79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"07" листопада 2022 р. Справа №907/50/22
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Орищин Г.В.,
суддів Галушко Н.А.,
Желіка М.Б.
секретар судового засідання Костерева О.А.
розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства “Азурит Агро” б/н від 29.06.2022 (вх.ЗАГС. №01-05/1486/22 від 29.06.2022)
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.06.2022 (суддя Андрейчук Л.В., повний текст складено 14.06.2022)
у справі №907/50/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут», м. Ужгород
до відповідача Фермерського господарства «Азурит-Агро» с. Жулин Львівська область
про стягнення 1494466,01 грн.,
представники сторін не з'явились
В січні 2022 Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Закарпатгаз Збут» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Фермерського господарства (далі ФГ) «Азурит-Агро» про стягнення 1494466,01 грн. заборгованості за договором.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Закарпатгаз Збут» покликається на неналежне виконання ФГ «АзуритАгро» своїх зобов'язань за договором на постачання природного газу для потреб споживача, що не є побутовим № 41ВЗ887-592-20 щодо оплати вартості спожитого газу, який переданий постачальником за актами приймання-передачі природного газу № ЗЗК81019844 від 30.09.2021, № ЗЗК81021793 від 30.10.2021, № ЗЗК8123812 від 30.11.2021. Відповідач, у встановлений договором строк, не здійснив у повному обсязі оплату вартості спожитого у вересні-листопаді 2021 природного газу, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 1320615,03 грн. За прострочення відповідачем зобов'язань за договором в частині оплати спожитого газу, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 53771,87 грн., 9202,42 грн. - 3% річних, 41499,60 грн. - інфляційних втрат та 69377,09 грн. збитків за перевищення обсягів споживання природного газу.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 14.06.2022 у справі № 907/50/2 позовні вимоги ТОВ «Закарпатгаз Збут» задоволено частково; з ФГ «Азурит Агро» на користь позивача стягнуто заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 1425088,92 грн. в тому числі 1320615,03 грн. основної заборгованості за спожитий природний газ, 53771,87 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором, 9202,42 грн. три відсотки річних та 41499,60 грн. інфляційних втрат, а також 18890,08 грн. судового збору. В задоволенні стягнення 69377,09 грн. збитків відмовлено.
При ухваленні вказаного рішення місцевий господарський суд виходив з наступного:
- на виконання умов договору на постачання природного газу, позивач у період вересня-листопада 2021 передав відповідачу природній газ на загальну суму 1720615,03 грн., який був спожитий відповідачем та не оплачений у повному обсязі, внаслідок чого в останнього перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 1320615,03 грн. Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження погашення вказаної заборгованості, суд дійшов до висновку що заявлена сума підлягає стягненню з відповідача;
- враховуючи порушення відповідачем строків оплати за спожитий природній газ, позивач у відповідності до умов п. 6.2.1 договору, а також на підставі ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати;
- враховуючи відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, суд відмовив у задоволенні стягнення 69377,09 грн. збитків
Не погодившись із ухваленим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, звернувшись до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.06.2022 у справі №907/50/22 скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В своїй апеляційній скарзі відповідач заперечує факт підписання договору на постачання природного газу для потреб споживача, що не є побутовим № 41ВЗ887-592-20, а також заперечує підписання та скріплення відтиском своєї печатки і актів приймання-передачі природного газу № ЗЗК81019844 від 30.09.2021, № ЗЗК81021793 від 30.10.2021, № ЗЗК8123812 від 30.11.2021. Скаржник стверджує, що газ в обсягах, які встановлені оскаржуваним рішенням на підставі ксерокопій вищевказаних документів, відповідачу фактично поставлений не був, відтак в останнього не виник обов'язок щодо оплати такого газу. Крім цього, апелянт зазначає, що оригінали договору на постачання природного газу для потреб споживача, що не є побутовим № 41ВЗ887-592-20 та акти приймання-передачі природного газу № ЗЗК81019844 від 30.09.2021, № ЗЗК81021793 від 30.10.2021, № ЗЗК8123812 від 30.11.2021 відсутні та не оглядались судом.
Скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, зокрема, зазначив, що копії усіх долучених до позовної заяви документів, належним чином завірені, а їх оригінали наявні як у позивача та і у відповідача.
Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 08.09.2022, серед іншого, зобов'язано позивача надати суду оригінал договору на постачання природного газу для потреб споживача, що не є побутовим № 41ВЗ887-592-20 та оригінали актів приймання-передачі природного газу № ЗЗК81019844 від 30.09.2021, № ЗЗК81021793 від 30.10.2021, № ЗЗК8123812 від 30.11.2021.
На виконання вимог вказаної ухвали суду, представником позивача подано пояснення, в яких він зазначає, що позивач може надати суду для огляду лише оригінал акта приймання-передачі № ЗЗК81019844 від 30.09.2021, натомість акти № ЗЗК81021793 від 30.10.2021, № ЗЗК8123812 від 30.11.2021 неможливо віднайти, оскільки такі були втрачені на підприємстві за незрозумілих обставин. Разом з тим, на підтвердження факту поставки газу, в обсягах визначених актами приймання-передачі, позивач покликається на дані Інформаційної платформи Оператора ГТС, які встановлюються на підставі даних Оператора ГРМ про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого споживачу природного газу.
Водночас, в судовому засіданні 13.10.2022, представником позивача було надано для огляду суду оригінал договору на постачання природного газу для потреб споживача, що не є побутовим № 41ВЗ887-592-20 та оригінали наявних в нього актів приймання-передачі природного газу № ЗЗК81019844 від 30.09.2021 та № ЗЗК81021793 від 30.10.2021 .
В дане судове засідання сторони участі уповноважених представників не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча своєчасно були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на зазначені в їхніх процесуальних документа електронні адреси.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні, з огляду на наступне:
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Стаття 11 ЦК України визначає, що однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України, що кореспондується з положеннями ст. 712 Цивільного коджексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
28.07.2020 року між ТОВ «Закарпатгаз Збут» та ФГ «Азурит-Агро» було укладено договір на постачання природного газу для потреб споживача, що не є побутовим №41DP887-592-20 (далі договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність споживачу природний газ (далі газ), а споживач зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у строки, розмірах та порядку, що визначені договором.
Пунктом 9.1. сторони визначили, що цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01 серпня 2020 року до 31 грудня 2020 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.
Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 9.2. Договору).
Відповідно до п. 4.2.3. остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним місяцем.
На виконання умов вказаного договору позивач, у вересні-листопаді 2021 року, передавав споживачу природній газ в об'ємі 53304,77 м3 на загальну суму 1720 615,03 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного № ЗЗК81019844 від 30.09.2021, № ЗЗК81021793 від 30.10.2021(оригінали яких оглянуті в судовому засіданні), № ЗЗК81023812 від 30.11.2021. Крім цього, факт поставки газу, в обсягах визначених актами приймання-передачі, підтверджується даними Інформаційної платформи Оператора ГТС, які встановлюються на підставі даних Оператора ГРМ про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого споживачу природного газу.
Відповідач допустив порушення умов договору та не оплатив у повному обсязі спожитий у період вересня-листопада 2021 року газ, внаслідок чого у нього виникла та рахується заборгованість в сумі 1320615,03 грн., яка складає предмет спору.
Відповідно до 6.2.1. договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Враховуючи несплату відповідачем заборгованості в сумі 1320615,03 грн, 08.12.2021 року постачальник звернувся до споживача із вимогою про сплату такої у 7-денний термін з моменту отримання такої вимоги. Однак, вказана вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Здійснивши огляд в судовому засіданні оригіналу договору та додаткових угод до нього, а також поданих представником позивача актів приймання-передачі, судова колегія встановила відповідність таких копіям, долученим до матеріалів справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування, необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Враховуючи ту обставину, що в матеріалах справи відсутні, а скаржником не подані належні та допустимі докази, які б з достовірністю спростували наявну у відповідача заборгованість, судова колегія вважає подані позивачем докази на підтвердження наявності у відповідача заборгованості в сумі 1320615,03 грн. більш вірогідними, відтак погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в цій частині.
Пунктом 6.2.1 договору сторони передбачили, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період. за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожен день прострочення.
Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Стаття 230 Господарського кодексу України передбачає, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Окрім того, нарахування позивачем відповідачеві пені повинно відповідати встановленим правилам. Так, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Умовами Договору сторони не погодили інший період нарахування пені.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України)
Водночас, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, судова колегія вважає, що такі є вірними, а відтак позовні вимоги ТОВ «Закарпатгаз Збут» про стягнення з відповідача 53771,87 грн. пені, 9202,42 грн. інфляційних втрат та 41499,60 грн. 3 % річних правомірно задоволено судом першої інстанції.
Серед інших вимог, позивачем було заявлено про стягнення з відповідача 69377,09 грн. збитків за перевищення обсягів споживання природного газу.
Пунктом 1.3. договору сторони погодили планові обсяги постачання газу по місяцях, а саме, зокрема, вересень 2021 року 6000,00 м3; листопад 2021 року 0,00 м3 (в редакції додаткової угоди № 2 від 26.10.2021 року).
Згідно підписаних актів приймання-передачі природного газу Фермерським господарством «Азурит-Агро» фактично спожито: у вересні 2021 року 26 238,08 м3 природного газу; у листопаді 2021 року 3319,32 м3 природного газу.
Відповідно до п. 6.1. договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством України.
Споживач несе відповідальність перед постачальником в обсязі та на умовах, визначених Розділом VI Правил постачання (п. 6.3. Договору).
Згідно з п.п. 2 п. 1 Розділу VII Правил постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496 (далі Правила постачання), відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється, зокрема, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою, В = (Vф - Vп) x Ц х K, де: Vф- обсяг фактично поставлено газу Споживачу протягом розрахункового переіоду за Договором; Vп- підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період; Ц - вартість газу за Договором; K - коефіцієнт, який дорівнює 0,1.
Відповідно до абз. 2 пп.2 п.3 розділу VІІ Правил постачання, споживач зобов'язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту отримання акту-розрахунку відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування. У випадку нереагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.
15.12.2020 ТОВ «Закарпатгаз Збут» було направлено відповідачу акт-претензію вих.№88707-Пя-21114-1221 про відшкодування збитків, однак, всупереч абз. 2 пп.2 п.3 розділу VІІ Правил постачання відповідач не сплатив вказану суму збитків добровільно та не надав мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування.
Правилами постачання природного газу у разі перевищення підтвердженого обсягу природного газу передбачена можливість відшкодування споживачем саме збитків постачальнику.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із указаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.
При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Наявність у постачальника такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення суми збитків у розмірі, встановленому договором та Правилами постачання природного газу, який у випадку перевищення підтвердженого обсягу природного газу розраховується за відповідною формулою.
Право на стягнення збитків зі споживача не звільняє постачальника (позивача) від обов'язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку, передбаченому ГПК України.
В матеріалах справи відсутні, а позивачем не подані суду належні та допустимі докази на підтвердження понесення ним збитків (реальних чи упущеної вигоди), спричинених неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором. Позивачем не доведено наявності причинно-наслідкового зв'язку між наявністю факту більшому обсягу споживання відповідачем природного газу, ніж погоджений, і понесеними у зв'язку з цим збитками. Водночас, сам факт порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором у частині відповідності фактичного обсягу спожитого природного газу замовленим обсягам природного газу на відповідний період не може бути підставою для стягнення з відповідача збитків за умови ненадання позивачем доказів їх фактичного понесення позивачем (відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 20.01.2022 у справі № 911/77/21).
Отже, у зв'язку із відсутністю в матеріалах справи доказів, які свідчили б про наявність з боку відповідача повного складу цивільного правопорушення, Господарським судом Закарпатської області правомірно відмовлено в задоволенні вказаної позовної вимоги.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалено відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Судові витрати у відповідності до вимог ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.06.2022 у справі №907/50/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фермерського господарства «Азурит Агро» - без задоволення.
Судові витрати покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів.
Справу повернути в Господарський суд Закарпатської області.
Повний текст постанови складено 16.11.2022.
Головуючий суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік