майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"04" листопада 2022 р. м. Житомир Справа № 906/115/22
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кудряшової Ю.В.
секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Папроцького Валентина Павловича
до Іршанської селищної ради
про визнання права власності
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на нежитлове приміщення складу, що знаходиться за адресою: Житомирська область, Хорошівський район, смт. Іршанськ, вул. Гулія, 8/1, загальною площею 72,8 кв.м.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання рішення Виконавчого комітету Іршанської селищної ради №186 від 27.12.2017 між позивачем та КП "Іршанське комунальне підприємство" Іршанської селищної ради укладено договір оренди №01-04-2018 нежитлового приміщення загальною площею 96,0 кв. м. В послідуючому рішеннями Іршанської селищної ради №670, 671 від 09.10.2019 в перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу в 2019 включено орендоване майно позивачем майно та затверджено такий перелік.
Крім цього, рішенням Іршанської селищної ради №699 від 18.12.2019, зокрема: затверджено ціну продажу орендованого позивачем майна в сумі 9664,00 грн. без ПДВ; визнано факт виконання орендарем невід'ємних поліпшень орендованого майна на суму, що перевищує 25% від залишкової балансової вартості орендованого приміщення; вирішено приватизувати нежитлове приміщення складу, що знаходиться за адресою: Житомирська область, Хорошівський район, смт. Іршанськ, вул. Гулія, 8/1, загальною площею 72,8 кв.м та доручено Іршанському селищному голові Раку А.Б. укласти з ФОП Папроцьким В.П. договір купівлі-продажу.
Після звернення до приватного нотаріуса Хорошівського районного нотаріального округу Толстіхіної Н.Д., останньою за результатом розгляду поданих документів винесено постанову від 12.08.2020 про відмову в посвідченні нотаріальної дії, посилаючись на порушення п. 1 ст. 10 розділу ІІ та п. 2 ст. 18 Закону України "Про приватизацію".
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 14.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.
16.06.2022 до суду від відповідача надійшов відзив, згідно якого останній просить відмовити в задоволенні позову, оскільки позивач не звертався до Іршанської селищної ради щодо отримання дозволу на проведення невід'ємних поліпшень та не подано висновку будівельної експертизи з визначеною вартістю таких поліпшень.
05.07.2022 до суду від відповідача надійшла відповідь на відзив, з якої вбачається, що ФОП Папроцький В.П. зауважив, що рішенням Іршанської селищної ради № 672 від 09.10.2019 визнано факт виконання ним невід'ємних поліпшень орендованого майна на суму, що перевищує 25% від залишкової балансової вартості орендованого приміщення.
Ухвалою суду від 02.08.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач в судовому засіданні 03.10.2022 позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.
В судове засіданні 04.11.2022 не прибув, про час та місце розгляду заяви повідомлявся вчасно та належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься розписка від 03.10.2022.
Відповідач в судове засідання не прибув. 04.10.2022 до суду надійшла заява Іршанської селищної ради, відповідно до якої відповідач просить слухати справу без їх представника.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Виконавчого комітету Іршанської селищної ради Хорошівського району Житомирської області (відповідача) №186 від 27.12.2017 (а.с. 11) надано дозвіл на укладення договору оренди приміщення складу комунального підприємства, розташованого на території господарського двору біля будівлі барачного типу, по вул. Гулія, 10-а в смт. Іршанськ Хорошівського району Житомирської області, між КП "Іршанське комунальне підприємство" та Фізичною особою-підприємцем Папроцьким Валентином Павловичем з наступним викупом, терміном на 2 роки 11 місяців. Мета оренди зазначена - офіс кабельного телебачення.
В послідуючому 01.04.2018 між ФОП Папроцьким В.П. (орендар/позивач) та Комунальним підприємством "Іршанське комунальне підприємство" Іршанської селищної ради (орендодавець/відповідач) укладено договір оренди №01-04-2018 нежитлового приміщення загальною площею 96,0 м.кв. (а.с. 12-13), яке розташоване на території господарського двору біля будівлі барачного типу за адресою: вул. Гулія, 10-а в смт. Іршанськ Хорошівського району Житомирської області.
Рішенням Іршанської селищної ради Хорошівського району Житомирської області № 670 від 09.10.2019 (а.с. 14) в перелік об'єктів комунальної власності Іршанської територіальної громади, що підлягають приватизації шляхом викупу в 2019 році, включено, зокрема: нежитлове приміщення загальною площею 96,0 м.кв., розміщене на території господарського двору біля будівлі барачного типу за адресою: вул. Гулія, 10-а в смт Іршанськ Хорошівського району Житомирської області.
Рішенням Іршанської селищної ради Хорошівського району Житомирської області №671 від 09.10.2019 (а.с. 15) затверджено перелік об'єктів комунальної власності Іршанської територіальної громади, що підлягають приватизації шляхом викупу в 2019 році, в який включено, в тому числі, нежитлове приміщення загальною площею 96,0 м.кв., розміщене на території господарського двору біля будівлі барачного типу за адресою: вул. Гулія, 10-а в смт Іршанськ Хорошівського району Житомирської області.
Рішенням Іршанської селищної ради Хорошівського району Житомирської області №672 від 09.10.2019 визнано факт виконання ФОП Папроцьким В.П. невід'ємних поліпшень орендованого майна на суму, що перевищує 25% від залишкової балансової вартості орендованого приміщення; та надано дозвіл на приватизацію нежитлових приміщень шляхом викупу в 2019 році, зокрема: нежитлового приміщення загальною площею 96,0 м.кв., яке орендується та поліпшене ФОП Папроцьким В.П., розміщене за адресою: вул. Гулія, 10-а в смт. Іршанськ Хорошівського району Житомирської області. Також згаданим рішенням зобов'язано позивача звернутись до суб'єктів оціночної діяльності для визначення ціни продажу комунального майна - зазначеного вище об'єкта нерухомості; звіти про проведення оцінки ринкової вартості нежитлових приміщень подати до Іршанської селищної ради для їх затвердження та прийняття рішення про викуп нежитлових приміщень.
Позивачем на виконання рішення №672 від 09.10.2019 подано Іршанській селищній раді Хорошівського району Житомирської області Звіт Житомирської товарної аграрно-промислової біржі №191022/95-Л про проведення оцінки ринкової вартості нежитлового приміщення складу за адресою: смт Іршанськ, вул. Гулія, 8/1, Хорошівського району Житомирської області (а.с. 19-46), згідно якого станом на 22.10.2019 вартість об'єкта оцінки становить 9664,00грн без врахування ПДВ.
Рішенням Іршанської селищної ради Хорошівського району Житомирської області №699 від 18.12.2019 (а.с. 17-18) орендованому позивачем нежитловому приміщенню складу загальною площею 72,80 м. кв. присвоєно нову юридичну адресу: Житомирська область, Хорошівський район, смт. Іршанськ, вул. Гулія, 8/1 та затверджено Звіт Житомирської товарної аграрно-промислової біржі №191022/95-Л про проведення оцінки ринкової вартості нежитлового приміщення складу за адресою: смт. Іршанськ, вул. Гулія, 8/1, Хорошівського району Житомирської області, загальною площею 72,80 м.кв.; затверджено ціну продажу згаданого вище комунального майна в розмірі 9664,00грн без ПДВ; визнано факт виконання орендарем невід'ємних поліпшень орендованого майна - нежитлового приміщення складу, що знаходиться за адресою: Житомирська область, Хорошівський район, смт. Іршанськ, вул. Гулія, 8/1, загальною площею 72,80 м.кв., за погодженням з балансоутримувачем - Комунальним підприємством "Іршанське комунальне підприємство" на суму, що перевищує 25% від залишкової балансової вартості орендованого приміщення. Крім цього, даним рішенням, окрім зазначеного, відповідачем вирішено приватизувати нежитлове приміщення складу, що знаходиться за адресою: Житомирська область, Хорошівський район, смт. Іршанськ, вул. Гулія, 8/1, загальною площею 72,80 м.кв., шляхом його викупу орендарем та доручено Іршанському селищному голові Раку А.Б. укласти з ФОП Папроцьким В.П. договір купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна за ціною продажу - 9664,00 грн. без ПДВ.
У подальшому, з метою посвідчення договору купівлі-продажу спірного майна сторони у справі звернулися до приватного нотаріуса Хорошівського районного нотаріального округу Толстіхіної Н.Д.
Проте, 12.08.2020 приватний нотаріус Хорошівського районного нотаріального округу Толстіхіної Н.Д., посилаючись на порушення п. 1 ст. 10 розділу II і п. 2 ст. 18 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", винесено постанову про відмову в посвідченні нотаріальної дії.
23.09.2020 ФОП Папроцьким В.П. здійснено оплату вартості орендованого нерухомого майна, що підтверджується дублікатом квитанції №0.0.1847227947.1 (а.с. 54).
Оскільки право власності на нежитлове приміщення складу, що знаходиться за адресою: Житомирська область, Хорошівський район, смт Іршанськ, вул. Гулія, 8/1, загальною площею 72,80 м.кв., є незареєстрованим належним чином, тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що право на захист цивільних прав та інтересів.
Частиною 1 статті 16 ЦК України унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права (ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).
Такий спосіб захисту як "визнання права" може застосовуватись у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права, тобто в разі необхідності підтвердження в судовому порядку наявності у певної особи конкретного, визначеного за змістом і за обсягом суб'єктивного права.
Передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.
Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом такого позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно.
За вимогами ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно з положеннями ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Приписами ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом до ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" приватизація державного або комунального майна (приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями.
Викупом вважається спосіб продажу об'єкта приватизації одному покупцю (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна").
Згідно ч. 1, 6 ст.3 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" законодавство України про приватизацію складається з цього Закону, інших законодавчих актів. Галузеві особливості приватизації об'єктів державної власності можуть встановлюватися виключно законами. Приватизація (відчуження) майна, що перебуває у комунальній власності, здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до вимог цього Закону.
До об'єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об'єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна").
Суб'єктами приватизації є державні органи приватизації; місцеві ради, органи приватизації територіальних громад; покупці (ст. 6 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна").
Органи приватизації - Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, органи приватизації територіальних громад (п. 20 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна").
При цьому слід врахувати положення ст.10 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", якою визначено порядок приватизації державного і комунального майна, що передбачає: формування та затвердження переліків об'єктів, що підлягають приватизації; опублікування переліку об'єктів, що підлягають приватизації, в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України, на офіційних сайтах місцевих рад та в електронній торговій системі; прийняття рішення про приватизацію; прийняття місцевою радою рішення про приватизацію об'єкта комунальної власності; опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об'єкта та у випадках, передбачених цим Законом, інформації про вивчення попиту для визначення стартової ціни; проведення інвентаризації та оцінки відповідно до законодавства; проведення у випадках, передбачених законом, аудиту, екологічного аудиту об'єкта приватизації; перетворення державного або комунального підприємства в господарське товариство у процесі приватизації у випадках, передбачених цим Законом; затвердження плану розміщення акцій акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, у випадках, передбачених цим Законом, та його виконання; затвердження у випадках, передбачених цим Законом, умов продажу об'єктів приватизації, розроблених аукціонною комісією; опублікування інформації про умови продажу, в тому числі стартову ціну об'єкта приватизації; проведення аукціону, укладення договору купівлі-продажу; укладення договору купівлі-продажу в разі приватизації об'єкта шляхом викупу; опублікування інформації про результати приватизації; прийняття рішення про завершення приватизації. Приватизація об'єкта вважається завершеною з моменту його продажу та переходу до покупця права власності або завершення розміщення всіх акцій, передбачених до продажу планом розміщення акцій, і оформлюється наказом відповідного органу приватизації.
З аналізу наведеного вбачається, що закінчення процедури приватизації шляхом укладення договору купівлі-продажу можливо лише в тому випадку, коли дотримано всі вищевказані дії у їх сукупності.
Відповідно до ч .1 ст. 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", приватизація об'єктів державної або комунальної власності, переданих в оренду, здійснюється шляхом продажу на аукціоні або шляхом викупу, якщо виконуються умови, передбачені частиною другою цієї статті.
Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", орендар одержує право на викуп орендованого майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) за ціною, визначеною за результатами його незалежної оцінки, якщо виконується кожна з таких умов:
- орендарем здійснено поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об'єкта без заподіяння йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, визначеної суб'єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна;
- орендар отримав письмову згоду орендодавця на здійснення невід'ємних поліпшень, які надають йому право на приватизацію майна шляхом викупу;
- невід'ємні поліпшення виконані в межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна для цілей укладання договору оренди або для цілей продовження договору оренди;
- здійснення і склад невід'ємних поліпшень, у тому числі невід'ємний характер поліпшень, підтверджені висновком будівельної експертизи, а вартість невід'ємних поліпшень, підтверджених висновком будівельної експертизи, визначена суб'єктом оціночної діяльності;
- орендар належно виконує умови договору оренди, відсутня заборгованість з орендної плати;
- договір оренди є чинним на момент приватизації.
Надання згоди орендодавця на здійснення невід'ємних поліпшень здійснюється в порядку, визначеному Фондом державного майна України або представницьким органом місцевого самоврядування.
Орендар, який виконав умови, передбачені частиною другою цієї статті, має право на приватизацію об'єкта шляхом викупу (ч. 3 ст. 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна").
Як зазначалося раніше, з метою посвідчення договору купівлі-продажу спірного майна сторони у справі звернулися до приватного нотаріуса Хорошівського районного нотаріального округу Толстіхіної Н.Д. Проте, 12.08.2020 приватний нотаріус Хорошівського районного нотаріального округу Толстіхіної Н.Д., посилаючись на порушення п. 1 ст. 10 розділу II і п. 2 ст. 18 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", винесено постанову про відмову в посвідченні нотаріальної дії.
При розгляді даної справи позивач не подав суду жодних доказів здійснення останнім невід'ємних поліпшень орендованого майна за період дії вказаного договору.
Також слід зауважити, що норми ч. 2 ст. 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" визначають, що розмір поліпшення орендованого майна мають бути визначені суб'єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна.
За таких обставин суд критично відноситься до посилань позивача, як на підставу встановлення факту виконання поліпшень орендованого майна у визначеному законом розмірі, на п. 1 рішення Іршанської селищної ради №672 від 09.10.2019, яким такий факт визнано.
Також у справі відсутні докази того, що позивач отримав від Іршанської селищної ради згоду на здійснення невід'ємних поліпшень об'єкта приватизації.
Згідно з приписами ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Враховуючи викладене, надавши об'єктивну оцінку матеріалам та обставинам справи, суд зазначає, що цей позов є завідомо безпідставним, спір має штучний характер, не спрямований на реальний захист прав, а лише на набуття права власності у спосіб, що не передбачений законом, суперечить засадам правосуддя.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач не подав до суду достатніх доказів на підтвердження позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, не підтверджуються належними доказами, а тому не підлягають задоволенню.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 16.11.22
Суддя Кудряшова Ю.В.
Віддрукувати:
1 - в справу;
2, 3 - сторонам (рек.)