Справа № 199/5046/22
(2/199/2280/22)
іменем України
04.11.2022
м. Дніпро
справа №199/5046/22
провадження № 2/199/2280/22
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Подорець О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У липні 2022 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 14.04.2011 між сторонами було підписано заяву б/н з метою отримання банківських послуг. Відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, порушивши графік погашення кредиту та відсотків, у зв'язку з чим станом на 14.06.2022 заборгованість за кредитним договором становить 35 825,42 гривень, з яких:
- заборгованість за тілом кредиту - 29 623,34 грн., в тому числі:
- заборгованості за поточним тілом кредиту - 0,00 грн.;
- заборгованість за простроченим тілом кредиту - 29 623,34 грн.;
- заборгованість за нарахованими відсотками - 0,00 грн.;
- заборгованість за простроченими відсотками - 6 202,08 грн.;
- заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 - 0,00 грн.;
- нарахована пеня - 0,00 грн.;
- нарахована комісія - 0,00 грн.
Оскільки на вимоги позивача відповідач заборгованість не погасив, від виконання своїх зобов'язань ухиляється, тому позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 14.04.2011 б/н у сумі 35 825,42 гривень та судові витрати.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2022 року прийнято до свого провадження дану цивільну справу та визначено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Судове засідання проведено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач ОСОБА_1 повідомлявся судом про наявність цивільної справи на розгляді у суді, стороною якої він є, шляхом направлення поштової кореспонденції суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання. Клопотань до суду про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надходило. Водночас представник відповідача адвокат Дєвіцька М.В. 04.10.2022 з матеріалами справи ознайомилася у повному обсязі.
Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 14.04.2011 відповідач ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приватбанку».
У позовній заяві також зазначено, що відповідач згоден із тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не містить підпису відповідача, і з нього не зрозуміло, з яким саме тарифом погодилась.
Зазначені обставини унеможливлюють встановити судом строк дії картки, тривалості пільгового періоду по кредиту та розмір неустойки за несвоєчасне погашення кредиту тощо.
Згідно з Умовами та правилами надання банківських послуг, які надані позивачем до матеріалів справи, вбачається, що ними передбачено умови щодо зміни кредитного ліміту, визначено відсоткову ставку за користування кредитними коштами та визначено обов'язки позичальника щодо погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також сплата штрафів і пені.
Відповідно до розрахунку позивача, станом 14.06.2022 заборгованість за кредитним договором становить 35 825,42 гривень, з яких:
- заборгованість за тілом кредиту - 29 623,34 грн., в тому числі:
- заборгованості за поточним тілом кредиту - 0,00 грн.;
- заборгованість за простроченим тілом кредиту - 29 623,34 грн.;
- заборгованість за нарахованими відсотками - 0,00 грн.;
- заборгованість за простроченими відсотками - 6 202,08 грн.;
- заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 - 0,00 грн.;
- нарахована пеня - 0,00 грн.;
- нарахована комісія - 0,00 грн.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Вимогами статті 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом частини 2 статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.
За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених у ст. 82 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідивши Умови та правила надання банківських послуг, суд встановив відсутність на них підпису відповідача, що свідчить про те, що банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші, також, що саме з цими Тарифами банку був ознайомлений відповідач під час підписання заяви, а не з іншими.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з наданими позивачем до справи Умовами та правилами надання банківських послуг відповідач був ознайомлений і погодився на їх умови, або ж, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили вказані умови, зокрема й щодо сплати прострочених процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та в зазначених в документах доданих банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Велика Палата Верховного Суду у справі №342/180/17 від 03 липня 2019 року вказала, що «Анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору», оскільки вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК Україниза змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За зазначених обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року №1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII).
Велика Палата Верховного Суду у справі №342/180/17 від 03 липня 2019 року також зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Таким чином, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із відповідачем АТ КБ «Приватбанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-ХІІ про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Крім того, в розрахунку заборгованості вказана заборгованість за тілом кредиту - 29623,34 грн., в тому числі: - заборгованості за поточним тілом кредиту - 0,00 грн.; - заборгованість за простроченим тілом кредиту - 29623,34 грн.; - заборгованість за нарахованими відсотками - 0,00 грн.; - заборгованість за простроченими відсотками - 6202,08 грн.; - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 - 0,00 грн.; - нарахована пеня - 0,00 грн.; - нараховано комісії - 0,00 грн.
Суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 14.04.2011 шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати прострочених відсотків за користування кредитними коштами.
Крім того, із підписаної анкети-заяви взагалі не вбачається ані розмір кредитних коштів, ані розмір наданого ліміту, ані будь-яких інших умов укладеного договору.
Відповідно до ст.534 ЦК України у разі недостатності сум проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу а відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
З урахуванням положень ст.534 ЦК України наявність у відповідача заборгованості за пенею і штрафом можлива лише за наявності основної заборгованості за кредитом (тілом кредиту), яка, згідно з позовною заявою, - відсутня.
Якщо у відповідача відсутня заборгованість за тілом кредиту, за відсотками за користування кредитом, то відсутні підстави для нарахування неустойки (пені, штрафу), що нараховується у відсотках лише до сум невиконаного грошового зобов'язання.
Не може бути нарахована прострочена заборгованість тіла кредиту у разі відсутності взагалі заборгованості за тілом кредиту.
Такі обставини свідчать, що банком на підтвердження розміру заборгованості надано неналежні розрахунки, які ґрунтуються на не підписаних відповідачем Умовах та правилах надання банківських послуг та виходять за межі укладеної між банком на відповідачем письмової домовленості.
Аналізуючи надані позивачем розрахунки та виписки заборгованості позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості та її розміру.
Іншого розрахунку заборгованості за кредитним договором позивач до суду не надав. Сам суд зробити такий розрахунок не має можливості, оскільки неправильність розрахунку позивача полягає не в арифметичних діях, а в принципах та підставах нарахування боргу, що безумовно впливає на його розмір, який не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, позивачем по справі взагалі не розкрито таке поняття як «заборгованість за простроченим тілом кредиту». Його правова природа та підстави нарахування не передбачені самими Умовами та Правилами надання банківських послуг, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості визначити відмінності між термінами і поняттями «тіло кредиту» та «прострочене тіло кредиту», що, з урахуванням принципу юридичної визначеності, виключає підстави для покладення на споживача банківських послуг обов'язку по його поверненню.
Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з урахуванням результату розгляду справи, судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, слід віднести на рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273,279 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 04 листопада 2022 року.
Позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, рах.№ НОМЕР_1 , МФО 305299, місцезнаходження - вулиця Грушевського, 1-Д в м.Києві, 01001.
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації - АДРЕСА_1
Суддя О.Б.Подорець