ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
17 листопада 2022 року Справа № 924/940/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Гудак А.В.
судді Мельник О.В.
судді Олексюк Г.Є.
секретар судового засідання Єфімчук А.І
за участю представників:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.09.22 р. в частині стягнення 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у справі №924/940/21 (суддя Крамар С.І. м. Хмельницький, повний текст складено 29.09.2022 року)
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ
до Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради, м. Старокостянтинів Хмельницької області
про стягнення 56 152,22 грн.
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовною заявою до Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради про стягнення 56 152,22 грн.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 20.09.22 р. у справі №924/940/21 у позові відмовлено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) на користь Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" (31101, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Ессенська, буд. 2, блок 4; код ЄДРПОУ 14151464) 5 000,00грн (п'ять тисяч гривень 00коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись частково з ухваленим рішенням, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.09.2022 у справі №924/940/21 скасувати в частині стягнення з Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити Комунальному підприємству по експлуатації теплового господарства “Тепловик” Старокостянтинівської міської ради у задоволенні вимог про стягнення з Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.09.22 р. у справі №924/940/21 в оскаржуваній частині є не обґрунтованим та таким що, суперечить положенням ст.ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України та положенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність в Україні».
Так, скаржник зазначає, що відповідачем у заяві стосовно розподілу понесених ним судових витрат, не наведено відповідного обґрунтування із посиланням на конкретну норму ст.129 ГПК України, на підставі якої витрати відповідача на професійну правничу допомогу покладаються на позивача та не наведено відповідних мотивів їх застосування.
Вказує, що судом першої інстанції не було враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18, від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17.
Скаржник стверджує, що відповідач не надав суду розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги. Інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Таким чином, скаржник вважає, що підстав для задоволення заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язаних з розглядом справи №924/940/21 немає.
Крім того, скаржник звертає увагу на те, що у даному випадку витрати на професійну правничу допомогу у слід покласти на відповідача, оскільки спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача - недотримання умов пунктів 2.1., 2.2., 2.4 договору в частині перегляду і коригування замовлених споживачем обсягів природного газу.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.09.22 р. в частині стягнення 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у справі №924/940/21 та розгляд апеляційної скарги призначено на 17 листопада 2022 року.
16 листопада 2022 року від представника Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - адвоката Єгорова надійшло клопотання в якому просив суд провести розгляд справи у відсутність представника позивача, та задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі.
В судове засідання 17.11.2022 Комунальне підприємство по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради свого представника не направило, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлено належним чином засобами електронного зв'язку (а.с. 22 т.2), причини неявки представника суду не повідомило.
Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради.
Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Обговоривши доводи апеляційної скарги в судовому засіданні 16.11.2022, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.09.22 р. в частині стягнення 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у справі №924/940/21 без змін, враховуючи наступне.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 20.09.22 р. у справі №924/940/21 у позові відмовлено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) на користь Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" (31101, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул.Ессенська, буд.2, блок 4; код ЄДРПОУ 14151464) 5 000,00грн (п'ять тисяч гривень 00коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
Як вбачається з апеляційної скарги, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" оскаржує рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.09.22 р. в частині стягнення 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у справі №924/940/21 і просить скасувати вказане рішення в цій частині та прийняти нове рішення, яким відмовити Комунальному підприємству по експлуатації теплового господарства “Тепловик” Старокостянтинівської міської ради у задоволенні вимог про стягнення з Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі.
Отже, рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.09.22 р. у справі №924/940/21 з урахуванням вимог ст.269 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції переглядається лише в оскаржуваній частині.
Перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції правових підстав та доказів наданих позивачем під час вирішення питання щодо стягнення з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства “Тепловик” Старокостянтинівської міської ради витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 гривень, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до приписів частини третьої статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Постанова Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 на яку послався скаржник, ухвалена за позовом товариства з обмеженою відповідальності «Інтерагроінвест» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ФГ «Даценко» про визнання недійсними договорів про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) та поновлення договорів оренди земельної ділянки на новий строк.
У зазначеній постанові викладено висновок, який, на думку скаржника, не враховано судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення про те, що: "Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення."
Верховний Суд в цій справі скасував додаткову постанову Київського апеляційного суду від 04 травня 2020 року, а справу в цій частині передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції на тій підставі, що поза увагою апеляційного суду залишилось дослідження питання щодо відшкодування витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, переїздом представника до іншого населеного пункту.
Тобто у цій справі йшлося про підтвердження доказів понесення витрат на правничу допомогу у контексті необхідності перевірки їх доказами.
Постанова Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі №509/5043/17 на яку послався скаржник, прийнята за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права власності та зобов'язання вчинити певні дії.
У цій постанові викладено висновок, який, на думку скаржника, не враховано судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення про те, що: "На підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги представник ОСОБА_3 - адвокат Богомазом А. П. надав до суду копію договору про надання професійної правничої допомоги від 02 червня 2020 року № 3/20, копію ордера від 16 червня 2020 року та квитанцію від 02 червня 2020 року на суму 3 000,00 грн.
Водночас представник не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тому немає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу."
Розглянувши такі доводи скаржника, з урахуванням наведених висновків Верховного Суду, колегія суддів зазначає наступне.
Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення в частині стягнення 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у справі №924/940/21, встановив наявність в матеріалах справи договору про надання правничої допомоги від 28.09.2021 укладеного між адвокатом Григоруком С.В. (адвокат) та КП "Тепловик" (клієнт) та ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВХ №1008588 від 27.09.2021 (а.с 132, 173).
За умовами вказаного договору клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання представництва інтересів клієнта у справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів, у тому числі по справі №924/940/21.
Згідно п.2.3.1 договору, обов'язком клієнта є сплатити гонорар адвокату в розмірі та в строк погоджені між ними.
Відповідно до п. 4.2 договору сторони встановили, що гонорар адвоката орієнтовано складає 20 000,00 грн.
На виконання п.2.3.1 договору, 28.09.2021 року між відповідачем (замовник) та адвокатом Григоруком С.В. (виконавець) був складений акт приймання-передачі юридичних послуг по справі №924/940/21. Згідно вказаного акту сторони погодили, що виконавець надає, а замовник приймає адвокатські послуги по справах №924/940/21, а саме: вивчення матеріалів, підготовка відзивів, клопотань, представництво у судах, а також інші дії, які необхідні для представництва по даним справам. Загальна вартість послуг становить 10 000,00 грн. (а.с. 174).
Частиною восьмою статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач 15.02.2022 відповідно до ст.126 ГПК України, надав розрахунок понесених витрат на правничу допомогу по справі №924/940/21 в сумі 10 000,00 грн. (а.с. 171). У вказаному розрахунку зазначені наступні судові витрати: 1.зустріч з відповідачем КП "Тепловик" консультація узгодження позиції - три години - 1000 грн.; 2. вивчення матеріалів та судової практики 6 годин - 2000 грн.; 3. написання відзиву по справі, підготовка клопотань 6 годин - 2000 грн.; 4. судові засідання включаючи витрати на проїзд - 5000 грн. Загальна сума витрат становить 10000 гривень. Також в судовому засіданні від 20.09.2022 подав клопотання (а.с.223), в якому просив суд першої інстанції відповідно до ст. 129 ГПК України здійснити розподіл судових витрат а також повідомив суд, що докази, які підтверджують розмір судових витрат подані в порядку визначеному ГПК України.
Отже, заявлення відповідачем про стягнення витрат на правничу допомогу здійснено з дотриманням порядку та строку встановлених законом.
Згідно платіжного доручення №538 від 30.09.2021 КП "Тепловик" сплатив Григоруку С.В. 10 000,00 грн. за правову допомогу згідно договору від 28.09.2021 (а.с. 172).
Крім того, колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи наявні документи, які підготовлені та подані до суду першої інстанції представником відповідача адвокатом Григоруком С.В., а саме: відзив на позов по справі №924/240/21; клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження; клопотання про перенесення розгляду справи; клопотання про поновлення провадження; клопотання про стягнення судових витрат (а.с.112-115, 144-145, 154, 203, 205, 223).
Разом з тим, представник відповідача адвокат Григорук С.В. приймав участь в судових засіданнях по справі №924/940/21 - 12.10.2021; 14.12.2021; 15.02.2022; 10.05.2022; 30.08.2022; 20.09.2022, що підтверджується відповідними протоколами судового засідання (а.с. 134, 164-165, 176-178, 199-200, 214-215, 228-230).
Судова колегія також відзначає, що положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено види адвокатської діяльності, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Складання та подання стороною документів, які пов'язані із представництвом інтересів у суді, без наявності відомостей щодо їх явної безпідставності, може бути предметом розподілу витрат за результатом розгляду справи, з огляду на те, що такі дії в повній мірі слугуватимуть можливості надати правничу допомогу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.10.2022 у справі №910/19650/20.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції з урахуванням установлених фактичних обставин у цій справі та правових висновків Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 126 ГПК України, які на думку скаржника, не враховано при ухваленні оскаржуваного рішення в частині стягнення 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, установив, що оскаржуване рішення в цій частині не суперечить висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18, від 09 жовтня 2020 року у справі №509/5043/17, на які послався скаржник.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом із тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України цього Кодексу наведено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.
Ці правові висновки було підтверджено і в постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 у справі №910/906/18 та від 06.12.2019 у справі №910/353/19.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Як вбачається з оскаржуваного рішення позивачем були заявлені заперечення щодо судових витрат на правничу допомогу відповідача щодо їх неспівмірності.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Поряд з принципом змагальності сторін іншими основними засадами (принципами) господарського судочинства також є: верховенство права та пропорційність.
Відповідно до статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Отже, з врахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з урахуванням змісту прийнятого рішення, принципу співрозмірності, критеріїв пропорційності та розумності, складності справи, обґрунтованим розміром витрат на професійну правничу допомогу Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" та який підлягає до стягненню з позивача становить 5 000,00 грн.
Крім того, колегія суддів вважає безпідставним твердження скаржника про те, що у даному випадку витрати на професійну правничу допомогу слід покласти на відповідача, так як спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача - недотримання умов пунктів 2.1., 2.2., 2.4 договору в частині перегляду і коригування замовлених споживачем-відповідачем обсягів природного газу, оскільки суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні встановив, що позов у справі №924/940/21 заявлено необґрунтовано, тому у позовних вимогах належить відмовити, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не оскаржується.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.09.22 р. в частині стягнення 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у справі №924/940/21 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.09.22 р. в частині стягнення 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у справі №924/940/21 без змін.
2. Справу №924/940/21 повернути Господарському суду Хмельницької області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "17" листопада 2022 р.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Олексюк Г.Є.