пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
17 листопада 2022 року Справа № 903/893/22
Суддя Господарського суду Волинської області Гарбар І.О., вивчивши матеріали заяви Гуто-Боровенської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області про забезпечення позову (до подачі позовної заяви) по справі №903/893/22,
16.11.2022 представник Гуто-Боровенської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області надіслав на адресу суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходів забезпечення позову, а саме:
1. Зупинити дію рішення другої сесії восьмого скликання Камінь-Каширської міської ради від 04.12.2020 №2/26 в частині проведення процедури реорганізації Гуто-Боровенської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області шляхом приєднання до Камінь-Каширської міської ради.
2. Заборонити Камінь-Каширській міській раді та її виконавчим органам вчиняти будь-які дії, в тому числі і приймати будь-які рішення, що пов'язані із реорганізацією/припиненням юридичної особи Гуто-Боровенської сільської ради.
3. Заборони державним реєстраторам та іншим особам здійснювати будь-які реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань та/або вносити/виключати до/з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань будь-яку інформацію щодо припиненням юридичної особи Гуто-Боровенської сільської ради.
Заяву обґрунтовує тим, що Гуто-Боровенська ОТГ Камінь-Каширського району Волинської області створена 03 січня 2019 року внаслідок добровільного об'єднання п'яти сільських рад, відповідно до Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад», з дотриманням методики формування територіальних громад».
Розпорядженням голови Волинської ОДА від 03 серпня 2018 року №506 затверджено висновок щодо відповідності Конституції та законам України проекту рішення щодо добровільного об'єднання територіальних громад в Гуто-Боровенську ОТГ з адміністративним центром у с. Гута-Боровенська Камінь-Каширського району Волинської області.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2019 року №65-р «Про внесення змін до перспективного плану формування територій громад Волинської області» доповнено перелік спроможних територіальних громад Волинської області Гуто-Боровенскою ОТГ (код населеного пункту - адміністративного центру територіальної громади згідно з КОАТУУ - 721483101), до складу якої увійшли територіальні громади: Гуто-Боровенська, Боровенська, Великообзирська, Верхівська, Олениненська, Пццанськака, Полицівська, з адміністративним центром об'єднаної територіальної громади в селі Гута-Боровенська.
В свою чергу, 13 травня 2020 року Кабінетом Міністрів України було видано розпорядження №590-р, яким затверджено перспективний план формування територіальних громад Волинської області, який у подальшому став підґрунтям для створення адміністративно-територіального устрою базового рівня Волинської області для проведення місцевих виборів 25 жовтня 2020 року на новій територіальній основі та визнано таким, що втратило чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2019 № 65 «Про внесення змін до перспективного плану формування територій громад Волинської області», в частині доповнення переліку спроможних територіальних громад Волинської області Гуто-Боровенскою об'єднаної територіальною громадою, з адміністративним центром територіальної громади в селі Гута-Боровенська.
Вказує, що зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було видано на підставі проекту перспективного плану формування територій громад Волинської області, розробленого Волинської ОДА та надісланого на розгляд Кабінету Міністрів України листом від 13 лютого 2020 року.
Однак, рішенням Волинського окружного адміністративного суду у справі № 14-0/15948/20 від 14.05.2021 року, що набрало законної сили на підставі постанови Верховного Суду від 20 вересня 2022 року:
- визнано протиправними дії Волинської обласної державної адміністрації, що полягають у включенні Гуто-Боровенської об'єднаної територіальної громади Камінь-Каширського району Волинської області до складу Камінь-Каширської об'єднаної територіальної громади Камінь-Каширрького району Волинської області у проекті Перспективного плану формування територій громад Волинської області, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 травня 2020 року №590-р.
- зобов'язано Волинську обласну державну адміністрацію розробити проект змін до Перспективного плану формування територій громад Волинської області в частині включення до переліку спроможних громад Волинської області Гуто-Боровенську об'єднану територіальну громаду до складу якої увійшли територіальні громади: Гуто- Боровенська, Боровненська, Великообзирська, Верхівська, Олениненська з адміністративним центром об'єднаної територіальної громади в селі Гута-Боровенська Камінь-Каширського району Волинської області та подати такий проект до Кабінету Міністрів України для затвердження.
Вважає, що дії Волинської обласної державної адміністрації, що полягають у включені Гуто-Боровенської об'єднаної територіальної громади Камінь-Каширського району Волинської області до складу Камінь-Каширської об'єднаної територіальної громади Камінь-Каширського району Волинської області визнано протиправними, всі подальші дії та прийняті рішення щодо примусового приєднання та реорганізації Гуто-Боровенської ТГ не відповідають вимогам законів та інтересам жителів громади.
Вказує, що на виконання постанови Верховного Суду від 20.09.2022 у справі № 140/15948/20, 20.10.2022 за розпорядженням голови Волинської обласної військової адміністрації №484 утворено робочу групу з підготовки проекту змін до перспективного плану формування територій громад Волинської області та розпочато процедуру розробки змін до Перспективного плану формування територій громад Волинської області щодо включення до переліку спроможних громад Волинської області Гуто-Боровенську об'єднану територіальну громаду.
Проте, відповідно до рішення другої сесії восьмого скликання від 04.12.2020 №2/26 Камінь-Каширської міської ради «Про початок реорганізації сільських рад шляхом приєднання до Камінь-Каширської міської ради» розпочато процедуру реорганізації Гуто-Боровенської сільської ради шляхом приєднання її до Камінь-Каширської міської ради з подальшим припиненням статусу юридичної особи.
Так, згідно вказаного рішення Камінь-Каширською міською радою здійснюється ряд заходів, а саме:
- утворено комісію з реорганізації сільських рад шляхом приєднання до Камінь-Каширської міської ради;
- проведено, інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, запасів, грошових коштів та розрахунків;
- затверджено передавальні акти щодо передачі майна сільських рад, що припиняються в результаті реорганізації шляхом приєднання.
Крім того, 14.12.2020 державним реєстратором було внесено відповідні зміни до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації, що підтверджується інформацією з реєстру.
Доводить, що після фактичного виконання заходів передбачених рішенням другої сесії восьмого скликання від 04.12.2020 № 2/26 Камінь-Каширської міської ради «Про початок реорганізації сільських рад шляхом приєднання до Камінь-Каширської міської ради», що пов'язані із реорганізацією Гуто-Боровенської сільської ради (передачею всього майна, прав та обов'язків) юридична особа сільської ради буде припинена, що стане безповоротною подією.
Правові норми, застосовані судом до спірних правовідносин.
Згідно зі ст.55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" ("Melnyk v. Ukraine" заява № 23436/03, § 22, від 28.03.2006р.).
Виходячи з приписів статей 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.
Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм ГПК України.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст.136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно зі ст.136 ГПК України, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Статтею 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачу, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Тобто, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Згідно положень статей 136, 137 ГПК України, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення або унеможливлення виконання рішення господарського суду, унеможливлення поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Схожий за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020р. у справі №381/4019/18.
У постанові від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 5, 6 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Слід вказати, що з огляду на положення ст.ст.13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Згідно ст.140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Правова позиція суду стосовно обставин справи і доводів заявника.
Як встановлено судом, предметом позову буде вимога немайнового характеру за позовом Гуто-Боровенської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області до Камінь-Каширської міської ради Камінь - Каширського району Волинської області про визнання незаконним рішення другої сесії восьмого скликання від 04.12.2020 № 2/26 «Про початок реорганізації сільських рад шляхом приєднання до Камінь-Каширської міської ради» в частині реорганізації в частині проведення процедури реорганізації Гуто-Боровенської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області шляхом приєднання до Камінь-Каширської міської ради та пов'язаних із цим рішенням дій.
Підставою для вжиття заходів забезпечення позову, шляхом зупинення дії нормативно-правового акту, до якого відноситься рішення другої сесії восьмого скликання від 04.12.2020 № 2/26 «Про початок реорганізації сільських рад шляхом приєднання до Камінь-Каширської міської ради» мають бути сукупність таких виключних обставин, як-то: наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та порушення прав, свобод або інтересів позивача.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд не вбачає в даному спорі існування такої підстави для вжиття заходів забезпечення позову, як очевидність ознак протиправності рішення, яке буде оскаржувати позивач; також відсутні підстави вважати, що не зупинення дії рішення міської ради може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Крім цього, заявником взагалі не наведено обґрунтування того, яким чином незастосування заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернтатиметься до суду, заявником лише наведено загальні міркування стосовно того, до чого може призвести не зупинення дії рішення.
Як слідує з матеріалів заяви, всупереч вимог ст.ст.74, 136 ГПК України заява Гуто-Боровенської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області про забезпечення позову не обґрунтована доказами.
Заявником у заяві про застосування заходів забезпечення позову не обґрунтовано та не доведено обставини наявності потенційної можливості здійснення відповідачем дій всупереч судовому рішенню у цій справі (у разі задоволення позову).
Оскільки заявник має намір звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі його задоволення не вимагатиме примусового виконання.
Щодо твердження заявника про те, що вчинення відповідачем відповідних дій призведе до юридичних наслідків, а саме неможливості та недоцільності виконання рішення суду, позбавить перспективи функціонування самостійної Гуто-Боровенської територіальної громади та спричинить повну втрату комунального майна і активів громади.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Застосування відповідних заходів має бути обґрунтованим, а підстави вагомими та доведеними, оскільки у такому випадку інша сторона у справі (учасники справи) на користь якої таке рішення постановлене, буде обмежена у праві на задоволення своїх вимог.
Заява про забезпечення позову повинна містити не лише посилання на правові норми, що надають суду можливість здійснити таку процесуальну дію, а й бути обґрунтованою з посиланням на конкретні обставини (утруднення повторного розгляду справи, перешкоди у здійсненні повороту виконання, запобігання порушенню прав осіб, які брали/не брали участі у розгляді справи, але рішенням суду вирішено питання про їх права та обов'язки) та наявність доказів в підтвердження таких обставин.
Оскільки у даному випадку заявник хоче звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведена правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18) та в постанові Верховного суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 19.12.2019 у справі №903/705/19).
Суд зазначає, що у справі за позовом про визнання незаконним рішення міської ради відсутні підстави для задоволення заяви про застосування заходів до забезпечення позову у цій справі в частині вимог про зупинення дії цього рішення.
Разом з тим, судом враховано, що вжиття заходів забезпечення позову до невизначеного кола осіб не передбачено Господарським процесуальним кодексом України.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - державний реєстратор) - особа, яка перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації, нотаріус.
Таким чином, заборона державним реєстраторам та іншим третім особам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо проведення державної реєстрації прав, які вправі вчиняти реєстраційні дії на підставі чинного законодавства України, суперечить приписам ст.137 ГПК України, оскільки це спричинило б неможливість здійснення цими суб'єктами покладених на них згідно із законодавством повноважень.
Заявником не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено у відповідності до вимог ст.ст.76-79 ГПК України, що існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову, про які просить заявник, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення його порушених прав (у разі задоволення позову), за захистом яких він має намір звертатися до суду.
Саме лише посилання в заяві на потенційну неможливість чи утруднення виконання судового рішення без наведення відповідного обгрунтування та подання відповідних доказів не є достатньою підставою для задоволення заяви.
Висновки за результатами розгляду.
Заявником не доведено, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову ґрунтується лише на припущеннях заявника, а останнім не доведено, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.
При цьому, відхиляючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову суд також зауважує, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.
Керуючись ст. ст. 74, 136, 137, 140, 232, 233, 234 ГПК України, суд, -
В задоволенні заяви Гуто-Боровенської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області про забезпечення позову (до подачі позовної заяви) по справі №903/893/22, відмовити.
Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.
Ухвала суду підписана 17.11.2022.
Ухвала суду може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п.17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя І. О. Гарбар