17 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 140/4937/21 пров. № А/857/13044/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Ніколіна В.В.,
суддів - Гінди О.М., Большакової О.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2022 року (суддя -Ксензюк А.Я., м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_2 у травні 2021 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУПФУ у Волинській області), у якому просив:визнати протиправною бездіяльність ГУПФУ у Волинській області щодо не проведення перерахунку та виплати позивачу з 01.04.2019 пенсії за вислугу років відповідно до статей 43 та 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» на підставі довідки Волинського обласного військового комісаріату від 30 листопада 2020 року №ХА7376/1; зобов'язати ГУПФУ у Волинській області здійснити позивачу з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до статей 43 та 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» на підставі довідки Волинського обласного військового комісаріату від 30 листопада 2020 року №ХА7376/1 (з урахуванням раніше виплачених сум).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14 липня 2021 року позов задоволено.
ОСОБА_1 10.08.2022 року звернулася до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому листі у даній адміністративній справі з ОСОБА_2 , у зв'язку із його смертю, на правонаступника ОСОБА_1 .
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2022 року в задоволенні заяви відмовлено.
Не погодившись із прийнятою ухвалою, її оскаржила позивач, яка із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції постановити ухвалу, якою задовольнити заяву. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що відсутність виконавчих листів не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви.
Відповідачем подано письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити таку без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Враховуючи те, що відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 липня 2021 року у даній справі відповідач провів нарахування пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2019 в сумі 170 245,24 грн. (а.с. 105). Зазначена сума пенсії не була виплачена позивачу та становить заборгованість з виплати пенсії.
позивач ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 19.04.2022.
Заявниця ОСОБА_1 є дружиною померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_2 .
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для заміни стягувача у виконавчому листі, оскільки заявницею виконавчі листи суду не надані.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Згідно частинами першою та четвертою статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Статтею 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Стаття 1219 ЦК України визначає права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені ст. 608 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Аналіз вказаних вище норм дає підстави для висновку, що суми пенсій, які були нараховані, проте не виплачені особі за життя, передаються членам його сім'ї.
Відповідно до частин першої - третьої статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
З системного аналізу наведених норм можна дійти висновку про те, що суми соціальних виплат (у даному пенсія) передаються членам сім'ї спадкодавця. При цьому, сумами пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, необхідно вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя, внаслідок неправомірних дій органу Пенсійного фонду України, який не виконав у добровільному порядку судове рішення, яке набрало законної сили, і яким його (пенсійний орган) було зобов'язано провести перерахунок та виплату пенсії.
Крім того, згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) під виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) розуміється сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частин першої та другої статті 15 Закону № 1404-VIII сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Частина п'ята статті 15 Закону № 1404-VIII передбачає, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.
З наведених норм права вбачається, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження представляє собою процес, який починається з моменту набрання судовим рішенням законної сили і завершується настанням відповідних обставин, передбачених статтею 39 цього Закону.
При цьому виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, за якого кожен з учасників має можливість реалізувати обсяг вимог наданих йому судовим рішенням.
Крім того, цей Закон не пов'язує початок реалізації цих прав з ухваленням державним виконавцем рішення про початок примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа, а навпаки, прямо передбачає можливість виправлення невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, судом за заявою стягувача (частина четверта статті 4 Закону № 1404-VIII).
Враховуючи наведене вище, заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, (процесуальне правонаступництво) можливе на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред'явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 травня 2020 року у справі № 673/544/19, від 27 серпня 2020 року у справі № 804/536/18, від 02 жовтня 2020 року у справі № 169/380/17.
З огляду на вищевикладене, оскільки сума пенсії є нарахованою на виконання рішення суду у даній справі (що підтверджується довідкою, а.с. 105), та підлягала виплаті позивачу ОСОБА_2 , та є недоодержаною сумою пенсії у зв'язку з його смертю та не включається до складу спадщини, відтак підлягає виплаті його дружині ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заяви, виходив з того, що заявницею не подано до суду виконавчих листів, колегія суддів не погоджується з такою позицією з огляду на наступне.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 червня 2021 року у справі №0417/7776/2012 зазначив, що сама лише відсутність виконавчого листа не є та не може бути перешкодою в матеріальному правонаступництві. Тобто, до відкриття виконавчого провадження відсутні підстави для заміни сторони виконавчого провадження, оскільки виконавче провадження триває з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Відповідно, можливо замінити лише стягувача чи боржника у виконавчому листі, при цьому відсутність виконавчого листа не може бути перешкодою у процесуальному правонаступництві стягувача, оскільки без процесуального правонаступництва правонаступник у матеріальних правовідносинах позбавлений можливості отримати виконавчий лист на виконання рішення суду та здійснити захист своїх порушених прав шляхом виконання рішення суду.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає заяву ОСОБА_1 обґрунтованою, та такою що підлягає задоволенню.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що у відповідності до статті 317 КАС України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та прийняття нової про задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому листі.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2022 року у справі №140/4937/21- скасувати, та прийняти нову, якою заяву ОСОБА_1 про заміну стягувача у виконавчому листі в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, задовольнити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. М. Гінда
О. О. Большакова