Справа № 240/19890/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шимонович Р.М.
Суддя-доповідач - Залімський І. Г.
16 листопада 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, у якому просив суд визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Житомирській області та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 28.07.2020 №0099683-5033-0618.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.05.2022 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 28.07.2020 №0099683-5033-0618 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік на загальну суму 10236,37 грн.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.05.2022 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відсутні підстави для застосування пільги відповідно до п."є" п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, адже належна позивача будівля не належить до промислових об'єктів та позивач не використовує її для виготовлення промислової продукції.
Позивач не подав відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2022, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 на праві приватної форми власності належить нежитлова будівля загальною площею 245,3 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 , для здійснення підприємницької діяльності КВЕД 43.29 "Інші будівельно-монтажні роботи", а саме: для зварюваних, монтажних робіт, а також для виробництва продукції та виробів.
Податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Житомирській області від 28.07.2020 №0099683-5033-0618 визначено позивачу, як власнику вказаної будівлі, податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік на загальну суму 10236,37 грн.
Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 28.07.2020 №0099683-5033-0618 в адміністративному порядку шляхом подання скарги до ДПС України.
Рішенням ДПС України №4706/Ч/99-00-06-02-04-09 від 28.10.2020 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 28.07.2020 №0099683-5033-0618 - без змін.
Позивач не погодився із результатом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 28.07.2020 №0099683-5033-0618 та вважаючи вказане рішення протиправним, звернувся до суду із вказаним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на застосування пільги відповідно до п."є" п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України під час нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік, за будівлю загальною площею 245,3 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 .
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п.п.10.1.1 п.10.1 ст.10 ПК України до місцевих податків належить, зокрема, податок на майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 266.2.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України закріплено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно пп. «є» 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Норма підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України в розрізі основоположного принципу єдиного підходу до встановлення податків і зборів, передбаченого підпунктом 4.1.11 пункту 4.1 статті 4 ПК України, і принципу нейтральності оподаткування, встановленого у підпункті 4.1.8 пункту 4.1 статті 4 ПК України, не містить жодних виключень, обмежень чи застережень щодо включення будівель промисловості, що належать на праві приватної власності фізичним особам, до об'єктів, які не оподатковуються в силу закону за умови використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 17.02.2020 у справі №820/3556/17, якою сформовано новий правовий висновок, відповідно до якого визначено, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Згідно висновків Верховного Суду, висловлених, зокрема, у постановах від 07.09.2021 у справі №819/60/18, від 18.10.2021 у справі №2040/7391/18 та від 24.11.2021 у справі №520/7962/19, застосування підпункту "є" 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання таких обов'язкових умов: використання таких об'єктів, з врахуванням виду їх діяльності, за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду); віднесення будівлі за ДК 018-2000 до групи 125 «Будівлі промислові та склади».
Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 №457 (надалі - ДК 009:2010), складовою якого є Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД), процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях В "Добувна промисловість та розроблення кар'єрів", С "Переробна промисловість", В "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря", Е "Водопостачання; каналізація, поводження з відходами" та Е "Будівництво".
Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна підтверджено, що позивач займається підприємницькою діяльністю з основним видом діяльності згідно КВЕД 43.29 «Інші будівельно-монтажні роботи», а саме для зварювальних, монтажних робіт, а також для виробництва продукції та виробів, та є власником «нежитлової будівлі» за адресою: вул. Калініна, 65а, смт. Попільня, Житомирська область, загальною площею 245,3 кв.м.
Основні види діяльності позивача відносяться до секції С "Переробна промисловість".
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) "Будівлі промислові та склади" належить клас (код 1251) "Будівлі промислові", який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо, а також клас (код 1251.9) «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне». До класу (код 1252) "Резервуари, силоси та склади" належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики. Група "Будівлі промислові та склади" (код 125) включає клас - "Будівлі промислові" (код 1251) та дев'ять підкласів.
Згідно Технічного паспорту на виробничий будинок нежитлову будівлю - цех виробів з металу від 29.11.2018, будівля будівлі за адресою: вул. Калініна, 65а, смт. Попільня, Житомирська область, загальною площею 245,3 кв.м., являє собою цех по виготовленню виробів з металу, тобто є промисловим об'єктом.
Відповідно до актів обстеження, належної позивачу на праві приватної власності, нежитлової будівлі за адресою: вул. Калініна, 65а, смт. Попільня, Житомирська область, загальною площею 245,3 кв.м., з фототаблицями до них, висновку комісії, така будівля є об'єктом промислового виробництва.
Судом першої інстанції обґрунтовано відхилені доводи відповідача про те, що позивач використовує вказану будівлю як котельню, оскільки відповідно до довідки №19.01.2021 №1 відділу капітального будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Попільнянської селищної ради, робота центральних котелень селища Попільня була зупинена з 10.10.2003, а позивач придбав дану нежитлову будівлю без будь-якого обладнання в 2005 році і з даного часу використовує будівля для здійснення підприємницької діяльності для виготовлення виробів з металу, як промислових об'єкт.
Згідно довідки №01-22/26 від 20.01.2021 року, виданої відділом освіти Попільнянської селищної ради, позивачем здійснює підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_1 і з ним було укладено відділом освіти договори в період 2018-2020 років на виготовлену продукцію.
Відповідачем не надано будь-яких доказів того, що позивач не здійснював впродовж 2018-2020 років вигoтoвлeння виробів з металу за адресою: АДРЕСА_1 , як на промисловому об'єкті.
Таким чином, будівлі позивача є промисловими у розумінні чинного законодавства, що свідчить про необхідність застосування до спірних відносин підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, що свідчить про протиправність та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 28.07.2020 №0099683-5033-0618.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.