П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 листопада 2022 р.м. ОдесаСправа № 400/3867/21
Суддя в суді І інстанції Мороз А.О.
Рішення суду І інстанції прийнято у м. Миколаїв
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Єщенка О.В., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 червня 2022 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області, а саме:
- визнання протиправним і скасування рішення від 29 квітня 2021 року № 371/03.04-пр про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах за п. а) ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити, нараховувати і виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. а) ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» з 27 квітня 2021 року та провести доплату пенсії за минулий час, без будь-яких обмежень одночасно з першою виплатою пенсії.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 червня 2022 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що пенсійним органом у межах спірних правовідносин протиправно відмовлено позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 згідно пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.
В даному випадку, апелянт вважає, що на підставі висновків, які викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, маючи більше половини необхідного стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, він має право на призначення пенсії на пільгових умовах із зменшенням 55-річного віку виходу на пенсію на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
При цьому, на переконання апелянта, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, судом першої інстанції помилково не враховано висновків Великої Палати Верховного Суду, що викладені в постанові від 03 листопада 2021 року (справа № 360/3611/20).
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 27 квітня 2021 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 371/03-04-пр від 29 квітня 2021 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу з особливо шкідливими та важкими умовами праці за Списком №1.
Не погоджуючись з правомірністю прийнятого рішення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
За наслідком з'ясування обставин у справі, судом першої інстанції зроблено висновок про залишення без задоволення позовних вимог, так як позивач не досяг віку призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 1, з чим не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, згідно ч. 1 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно;
45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року;
46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року;
46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року;
47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року;
47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року;
48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року;
48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року;
49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року;
49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року;
50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 20 років 6 місяців у чоловіків і не менше 15 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 21 року у чоловіків і не менше 16 років у жінок;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків і не менше 16 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок;
з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років у чоловіків і не менше 19 років у жінок;
з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:
чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;
жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Згідно ст. 12 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Згідно п. «а» ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
45 років - по 31 березня 1970 року включно;
45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року;
46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року;
46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року;
47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року;
47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року;
48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року;
48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року;
49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року;
49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року;
50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 20 років 6 місяців у чоловіків і не менше 15 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 21 року у чоловіків і не менше 16 років у жінок;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків і не менше 16 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок;
з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років у чоловіків і не менше 19 років у жінок;
з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування":
чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;
жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року;
При цьому, Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII.
При цьому, п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, зокрема:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам».
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 29 квітня 2021 року № 371/03.04-пр, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1.
В даному випадку, сторонами у справі не заперечується, що до страхового стажу позивача на пільгових умовах враховано період роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами з 13 вересня 2010 року по 02 серпня 2016 року, тривалістю 05 років 10 місяців 19 днів.
В свою чергу, позивач вважає, що на підставі висновків, які викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, позивач, маючи більше половини необхідного стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, має право на призначення пенсії на пільгових умовах із зменшенням 55-річного віку виходу на пенсію на 1 рік і 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Між тим, відмовляючи у задоволенні заяви про призначення пенсії, пенсійним органом зроблено висновок, з яким погодився суд першої інстанції, про те, що позивач має право на зменшення 60-річного віку виходу на пенсію, встановленого ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не 55-річного віку виходу на пенсію, встановленого ст. 12 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».
В свою чергу, колегія суддів вважає помилковими зазначені висновки пенсійного органу та суду першої інстанції, з огляду на наступне.
В даному випадку, аналізуючи вищевикладені норми матеріального права колегія суддів зазначає, що у регулюванні спірних правовідносин має місце колізія між нормами ЗУ «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 з одного боку, та ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з іншого боку, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах.
Тому, оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, колегія суддів робить висновок про те, що таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
Вказаний висновок відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, що викладені в постанові від 03 листопада 2021 року (справа № 360/3611/20).
При цьому, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року (справа № 520/15025/16-а) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Тому, колегія суддів вважає, що у цій справі підлягають застосуванню норми ЗУ «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення КСУ від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, а не ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Між тим, як зазначено в Рішенні КСУ від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, право на отримання пенсії за попередньою редакцією ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» мають особи, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у Списку № 1.
Тому, враховуючи, що позивач працював до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у Списку № 1, має повних 5 років пільгового стажу, колегія суддів вважає, що позивач має право на призначення пенсії на пільгових умовах із зменшенням 55-річного віку виходу на пенсію на 1 рік і 4 місяці за кожний повний рік такої роботи, тобто на 6 років і 8 місяців.
В свою чергу, на момент звернення за призначенням пенсії позивачу виповнилось 49 років і 08 місяців, а тому позивач отримав право на призначення спірної пенсії за віком на пільгових умовах.
В свою чергу, судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права при розгляді даної справи, а як наслідок зроблено помилковий висновок про залишення без задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.308, 311, 317, 321, 322, 325,329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 червня 2022 року - скасувати, ухваливши у справі нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 29 квітня 2021 року № 371/03.04-пр.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком № 1 з 27 квітня 2021 року на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання адміністративного позову та апеляційної скаргу, у загальній сумі 2270 (дві тисяч двісті сімдесят) гривень.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя Яковлєв О.В.
Судді Єщенко О.В. Крусян А.В.