17 листопада 2022 рокуСправа № 140/15328/21 пров. № А/857/8408/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Большакової О.О., Мікули О.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІР МАРКЕТ» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2022 року (суддя Денисюк Р.С., м.Луцьк), -
У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІР МАРКЕТ» (далі - ТОВ) звернулося до суду із позовом до Волинської митниці (далі - Митниця) в якому просило визнати протиправним і скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 18.11.2021 № UA205030/2021/000220/2 (далі - Рішення).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2022 року позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В апеляційній скарзі вказує, що на етапі здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару ввезеного ТОВ на митну територію України встановлено, що митна вартість такого товару, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подано для підтвердження митної вартості містять розбіжності. Зазначає, що розмір заявлених позивачем витрат на правову допомогу є завищеним та не співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт/послуг.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України (далі - МК), необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що 06.09.2021 ТОВ (покупець) та компанією Hermon Sp. Z O.O. (Польща) (продавець) укладено договір №1 (далі - Договір), предметом якого є купівля-продаж запасних частин вантажних автомобілів, сідельних тягачів, причепів та напівпричепів згідно рахунків-фактур, оформлених на кожну партію товару.
За умовами Договору продавець робить відвантаження товару за адресою Рацибуж Польща або будь-яке інше місто Польщі за вибором покупця, на умовах поставки EXW Інкотермс 2010 (звичайний імпорт), FCA Інкотермс 2010. Датою відвантаження товару вважається дата зазначена на печатці продавця в CMR. Товар поставляється партіями, узгодженими сторонами.
Оплата проводиться у євро у формі 100% предоплати згідно з рахунками-фактурами, окремо на кожну партію товару, у вигляді безготівкового переказу.
На виконання умов Договору, 03.11.2021 компанія Hermon Sp. Z O.O. виставила позивачу рахунок-фактуру №ЕХ20210046 (далі - рахунок-фактура), згідно з яким вартість товару ремені для вантажників 5 т, 10 м ERGO B=50 мм, червоні, позначки 2021 в кількості 496 шт по 10,60 євро за одиницю, на загальну суму 5257,60 євро та ремені для вантажників 5 т, 10 м B=50 мм, позначки 2021 в кількості 296 шт по 7,90 євро за одиницю на загальну суму 2338,40 євро, всього на загальну суму 7596,00 євро.
17.11.2021 з метою здійснення митного оформлення товару, що постачався (запасні частини до автомобілів) згідно з вищевказаним контрактом, декларантом подано до Митниці митну декларацію №UA205030/2021/028298 (далі - МД), у якій декларантом визначено митну вартість товару 7596 євро та включено витрати на транспортування в розмірі 279,75 євро, всього на загальну суму 7875,75 євро.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у МД митної вартості товару та обраного методу її визначення, разом з декларацією декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: пакувальний лист б/н від 03.11.2021; рахунок-фактуру (інвойс); автотранспортну накладну № б/н від 16.11.2021; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR. 1 PL/MF/AR 0167503 від 10.11.2021; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №72 від 15.11.2021; зовнішньоекономічний Договір; договір про надання послуг митного брокера № 02/19 від 02.01.2019; договір (контракт) про перевезення №1 від 15.11.2021; інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, інших платежів № 7831947; копію митної декларації країни відправлення 21PL335010E1051798 від 10.11.2021.
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, в електронному повідомленні декларанту Митницею запропоновано подати такі документи: договір із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов договору; виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, або інформація про біржових організацій про вартість товару або сировини; та інші документи, що підтверджують митну вартість товару. При цьому митниця вимогу про надання документів обґрунтовувала виявленням розбіжностей у поданих документах.
На електронне повідомлення митного органу, декларант 18.11.2021 за № 22868 подав заяву про відсутність додаткових документів для підтвердження рівня митної вартості товару.
18.11.2021 Митницею прийнято Рішення та сформовано картку відмови №UA 205030/2021/003332 у прийнятті МД.
У графі 33 оскаржуваного Рішення зазначено: митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості містять наступні розбіжності: у платіжному дорученні від 09.11.2021 №78 зазначено, що комісійні банку за рахунок платника, про що в митного органу відсутня інформація; у інвойсі (рахунку-фактурі) відсутній підпис отримувача товару; документ №б/н від 03.11,2021 не можна вважати прайс-листом на загальних умовах, оскільки він адресований ТОВ .
Згідно з статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною першою статті 248 МК митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частина перша статті 257 МК передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до частини шостої статті 257 МК умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Статтею 49 МК встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною першою статті 51 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.
З матеріалів справи видно, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару, а саме: ременів стяжних транспортних та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Як зазначено вище, до МД декларантом було подано зокрема, пакувальний лист б/н від 03.11.2021; рахунок-фактуру; автотранспортну накладну № б/н від 16.11.2021; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR. 1 PL/MF/AR 0167503 від 10.11.2021; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №72 від 15.11.2021; зовнішньоекономічний Договір; договір про надання послуг митного брокера № 02/19 від 02.01.2019; договір (контракт) про перевезення №1 від 15.11.2021; інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, інших платежів № 7831947; копію митної декларації країни відправлення 21PL335010E1051798 від 10.11.2021.
Водночас, декларант листом від 18.11.2021 повідомляв митний орган про надання контролюючому органу усіх документів, необхідних для митного оформлення товарів та відсутність додаткових документів для підтвердження рівня митної вартості.
Згідно позиції Верховного Суду, що наведена у постановах від 12 березня 2019 року у справі № 826/2313/16 та 13 червня 2019 року у справі № 820/6315/15 вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Разом з тим, наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Як визначено частиною шостою статті 54 МК орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У свою чергу, дії відповідача стосовно витребування додаткових документів не є виправданими, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані додаткові документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.
Зокрема, відповідач зазначив про необхідність подання висновків про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. З даного приводу суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відсутність висновків про вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Щодо витребуваної виписки з бухгалтерської документації, то відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані дані документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально. Сама по собі виписка з бухгалтерської документації, угода із третіми особами, рахунки про сплату комісійних, платіжні документи від третіх осіб, не є документами, по яких здійснюється оплата та доставка товару, оскільки підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є контракт та рахунок-фактура (інвойс). Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості. При цьому, ненадання такої документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару.
Як слідує з матеріалів справи, сумніви митного органу щодо достовірності заявленої митної вартості товарів за МД виникли також у зв'язку з тим, що у платіжному дорученні від 09.11.2021 № 78 зазначено, що комісійні банку за рахунок платника, про що в митного органу відсутня інформація.
З цього приводу суд зазначає, що на підтвердження вартості придбаного товару декларантом позивача було надано: Договір, на підставі якого позивачем було придбано товар; рахунок-фактуру (інвойс) № ЕХ 20210046 від 03.11.2021 на суму 7596 євро; платіжне доручення №78 від 09.11.2021 про оплату цього товару, а також договір №1 про надання транспортних послуг від 15.11.2021; рахунок №72 на оплату послуг з перевезення товару від 15.11.2021. Інших витрат позивачем понесено не було.
Крім цього, сумніви митного органу щодо достовірності заявленої митної вартості товарів за МД виникли також і в зв'язку з тим, що у інвойсі (рахунку-фактурі) відсутній підпис отримувача товару та документ № б/н від 03.11.2021 не можна вважати прас-листом на загальних умовах, оскільки він адресований ТОВ.
З цього приводу судом встановлено, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що позивач придбав вищевказаний товар у польської компанії Hermon Sp. Z O.O. (Польща).
Контракт містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки; рахунок-фактура є невід'ємною частиною вказаного договору, визначає загальну вартість та кількість придбаного товару, а також ціну за товар. Рахунок на товар виданий саме цією компанією-продавцем та кошти за товар сплачені в касу саме цієї компанії. У цьому документі зазначено дату продажу, ідентифікаційні ознаки товару, їх кількість, ціну.
Посилання відповідача на не підписання рахунок-фактура є безпідставним, оскільки підписання рахунку-фактури лише продавцем аж ніяким чином не впливає на формування митної вартості товару.
Щодо твердження митного органу про те, що наданий декларантом документ № б/н від 03.11.2021 не можна вважати прайс-листом, оскільки, він адресований ТОВ, то суд зазначає наступне.
Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований безпосередньо конкретному покупцю.
Оскільки чинним міжнародним законодавством не встановлено типової форми прайс-листа, згідно загальноприйнятої світової практики прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
Крім того, відповідно до приписів МК прайс-лист не є документом, що підтверджує числові значення митної вартості товарів.
Тому висновки відповідача щодо наявності розбіжностей в документах є необґрунтованими.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач при купівлі вищевказаного товару в договірні відносини з третіми особами, крім продавця, не вступав.
З огляду на викладене, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом. Так зовнішньоекономічний Договір містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки; рахунок-фактура визначають вартість ременів для вантажників в загальній сумі 7596,00 євро.
Аналогічна вартість товару вказана і в графі 42 МД. Доказом оплати є платіжне доручення в іноземній валюті від 09.11.2021 №78, за яким можна ідентифікувати сторін зовнішньоекономічної операції купівлі-продажу та суму коштів, що відповідає вартості товару за рахунком-фактурою № ЕХ20210046 від 03.11.2021.
Отже, вказаними документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару становить 7596,00 євро та вони не мають будь-яких розбіжностей в числових значеннях вартості вищевказаного товару. Заявлена позивачем митна вартість товару 7875,75 євро включає в себе вартість транспортних послуг в сумі 279,75 євро.
При цьому, слід вказати, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Відповідачем не надано суду жодних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Крім того, у Рішенні, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 8 лютого 2019 року у справі № 825/648/17.
Разом з тим, у спірному Рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.
Щодо митної декларації від 09.11.2021 №UA205140/2021/87283 рівень митної вартості 3,57 євро/кг, яка була використана відповідачем для визначення митної вартості при прийнятті спірного рішення, то суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв'язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваного Рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а опирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.
Як зазначав Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2018 року по справі №815/228/17 наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості товару.
Згідно з частиною сьомою статті 54 МК у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Враховуючи вищезазначене, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.
Наведені ж в апеляційній скарзі доводи не спростовують і не містять вагомих та обґрунтованих аргументів, які б давали підстави стверджувати про інше, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та дотриманні норм процесуального права, а тому оскаржуване рішення суду є законними та обґрунтованими і скасуванню не підлягає.
Керуючись статтями 308, 311, 315-316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді О. О. Большакова
О. І. Мікула