборони України (бенефіціар) суму, що складає 91 200,00 грн., у випадку невиконання (неналежного виконання) Товариством з обмеженою відповідальністю «Пролог Трейдінг» (принципал) умов Договору (щодо якості, кількості, строків) щодо закупівлі: кухонне приладдя, товари для дому та господарства і приладдя для закладів громадського харчування (39220000-0) (Фляга індивідуальна польова, тип А (пластикова)): Лот 2. Фляги для води (39221140-0) (Фляга індивідуальна польова, тип А, (пластикова)), (код за ДК 021:2015-39220000-0 - Кухонне приладдя, товари для дому та господарства і приладдя для закладів громадського харчування), а саме: Фляга індивідуальна польова, тип А (пластикова), протягом 5 банківських днів з дня отримання ним письмової вимоги бенефіціара відповідно до чинного законодавства України з посиланням на цю гарантію за підписами уповноважених осіб, у якій має зазначатися номер і дата договору, сума належна до сплати, якщо у вимозі буде вказано, що сума яку бефенціар вимагає сплатити, повинна бути виплачена цьому у зв'язку із невиконанням чи неналежним виконанням принципалом умов договору із зазначенням, в чому саме полягає невиконання чи неналежне виконання умов договору.
Будь-які вимоги або повідомлення стосовно цієї гарантії мають бути надіслані банку в письмовій формі та в такий час, щоб банк мав можливість отримати їх не пізніше тієї дати, після якої ця гарантія втрачає чинність.
Гарантія дійсна по 03 лютого 2020 року включно. Зобов'язання банку згідно цієї гарантії втрачають силу в разі: закінчення строку дії цієї гарантії; своєчасного виконанню у повному обсязі принципалом своїх зобов'язань перед бенефіціаром за договором; повернення оригіналу гарантії банку або подання бенефіціаром письмової заяви про звільнення банку від обов'язків за гарантією.
Позивач звернувся до відповідача з вимогою №286/8/5918 від 17.09.2019, в якій вказав на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Пролог Трейдінг» неналежним чином було виконано умови Договору щодо строку поставки товару, а саме: товар поставлено із запізненням на 11 доби, тобто - 10.09.2019, після терміну, визначеного договором до 29.08.2019 (включно), у зв'язку з чим просив ПрАТ «Айбокс Банк» перерахувати кошти, відповідно до виданої відповідачем Гарантії №1603-0319/PTR15v від 01.04.2019, у розмірі 91 200,00 грн. на його рахунок.
Зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, хоча була отримана ним 02.10.2019, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0311327643679.
Таким чином, Київська спеціалізована прокуратура в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та Гарантії №1603-0319/PTR15v від 01.04.2019 не виконав взяті на себе гарантійні зобов'язання щодо виплати позивачу 91 200,00 грн. гарантії забезпечення належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Пролог Трейдінг» Договору, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 91 200,00 грн., яку Київська спеціалізована прокуратура просить стягнути в судовому порядку.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Законом України №1401-VIII від 02 червня 2016 року «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави; 2) необхідність їх захисту; 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, в редакції, чинній на час звернення з позовом до суду).
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», в редакції чинній на час звернення з позовом до суду).
Системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 37-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).
Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
У рішенні від 05.06.2019 №4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною четвертою статті 53 Господарського процесуального кодексу України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.
Водночас, якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду, висновки, викладені у пунктах 44 - 48, 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).
З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
08.10.2021 листом №16/2095вих.21 на виконання вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», Київська спеціалізована прокуратура звернулася до Департаменту юридичного забезпечення Міністерства оборони України із запитом щодо стягнення з ПрАТ «Айбокс Банк» банківської гарантії №1603-0319/PTR15v від 01.04.2019 у розмірі 91 200,00 грн.
Листом №298/5/3139 від 01.11.2021 Департамент юридичного забезпечення Міністерства оборони України повідомив Київську спеціалізовану прокуратуру, що у зв'язку з значною завантаженістю за напрямком позовної роботи за напрямками структурних підрозділів, які визначені відповідальними за виконання бюджетних програм, позовна робота про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк» гарантійної суми у розмірі 91 200,00 грн. за гарантією №1603-0319/PTR15v від 01.04.2019 не проводилась.
14.12.2021 листом №16/2749вих.21 на виконання вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», Київська спеціалізована прокуратура повторно звернулася до Департаменту юридичного забезпечення Міністерства оборони України із запитом щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк» банківської гарантії №1603-0319/PTR15v від 01.04.2019 у розмірі 91 200,00 грн.
Листом №298/5/3746 від 20.12.2021 Департамент юридичного забезпечення Міністерства оборони України за запит прокуратури повідомив Київську спеціалізовану прокуратуру, що у зв'язку з значною завантаженістю за напрямком позовної роботи за напрямками структурних підрозділів, які визначені відповідальними за виконання бюджетних програм, позовна робота про стягнення з ПрАТ «Айбокс Банк» гарантійної суми у розмірі 91 200,00 грн. за гарантією №1603-0319/PTR15v від 01.04.2019 не проводилась.
Невиконання чи неналежне виконання своїх договірних зобов'язань сторонами, які укладають договори з Міністерством оборони України, у тому числі договорів про поставку, які за результатами процедури закупівлі забезпечуються банківською гарантією, у подальшому належно не виконуються, що спричиняє шкоду державі.
Спори, які виникають щодо неефективності використання коштів порушують економічні інтереси держави, що відповідно до вищенаведених вимог чинного законодавства покладає на прокуратуру України право на представництво інтересів держави в суді.
Незважаючи на обізнаність зазначених органів із порушенням вимог законодавства при використанні бюджетних коштів, стягнення грошових коштів через недотримання умов договору про поставку не усунуто.
На виконання частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частин 3, 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор при зверненні з позовом до суду обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави Міністерством оборони України. Прокурор вказував, що внаслідок дій Міністерства оборони України щодо зволікання із зверненням до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за гарантією №1603-0319/PTR15v від 01.04.2019 було порушено економічні інтереси держави.
Тобто, прокурор навів підстави для звернення з позовом до суду в інтересах держави та визначив орган, до компетенції якого віднесено повноваження здійснювати захист у спірних правовідносинах - позивача у справі: Міністерство оборони України. Окрім того, на підтвердження повідомлення позивача про таке звернення прокурором долучено до позову повідомлення в порядку частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором гарантії, який підпадає під правове регулювання норм §4 глави 49 Цивільного кодексу України та глави 22 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України).
З наведеного вбачається, що способи забезпечення виконання зобов'язання покликані охороняти інтереси менш захищеної сторони за договором - кредитора шляхом покладення додаткового зобов'язального обтяження на боржника та/або на третю особу. Тобто, у разі невиконання або неналежного виконання умов цивільного договору на боржника покладається додаткова відповідальність, а в ряді випадків до виконання зобов'язання притягуються разом із боржником і треті особи, зокрема, при поруці та гарантії.
Стаття 560 Цивільного кодексу України визначає, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частиною 1 статті 200 Господарського кодексу України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони (частина 2 статті 200 Господарського кодексу України).
Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень (частина 3 статті 200 Господарського кодексу України).
Отже, у відносинах за гарантією беруть участь три суб'єкти - гарант, беніфіціар та принципал. Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання принципалом його обов'язку перед беніфіціаром. Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов'язок гаранта сплатити кредитору-бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією. Тобто гарантія створює зобов'язання тільки для гаранта.
Згідно із статтею 562 Цивільного кодексу України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України №639 від 15.12.2004.
Так, у пункті 9 частини 3 розділу I Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, визначено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред'явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Вказаним Положенням передбачено, що безвідклична гарантія - гарантія, умови якої не можуть бути змінені і вона не може бути припинена банком-гарантом згідно із заявою принципала без згоди та погодження з бенефіціаром; безумовна гарантія - гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов'язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.
За змістом положень статей 561, 566 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов'язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.
Частиною 1 статті 563 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Згідно із частиною 2 статті 563 Цивільного кодексу України вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Позивач звернувся до відповідача з вимогою №286/8/5918 від 17.09.2019, в якій вказав на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Пролог Трейдінг» неналежним чином було виконано умови Договору щодо строку поставки товару, а саме: товар поставлено із запізненням на 11 доби, тобто - 10.09.2019, після терміну, визначеного договором до 29.08.2019 (включно), у зв'язку з чим просив ПрАТ «Айбокс Банк» перерахувати кошти, відповідно до виданої відповідачем гарантії №1603-0319/PTR15v від 01.04.2019, у розмірі 91 200,00 грн. на його рахунок.
Зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 565 Цивільного кодексу України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.
Проте, гарантія №1603-0319/PTR15v від 01.04.2019 не містить застережень щодо змісту вимоги та доданих до неї документів.
Отже, з умов Гарантії та норм права слідує, що обов'язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, та направлення кредитором гаранту письмової вимоги. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.
Проте, щодо обов'язкового переліку документів, які мають бути додані до вимоги по гарантії, то закон такого переліку не містить, натомість вказує, що до вимоги додаються документи, вказані в гарантії, тобто законодавець залишив на вирішення особи, яка складає гарантію, визначення у тексті гарантії переліку документів, які повинні бути додані до вимоги за гарантією.
Згідно пункту 1 глави 2 розділу III Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, у разі настання гарантійного випадку і для отримання відшкодування, забезпеченого гарантією, бенефіціар може подати безпосередньо до банку-гаранта або до банку-резидента (залежно від того, як це визначено умовами гарантії) вимогу для отримання відшкодування, забезпеченого гарантією, а також усі документи, передбачені умовами гарантії (якщо таке подання в ній передбачено).
Як відзначалось судом, відповідно до пункту 2 розділу І Положення безумовна гарантія - гарантія, за якою банк-гарант разі порушення принципалом свого зобов'язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.
Тобто, вказане положення також не визначає обов'язкового переліку документів, які мають бути додані до вимоги по гарантії, і також залишає на вирішення особи, яка складає гарантію, визначення у тексті гарантії переліку документів, які повинні бути додані до вимоги за гарантією.
Зміст гарантії не містить застережень, які б ставили в залежність виплату банком гарантії від кількості днів прострочення боржником виконання основного зобов'язання. За змістом гарантії має значення лише сам факт порушення принципалом зобов'язання за договором. При цьому, одного лише факту наявності прострочення виконання основного зобов'язання (незалежно від періоду та обсягу простроченого зобов'язання) достатньо для заявлення бенефіціаром вимоги до гаранта про виплату відповідного забезпечення.
Крім того, в пункті 1.2 Договору встановлено термін постачання товару до 29.08.2019, тоді як відповідно до акту приймання контролю товару за якістю №1 від 10.09.2019 товар поставлено 10.09.2019.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту настання гарантійного випадку за гарантію №1603-0319/PTR15v від 01.04.2019 (порушення виконання принципалом зобов'язання з поставки товару у строк, визначений договором) та невиконання відповідачем (гарантом) обов'язку з виплати грошової суми у розмірі 91 200,00 грн. за гарантією у встановлений в ній строк, вимоги Київської спеціалізованої прокуратури про стягнення з відповідача 91 200,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк» (03150, м. Київ, вул. Ділова, будинок 9-А; ідентифікаційний код 21570492) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6; ідентифікаційний код 00034022) суму банківської гарантії в розмірі 91 200 (дев'яносто одна тисяча двісті) грн. 00 коп. Видати наказ.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк» (03150, м. Київ, вул. Ділова, будинок 9-А; ідентифікаційний код 21570492) на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону (01014, м. Київ, вулиця Петра Болбочана, будинок 8-А; ідентифікаційний код 38347014) суму судового збору в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. Видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.П. Босий