Справа № 716/2156/21
08.11.2022 року Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді - Сірик І.С.
за участю секретаря судового засідання - Барабащук О.А.
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
представників відповідачів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Заставна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Кадубовецька територіальна громада Чернівецької області Чернівецького району, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Чернівецька районна державна адміністрація про визнання права власності на спайдкове майно, -
Позивач ОСОБА_1 , 03.11.2021 року звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Кадубовецька територіальна громада Чернівецької області Чернівецького району, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Чернівецька районна державна адміністрація про визнання права власності на спадкове майно та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішенням виконавчого комітету Кадубовецької сільської ради народних депутатів №6/3 від 24.12.1993 року її матері ОСОБА_6 було передано безоплатно у приватну власність земельні ділянки, а саме 0,07 га для обслуговування житлового будинку та 0,35 га для підсобного господарства. За життя ОСОБА_6 не було виготовлено Державні акти на вищевказані земельні ділянки.
ІНФОРМАЦІЯ_1 її мати ОСОБА_6 померла. Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом (спадкова справа №45/2012 № 1469 від 07.09.2012 року) вона ОСОБА_1 являється її спадкоємцем. Вказує, що спадщину прийняла у встановлений законодавством строк і 07.09.2012 року отримала свідоцтво про право на спадщину на підставі заповіту, згідно якого спадщина складається із житлового будинку з належними до нього господарськими та побутовими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 . Зазначає, що нотаріус не може видати їй постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину (на спірну земельну ділянку) оскільки її мати ОСОБА_6 не подала документів для оформлення державного акту на земельну ділянку, а мала тільки рішення Кадубовецької сільської ради народних депутатів №6/3 від 24.12.1993 року, а також тому, що право власності на дану земельну ділянку зареєстровано за іншою особою. В жовтні 2018 року їй стало відомо, що земельна ділянка, яка була виділена її матері ОСОБА_6 на підставі рішення Кадубовецької сільської ради, передали у власність ОСОБА_5 , який отримав свідоцтво про право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0.25 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 і яка поглинула земельну ділянку, загальною площею 0.17 га.
23.07.2019 року Рішення №41/12-35 41 чергової сесії 7 скликання Кадубовецької сільської ради Заставнівського району Чернівецької області відмінено рішенням сесії Кадубвецької сільської ради Заставнівського району Чернівецької області від 01.09.2018 року №32/3-10 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» , як таке, що не відповідає нормам чинного законодавства.
Однак незважаючи на те, що вищевказане рішення Кадубовецької сільської ради №32/3-10 від 01.09.2019 року було скасоване, право власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 зберігається за ОСОБА_5 . Вважає, що ОСОБА_5 було незаконно приватизовано спірну земельну ділянку, а тому слід визнати за нею право власності на земельну ділянку.
В судовому засіданні ОСОБА_1 позовну заяву підтримала, просила задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовну заяву підтримав, просив задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, його представником адвокатом Спіжавка А.Ю. подано відзив на позовну заяву. В якому зазначено, що позовну заяву ОСОБА_1 не визнають, вважають її незаконною та необґрунтованою.
Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні вказав, що ОСОБА_5 скориставшись своїм правом з дотриманням вимог законодавства отримав у приватну власність земельну ділянку. Позовні вимоги вважає безпідставними та необгрунтованими, просив суд вдмовити в задоволенні позовних вимог.
Третя особа на стороні відповідача Чернівецька районна державна адміністрація в судове засідання не з'явилася, подала суду письмові пояснення в яких зазначили, що позивачка пропустила строки звернення до суду з даною вимогою, а тому просили суд відмовити у задоволенні позову та просили суд розглядати справу у їх відсутності.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Кадубовецька територіальна громада Чернівецької області Чернівецького району в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про визнання позову та прохання розглянути справу у їх відсутнсоті.
Свідок ОСОБА_7 суду вказав, що по сусідству з позивачкою має земельну ділянку. Йому відомо, що ОСОБА_1 спірну земельну ділянку обробляла 50 років. А з 2020 року ОСОБА_5 заборонив їй користуватися земельною ділянкою. Вказав, що будь-які межі нікому не підписував, ніхто з ним межі не погоджував. Свою земельну ділянку він також не приватизовував. ОСОБА_5 пропонував ОСОБА_1 обмінятися земельними ділянками, тобто пропонував іншу земельну ділянку.
Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що безпосередньо обробляв земельну ділянку ОСОБА_1 , проте з 2021 року не орав оскільки ОСОБА_5 заборонив, вказавши, що земельна ділянка належить йому.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, покази свідків, дослідивши письмові докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Ч. 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Кадубовецької сільської ради народних депутатів №6/3 від 24.12.1993 року ОСОБА_6 передано безоплатно у приватну власність земельні ділянки, а саме 0,07 га для обслуговування житлового будинку та 0,35 га для підсобного господарства. Наведене вбачається із архівного Витягу з протоколу №6 засідання виконавчого комітету Кадубовецької сільської Ради народних депутатів від 24.12.1993 року (а.с.30).
Згідно Рішення №3/2 від 25.01.2011 року Кадубовецької сільської ради Заставнівського району Чернівецької області третьої сесії шостого скликання ОСОБА_6 передано безоплатно у приватну власність земельні ділянки: для обслуговування житлового будинку в кількості 0.10 га, по перевулку АДРЕСА_1 ; для ведення особистого селянського господарства 0.38 га на коноплищах та надано дозвіл на виготовлення державного акту (а.с.19).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, що вбачається із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 23.01.2022 року (а.с.27).
Позивачка ОСОБА_1 являється спадкоємицею майна померлої ОСОБА_6 за заповітом і просить визнати за нею право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2 на земельну ділянку загальною площею 0.1868 га в порядку спадкування після смерті її матері ОСОБА_6 .
Так, згідно ч.1 ст.1261 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків ( спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ч.1 ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч.1 ст.116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини третьої статті 152 ЗК.
ЗК у редакції, чинній до 1 січня 2013 року, встановлював, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю чи укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку.
Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК.
Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку. Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (частина третя статті 116 ЗК).
Крім того, спадкоємець нерухомого майна у разі, якщо спадкодавцю належало право користування земельною ділянкою, вправі реалізувати своє право на безоплатне набуття у власність земельної ділянки у розмірах, встановлених ЗК та у порядку, визначеному статтями 116, 118, 122 ЗК.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 є спадкоємцем майна покійної матері, а семе житлового будинку по АДРЕСА_1 . Отже на підставі вищевказаних норм при переході права власності на жилий будинок до позивачки відповідно до статті 120 Земельного кодексу перейшло лише право на земельну ділянку, на якій розміщено будинок та право на подальшу приватизацію цієї земельної ділянки у розмірах, в яких вона була визначена попередньому землекористувачу.
Положеннями статей 6, 67 ЗК 1990 року (у редакції, чинній на момент виникнення в ОСОБА_6 дозволу на приватизацію) передбачено, що громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка). Громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у власність земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків, господарських споруд у розмірі не більше: у сільських населених пунктах - 0,25 га.
Статтею 23 ЗК 1990 року (у вказаній редакції) визначено, що право власності на землю посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Приватизація земельних ділянок передбачена постановою Верховної Ради «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» від 13 березня 1992 року №2200-ХІІ та Декретом Кабінету Міністрів від 26 грудня 1992 року №15-92 «Про приватизацію земельних ділянок».
Разом із тим порядок виготовлення та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку було зазначено в Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету по земельних ресурсах 4 травня 1999 року №43.
Законом від 25 жовтня 2001 року №2768-ІІІ прийнято нову редакцію ЗК, який набрав чинності 1 січня 2002 року.
Відповідно до пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК 2002 року рішення про надання в користування земельних ділянок, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього кодексу.
Отже рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до декрету, є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку. У разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 1 січня 2008 року передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).
Декретом постановлено сільським, селищним, міським Радам народних депутатів забезпечено передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених ЗК. Однак передача громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок для цілей, вказаних у статті 1 цього декрету, провадиться один раз, про що обов'язково робиться місцевими Радами народних депутатів відмітка у паспорті або документі, який його замінює. Право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.
Пунктами 1.15 та 1.16 Інструкції №43 визначено суб'єктів розробки технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку та документи, необхідні для технічної документації.
До технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку обов'язково додається копія справи щодо підготовки рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність (пункт 1.17 Інструкції №43).
Згідно з пунктом 2.1 Інструкції №43 роботи зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку виконуються в такій послідовності: підготовчі роботи; встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки; складання кадастрового плану земельної ділянки; заповнення бланка державного акта.
Слід зазначити, що рішенням виконавчого комітету Кадубовецької сільської ради від 24.12.1993 року № 6/3 ОСОБА_6 було надано земельну ділянку по АДРЕСА_1 . Згідно позовних вимог позивач просить суд визнатиза нею право власності в порядку спадкування земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 .
З письмових доказів долучених до матеріалів справи обставини, що свідчили б про початок процедури приватизації ОСОБА_6 спірної земельної ділянки не встановлено.
В ході розгляду вказаної цивільної справи не встановлено, а позивачем не доведено, щодо звернення до Кадубовецької сільської ради з приводу приватизації спірної земельної ділянки, щодо надання дозволу на складання технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), з питань про завершення процедури приватизації у порядку спадкування.
Щодо позовних вимог скасування рішення про державну реєстрацію права вланості за ОСОБА_5 на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарсьбких будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 7321585200:04:004:0348, загальною площею 0,25 га яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , слід зазначити наступне.
Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них (ст. 78 Земельного кодексу України).
За нормою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України або за результатами аукціону.
Повноваження органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначенні статтею 122 Земельного кодексу України.
Частиною першою статті 121 Земельного кодексу України визначено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянами України. Так, за нормою частини 1 «в» статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначений статтею 118 Земельного кодексу України.
Відповідно до вимог частини 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України. У клопотанні зазначається цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
30.01.2018 року ОСОБА_5 звернувся до Кадубовецької сілської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність орієнтовною площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 . (а.с.34)
Рішенням 27 сесії 7 скликання № 27/7-16 від 06.02.2018 року надано ОСОБА_5 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які перебувають у його користуванні (для подальшої передачі у власність із земель запасу), орієнтовною площею: 0,25 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ; 0,41 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за аресою АДРЕСА_2 .
Рішенням 32 сесії 7 скликання № 32/3-10 від 11.09.2018 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_5 . Передано безоплатно у власність ОСОБА_5 земельну ділянку 0,2500 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 7321585200:04:004:0348, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . Право вланості на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно земельна ділянка площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 7321585200:04:004:0348, що розташована за адресою АДРЕСА_2 право вланості зареєстровано за ОСОБА_5 .
Враховуючи викладене, ОСОБА_5 скориставшись своїм правом, з дотриманням всіх належних процедур визначених законом отримав у приватну власність земельну ділянку.
Статтею 321 ЦК України встановлено непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За змістом нормЦК України таЗК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Враховуючи вище викладене суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.
На підставі вище наведеного та керуючись, ст.2, 3, 78, 79, 81, 116, 118, 120, 121, 158 ЗК України, ст. 321, 373, 377, 391 ЦК України, ст. 12, 13, 49, 76-89, 141, 158, 265 ЦПК України суд,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителька с. Кадубівці Чернівецького району Чернівецької області, паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 виданий Заставнівським РВУМВС України 03 квітня 1998 року РНОКПП: НОМЕР_3 .
Представник позивача: Мандзюк Віктор Борисович, адреса м. Чернівці вул. Головна, 119, офіс 8, ордер серії СЕ №1032268 від 01.11.2021 року.
Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель с. Кадубівці Чернівецького району Чернівецької області.
Представник відповідача - ОСОБА_4 , доручення для надання безоплатної всторинної правової допомоги від 21.03.2022 року № 103.
Третя особа - Кадубовецька територіальна громада Чернівецької області Чернівецького району, адреса Чернівецька область Чернівецький район с. Кадубівці вул. Михайловського буд. 22 Код ЄРДПОУ 04418558.
Третя особа - Чернівецька районна державна адміністрація адреса м. Чернівці вул. Грушевського , 1 код ЄРДПОУ 00022680.
Повний текст рішення виготовлено 17.11.2022 року.
Суддя Сірик І.С.