Справа № 640/36694/21 Суддя (судді) першої інстанції: Цуранов А.Ю.
17 листопада 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Ключкович В.Ю.
Мельничук В.П.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, треті особи: головний спеціаліст відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Блажко Євгеній Михайлович, старший державний інспектор відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Колєснік Наталія Геннадіївна про скасування постанов, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати:
- постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті серії ВМ № 0001396 від 19.11.2021 року, винесену спеціалістом відділу провадження систем автоматичної фіксації правопорушень Департаменту державного контролю на транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Блажко Є.М. про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 8 500 грн. на ФОП ОСОБА_1 ;
- постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті серії ВМ № 0001379 від 19.11.2021 року, винесену державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації правопорушень Департаменту державного контролю на транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Колєснік Н.Г. про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 000 грн. на ФОП ОСОБА_1 ;
- стягнути на користь ФОП ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270 грн.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 липня 2022 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, про задоволення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, не неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17 листопада 2022 року.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило, що не перешкоджає апеляційному розгляду даної справи.
У судове засідання учасники судового процесу не з'явились та явки уповноважених представників до суду не забезпечили. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином.
З огляду на зазначене та керуючись приписами ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, суд протокольною ухвалою вирішив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 18.11.2021 року о 21 год. 37 хв. за адресою М-07 Київ-Чоп, км 54+285, технічним засобом WIM2, 2 зафіксовано транспортний засіб DAF XF 105.460 д.н.з. НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, а саме: навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 8,4% (4,654 тонн).
Постановою серії ВМ №00001396 від 19.11.2021 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8 500 грн.
18.11.2021 року о 22 год. 03 хв. за адресою М-07 Київ-Чоп, км 24+100, технічним засобом WIM1, 1 зафіксовано транспортний засіб DAF XF 105.460 д.н.з. НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, а саме: навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 10,3% (5,014 тонн).
Постановою серії ВМ № 00001379 від 19.11.2021 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.
Вважаючи вказані постанови про накладення штрафу протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
В обгрунтування позовних вимог зазначав, що є фізичною особою-підприємцем та власником транспортних засобів: спеціальний вантажний сідловий тягач DAF XF 105.460 д.н.з. НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , маса без навантаження 8 822 кг, повна маса 26 500 кг, напівпричіп-платформа-Е NOOTEBOOM EURO 38-02 д.н.з НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , маса без навантаження 10 000 кг, повна маса 38 000 кг.
Відповідно до копії товарно-транспортної накладної № Р01/11 від 18.11.2021 року , як автомобільний перевізник, на замовлення вантажоодержувача ТОВ «Караван+», автомобілем DAF XF 105.460 д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричіпом NOOTEBOOM EURO 38-02 д.н.з НОМЕР_3 здійснював особисто автоперевезення вантажу: трактор колісний марки ХТЗ-121 (маса 5 т) та машина рубільна марки Беларус МР-40 (маса 11,9 т). Загальна маса транспортного засобу з вантажем при навантаженні та розвантаженні складала 16,9 тонн. Відомості про параметри транспортного засобу НОМЕР_2, 2012 року випуску, вага автомобіля без вантажу 8,822 тонни, з вантажем - 8,822 тонни; НОМЕР_4, 1996 року, вага автомобіля без вантажу 10 тонн, з вантажем 26,9 тонн.
Також позивачем надано: скріншот зображення його транспортного засобу в момент фіксування правопорушення 18.11.2021 року о 21:37 год. на трасі М-07 Київ-Чоп, км 54+285, технічним засобом WIM2, 2, що роздруковане з сайту Укртрансбезпеки; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 від 02.07.2018 року на машину рубильну марки Беларус МР-40 р.н. НОМЕР_6 масою 11 900 кг; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 від 20.06.2018 року на машину трактор колісний марки ХТЗ-121 р.н. НОМЕР_8 масою 5 900 кг; скріншот карти Укравтодор зі схематичним зображенням розміщення технічних засобів WIM та шляху позивача під час руху 18.11.2021 року.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що зміст оскаржуваних постанов відображає усі істотні ознаки складу адміністративного правопорушення.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон №2344-III).
Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно з ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів не перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні вісі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні вісі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні вісі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Таким чином, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на вісі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
Статтею 132-1 КУпАП визначено відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.
Частиною 2 ст. 132-1 КУпАП визначено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 %; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %.
Відповідно до «Примітки» до вказаної статті, підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею Особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно-правових санкцій. До складу правопорушення входять: об'єкт правопорушення; об'єктивна сторона правопорушення; суб'єкт правопорушення; суб'єктивна сторона правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.
Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначений Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року № 1174 (далі - Порядок № 1174).
Згідно з п.п. 2, 16 Порядку № 1174 посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом.
Пунктом 7 Порядку № 1174, встановлено, що фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку.
Пунктом 8 передбачено, що вимоги до технічних засобів автоматичних пунктів визначаються Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 163.
Відповідно до п. 9 зазначеного Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, засоби вимірювальної техніки можуть бути надані на ринку та/або введені в експлуатацію в разі, коли вони відповідають вимогам цього Технічного регламенту.
Відповідно до п. 12 Порядку № 1174 автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв'язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.
З матеріалів справи вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , як відповідальна особа, двічі допустив рух транспортного засобу DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України. Зокрема, 18.11.2021 року о 21 год. 37 хв. за адресою М-07 Київ-Чоп, км 54+285, технічним засобом WIM2, 2 зафіксовано вказаний транспортний засіб із перевищенням нормативних параметрів на здвоєні вісі на 8,4% (4,654 тонн) та 18.11.2021 року о 22 год. 03 хв. за адресою М-07 Київ-Чоп, км 24+100, технічним засобом WIM1,1 зафіксовано цей же транспортний засіб із перевищенням нормативних параметрів на здвоєні вісі на 10,3% (5,014 тонн).
Згідно з оскаржуваними постановами вчинені правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі технічним засобами WIM2, 2 (свідоцтво про повірку технічного засобу № 35-02/5819, 5820, 5821, 5822, строком дії до 07.10.2022 року) та WIM1,1 (свідоцтво про повірку технічних засобів № 35-02/5817, 5818, строком дії до 06.10.2022 року).
Також, відомості на підтвердження наведених вище обставин містяться на офіційному веб-сайті Укртрансбезпеки у мережі Інтернет за наступними посиланнями: https://wim.dsbt.gov.ua/r/a/BM00001396 та https://wim.dsbt.gov.ua/r/a/BM00001379, які зазначені в оскаржуваних постановах.
Факт проїзду транспортного засобу DAF ХF 105.460 FТ д.н.з. НОМЕР_1 18 листопада 2021 року о 21 год.37 хв. та о 22 год.03 хв. на вказаних у постановах ділянках дороги, а саме
М-07 Київ-Чоп, км 54+285 та М-07 Київ-Чоп, км 24+100, позивачем не заперечується.
Колегія суддів звертає увагу, що постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті у межах спірних правовідносин винесені на підставі метаданих, сформованих в автоматичному режимі технічним засобом, який відповідає вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність. При цьому, числові та відсоткові дані, що містяться у постанові сформовані, у тому числі, з урахуванням похибки вимірювання.
Наразі, позивачем в обґрунтування позовних вимог та доводів апеляційної скарги не наведено обставин, які б свідчили про наявність обґрунтованого сумніву щодо несправності технічних засобів, якими проводилось вимірювання навантаження в автоматичному режимі, з огляду на дійсність свідоцтва про повірку технічних засобів.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості доводів апелянта, що відсутність перевищення нормативних параметрів, визначених п. 22.5 Правил дорожнього руху України, підтверджується товарно-транспортною накладною від 18 листопада 2021 року № Р01/11.
Так, відповідно до абз. 27 глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Отже, товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну масу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей.
Таким чином, сам факт наявності товарно-транспортної накладної не виключає перевезення, одночасно й інших товарно-матеріальних цінностей, не вказаних в первинних документах, що впливає на загальну вагу транспортного засобу.
Щодо доводів апелянта про безпідставність притягнення його до адмінвідповідальності, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до ст. 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
У зв'язку з наведеним, позивач, як власник транспортного засобу є належною особою для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за правопорушення згідно ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Враховуючи викладене, зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо правомірності постанов по справі про адміністративні правопорушення від 19 листопада 2021 серії ВМ №0001396 та серії ВМ №0001379, відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 липня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не підлягає оскарженню в силу приписів ч.3 ст.272 КАС України
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: В.Ю. Ключкович
В.П.Мельничук
(повний текст постанови складено 17.11.2022р.)