Справа № 320/8106/21 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.
16 листопада 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є., за участю секретаря: Висоцького А.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від "17" лютого 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та скасувати рішення № 6 від 03.02.2020 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у призначенні, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_1 пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_1 , з 23 січня 2020 року, пенсію за віком на пільгових умовах з урахуванням записів в трудової книжки серії НОМЕР_2 від 31.08.1979, довідок про підтвердження наявного виробничого стажу для призначення пенсії та Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020.
Позовні вимоги мотивовані тим, що не зважаючи на встановлені рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 у справі № 320/3034/19 обставини та факт наявності достатнього трудового стажу, відповідачем прийнято рішення від 03.02.2020 № 6, яким повторно відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах, зі змісту якого вбачається, що відповідач фактично не виконав рішення суду та повторно не розглянув довідки про підтвердження наявного виробничого стажу для призначення пенсії.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від "17" лютого 2022 р. позов задоволено.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що на час прийняття оскаржуваного рішення № 6 від 03.02.2020, враховуючи прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020 (справа № 1-5/2018 (746/15) та обставини, встановлені у рішенні Київського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 у справі № 320/3034/19, що набрало законної сили, позивач мав страховий стаж у 34 роки 5 місяців 4 дні, з яких 11 років 5 місяців 12 днів становить стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці, а тому ОСОБА_1 мав право на призначення пенсії на пільгових умовах на підставі п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із зменшенням пенсійного віку. Отже, дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та рішення № 6 від 03.02.2020 щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах свідчать про неврахування наслідків рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 та є протиправними.
Також суд першої інстанції зазначив, що з метою повного захисту порушених прав та інтересів позивача слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 з 23.01.2020 пенсію за віком на пільгових умовах з урахуванням записів в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 31.08.1979, довідок про підтвердження наявного виробничого стажу для призначення пенсії та рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020.
Відповідач, не погоджуючись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та недотримання норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник зазначає, що надана позивачем довідка від 13.02.2019 № 255 не може бути прийнята до уваги, оскільки видана організацією, яка знаходиться на тимчасово непідконтрольній Україні території. Організація, на якій працював позивач, не перереєстровувалася на підконтрольну територію України. Тому, підстави для призначення пенсії на пільгових умовах, на думку пенсійного органу, відсутні.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з копією паспорту, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Ленінським РВУМВС України у місті Донецьку 30.10.2000, зареєстрований: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки від 01.02.2019 № 3237-5000024446 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 працював в період з 01.08.1986 по 12.01.1998 на посаді електрозварювальника ручної зварки.
18.02.2019 ОСОБА_1 звернувся до Васильківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 та № 2, для проведення попереднього розрахунку щодо права на пенсію за вислугу років та отримав рішення про відмову №1024/04 від 25.02.2019, з підстави, що довідка про характер виконуваних робіт не надавалась позивачем, а витребувати довідку, а також необхідні первинні документи у пенсійного органу немає можливості, оскільки вказані документи знаходяться на території, тимчасово непідконтрольній Україні.
30.05.2019 позивач подав Васильківському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Київської області довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 13.02.2019 № 253, довідку про заробітну плату для обчислення пенсії від 13.02.2019 № 256 та копію наказу № 610к від 14.11.1996 про результати атестації робочих місць разом з додатком.
Листом від 04.06.2019 № 2699/11 Васильківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області зазначило, що законні підстави для розгляду довідки від 13.02.2019 № 255 та № 256 відсутні, оскільки вказані довідки видані організацією, яка знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території.
Позивач оскаржив вказане рішення до Київського окружного адміністративного суду.
У рішенні Київського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 у справі № 320/3034/19, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково, суд зазначив, що загальний страховий стаж позивача становить 34 роки 5 місяців 4 дні з яких: спеціальний стаж роботи на посаді електрозварювальника ручної зварки - 11 років 5 місяців 12 днів.
Стосовно розгляду пенсійним органом довідок від 13.02.2019 № 255 та № 256 зазначено, що відмова позивачу у розгляді довідок по стажу пов'язана саме з тим, що довідка підготовлена та видана на території, яка непідконтрольна українській владі - місто Донецьк, тобто відповідач не розглядав зміст довідки по суті порушеного перед ним питання, а відмовив у зв'язку з неприйнятністю такої довідки до виконання.
Суд прийшов до висновку, що надання такої відмови у розгляді довідок саме з підстав їх видання організацією з тимчасово непідконтрольної території України є формальним та протиправним.
З метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку відповідача, суд вийшов за межі позовних вимог та захистив порушені права позивача шляхом зобов'язання Васильківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області повторно розглянути заяву позивача від 18 лютого 2019 року з додатками - довідками та копією наказу від 13 лютого 2018 року № 06/107, по суті порушеного у ній питання.
Рішенням № 6 від 03.02.2020 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області з урахуванням розгляду адміністративної справи № 320/3034/19 у призначенні пенсії відмовило, зазначивши таке.
Відповідно до п. 2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від останнього місця роботи: мають працівники, зайняті повний робочий день па інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 12 років і 6 місяців на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи:
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків.
Згідно доданих до заяви документів, страховий стаж ОСОБА_1 складає 34 роки 5 місяців 4 дні.
Взяти до уваги довідку про характер виконуваних робіт від 13.02.2019 № 255 немає законних підстав, так як вона видана організацією, яка знаходиться на території, тимчасово непідконтрольній Україні.
Організація не перереєстровувалась на підконтрольну територію України.
За таких обставин, вказано, що право на призначення пенсії за віком на підставі поданих документів ОСОБА_1 матиме після 60 років на загальних підставах.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV (в редакції на час звернення позивача до відповідача) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах (п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV).
Згідно з п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції на час звернення позивача до відповідача та до суду) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
50 років - по 31 березня 1965 року включно;
50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року;
51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року;
51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року;
52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року;
52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року;
53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року;
53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року;
54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року;
54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року;
55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок;
з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок;
з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»:
чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;
жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року;
Між тим, відповідно п. 1 Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 (справа № 1-5/2018(746/15) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
Згідно з п. 3 цього Рішення Конституційного Суду України постановлено, крім іншого:
«Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року N 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок;
з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок;
з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»:
чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;
жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року».
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю, ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 р. № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 р. за № 1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 р..
Відповідно до п. 10 такого Порядку для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637.
Згідно з п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Колегія суддів, зазначає, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є: наявність у особи одночасно наступних умов: вік 55 років, стаж роботи у чоловіків не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Водночас, працівник, який не має стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але має не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Як встановлено судом першої інстанції у межах адміністративної справи № 320/3034/19, що на момент звернення позивача з заявою у 2019 році загальний страховий стаж позивача становив 34 роки 5 місяців 4 дні з яких: спеціальний стаж роботи на посаді електрозварювальника ручної зварки - 11 років 5 місяців 12 днів (за Списком № 2).
Відповідно до ч 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За таких обставин, на час прийняття оскаржуваного рішення № 6 від 03.02.2020, враховуючи прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020 (справа № 1-5/2018 (746/15) та обставини, встановлені у рішенні Київського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 у справі № 320/3034/19, що набрало законної сили, позивач мав страховий стаж 34 роки 5 місяців 4 дні, з яких: 11 років 5 місяців 12 днів становить стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці, а тому ОСОБА_1 мав право на призначення пенсії на пільгових умовах на підставі п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із зменшенням пенсійного віку.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та рішення № 6 від 03.02.2020 щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах свідчать про неврахування наслідків рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 та є протиправними, тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 6 від 03.02.2020, як наслідок, є протиправним та підлягає скасуванню.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з метою повного захисту порушених прав та інтересів позивача слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 з 23.01.2020 пенсію за віком на пільгових умовах з урахуванням записів в трудової книжки серії НОМЕР_2 від 31.08.1979, довідок про підтвердження наявного виробничого стажу для призначення пенсії та рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020.
Що стосується доводів скаржника про те, що довідки, які видані на території, яка знаходиться на тимчасово непідконтрольній Україні території, не мають юридичної сили на території підконтрольній Україні, тому за цими довідками не може здійснюватися призначення пенсії за віком, то колегія суддів їх відхиляє з огляду на таке.
У матеріалах справи наявні копії довідок, в яких, з-поміж іншого, наявна інформація про характер роботи, період роботи, що зараховується до спеціального стажу; професія; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків, куди включається цей період роботи (а.с. 52-58).
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р, м. Донецьк Донецької області відносяться до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон №1207-VII) тимчасово окупованою територією визначено сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.
Згідно з частинами першою та другою статті 4 Закону № 1207-VII на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Статтею 18 Закону № 1207-VII передбачено, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом № 1207-VII.
Частинами першою - третьою статті 9 Закону № 1207-VII передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Отже, відповідно до наведених норм Закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.
Позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і такі підприємства були утворені відповідно до законодавства України.
Всі первинні документи, на підставі яких позивач отримав право на призначення пенсії, були створені до окупації Донецької області і не можуть піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на отримання пенсії, обрахованої із заробітку, який він отримував на законних підставах, тільки на тій підставі, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивач набув пільговий стаж роботи.
Отже, відомості, які зафіксовані у довідках, випливають зі змісту документів, які були складені до тимчасової окупації території України. При цьому доказів щодо їх недостовірності відповідачем як суб'єктом владних повноважень, який заперечує проти адміністративного позову, не надано.
Верховний Суд у постанові від 18.04.2019 у справі №344/16404/16-а зазначив «У виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу. Враховуючи те, що спірним є неврахування пенсійним органом при призначенні пенсії заробітної плати за період, який зараховано до страхового стажу роботи, зазначеної у довідці, виданій органом, який створений на тимчасово окупованій території України, Верховний Суд виснував, що можливо застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, як доказів, оскільки неприйняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення».
Аналіз викладеного свідчить, що у відповідача були відсутні підстави для не врахування даних довідок при визначенні позивачу права на призначення пенсії на пільгових умовах.
Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі №711/10426/16-а, відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Подібна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28.08.2018 (справа №175/4336/16-а), від 25.09.2018 (справа №242/65/17), від 11.07.2019 (справа №423/1156/17).
Крім того, колегія суддів наголошує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тому з урахуванням наданих довідок позивача чи без них, заявник має право на призначення пільгової пенсії, оскільки трудова книжка підтверджує наявність у нього необхідного трудового стажу.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Крім того, аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від "17" лютого 2022 р. - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 16 листопада 2022 року.
Головуючий суддя Судді:Л.Т. Черпіцька Я.Б. Глущенко О.Є. Пилипенко