Рішення від 15.11.2022 по справі 904/31/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2022м. ДніпроСправа № 904/31/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від прокуратури: Богомол О.М.;

від позивача: Сладкова А.М.;

від відповідача: Сагайдак А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури (м.Дніпро) в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (м. Київ)

до Фізичної особи-підприємця Решотки Сергія Павловича (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)

про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 139 202 грн. 12 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2019 року Перший заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - позивач) з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Решотки Сергія Павловича (далі - відповідач), в якій просив суд стягнути плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 139 202 грн. 12 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- прокуратурою області під час вивчення матеріалів управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області було встановлено, що посадовими особами Управління 26.02.2017 за результатами здійснення габаритно-вагового контролю автомобілю марки MAN TGS 19.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепу WILLIG SANG з номерним знаком НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , було зафіксовано перевезення належним ОСОБА_2 автомобілем вантажу із перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху про що було складено довідку про результати здійснення вагового контролю, акт № 0110125, чек від 26.02.2017 № 03269, складено розрахунок плати за проїзд;

- Управлінням Укртрансінспекції у Кіровоградській області листом від 10.03.2017 за вих. № 27-1-7/772 було відправлено ОСОБА_2 примірник акту від 26.02.2017 № 0110125, розрахунок плати за проїзд від 26.02.2017 № 12 на суму 139 202 грн. 12 коп.;

- обставини щодо розміру плати, яка підлягає стягненню встановленні у судових рішеннях, що набрали законної сили в адміністративній справі № 804/2720/17 за позовом відповідача до Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті Управління Укртрансінспекції у Кіровоградській області про визнання дій протиправними та скасування розрахунку № 12 від 26.02.2017;

- на підтвердження обставин наявності підстав для представництва, прокурор надавав лист Укртрансбезпеки у Кіровоградській області вих. № 27-1-03/5027 від 06.12.2018, відповідно до змісту якого, т.в.о. начальника управління Соколовський О.Д., вважаючи, що Укртрансбезпека може звертатися до суду з позовом до юридичної або юридичної особи виключно у випадках, коли це прямо передбачено законом та з метою виконання покладених на неї завдань, просить розглянути можливість щодо представництва інтересів держави особі Укртраснбезпеки в порядку господарського судочинства (а.с. 16-19 у томі 1);

- своєчасне неподання до суду органом Державної служби України з безпеки на транспорті позову про стягнення з ФОП Решотки С.П. плати за проїзд автомобільними дорогами належного йому транспортного засобу із перевищенням вагових нормативів у розмірі, який встановлено рішеннями судів, які набрали законної сили, свідчить про неналежне здійснення цим органом владних повноважень, у зв'язку із чим прокурор звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2019 (суддя Васильєв О.Ю.) позов першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті залишено без розгляду відповідно до пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2019 у справі №904/31/19 апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області про залишення позовної заяви без розгляду від 05.03.2019 у справі № 904/31/19 задоволено частково, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області про залишення позовної заяви без розгляду від 05.03.2019 у даній справі змінено, доповнено її мотивувальну частину.

Постановою Верховного Суду від 12.11.2019 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2019 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2019 у справі № 904/31/19 скасовано; справу № 904/31/19 передано на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2019, справу № 904/31/19 передано судді Ліпинському О.В. для розгляду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2020 (суддя Ліпинський О.В.) позов першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2020 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області про залишення позовної заяви без розгляду від 07.10.2020 у справі № 904/31/19 скасовано; справу № 904/31/19 передано на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2020, справу № 904/31/19 передано судді Фещенко Ю.В. для розгляду.

Ухвалою суду від 04.01.2021 справу № 904/31/19 прийнято до свого провадження; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено повторне проведення підготовчого провадження та підготовче засідання на 26.01.2021.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду № 3479/21 від 22.01.2021), в якій відповідач просить суд зупинити провадження у справі до перегляду Верховним Судом постанови Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2020 у даній справі в порядку касаційного провадження. В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає про те, що він не погодився з ухваленою постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2020 та подав касаційну скаргу, в якій, зокрема, просить Верховний Суд відкрити касаційне провадження у справі та витребувати з Господарського суду Дніпропетровської області всі матеріали справи № 904/31/19; скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2020 у справі № 904/31/19 повністю; ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2020 у справі №904/31/19 залишити в силі.

У підготовче засідання 26.01.2021 з'явилися представники прокуратури та відповідача; представник позивача у вказане засідання не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив. При цьому, про день, час та місце підготовчого засідання вказана особа була повідомлена належним чином, що вбачається з поштового повідомлення № 0113514977711, відповідно до якого ухвала суду була отримана відповідачем 14.01.2021 ( а.с.21 у томі 3).

Судом було відзначено, що станом на 26.01.2021 провадження за поданою відповідачем касаційною скаргою до Верховного Суду у справі № 904/31/19 не відкрито, у зв'язку з чим суд вважав необхідним відкласти розгляд вказаного клопотання.

Однак, враховуючи вказане вище обставини, ухвалою суду від 26.01.2021 підготовче засідання було відкладено на 18.02.2021.

Від Верховного суду 08.02.2021 надійшла ухвала від 03.02.2021, в якій останній витребовує у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/31/19 у зв'язку з подачею Фізичною особою-підприємцем Решоткою Сергієм Павловичем касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2020.

У зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та перебуванням судді на лікарняному з 28.01.2021 по 22.02.2021 включно, відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями щодо визначення складу суду для зупинення провадження для подальшого направлення матеріалів справи до Верховного суду визначено суддю Назаренко Н.Г.

Ухвалою суду від 09.02.2021 провадження у справі зупинено до повернення матеріалів справи до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постановою Верховного суду від 17.03.2021 касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Решотки Сергія Павловича залишено без задоволення, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2020 у справі № 904/31/19 залишено без змін.

19.04.2021 матеріали справи № 904/31/19 повернулися до Господарського суду Дніпропетровської області.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 27.04.2021 провадження у справі було поновлено, справу було призначено до розгляду у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження на 13.05.2021.

Від прокуратури надійшло клопотання (вх. суду № 21412/21 від 29.04.2021), в якому прокурор просив суд поновити провадження у справі, у зв'язку з усуненням підстав для зупинення провадження.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла зустрічна позовна заява (вх. суду № 4352/21 від 30.04.2021) до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання незаконними (протиправними) дій та зобов'язання припинити дії щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Решотки Сергія Павловича плати за проїзд автомобільними дорогами належного йому транспортного засобу із перевищенням вагових нормативів у розмірі 139 202 грн. 12 коп., як застосування адміністративно-господарської санкції без закону та зі спливом строків, встановлених у статті 250 Господарського кодексу України, як незаконних дій, що порушують право Фізичної особи-підприємця Решотки Сергія Павловича, а також про стягнення моральної шкоди у розмірі 01 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 05.05.2021 зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця Решотки Сергія Павловича до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання незаконними (протиправними) дій, зобов'язання припинити дії щодо стягнення плати та про стягнення моральної шкоди у розмірі 01 грн. 00 коп. і додані до неї документи повернуто без розгляду.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" до суду надійшло клопотання (вх. суду № 23247/21 від 12.05.2021), в якому він просив суд зупинити провадження у справі та направити матеріали справи до Центрального апеляційного господарського суду, у зв'язку з тим, що відповідачем за допомогою системи "Електронний суд" 06.05.2021 було подано апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2021 про повернення зустрічного позову.

Від прокуратури надійшли письмові пояснення (вх. суду № 23579/21 від 13.05.2021), в яких прокурор просить суду задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та вказує про таке:

- позовні вимоги прокурора у справі обґрунтовані порушенням економічних інтересів держави внаслідок несплати відповідачем у встановлений законодавством строк, визначеної контролюючим органом плати за проїзд дорогами загального користування великоваговими таї великогабаритними транспортними засобами та неналежним здійсненням уповноваженим органом - Державною службою України з безпеки на транспорті своїх повноважень щодо захисту цих інтересів;

- у справі прокурором обґрунтовано, у чому саме полягає бездіяльність уповноваженого органу - Державної служби України з безпеки на транспорті, який будучи обізнаним про наявність порушень інтересів держави, маючи відповідні повноваження, визначені статтею 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" та пунктами 2, 15, 27 пункту 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, протягом тривалого часу всупереч цих інтересів не вжив належних та ефективних заходів цивільно-правового характеру щодо стягнення з відповідача заборгованості перед державним бюджетом України з плати за проїзд;

- прокурором долучено до позовної заяви лист Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області № 27-1-03/5027 і від 06.12.2018, зі змісту якого вбачається, що з 2017 року кошти від перевізника на погашення заборгованості не надходили (що є порушенням і інтересів держави), проте орган вважає, що у нього відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовом про її стягнення, а також відсутнє фінансування для здійснення витрат, пов'язаних з його пред'явленням (що є підтвердженням невжиття належних заходів для захисту інтересів держави), тому зазначеним листом позивач фактично визнав факт нездійснення ним повноважень щодо належного захисту інтересів держави;

- Верховний суд при розгляді касаційної скарги ФОП Решотки С.П. дійшов висновку про те, що невжиття Укртрансбезпекою протягом тривалого часу заходів зі звернення до суду із позовом про стягнення з відповідача грошових коштів є свідченням і бездіяльності та неналежного виконання Укртрансбезпекою своїх функцій, щодо захисту майнових інтересів держави, що свідчить про наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором у справі;

- обставини щодо розміру плати, яка підлягає стягненню, встановленні у судових рішеннях, що набрали законної сили в адміністративній справі № 804/2720/17 за позовом відповідача до Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті Управління Укртрансінспекції у Кіровоградській області про визнання дій протиправними та скасування розрахунку № 12 від 26.02.2017.

- за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Від Центрального апеляційного суду Дніпропетровської області надійшов запит справи (вх. суду № 23555/21 від 13.05.2021), в якому він просить суд терміново надіслати на його адресу матеріали справи № 904/31/19 у зв'язку з надходженням за допомогою системи "Електронний суд" апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2021.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 13.05.2021 провадження у справі зупинено до повернення матеріалів справи до Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.07.2021 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Решотки Сергія Павловича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2021 повернуто скаржнику без розгляду.

14.07.2021 матеріали справи № 904/31/19 повернулися до Господарського суду Дніпропетровської області.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 22.07.2021 поновлено провадження у справі, справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження на 11.08.2021.

Від Верховного Суду 06.08.2021 засобами електронного зв'язку надійшла ухвала від 02.08.2021, в якій вказано про те, що 06.07.2021 ФОП Решоткою С.П. подано до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 05.07.2021 у справі № 904/31/19, у зв'язку з чим матеріали справи були витребувані з Господарського суду Дніпропетровської області.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 06.08.2021 провадження у справі було зупинено до закінчення перегляду ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 05.07.2021 в порядку касаційного провадження та повернення матеріалів справи до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постановою Верховного Суду від 13.10.2021 касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Решотки Сергія Павловича задоволено, ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 05.07.2021 у справі № 904/31/19 скасовано, справу № 904/31/19 направлено до Центрального апеляційного господарського суду на стадію вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження, відмови у відкритті такого провадження чи повернення без розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Решотки Сергія Павловича.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2021 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Решотки Сергія Павловича залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2021 у справі № 904/31/19 залишено без змін.

01.12.2021 матеріали справи № 904/31/19 повернулися до Господарського суду Дніпропетровської області.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 06.12.2021 провадження у справі було поновлено, справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження на 22.12.2021.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду № 58474/21 від 06.12.2021), в якому він просив суд зупинити провадження у справі №904/31/19 у зв'язку з тим, що 01.12.2021 Верховний Суд отримав касаційну скаргу відповідача на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2021 та питання відносно неї не вирішено, у той же час подання вказаної касаційної скарги перешкоджає продовженню розгляду справи Господарським судом Дніпропетровської області до моменту її перегляду Верховним Судом.

За допомогою системи Діловодства спеціалізованого суду судом було з'ясовано, що ухвалою Верховного Суду від 20.12.2021 відкрито касаційне провадження у справі №904/31/19 за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Решотки Сергія Павловича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2021 у даній справі. Вказаною ухвалою витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області/Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/31/19 з оригіналами оскаржуваних документів.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 22.12.2021 провадження у справі було зупинено до закінчення перегляду ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2021 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2021 в порядку касаційного провадження та повернення матеріалів справи до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постановою Верховного Суду від 07.02.2022 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2021 по справі № 904/31/19 залишено без змін.

Супровідним листом від 08.02.2022 матеріали справи № 904/31/19 були повернуті до Господарського суду Дніпропетровської області.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" до суду надійшла зустрічна позовна заява (вх. суду № 473/22 від 09.02.2022) до Дніпропетровської обласної прокуратури, в якій позивач за зустрічним позовом просить суд:

- постановити ухвалу, якою визнати поважними причини пропуску строку подання зустрічного позову Фізичної особи-підприємця Решотки Сергія Павловича у справі, поновити строк для подання зустрічного позову та прийняти останній до спільного розгляду з первісним позовом;

- визнати незаконними (протиправними) дії та зобов'язати припинити дії Дніпропетровської обласної прокуратури щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Решотки Сергія Павловича плати за проїзд автомобільними дорогами належного йому транспортного засобу із перевищенням вагових нормативів у розмірі 139 202 грн. 12 коп. на підставі акту № 0110125 від 26.02.2017, довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю та/або розрахунку плати за проїзд № 12, як застосування адміністративно-господарської санкції без закону та зі спливом строків, встановлених у статті 250 Господарського кодексу України, як незаконних дій, що порушують право Фізичної особи-підприємця Решотки Сергія Павловича, а також про стягнення моральної шкоди у розмірі 01 грн. 00 коп.

Листом від 14.02.2022 позивача за первісним позовом було повідомлено про те, що питання щодо розгляду зустрічної позовної заяви буде розглянуто після повернення матеріалів справи № 904/31/19 до Господарського суду Дніпропетровської області.

18.02.2022 матеріали справи № 904/31/19 повернулися до Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2022 у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Решотки Сергія Павловича про поновлення строку для подачі зустрічного позову відмовлено; зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця Решотки Сергія Павловича до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання незаконними (протиправними) дій, зобов'язання припинити дії щодо стягнення плати та про стягнення моральної шкоди у розмірі 01 грн. 00 коп. повернуто без розгляду.

Від прокуратури надійшло клопотання (вх. суду № 8639/22 від 22.02.2022), в якому прокурор просив суд поновити провадження у справі, у зв'язку з усуненням підстав для зупинення провадження.

У той же час, У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

За вказаних обставин рішенням Ради суддів України № 9 від 24.02.2022 було рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Так, відповідно до рішення зборів суддів Господарського суду Дніпропетровської області № 2 від 24.02.2022 та розпорядження голови суду № 30 від 24.02.2022 "Про роботу суду в умовах воєнного стану" розгляд справ у відкритих судових засіданнях, призначених Господарським судом Дніпропетровської області з 24.02.2022 не відбувався до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України.

Щодо вказаних обставин на сайті Господарського суду Дніпропетровської області 24.02.2022, 28.02.2022, 04.03.2022, 10.03.2022 та 15.03.2022 були розміщені відповідні оголошення.

Враховуючи вказане, а також те, що станом на 24.02.2022, як і протягом певного подальшого періоду, передбачити обсяг військової агресії, спосіб ведення воєнних дій, їх інтенсивність та територіальність було неможливим, судові засідання в період з 24.02.2022 до 26.04.2022 не проводились та не призначались.

Воєнний стан неодноразово було продовжено, шляхом затвердження Верховною Радою України відповідних Указів Президента України про продовження строку дії воєнного стану.

В той же час, відповідно до частини 1 статті 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2022, у зв'язку з подачею Фізичною особою-підприємцем Решоткою Сергієм Павловичем апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2022, витребувано матеріали справи № 904/31/19 для розгляду вказаної апеляційної скарги.

Супровідним листом від 28.03.2022 матеріали справи № 904/31/19 були направлені до Центрального апеляційного господарського суду.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.05.2022 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Решотки Сергія Павловича залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2022 залишено без змін.

13.05.2022 матеріали справи були повернуті до Господарського суду Дніпропетровської області.

Від Дніпропетровської обласної прокуратури надійшло клопотання (вх. суду № 16320/22 від 02.06.2022), в якому прокурор просив суд поновити провадження у справі.

Враховуючи усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі, суд вважав за необхідне поновити провадження у справі та призначити справу до розгляду у підготовчому засіданні.

Згідно з частиною 2 статті 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.

Так, розпорядженням голови суду № 34 від 28.03.2022 "Про роботу суду в умовах воєнного стану" розпорядження № 30 від 24.02.2022 визнано таким, що втратило чинність з 28.03.2022 та в цей же день на сайті суду було розміщено відповідне оголошення.

Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами господарського судочинства є розумність строків розгляду справи.

Судом відзначено, що згідно з оперативною інформацією Голови Дніпропетровської обласної військової адміністрації станом на 06.06.2022 ситуація в області є контрольованою Збройними Силами України, крім того, Господарським судом Дніпропетровської області не приймалось рішення щодо тимчасового зупинення здійснення правосуддя при загрозі життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду.

Враховуючи вказане, а також проаналізувавши воєнну ситуацію та стан безпеки у Дніпропетровській області в період з 24.02.2022 до 06.06.2022, з метою забезпечення розумного балансу між нормами статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а також положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України, які визначають завдання господарського судочинства, з урахуванням норм Закону України "Про правовий режим воєнного стану", приймаючи до уваги обставини даної справи та достатність часу, наданого всім учасникам справи для висловлення своєї правової позиції по даній справі, суд вважав за доцільне продовжити розгляд даної справи та призначити наступне підготовче засідання, створивши учасникам справи умови належного балансу безпеки та можливості ефективної реалізації їх процесуальних прав, шляхом визнання явки у вказане засідання необов'язковою та роз'яснення можливості подання заяв по суті справи, додаткових пояснень, заяв чи клопотань будь-якими засобами зв'язку, зокрема, електронними.

Враховуючи все вищевикладене, ухвалою суду від 06.06.2022 підготовче засідання було призначено на 28.06.2022; явку у вказане засідання було визнано необов'язковою.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду № 19636/22 від 27.06.2022), в якому він просив суд відкласти розгляд справи та передати матеріали справи до Касаційного господарського суду. В обґрунтування поданого клопотання відповідач посилався на те, що ним подано до Касаційного господарського суду касаційну скаргу на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.05.2022, у зв'язку з чим матеріали справи повинні бути направлені за належністю. Крім того, у поданому клопотанні відповідач зазначає, що представник Фізичної особи-підприємця Решотки Сергія Павловича - Сагайдак Андрій Васильович не має можливості бути присутнім у підготовчому засіданні 28.06.2022, у зв'язку з перебуванням у лікарні на операції, та відповідно, втратою працездатності, у той час як безпосередньо Фізична особа - підприємець Решотка Сергій Павлович самостійно не може ефективно захистити свої права.

У підготовче засідання 28.06.2022 з'явився прокурор, представники позивача та відповідача у вказане засідання не з'явились, при цьому останні належним чином повідомленні про день, час та місце судового засідання, що вбачається із долучених до матеріалів справи доказів надсилання ухвали суду від 06.06.2022 на офіційну електронну адресу позивача та переданої телефонограми (а.с. 7, 8 у томі 6).

У вказаному засіданні було розглянуто клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, з приводу якого судом відзначено таке:

- явка підготовче засідання 28.06.2022 судом була визнана необов'язковою;

- судом враховані обставини того, що представником відповідача втрачена працездатність, у той же час, звертаючись до суду із вказаним клопотанням, останнім не наведено обставин неможливості проведення підготовчого засідання без його участі, тоді як про таку можливість було вказано безпосередньо в ухвалі суду від 06.06.2022;

- відповідачу відомо про існування даного судового провадження, отже, відповідач не був позбавлений права та можливості, у випадку перебування на тривалому лікарняному адвоката, залучити іншого представника для участі у підготовчому засіданні 28.06.2022; обставини неможливості такої замінити суду не повідомлені та не доведені;

- судом було роз'яснено, що, враховуючи запровадження воєнного стану в Україні, приймаючи до уваги неможливість забезпечення на даний час безпеки учасників судових проваджень, судом рекомендовано утриматися від безпосередньої участі у судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області та роз'яснено учасникам справи можливість подання пояснень, заяв чи клопотань на адресу суду: за допомогою електронної пошти: inbox@dp.arbitr.gov.ua; за допомогою сервісу "Електронний суд"; засобами поштового зв'язку: 49027, м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1;

- будь-яких заяв по суті справи чи пояснень від відповідача не надходило;

- відповідачем не повідомлено обставин неможливості закриття підготовчого провадження у даній справі, а також не наведено обставин щодо неможливості вирішення питань підготовчого провадження у засіданні 28.06.2022;

- представник відповідача у клопотанні просить суд відкласти розгляд справи, але розгляд справи по суті у підготовчому засіданні 28.06.2022 не здійснюється;

- окремо суд наголошує на тому, що підготовче провадження у даній справі триває з 04.01.2021, що становить майже 1,5 року, при цьому, безпосереднім завданням підготовчого провадження є вчинення процесуальних дій для забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Отже, враховуючи, що справа прийнята до провадження 04.01.2021, суд прийшов до висновку, що за існуючих обставин судом було надано достатньо часу у підготовчому провадженні для підготовки до судового засідання та подання заяв по суті справи, а також доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Крім того, щодо направлення матеріалів справи до Касаційного господарського суду, то суд звертав увагу на положення частини 1 статті 294 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі, в якій повідомляється про дату, час і місце розгляду скарги, а також про витребування матеріалів справи. Відповідно до пункту 1 Розділу IX Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 814 від 20.08.2019, направлення справи за межі суду, у тому числі до апеляційної чи касаційної інстанції, до іншого місцевого суду, до експертних установ для проведення експертизи, до слідчих органів тощо, а також повернення справи за належністю до місцевого чи апеляційного суду здійснюється на підставі відповідного процесуального документа. Таким чином, для направлення матеріалів справи за межі суду необхідний відповідний документ про її витребування, за його відсутності, не вбачаються підстави для такого направлення та, відповідно, для зупинення провадження у справі.

Враховуючи все вищевикладене, суд було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, зупинення провадження у справі та направлення матеріалів справи до Верховного Суду, у зв'язку з відсутністю для цього відповідних підстав.

У підготовчому засіданні 28.06.2022 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 28.06.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті; вирішено розпочати розгляд справи по суті у судовому засіданні 14.07.2022.

Від Верховного Суду 11.07.2022 засобами електронного зв'язку надійшла ухвала від 11.07.2022, в якій вказано про те, що до Верховного Суду від ФОП Решотки С.П. надійшла касаційна скарга. За викладених обставин, вказаною ухвалою Верховного Суду витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/31/19 для розгляду вищезазначеної касаційної скарги.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 12.07.2022 було зупинено провадження у справі до закінчення перегляду ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2022 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 10.05.2022 в порядку касаційного провадження та повернення матеріалів справи до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постановою Верховного Суду від 07.09.2022 касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Решотки Сергія Павловича залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суд від 10.05.2022 по справі № 904/31/19 залишено без змін.

01.11.2022 матеріали справи № 904/31/19 повернулися до Господарського суду Дніпропетровської області.

Від прокуратури надійшло клопотання (вх. суду № 31190/22 від 20.09.2022), в якому прокурор просив суд поновити провадження у справі, у зв'язку з усуненням підстав для зупинення провадження.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 03.11.2022 провадження у справі було поновлено, справу справу призначено до розгляду по суті у судовому засіданні на 15.11.2022.

Від відповідача надійшли письмові пояснення (вх. суду № 37604/22 від 04.11.2022), в яких він наводить обставини, які є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог прокурора, а саме:

- відсутність методики виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі станом на момент виявлення перевищення маси вантажу (26.02.2017), враховуючи, що вантаж, що перевозився відповідачем, був рідким (дизельне пальне), внаслідок чого результати вимірювання 26.02.2017 не є достовірними та не підтверджують наявність самого факту перевищення маси вантажу;

- наявність судової практики апеляційних адміністративних судів та Верховного Суду з цього приводу в адміністративних справах, що свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позову про плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 139 202 грн. 12 коп.;

- сплив строку, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України, для застосування адміністративно-господарської санкції, що також є підставою для відмови у задоволенні позову у справі, що розглядається;

- нарахування плати в євро є неправомірним, оскільки автомобіль, що належить відповідачу, не перетинав державний кордон і здійснював внутрішньо українське автомобільне перевезення.

Від прокуратури надійшли письмові пояснення (вх. суду № 38908/22 від 14.11.2022), в яких прокурор просить суд врахувати зміну найменування прокуратури, а також актуальні банківські реквізити для зарахування плати, що стягується у даній справі.

У судове засідання 15.11.2022 з'явилися представники прокуратури, позивача та відповідача.

У судовому засідання 15.11.2022 прокурор просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник позивача у судовому засідання 15.11.2022 просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

У судовому засідання 15.11.2022 представник відповідача просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на обставини, наведені у відзиві на позовну заяву, а також у письмових поясненнях відповідача.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

У даному випадку справа розглянута в межах розумного строку, з урахуванням існування таких обставин: зупиненням провадження у справі ухвалами суду від 09.02.2021, 13.05.2021, 06.08.2021, 22.12.2021 та 12.07.2022, у зв'язку з апеляційним та касаційним оскарженням судових рішень у даній справі, у зв'язку з чим не відбулося декілька призначених судових засідань та у подальшому процесуальний час витрачався на призначення наступних судових засідань, які у більшості випадків також не відбувались, з огляду на витребування матеріалів справи з господарського суду; обставин того, що з 24.02.2022 було запроваджено воєнний стан, у зв'язку з чим протягом певного часу засідання у судах не призначались, з огляду на необхідність збереження життя та здоров'я всіх учасників судового провадження; вказані обставини у своїй сукупності зумовили збільшення строку розгляду справи.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 15.11.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача та відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини щодо наявності підстав для стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Так, частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

За приписами частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку (неофіційний переклад): "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 3-рн/99 від 08.04.1999 під поняттям "орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Так, несплата коштів ставить під загрозу своєчасне та повне фінансування Державної економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування, метою якої є забезпечення ефективного функціонування та розвитку мережі автомобільних доріг загального користування, будівництва, реконструкції та ремонту автомобільних доріг, чим порушує інтереси держави у сфері розвитку автомобільних доріг загального користування.

Судом враховано, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Проте, з метою захисту інтересів держави прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежним чином.

Так, у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 906/506/18, від 11.04.2019 у справі № 904/583/18, від 13.02.2019 у справі №914/225/18, від 21.05.2019 у справі № 921/31/18.

Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично, надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушено інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушено законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій длягвиправлення ситуації, а саме: подання; і позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси, держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо у відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного королівства" суд проголосив, що засіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Зокрема, така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 904/9169/17.

Необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами держави і суспільства з одного боку та приватними інтересами - з іншого.

При цьому, як зазначено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 сам факт незвернення до суду уповноваженим органом з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, територіальної громади, свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Правовий статус Державної служби з безпеки на транспорті визначено Положенням про Державну службу України з безпеки на транспорті, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення).

Так, пунктом 1 Положення визначено, що Державна службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Як визначено пунктом 4 Положення, основним завданням Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Відповідно до покладених на неї завдань, в силу підпунктів 2, 15, 27 пункту 5 Положення, Укртрансбезпека здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Як визначено пунктом 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Отже, позивач є органом, який уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Разом з тим, прокурор також вказував, що відповідний орган звернувся до нього щодо вжиття заходів реагування з посиланням на неможливість самостійно звернутись до суду з позовом (лист від 06.12.2019, а.с.16 у томі 1). Відповідний орган не здійснює покладених на нього функцій тривалий час, оскільки нарахування плати здійснено ще у лютому 2017 року і станом на момент подання позову така плата не внесена, що порушує інтереси держави, яка зацікавлена у надходженні до державного бюджету коштів у вигляді плати за проїзд дорогами загального користування.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, який викладено у пункті 79 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. За висновком Великої Палати Верховного Суду України, який викладено у відповідній постанові, таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

У даній справі орган, який уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, не оспорив шляхом подання відповідної заяви, обставин, на які посилається прокурор у поданій заяві. При цьому, судом встановлено, що відповідний орган звертався до прокурора з проханням звернутись з відповідним позовом, посилаючись на відсутність можливості подання відповідного позову до суду, ще у грудні 2018 року, тобто такий орган знав про відповідне порушення, однак, з позовом самостійно не звертався, після того, як у встановлений строк плата не була внесена відповідачем. Не звернувся і відповідний орган з позовом після направлення йому повідомлення прокурором і під час розгляду справи не оскаржив підстави для представництва, зазначені прокурором.

При цьому за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Вказана правова позиція наведена у постанови Великої Палати Верхового Суду від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17.

Разом з тим, пунктом 1 частини 2, частиною 3 статті 24-2, пунктом 6 частини 3 статті 29 Бюджетного кодексу України передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України. Кошти, отримані до вказаного фонду Державного бюджету України спрямовуються відповідно на розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування.

Зокрема, частиною 3 статті 24-2 Бюджетного кодексу України визначено, що кошти державного дорожнього фонду спрямовуються на: 1) фінансове забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування державного значення та інших заходів, визначених пункту 1 частини 4 статті 3 Закону України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України"; 2) фінансове забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту і тримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах (у вигляді субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам); 3) виконання боргових зобов'язань за запозиченнями, отриманими державою або під державні гарантії, на розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування; 4) фінансове забезпечення заходів із забезпечення безпеки дорожнього руху відповідно до державних програм.

У зв'язку із викладеним, доцільність застосування представницьких повноважень прокурором обумовлена актуальністю питань щодо розвитку мережі та утримання автомобільних доріг загального користування, збереження автомобільних доріг, забезпечення безпеки перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Також, порушення інтересів держави полягає у ненадходженні до державного бюджету коштів у вигляді плати за проїзд дорогами загального користування великоваговими та великогабаритними транспортними засобами, що ставить під загрозу своєчасне та повне фінансування Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування, метою якої є забезпечення ефективного функціонування та розвитку мережі автомобільних доріг загального користування, будівництва, реконструкції та проведення ремонту автомобільних доріг, що у підсумку безумовно складає суспільний інтерес.

Отже, визначена контролюючим органом плата за проїзд, що несплачена перевізником добровільно у встановлені строки, набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України, а її несплата у встановлені строки суттєво порушує інтереси держави.

Проте, Державна служба України з безпеки на транспорті тривалий час (майже два роки) не звертається до суду із позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Решотки Сергія Павловича плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні. Зазначена плата за проїзд залишається нестягнутою.

Таким чином, Державною службою України з безпеки на транспорті, яка є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах, заходів на захист інтересів держави не вжито, що підтверджується листом 06.12.2018 (а.с.16 у томі 1) та підтверджувалось представником позивача під час розгляду справи судом.

Згідно з наявною інформацією плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 139 202 грн. 12 коп. Фізичною особою - підприємцем Решоткою Сергієм Павловичем не сплачено, позов до суду з вказаних підстав уповноваженим органом до суду не пред'являвся.

Зважаючи, що факт порушення мало місце у лютому 2017 року, аналізуючи лист уповноваженого органу у цих правовідносинах, встановленим є факт не звернення до суду уповноваженим суб'єктом на захист інтересів держави у цій сфері упродовж майже двох років.

В питаннях оцінки "суспільного", "публічного" інтересу Європейський Суд з прав людини визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за виключенням випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах "Спорронґ і Льоннорт проти Швеції", "Булвес" АД проти Болгарії").

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор направив позивачу лист-повідомлення №05/1-826вих-18 від 22.12.2018 в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (а.с.20 у томі 1).

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що прокурор при зверненні з даним позовом з дотриманням норм статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначив уповноважений орган місцевого самоврядування та належним чином обґрунтував необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах внаслідок у тому числі бездіяльності позивача.

Отже, у даній справі прокурор підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави в суді.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Частиною 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок № 1567) визначено процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання); вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку № 1567, державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За приписами пункту 3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого Постанову Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" (далі - Порядок 879), габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими органами Національної поліції.

Підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Крім того, пунктом 15 Порядку № 879 визначено, що контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

За приписами пункту 13 Порядку № 1567, графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується наказом Укртрансінспекції або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Згідно із пунктом 14 зазначеного Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави вважати, що Управлінню Укртрансбезпеки у Кіровоградській області надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Тому, наявний в матеріалах справи Графік щоденної (цілодобової) роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю в Кіровоградській області на лютий 2017 року, а також Графік проведення рейдових перевірок територіальними органами Укртрансбезпеки у період з 20.02.2017 по 26.02.2017, який затверджений наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 17.02.2017 № 147 (а.с. 21 у томі 1), Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області (а.с.23-25) підтверджує наявність законних підстав для проведення перевірки належного відповідачу транспортного засобу.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 3 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Водночас, пунктом 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198 визначено, що перевезення небезпечних, великогабаритних великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Згідно з вимогами пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Як встановлено пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги -4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

При цьому, відповідно до вимог пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» через центри надання адміністративних послуг. Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв'язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Із наведеного випливає, що дозвіл та плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу є обов'язковими при здійсненні перевезень великоваговими чи великогабаритними транспортними засобами, вагові чи габаритні параметри яких перевищують нормативно допустимі.

Водночас механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування".

Так, з матеріалів справи вбачається наступне:

- на виконання наказу Державної служби України з безпеки на транспорті № 147 від 17.02.2017 "Про затвердження щотижневого графіка проведення рейдових перевірок, які здійснюються територіальними органами Укртрансбезпеки", на підставі направлення на перевірку № 019311 від 24.02.2017 посадовими особами Управління Укртрансінспекції у Кіровоградській області у пункті габаритно-вагового контролю а/д М-12, Стрий -Тернопіль-Кіровоград-Знамянка, км.716+405 м. проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки MAN ТGS 19.440, реєстраційний номер НОМЕР_2 та причепу WILLIG SANC з номерним знаком НОМЕР_3 , яким керував водій Власенко Є.І. та який належить фізичній особі-підприємцю Решотці Сергію Павловичу;

- за результатами перевірки посадовими особами відповідача було складено довідку від 26.02.2017 про результати здійснення габаритно-вагового контролю (а.с. 26 у томі 1), акт №0110125 від 26.02.2017 (а.с. 28 у томі 1), чек від 26.02.2017 № 03269 (а.с. 29 у томі 1), якими зафіксовано перевезення вантажу автомобілем, який належить позивачу, із перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху, а саме: навантаження на осі: 7.02/11.92/30.94 при нормативно допустимій 11.0/11.0/22.0, фактична маса - 49,94 т. при нормативно допустимій - 40 т.

- на підставі вказаних висновків Управлінням Укртрансінспекції у Кіровоградській області складено розрахунок плати за проїзд № 12 від 26.02.2017 на суму 4 893,21 євро (а.с. 30 у томі 1).

- листом Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області № 27-1-7/772 від 10.03.2017 Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0110125 від 26.02.2017, Розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 12 від 26.02.2017 на суму 4 893,21 євро та Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 26.02.2017 було направлено відповідачу для виконання (а.с.30).

Відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати, за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

За приписами пункту 30 Порядку 879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П=(Рзм+Рнв+Рг) хВхК, де:

П - розмір плати за проїзд;

Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду;

Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду;

Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду;

В - відстань перевезення, кілометрів;

К - коефіцієнт збільшення плати за проїзд (у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового).

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що перевізник Фізична особа - підприємець Решотка Сергій Павлович звертався до уповноважених органів з метою отримання дозволу на здійснення перевезення вантажу з перевищенням габаритно-вагових параметрів, отже суд приходить до висновку, що такий дозвіл не надавався.

Крім того, перевізником Фізичною особою - підприємцем Решоткою Сергієм Павловичем перезавантаження транспортного засобу з метою приведення у відповідність вагових параметрів, не здійснювалося.

За приписами пункту 28 Порядку № 879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Розмір плати визначається у відповідності до Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879. Так, згідно з пунктами 1 Ставок за великовагові транспортні засоби (за загальну масу) від 44 до 52 т включно ставка плати за кожен кілометр відстані становить 0,2 євро, а за великовагові транспортні засоби з перевищенням допустимих осьових навантажень від 10 до 20 відсотків включно 0,27 євро, понад 20 відсотків за кожні наступні 5 відсотків - 0,15 євро за кожен кілометр відстані.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", ставки єдиного збору, в тому числі за проїзд автомобільних засобів з перевищенням встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів встановлюються у євро.

Пунктом 27 Порядку № 879 передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Заперечення відповідача стосовно неправомірності здійсненого Укртрансбезпеки у Кіровоградській області розрахунку плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 139 202 грн. 12 коп., зокрема і щодо її розрахунку у євро, суд зазначає таке.

Необхідно зауважити, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, місцевого самоврядування, їхньою посадовою особою чи службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Така правова позиція Верховного суду України викладена у постанові від 26.10.2016 у справі № 813/4972/13-а, та підтверджена постановою Великої Палати Верховного суду від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач звертався до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Укртрансбезпеки у Кіровоградській області про визнання дій неправомірними та скасування розрахунку плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 139 202 грн. 12 коп. За результатом розгляду вказаної справи судом було прийнято постанову від 31.07.2017 по справі № 804/2720/17, якою встановлено правомірність здійсненого Укртрансбезпеки у Кіровоградській області розрахунку та відмовлено у задоволенні позовних вимог. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017.

Отже, постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2017 по справі № 804/2720/17 за позовом Фізичної особи-підприємця Решотки Сергія Павловича до Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті Управління Укртрансінспекції у Кіровоградській області про визнання дій протиправними та скасування розрахунку № 12 від 26.02.2017, набрала законної сили 29.11.2017 та обставина правомірності розрахунку плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 139 202 грн. 12 коп., встановлена вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, не підлягає доказуванню під час розгляду даної справи у відповідності до норм частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач також посилався на те, що при здійсненні працівниками Укртрансбезпеки зважування вантажу не було враховано його властивості, оскільки здійснювалось перевезення дизельного палива, який є рідким вантажем, тоді як рідкий вантаж в силу своїх властивостей може переміщуватись з осі на вісь під дією мінімального руху, а отже й кожне зважування буде відрізнятися від попереднього. Відповідач стверджує про те, що Методика виконання вимірювання поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, яка є єдиною методикою по осьових навантажень, не розповсюджується на транспортні засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі, а отже відповідач наголошує на неможливості встановлення достовірності фактів порушення вагових параметрів.

З приводу зазначених заперечень, суд зазначає наступне.

У відповідності до пункту 23 Порядку № 879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

Таким чином, з правового аналізу вищезазначених норм слідує, що власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб та після внесення плати за проїзд скеровується для повторного зважування з обов'язковим отриманням відповідного чеку.

Тобто, саме власником або уповноваженою особою транспортного засобу має бути приведено транспортний засіб у відповідність, тобто ініціатива даних дій має бути запропоновано останнім.

При цьому, як слідує зі змісту Акту № 0110125 від 26.02.2017, водій транспортного засобу з актом ознайомлений від пояснень та підпису відмовився (а.с.28 у томі 1).

Вказаним пояснюється відсутність порушення при зважуванні, у зв'язку з не усуненням відповідачем порушення, тобто через відсутність порушення як такого.

Крім того, як передбачено підпунктами 6 та 9 пункту 2 Порядку № 879, вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики; пересувний пункт габаритно-вагового контролю - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками.

Водночас пункт 12 Порядку № 879 передбачає, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Пунктом 13 Порядку № 879 визначено, що під час здійснення габаритно - вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Тобто, виходячи зі змісту вказаних положень, габаритно-ваговий контроль може здійснюватися на вимірювальному та зважувальному обладнанні, яке повинно бути у робочому стані, а також яке в установленому порядку пройшло метрологічну атестацію з його подальшим клеймуванням та повинно мати відповідне свідоцтво.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

У відповідності до статті 8 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та в продаж і видавати напрокат лише за умови їх відповідності цьому Закону та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки.

Законодавством чітко встановлено, що ваги, як засіб вимірювальної техніки використовується або у випадку якщо пройшли повірку, або ж коли пройшли державну метрологічну атестацію.

Як вбачається з матеріалів справи, габаритно ваговий контроль транспортного засобу відповідача проводився вагами пересувними автомобільними типу Cheklode Freeweight, зав. № 008212, який пройшов повірку 27.07.2016 (чинна до 27.07.2017) (а.с.36 у томі 1).

Отже, в матеріалах справи наявне свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 34-00/3839, видане Державним підприємством "Всеукраїнський державний наукво-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів", про те, що прилад - вага пересувна автомобільниа типу Cheklode Freeweight, зав. № 008212 пройшов повірку 27.07.2016 (чинна до 27.07.2017) визнаний таким, що відповідає вимогам технічного регламенту.

Щодо тверджень відповідача про відсутність спеціальної Методики суд відзначає наступне.

В розумінні підпункту 2 пункту 2 Порядку № 879 вимірювання (зважування) процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Пунктом 19 Порядку № 879, в редакції чинній на час прийняття такого Порядку, встановлювалося, що регламент проведення вимірювання і зважування та технічні параметри вимірювального і зважувального обладнання визначаються Укравтодором згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 385 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 і від 27.06.2007 № 879" пункт 19 Порядку № 879 викладено в такій редакції: "Під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансінспекція або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку". При цьому змін до підпункту 2 пункту 2 Порядку № 879 внесено не було.

Оскільки за змістом статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався позивач, суд вважає, що позивачем правомірно складено спірний розрахунок плати за проїзд.

Разом з цим, відповідачем не наведено жодних обґрунтувань порушення його права у спірних правовідносинах внаслідок проведення габаритно-вагового контролю без використання методики.

Відсутність методики не є підставою для невнесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів габаритні параметри яких перевищують нормативні та не звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу, не свідчить про те, що процедура зважування відбулась з порушенням норм чинного законодавства, або у зв'язку з відсутністю методики були спотворені дані зважування.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 02.08.2021 у справі № 820/1420/17 та від 21.09.2018 у справі № 804/5296/17.

Разом з цим, відповідно до пункту 12.5 "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджених Наказом Мінтранса від 14.10.1997 № 363, для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Крім того, як вже було вказано судом вище, статтею 33 Закону № 2862-IV регламентовано, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У цих положеннях законодавець не встановив жодних виключень щодо обов'язковості наявності дозволу на рух в залежності від виду вантажу, який перевозиться (подільний, неподільний вантаж, сипучий вантаж, рідини тощо), на що звертає увагу відповідач, обов'язок отримати дозвіл на участь у дорожньому русі виникає у разі перевищення транспортним засобом вагових та габаритних параметрів над нормативними.

Також суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази звернення перевізника до уповноважених органів з метою отримання дозволу на рух з перевищенням вагових обмежень чи інформації про відмову від видачі вказаного дозволу уповноваженим органом зважаючи на специфіку вантажу.

В постанові від 24.07.2019 у справі № 803/1540/16, де предметом перевезення був сипучий вантаж (який, як і рідкий, може під час розподілятися нерівномірно), Верховний Суд зауважив, якщо вагові параметри вказаного транспортного засобу перевищують нормативно допустимі вагові обмеження, що дало підстави вважати цей транспортний засіб великоваговим, для руху якого за правилами частини 4 статті 48 Закону № 2344-ІІІ повинен бути відповідний дозвіл. Відсутність такого дозволу є достатньою підставою для накладення на товариство штрафу відповідно до статті 60 Закону № 2344-ІІІ.

Наведене спростовує доводи відповідача про те, що результати осьових навантажень транспортного засобу ФОП Решотка С.П не можна вважати достовірними.

Судова практика, на яку посилається відповідач (постанови Верховного Суду у справі №816/2329/13-а від 12.04.2018, № 826/442/13-а від 16.01.2018, № 821/597/17 від 12.06.2018, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2022 у справі №640/29639/20 та інші судові рішення в адміністративних справах) є нерелевантною у даній господарській справі. Вказані постанови стосуються оскарження дій та актів органів влалних повноважень, тобто не подібних правовідносин до господарської справи, що розглядається. Відтак правові позиції, викладені у них, не можуть бути застосовані у даній справі.

Що стосується позиції позивача відносно того, що у разі виявлення порушення правил проїзду великовагових транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, проте відповідачем такі дії вчинені не були, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 22-25 Порядку № 879, у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів складають акт за формою, встановленою Мінінфраструктури, з оперативним повідомленням відповідного підрозділу МВС, що забезпечує безпеку дорожнього руху.

Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що оскільки його відпустили посадові особи Укртрансбезпеки, то це свідчить про відсутність порушень з боку водія транспортного засобу.

Проте суд вважає, що неповідомлення посадовими особами Укртрансбезпеки підрозділу поліції про рух водія з перевищенням навантаження на вісь не звільняє позивача від відповідальності по оплаті всього шляху до місця призначення, оскільки саме з виявленим перенавантаженням він продовжив рух дорогами України. Водій зобов'язаний був виконати дії, зазначені в пункті 22-25 Порядку № 879, а в разі відмови від усунення виявленого порушення контролюючий орган правомірно нарахував суму сплати за всю відстань.

Пунктом 28 Порядку № 879 встановлено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Вказана правова позиція наведена у постанови Великої Палати Верхового Суду від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17.

Враховуючи вказане, судом відхиляються заперечення відповідача, пов'язані зі спливом строку, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України, для застосування адміністративно-господарської санкції.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується що відповідачем порушено вимоги абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", яким передбачено відповідальність за надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: відсутній документ про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів.

Вказане порушення підтверджується Довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 26.02.2017, Актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0110125 від 26.02.2017, Розрахунком плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 12 на суму 4 893,21 євро.

Згідно зі статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Проте, відповідачем не було надано жодного доказу на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів належним йому транспортним засобом.

Разом із тим, судом встановлено, що відповідачем, у порушення пункту 311 Порядку №879, спірну плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування не внесено, у зв'язку із чим у Фізичної особи-підприємця Решотки Сергія Павловича перед бюджетом утворилася заборгованість у розмірі 139 202 грн. 12 коп.

При цьому, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 139 202 грн. 12 коп.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами наявність підстав для стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 139 202 грн. 12 коп.

За встановлених вище обставин, суд приходить до висновку, що вимоги прокурора є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи зміну в процесі розгляду справи судом найменування прокуратури Дніпропетровської області, суд вважає за доцільне змінити найменування прокуратури Дніпропетровської області на Дніпропетровську обласну прокуратуру.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь Дніпропетровської обласної прокуратури підлягає 2 088 грн. 03 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Змінити найменування прокуратури Дніпропетровської області на Дніпропетровську обласну прокуратуру.

Позовні вимоги Першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до Фізичної особи - підприємця Решотки Сергія Павловича про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 139 202 грн. 12 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Решотки Сергія Павловича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) в дохід Державного бюджету України (отримувач: ГУК у місті Кропивницькому, р/р UA 368999980313171216000011559, МФО 899998, ідентифікаційний код 37918230, призначення платежу: 22160100 "Плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні") 139 202 грн. 12 коп. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Решотки Сергія Павловича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38, ідентифікаційний код 02909938, Держказначейська служба України, м. Київ, р/р UA228201720343160001000000291) 2 088 грн. 03 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 16.11.2022.

Суддя Ю.В. Фещенко

Попередній документ

107367547

Наступний документ

107367549

Інформація про рішення:

№ рішення:	107367548
№ справи:	904/31/19
Дата рішення:	15.11.2022
Дата публікації:	21.11.2022
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Дніпропетровської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Інші справи

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (15.11.2022)
Дата надходження:	30.12.2020
Предмет позову:	стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у сумі 139 202 грн.12 коп.

Розклад засідань:

Минулі засідання (15)

21.01.2020 12:30	Господарський суд Дніпропетровської області
17.09.2020 10:00	Господарський суд Дніпропетровської області
07.10.2020 11:00	Господарський суд Дніпропетровської області
23.12.2020 14:20	Центральний апеляційний господарський суд
18.02.2021 12:30	Господарський суд Дніпропетровської області
17.03.2021 12:45	Касаційний господарський суд
13.05.2021 12:00	Господарський суд Дніпропетровської області
11.08.2021 11:00	Господарський суд Дніпропетровської області
22.12.2021 12:00	Господарський суд Дніпропетровської області
15.11.2022 11:00	Господарський суд Дніпропетровської області
01.02.2023 14:20	Центральний апеляційний господарський суд
22.02.2023 14:20	Центральний апеляційний господарський суд
06.03.2023 14:00	Центральний апеляційний господарський суд
04.04.2023 16:45	Господарський суд Дніпропетровської області
16.05.2023 15:10	Господарський суд Дніпропетровської області