ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
07 листопада 2022 року м. Київ № 640/1486/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,
за участю секретаря судового засідання - Шаповалової К.В.,
та представників сторін:
від відповідача - Колесник І.Ю.,
від третьої особи-1 - Мельникова Д.О.,
від третьої особи-2 - Корнейчука О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Сервіс»
до Міністерства інфраструктури України
треті особи: 1. Державне підприємство «Адміністрація морських портів України»,
2. Державна регуляторна служба України
про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними та скасування положень, зобов'язання вчинити дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Сервіс» (далі по тексту - ТОВ «Еко-Сервіс» або Товариство, позивач) звернулось до суду із позовом до Міністерства інфраструктури України (далі - Мінінфраструктури або Міністерство, відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» (далі - ДП «АМПУ», третя особа-1), Державна регуляторна служба України (далі також - ДРС України, третя особа-2), з вимогами:
- визнати бездіяльність Мінінфраструктури, що полягає у не підготовці проєкту наказу на виконання рішення Державної регуляторної служби № 32 від 20.05.2021 протиправною;
- визнати протиправними та скасувати положення пункту 1.3 в частині санітарного збору, пунктів 8.1 - 8.4 розділу VIII (Санітарний збір), а також Додаток 6 (пункт 8.2 розділу VIII) Порядку справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженого Наказом Мінінфраструктури №316 від 27.05.2013, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.06.2013 за № 930/23462;
- зобов'язати Мінінфраструктури України внести зміни до наказу №316 від 27.05.2013, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.06.2013 за №930/23462, якими передбачити звільнення від сплати санітарного збору для суден, які споживають послуги з (1) Приймання з суден та передача на плавучі або берегові очисні споруди забруднюючих речовин або вод, що їх містять; (2) Приймання з суден сміття та відходів з безпосередньою передачею їх спеціалізованим підприємствам для подальшого поводження з ними (у тому числі розміщенням їх на об'єктах поводження з відходами) згідно з законодавством України, зі сторони приватних суб'єктів господарювання, що мають на це право на підставі відповідних ліцензій.
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає про те, що рішенням ДРС України №32 від 20.05.2021, прийнятим за зверненням позивача, було встановлено, що визначені у абзацах третьому та четвертому пункту 3 Порядку надання послуг із забезпечення запобігання і ліквідації розливу забруднюючих речовин у морських портах України, затвердженого наказом Мінінфраструктури №631 від 21.08.2013 (далі по тексту - Порядок №631), послуги не відносяться до «послуг із запобігання і ліквідації розливу забруднюючих речовин», а відтак - їх надання не належить до виключної компетенції ДП «АМПУ», отже, їх можуть надавати суб'єкти господарювання різної форми власності. У зв'язку з чим рішенням ДРС України №32 від 20.05.2021 запропоновано (зобов'язано) відповідачу внести зміни до Порядку №631, а саме - виключити з його тексту абзаци третій та четвертий пункту 3. Відповідно до повного тексту рішення ДРС України №32 від 20.05.2021 вищевказані вимоги мали бути виконані відповідачем у двомісячний строк з дати його прийняття.
Міністерство інфраструктури України у визначений в рішенні строк направило на адресу ДРС України проєкт наказу, яким було передбачено виключення із тексту Порядку №631 від 21.08.2013, послуг, визначених спірними абзацами пункту 3 цього Порядку. На що за результатами ДРС на своєму офіційному сайті вказала, що рішення виконано.
Однак у подальшому Мінінфраструктури звернулось до ДРС України та Міністерства економіки України із вже абсолютно іншим проєктом наказу, яким не передбачалось виконання рішення ДРС України. У той же час передбачався захист майнових інтересів саме ДП «АМПУ». Інтереси приватного сектору нівелювались у повному обсязі.
У зв'язку з наведеним позивач стверджує, що рішення ДРС України №32 від 20.05.2021 не виконано, адже Міністерство не здійснило необхідних дій, спрямованих на державну реєстрацію змін до Порядку, які не будуть містити вищевказаних положень, що, на переконання позивача, є протиправною бездіяльністю органу державної влади, у тому числі у частині порушення строку виконання рішень ДРС України, який встановлений Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Позивач звертає увагу суду на той факт, що своєю бездіяльністю щодо своєчасного непогодження та, як результат, неприйняття наказу, яким було б затверджено нову редакцію Порядку №631 з урахуванням вимог рішення ДРС України, відповідачем створено невизначеність для позивача, як суб'єкта господарювання, що має право на провадження діяльності із надання послуг, визначених спірними абзацами пункту 3 цього Порядку.
На обґрунтування своєї вимоги про визнання протиправними та скасування пункту 1.3 в частині санітарного збору, пунктів 8.1 - 8.4 розділу VIII (Санітарний збір), а також Додатку 6 (пункт 8.2 розділу VIII) Порядку справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженого наказом Мінінфраструктури №316 від 27.05.2013, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.06.2013 за №930/23462 (далі - Порядок №316), позивач зазначає таке. Згідно наведених спірних положень санітарний збір сплачується за те, що ДП «АМПУ» забезпечує приймання із судна усіх видів забруднень. Позивач звертає увагу суду на те, що з огляду на наведені положення Порядку №316, обсяг послуг (робіт), які фактично оплачуються у складі санітарного збору та надаються з боку ДП «АМПУ», повністю збігається із обсягом робіт, що виконується в рамках надання послуг, визначених абзацами третім, четвертим пункту 3 Порядку №631, оскільки ці послуги, як і послуги, що надаються у рамках санітарного збору, передбачають насамперед прийняття із суден усіх забруднюючих речовин з метою недопускання їх скидання в акваторію. При цьому, факт надання на користь судна послуг, визначених в абзацах третьому та четвертому пункту 3 Порядку №613 жодним чином не звільняє його власника від обов'язку сплатити санітарний збір.
Приймаючи до уваги, що санітарний збір справляється з усіх суден групи А, тобто з усіх вантажних суден, які заходять до морських портів з метою здійснення вантажних операцій, позивач вважає, що існуюча неузгодженість між приписами Порядку №631 та Порядку №316 може призвести, у тому числі, до значних збитків судновласників, адже за вищевказаних обставин, вони будуть вимушені оплачувати санітарний збір при тому, що послуги, які ним передбачені, фактично не будуть надаватися.
Надання послуги, визначених в абзацах 3, 4 пункту 3 Порядку №613 приватним суб'єктом є альтернативою, яка дозволяє забезпечити приймання з судна усіх забруднюючих речовин без залучення ДП «АМПУ» (тобто без отримання відповідної послуги від державного підприємства), а відтак - виключає і необхідність оплати санітарного збору, за рахунок якого фактично оплачується надання такої послуги.
Окрім наведеного, позивач вказує на положення статті 22 Закону України «Про морські порти України», якою визначено, що розміри ставок портових зборів встановлюються відповідно до методики, затвердженої національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту. Наведене, за твердженням позивача, вочевидь вказує на те, що до створення такої національної комісії, відповідну методику має затверджувати Міністерство інфраструктури України. Разом з тим, методика розрахунку ставок портових зборів наразі не прийнята. З огляду на вказане, на переконання позивача, «слід констатувати фактичну відсутність законодавчих підстав для визначення розміру ставок портових зборів, зокрема, санітарного збору». Наведене, на думку позивача, свідчить про те, що ДП «АМПУ» не має права стягувати санітарний збір, адже не має можливості визначити його належний розмір. Через відсутність належного державного регулювання цього питання, яке передбачене чинним Законом України «Про морські порти України», наразі санітарний збір стягується у розмірі, який довільно встановлений Мінінфраструктури України у спірному наказі. При цьому, сам розмір санітарного збору є неідентичним для різних морських портів, але невідомі критерії, за якими визначається його ставка. Таким чином, неможливо визначити економічну обґрунтованість ставки санітарного збору, вартість робіт (послуг) надання яких ним передбачено, тощо.
На підтвердження обґрунтованості наведених доводів у цій частині позивач посилається на рішення Антимонопольного комітету України №113-р від 06.02.2020 за результатами розгляду справи №130-26.13/126-17, яким дії Мінінфраструктури, які полягали у встановленні розмірів ставок портових зборів та знижок до них, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №316 від 27.05.2013 «Про портові збори», за відсутності затвердженої методики розрахунку розмірів ставок портових зборів, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних дій органу влади. Більше того, Антимонопольний комітет України зобов'язав Міністерство інфраструктури України припинити вказане порушення законодавства про захист економічної конкуренції та розробити методику розрахунку розміру ставок портових зборів, яка б слугувала економічним обґрунтуванням встановлення ставок портових зборів на певному рівні.
На обґрунтування порушення прав позивача спірними положеннями Порядку №316 Товариство зазначає про те, що їх дія призведе до можливої сплати необґрунтованих платежів, і до виникнення у подальшому триваючого порушення майнових прав позивача через необхідність докладання значних зусиль і втрат часу й коштів для повернення безпідставно сплаченого платежу, що очевидно суперечить інтересам позивача, як платника податків та негативно впливатиме на бюджетні надходження через ймовірність заниження фінансового результату до оподаткування, що пов'язано із вказаними необґрунтованими витратами, повернення яких потребує певного часу та не є економічно обґрунтованим.
У своїй заяві про додаткове обґрунтування позову, що надійшла до суду 14.01.2022, позивач наводить аргументи щодо спричинення бездіяльністю відповідача - не підготовки проєкту наказу на виконання рішення ДРС України №32 від 20.05.2021, негативних умов, за яких ТОВ «Еко-Сервіс», будучи власником спеціалізованого судна «ECOSERVICE», через бездіяльність Мінінфраструктури, а також чинність норм оскаржуваного правового акта не має права використовувати судно «ECOSERVICE» у господарській діяльності, що призводить до безпідставного недоотримання доходів, а також до недоплати податків і обов'язкових платежів до бюджетів всіх рівнів за результатами відсутності такої господарської діяльності.
Заперечуючи наявність підстав для задоволення позову Мінінфраструктури у своїх письмових поясненнях (подані до суду 11.07.2022) на спростування доводів позивача про його бездіяльність вказує на те, що на виконання рішення ДРС України №32 від 20.05.2021 «Про необхідність усунення Мінінфраструктури порушень принципів державної регуляторної політики згідно із вимогами Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» відповідач, після завершення процедури оскарження цього рішення до Міністерства економіки України і винесення останнім наказу №290-21 від 21.07.2021 «Про відмову в задоволенні скарги Міністерства інфраструктури України від 04.06.2021 №6819/46/10-21», здійснював розробку проєкту відповідних змін, що направлялись на погодження листами від 26.07.2021 № 2698/46/14-21 і №2699/46/14-21, від 28.10.2021 №4217/46/14-21 та №4218/46/14-21, №2178/46/14-22 від 14.05.2022.
І після проведення процедури погодження проєкту наказу про внесення змін до Порядку №631 Мінінфраструктури листом №3662/46/10-22 від 20.06.2022 наказ Міністерства №242 від 25.04.2022 «Про затвердження Змін до Порядку надання послуг із забезпечення запобігання і ліквідації розливу забруднюючих речовин у морських портах України», після його доопрацювання на вимогу висновку Міністерства юстиції України (лист Мін'юсту від 11.05.2022 №35394/39723-26-22/10.1.3), направило на державну реєстрацію та відповідно до листа Мін'юсту від 30.06.2022 №51984/63933-26-22/10.1.3 цей нормативно-правовий акт зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29.06.2022 за №712/38048.
Наведені обставини, за твердженням відповідача, спростовують наведені у позовній заяві доводи позивача щодо допущення Міністерством протиправної бездіяльності щодо підготовки проєкту змін до Порядку №631 на виконання Рішення ДРС №32, оскільки з моменту винесення зазначеного рішення відповідачем вживались відповідні заходи, спрямовані на виконання такого рішення, і результатом таких є видання наказу №242 від 25.04.2022 «Про затвердження Змін до Порядку надання послуг із забезпечення запобігання і ліквідації розливу забруднюючих речовин у морських портах України», що проходить відповідну процедуру його реєстрації.
При цьому, відповідач наголошує, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17.04.2019 у справі №342/158/17.
Таким чином, враховуючи вжиті відповідачем дії на виконання Рішення ДРС №32, підстави для твердження про допущення протиправної бездіяльності Мінінфраструктури - відсутні.
Стосовно відповідності Порядку №316 актам вищої юридичної сили відповідач зазначає, що Міністерством юстиції України, як головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної правової політики, що відповідно до покладених на нього завдань здійснює державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, проведено правову експертизу спірного наказу шляхом перевірки його на відповідність чинному законодавству України, за результатами якої прийнято рішення про його державну реєстрацію та присвоєння реєстраційного номера 930/23462 із занесенням до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів. Таким чином, Порядок справляння портових зборів відповідає актам вищої юридичної сили та скасуванню не підлягає.
Щодо доводів позивача про невідповідність Порядку справляння портових зборів №316 вимогам Порядку надання послуг №631, відповідач вказує на те, що Порядок №631, по відношенню до Порядку №316, не є актом вищої юридичної сили, а тому відсутні правові підстави для визнання Порядку №316 протиправним. Також відповідач наголошує, що на законодавчому рівні вимогу щодо необхідності забезпечення прийняття всіх видів суднових забруднень та справляння відповідного портового збору обумовлено міжнародними вимогами та рекомендаціями щодо впорядкування процедур забезпечення достатності портових приймальних споруд.
Одночасно відповідач у своїх поясненнях зазначає, що вимога позивача про визнання протиправними і скасування положень Порядку №316 суперечить наступній вимозі, викладеній у позовній заяві - внести зміни до цих же положень Порядку. Таким чином, сформовані позивачем вимоги є помилковими, що свідчить про обрання ним неефективного способу захисту своїх прав.
Позивач у своїх додаткових поясненнях щодо підстав позову (надійшли до суду 19.07.2022) наводить такі доводи (тези):
- законодавцем саме на Мінінфраструктури покладено обов'язок із визначення порядку справляння портових зборів, зокрема санітарного, а також, що важливо, встановлення критеріїв звільнення від сплати від санітарного збору;
- методика розрахунку ставок портових зборів не прийнята починаючи з 2013 року, що є роком набрання чинності Законом України «Про морські порти України». Тобто 9 років Мінінфраструктури у своїй діяльності порушує вказаний Закон, чим грубо порушує принцип законності у діяльності органів державної влади. З огляду на це, слід констатувати відсутність законодавчих підстав для визначення розміру ставок санітарного збору;
- через відсутність належного державного регулювання цього питання, яке передбачене Законом України «Про морські порти України», наразі санітарний збір стягується у розмірі, який довільно встановлений Мінінфраструктури оскаржуваним наказом. Таким чином, неможливо визначити економічну обґрунтованість ставок санітарного збору. Наведене, на переконання позивача, підтверджується рішенням Антимонопольного комітету України №113-р від 06.02.2020, який зобов'язав Мінінфраструктури припинити вказане порушення законодавства про захист економічної конкуренції та розробити методику розрахунку розміру ставок портових зборів, яка б слугувала економічним обґрунтуванням встановлення ставок портових зборів на певному рівні. Рішення Антимонопольного комітету України було винесено на початку 2020 року. Станом на 2022 рік Мінінфраструктури порушення не припинило;
- оскільки пункт 1.3 в частині санітарного збору, пункти 8.1, 8.2 абз.1, 8.4 та Додаток 6 Порядку №316, незважаючи на усунення відповідачем після відкриття провадження в справі оскаржуваної бездіяльності, продовжують суперечити статті 22 Закону України «Про морські порти України», для повного захисту порушених прав, вказані пункти підлягають скасуванню як протиправні;
- доводи суб'єкта владних повноважень стосовно можливого забруднення акваторії морського порту, не заслуговують на увагу, оскільки, по-перше, відповідні послуги можуть надаватись не лише ДП «АМПУ», а й будь-яким ліцензіатом - суб'єктом господарювання, як-то позивач, а, по-друге, відсутність Методики розрахунку санітарного збору фактично змушує позивача вступати з Державою в особі ДП «АМПУ» у правовідносини, які буквально є незаконними, адже справляння санітарного збору протягом багатьох років і по сьогоднішній день здійснюється у спосіб, що не відповідає прямій нормі статті 22 Закону України «Про морські порти України».
09.09.2022 від третьої особи-1 - ДП «АМПУ» надійшли письмові пояснення у яких стверджується про відсутність правових підстав для задоволення позову. Позиція третьої особи-1 мотивована такими доводами (тези):
- після відкриття провадження у справі наказом Мінінфраструктури від 25.04.2022 №242 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.06.2022 за №712/38048) внесені зміни до Порядку №631, які однозначно усунули сумніви і неоднозначні тлумачення щодо відкритості морських портів для операцій з відходами для суб'єктів недержавного сектору економіки;
- правова природа рішення ДРС України від 20.05.2021 №32 відмінна від рішення суду, а тому ані факти, ані висновки, ані будь-які обставини, згадані у рішенні ДРС від 20.05.2021 №32, не мають преюдиційного значення для вирішення спору;
- позивач не надав доказів тому, що у передбачений законом спосіб у нього виникло суб'єктивне право надання послуг, визначених абзацами другим та третім пункту 4 Порядку №631, пов'язаних з поводженням з небезпечними відходами, відповідно до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності». Отже, жодне судове рішення не забезпечить ефективного захисту порушеного права позивача, оскільки позивач не довів здатність надавати послуги, не довів наявність права надавати послуги, а тому немає жодних передумов стверджувати, що на момент звернення з позовом до суду було порушене його суб'єктивне право;
- матеріали справи не містять доказів сплати позивачем санітарного збору або будь- якого впливу на його права розміру ставок санітарного збору. Позивач не є суб'єктом правовідносин зі сплати санітарного збору. Тому скасування санітарного збору у контексті наказу №316 не є ефективним способом захисту для позивача;
- ДП «АМПУ» як отримувач санітарного збору, на підставі укладеного з позивачем договору оплачує послуги позивача у порядку і спосіб, передбачені Законом України «Про морські порти», наказом №316 та Порядком №631;
- згідно з пунктом 4 Положення про Міністерство інфраструктури України у редакції, чинній станом на 27.05.2013, Мінінфраструктури відповідно до покладених на нього завдань установлює розміри ставок портових зборів у морських портах. Отже, відповідач діє у межах своїх дискреційних повноважень, передбачених Законом України «Про морські порти України», а тому суд не має права втручатись у діяльність відповідача щодо регламентації власним наказом порядку справляння і визначення розміру санітарного збору.
15.09.2022 від позивача надійшли додаткові пояснення (зареєстровані судом 19.09.2022), в яких представник Товариства стосовно доводів третьої особи-1 про відсутність у позивача суб'єктності у справі, посилаючись на положення частин першої, третьої статті 42 КАС України зазначає, що аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку про те, що позивач, як юридична особа, зареєстрована у встановленому законом порядку, наділений адміністративно процесуальною правоздатністю і дієздатністю, відтак такі доводи ДП «АМПУ» є недоречними. Щодо доводів третьої особи-1 про відсутність у позивача порушеного права та/або інтересу з огляду на відсутність у Товариства ліцензії на провадження певної діяльності, а також з тієї причини, що позивач не є платником санітарного збору, представник позивача вказує на положення частини другої статті 264 КАС України та посилається на зміст позовної заяви у якій зазначено, що відповідно до Ліцензійного реєстру (поводження з небезпечними відходами), що ведеться Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України, Товариство за №77 (станом на дату подання позову) та за №79 станом на час подання пояснень, на підставі наказу від 14.10.2010 №456 «Про видачу ліцензії», має право безстроково поводитись із Переліком видів небезпечних відходів: (https://mepr.gov.ua/content/perelik-licenziativ-na-provadzhennya-gospodarskoi-diyalnostiz-povodzhennya-z-nebezpechnimi-vidhodami.html): відпрацьовані нафтопродукти, не придатні для використання за призначенням (у тому числі відпрацьовані моторні, індустріальні масла та їх суміші, відходи, що забруднені нафторподуктами (промаслене ганчір'я, пісок, фільтри); Відходи сумішей масло/вода, вуглеводні/вода, емульсії. У той же час операції у сфері поводження з небезпечними відходами: збирання; зберігання; оброблення; утилізація.
Доводи представника ДП «АМПУ» про те, що позивач не є платником санітарного збору є недоречними, адже позивачем до матеріалів справи надавались письмові докази, що підтверджують сплату саме ТОВ «Еко-Сервіс» санітарного збору.
19.09.2022 представником відповідача подані заперечення на додаткові пояснення позивача, в яких наводено доводи на спростування тверджень позивача про те, що санітарний збір стягується у розмірі, який «довільно встановлений Мінінфраструктури». Зокрема, представник відповідача вказує на підпункт «г» пункту 2 додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 №1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)», яким визначено, що Мінінфраструктури за погодженням з Кабінетом Міністрів України тимчасово до утворення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, встановлює: розміри ставок портових зборів в іноземній валюті; тарифи в іноземній валюті на спеціалізовані послуги, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України.
Наказом Мінінфраструктури від 27.05.2013 затверджені Порядок справляння та розміри ставок портових зборів (далі - Порядок справляння) та Порядок обліку та використання коштів від портових зборів (далі - Порядок використання). У зв'язку із вступом в дію Закону України «Про морські порти України», розміри ставок, порядок та умови справляння портових зборів, у тому числі санітарного збору, у Порядку справляння були прийняті на рівні ставок та умов, які застосовувались при нарахуванні портових зборів, згідно попереднього нормативно-правового акта - постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 №l544 «Про портові збори» (далі - Постанова №1544). До вступу в дію Постанови №1544 аналогічний за змістом порядок справляння було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.1996 №442.
Разом з цим, Мінінфраструктури з 2013 року розробляє проєкти нормативних документів щодо порядку справляння портових зборів та визначення їх розмірів, зокрема, Методику розрахунку розмірів ставок портових зборів, які справляються у морських портах (далі - Методика) та Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від сплати адміністративного збору. Викладене вказує, що ставки та умови нарахування портових зборів, у тому числі санітарного, які визначні Порядком справляння - визначені Урядом і станом на сьогодні. У зв'язку з наведеним доводи позивача щодо «свавільного встановлення економічно не обґрунтованих ставок портових зборів» спростовуються наявністю Постанови №1544, а тому вимоги позовної заяви не підлягають задоволенню.
Також, посилаючись на частину третю статті 22 Закону України «Про морські порти України» відповідач стверджує, що у разі відсутності у порту технічних засобів для прийняття з суден всіх видів забруднень судно здійснює оплату за фактично надані йому послуги з прийняття забруднень суб'єктами господарювання. Однак, позивач не вірно тлумачить зазначену норму та приходить до думки, що наведену правову норму порушують положення Порядку справляння, а саме: пункт 1.3. - в частині санітарного збору, пункти 8.1 - 8.4 розділу VІІІ (Санітарний збір), а також Додаток 6 (пункт 8.2 розділу VІІІ), стверджуючи, що ними позбавляються прав суб'єкти господарювання щодо здійснення господарської діяльності з прийняття усіх видів забруднень. Проте такі доводи є безпідставними. Так, відповідно до положень Закону України «Про морські порти України» та Порядку справляння єдиним стягувачем санітарного збору визначено ДП «АМПУ», яке за рахунок коштів від санітарного збору забезпечує утримання портового приймального обладнання та виконує завдання, передбачені пунктом 8.1 розділу VIII Порядку справляння. Послуги, пов'язані із запобіганням і ліквідацією розливу забруднюючих речовин, надаються у випадку необхідності на замовлення капітана судна (судновласника) зі сплатою замовлених послуг за вільними цінами (тарифами).
09.10.2022 представником ДП «АМПУ» подано клопотання, у якому просить визнати неналежними і недопустимими доказами документи на судно ECOSERVICE разом із перекладом і не брати їх до уваги під час ухвалення судового рішення. Мотивовано клопотання порушенням позивачем порядку і строків подання доказів при поданні заяви від 13.01.2022 із цими доказами, а також відсутністю підстав стверджувати, що судно ECOSERVICE не належить до платників санітарного збору і належить до суден групи А. Останнє твердження третя особа-1 обгрунтовує аналізом характеристик судна ECOSERVICE та оспорюваного нормативного акта. У підсумку представник ДП «АМПУ» стверджує, що позивач є судновласником майна, що не належить до групи А, а тому позивач не є платником санітарного збору і його суб'єктивні права на момент звернення до суду відповідачем не порушені.
13.10.2022 представником ДП «АМПУ» подані додаткові письмові пояснення, у яких стверджується про преюдиційне значення для розгляду цієї справи постанови Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №640/3513/20 (адміністративне провадження №К/9901/18131/21 К/9901/19592/21).
14.10.2022 надійшли додаткові пояснення від представника позивача, у яких висловлені заперечення тверджень представника ДП «АМПУ» щодо того, що позивач є судновласником майна, що не належить до групи А, а тому позивач не є платником санітарного збору. На спростування позиції представника третьої особи-1 представник позивача вказує на ті дані і посилання на інтернет ресурси, що містяться у позовній заяві і додані позивачем до своїх пояснень документів.
Також 14.10.2022 представником позивача подані додаткові пояснення, які містять заперечення щодо преюдиційного значення постанови Верховного Суду у справі №640/3513/20 для розгляду цієї справи. Так, за твердженням представника позивача, якщо ознайомитись із повним текстом постанови Верховного Суду можна дійти висновку про те, що єдиними спільними обставинами між цією справою і справою №640/3513/20 є: 1) наявність у складі відповідача Міністерства інфраструктури України і третьої особи ДП «Адміністрація морських портів України»; 2) оскарження Порядку №316 в різних частинах.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.01.2022 відкрито провадження в адміністративній справі №640/1486/22 і призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) на підставі п.10 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України.
21.06.2022 судом постановлена ухвала про призначення розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
У судовому засіданні 04.07.2022 за результатами розгляду клопотання представника відповідача судом постановлена ухвала про призначення справи до розгляду за правилами загального позовного провадження і визначено дату підготовчого засідання.
На пропозицію суду у підготовчому засіданні уточнити позовні вимоги з урахуванням наданих відповідачем документів, представник позивача повідомив про відсутність такої необхідності.
У підготовчому засіданні 04.07.2022 представнику відповідача встановлено термін для надання письмових пояснень відповідно до ухвали від 21.06.2022. При цьому судом було відмовлено у продовженні відповідачу строку для подання відзиву на позов.
04.07.2022 судом постановлено ухвалу, якою повідомлено учасників процесу про призначення розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження; повідомлено сторін, що відповідно до частини шостої статті 260 КАС України розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі; призначено проведення підготовчого засідання; зобов'язано Мінінфраструктури опублікувати оголошення про відкриття провадження у адміністративній справі №640/1486/22 за позовом ТОВ «Еко-Сервіс» у виданні, в якому оскаржуваний акт був або мав бути офіційно оприлюднений.
У підготовчому засіданні 11.07.2022 судом постановлена ухвала про закінчення підготовчого провадження і призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
Матеріали справи містять надані відповідачем докази здійснення публікації оголошення про розгляд цієї справи у виданні, де було опубліковано оскаржуваний нормативно-правовий акт.
Під час розгляду справи у судовому засіданні 26.09.2022 представник позивача підтримав позов у частині вимог про визнання протиправним та скасування Додатку 6 (пункт 8.2 розділу VIII) Порядку справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженого наказом Мінінфраструктури №316 від 27.05.2013, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 12.06.2013 за № 930/23462 вказавши на їх актуальність на час розгляду справи з огляду на наявність рішення Антимонопольного комітету України №113-р від 06.02.2020. При цьому в частині інших вимог, викладених у позовній заяві, представник позивача зазначив про відсутність необхідності у їх задоволенні з огляду на вчинені відповідачем дій, спрямованих на виконання рішення ДРС України та затвердження у встановленому законодавством порядку змін до Порядку надання послуг із забезпечення запобігання і ліквідації розливу забруднюючих речовин у морських портах України наказом Мінінфраструктури №242 від 25.04.2022.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила і просила відмовити у його задоволенні з огляду на відсутність підстав для тверджень про допущення відповідачем бездіяльності, а також зважаючи на внесення змін до регуляторного акта наказом №242 від 25.04.2022, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29.06.2022 за №712/38048. Щодо вимоги про визнання протиправним Додатку 6 Порядку справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженого наказом Мінінфраструктури №316 від 27.05.2013, представник відповідача зазначила про правомірність дій відповідача при визначені у цьому Додатку ставок санітарного збору, що узгоджувались на час їх затвердження із постановою Уряду, яка визначала ставки цього збору у такому ж розмірі. Стосовно рішення Антимонопольного комітету України №113-р від 06.02.2020, представник відповідача зазначила про те, що Мінінфраструктури вживаються заходи для його виконання з урахуванням рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/13817/20. Стосовно позовної вимоги «зобов'язати Мінінфраструктури України внести зміни до наказу №316 від 27.05.2013, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.06.2013 за №930/23462, якими передбачити звільнення від сплати санітарного збору для суден, які споживають послуги з (1) Приймання з суден та передача на плавучі або берегові очисні споруди забруднюючих речовин або вод, що їх містять; (2) Приймання з суден сміття та відходів з безпосередньою передачею їх спеціалізованим підприємствам для подальшого поводження з ними (у тому числі розміщенням їх на об'єктах поводження з відходами) згідно з законодавством України, зі сторони приватних суб'єктів господарювання, що мають на це право на підставі відповідних ліцензій» представник позивача повідомив про помилковість при її викладені, оскільки вона логічно протилежна тій вимозі, що викладена у пункті 2 прохальної частини позовної заяви щодо визнання протиправними та скасування положення наказу Мінінфраструктури України від 27.05.2013 № 316.
Представник третьої особи-1 - ДП «АМПУ» проти позову заперечив і просив відмовити у його задоволенні з підстав відсутності факту порушення прав та/чи інтересів позивача у спірних правовідносинах.
Представник третьої особи-2 - ДРС України у судовому засіданні наголосив на тому, що відповідачем станом на час розгляду справи виконано рішення ДРС України №32 від 20.05.2021 та усунуті ті порушення, про які у цьому рішенні було зазначено.
На підставі частини першої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 07.11.2022 проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини третьої статті 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.
Так, заслухавши пояснення учасників процесу, ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини справи.
ДРС України 20.05.2021 прийнято рішення №32 «Про необхідність усунення Мінінфраструктури порушень принципів державної регуляторної політики згідно із вимогами Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі - Рішення ДРС №32), надіслане листом ДРС України № 2705/0/20-21 від 21.05.2021, яким запропоновано Мінінфраструктури внести зміни до Порядку надання послуг №631, в частині виключення абзацу третього та четвертого пункту 3 цього Порядку, оскільки ці положення суперечать принципам державної регуляторної політики.
Не погоджуючись з прийнятим Рішенням ДРС №32, Мінінфраструктури звернулося до Міністерства економіки України (далі - Мінекономіки) зі скаргою №6819/46/10-21 від 04.06.2021.
Мінекономіки листом №3612-06/38054-03 від 22.07.2021 надіслано до Мінінфраструктури наказ №290-21 від 21.07.2021 «Про відмову в задоволенні скарги Міністерства інфраструктури України від 04.06.2021 №6819/46/10-21».
З урахуванням вищевказаного наказу Мінекономіки, Мінінфраструктури на виконання Рішення ДРС №32 розроблено проєкт наказу та листами № 2698/46/14-21 від 26.07.2021 і №2699/46/14-21 надіслано на погодження до ДРС та заінтересованих органів.
ДРС України листом №5867/0/20-21 від 12.08.2021 погодило проєкт наказу в редакції, запропонованій Рішенням ДРС №32, а саме в частині виключення абзаців третього та четвертого пункту 3 цього Порядку, як таких, що суперечать принципам державної регуляторної політики.
Проте, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України та Державна служба морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України не погодили проєкт наказу в редакції, запропонованій Рішенням ДРС №32, надавши обґрунтовані зауваження, що стосуються ризиків забруднення навколишнього природного середовища та безпеки судноплавства.
За результатами узгоджувальної наради, яка відбулася 24.09.2021 за участі заінтересованих органів, у тому числі представників ДРС, вирішили доопрацювати проєкт наказу в частині альтернативних змін, які б не допустили виникнення негативних наслідків в щодо забруднення навколишнього природного середовища в результаті реалізації Рішення ДРС №32. Представники ДРС України погодилися стосовно необхідності доопрацювання проєкту наказу в частині альтернативних змін та не висловили своїх заперечень, що підтверджується відповідним протоколом, доданим відповідачем для приєднання до матеріалів справи.
Доопрацьований проєкт наказу Мінінфраструктури листами від 28.10.2021 №4217/46/14-21 та №4218/46/14-21 надіслано на погодження до ДРС України та заінтересованих органів.
Проте, Мінекономіки листом № 3622-02/55249-03 від 23.11.2021 та ДРС України листом №8174/0/20-21 від 29.11.2021 не погодили проєкт наказу.
З урахуванням вищезазначеного, Мінінфраструктури на виконання Рішення ДРС №32 та за результатами узгоджувальної наради, що відбулася 19.01.2022 прийнято наказ №242 від 25.04.2022 «Про затвердження Змін до Порядку надання послуг із забезпечення запобігання і ліквідації розливу забруднюючих речовин у морських портах України» (далі - Наказ №242), який листом №1837/46/14-22 від 26.04.2022 направлено до Міністерства юстиції України на державну реєстрацію. Однак, згідно висновку Міністерства юстиції України про доопрацювання нормативно-правового акта, надісланого листом Мін'юсту від 11.05.2022 №35394/39723-26-22/10.1.3, Мінінфраструктури рекомендовано погодити наказ з ДРС України.
Мінінфраструктури листом № 2178/46/14-22 від 14.05.2022 (вх. ДРС від 16.05.2022 № 2462/0/19-22) надіслано до ДРС України наказ на погодження.
01.06.2022 Мінінфраструктури проведено узгоджувальну нараду з представниками ДРС України.
ДРС України листом №179 від 14.06.2022 надіслано Рішення про погодження проєкту регуляторного акта.
Мінінфраструктури листом №3662/46/10-22 від 20.06.2022 наказ Міністерства інфраструктури України №242 від 25.04.2022 «Про затвердження Змін до Порядку надання послуг із забезпечення запобігання і ліквідації розливу забруднюючих речовин у морських портах України» направлено на державну реєстрацію та відповідно до листа Мін'юсту від 30.06.2022 №51984/63933-26-22/10.1.3 зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29.06.2022 за №712/38048.
Згідно пункту 3 Порядку №631 надання послуг із забезпечення запобіганню та ліквідації розливу забруднюючих речовин в акваторії та на території порту організовується Адміністрацією.
При цьому, судом встановлено, що на час прийняття ДРС України рішення №32 від 20.05.2021, абзацами третім і четвертим пункту 3 Порядку №631 було визначено, що послуги із запобігання і ліквідації розливу забруднюючих речовин включають: приймання з суден та передача на плавучі або берегові очисні споруди забруднюючих речовин або вод, що їх містять; приймання з суден сміття та відходів з безпосередньою передачею їх спеціалізованим підприємствам для подальшого поводження з ними (у тому числі розміщенням їх на об'єктах поводження з відходами) згідно з чинним законодавством України.
За висновком ДРС України встановлений абзацами третім і четвертим пункту 3 Порядку №631 механізм державного регулювання суперечить ключовим принципам державної регуляторної політики, визначеної статтею 4 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», зокрема:
адекватності - відповідність форм та рівня державного регулювання господарських відносин потребі у вирішенні існуючої проблеми та ринковим вимогам з урахуванням усіх прийнятих альтернатив, оскільки не узгоджуються з вимогами актів вищої юридичної сили в частині надання виключного права для Адміністрації у провадженні господарської діяльності, яка підлягає ліцензуванню, що призводить до неправомірного обмеження конкуренції у відповідній сфері господарської діяльності;
збалансованості - забезпечення у регуляторній діяльності балансу інтересів суб'єктів господарювання, громадян та держави, оскільки створює передумови для порушення балансу інтересів усіх учасників відповідних правовідносин в частині обмеження у провадженні господарської діяльності суб'єктами господарювання, які одержали ліцензію на поводження з небезпечними відходами, тим самим звужуючи коло суб'єктів, до яких можуть звертатися судновласники з метою отримання відповідних послуг.
При цьому, наказом Міністерства інфраструктури України №242 від 25.04.2022 «Про затвердження Змін до Порядку надання послуг із забезпечення запобігання і ліквідації розливу забруднюючих речовин у морських портах України», що набрав чинності 08.07.2022, пункт 4 Порядку №631 (змінена нумерація з пункту 3 та пункт 4 у зв'язку із доповненням цього Порядку після пункту 2 новим пунктом 3) викладено в такій редакції:
« 4. Послуги із запобігання і ліквідації розливу забруднюючих речовин включають:
приймання з суден та передача на плавучі або берегові очисні споруди забруднюючих речовин або вод, що їх містять;
приймання з суден сміття та відходів з безпосередньою передачею їх спеціалізованим підприємствам (у разі нездійснення поводження з відходами самостійно) для подальшого поводження з ними (у тому числі розміщенням їх на об'єктах поводження з відходами) згідно з чинним законодавством України;
очищення акваторій морських портів від забруднюючих речовин та сторонніх предметів і матеріалів;
локалізацію та ліквідацію наслідків аварійних скидів забруднюючих речовин або вод, що їх містять, у межах акваторій морських портів;
ліквідацію забруднень в акваторії та на території морських портів.
Послуги, визначені абзацами другим та третім пункту 4 цього Порядку можуть надаватися Адміністрацією або іншими суб'єктами господарювання.
Під час надання послуг, визначених абзацами другим та третім пункту 4 цього Порядку, пов'язаних з поводженням з небезпечними відходами, суб'єкти господарювання надають такі послуги відповідно до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».
Послуги, визначені абзацами четвертим-шостим пункту 4 цього Порядку надаються Адміністрацією самостійно або на договірних засадах зі спеціалізованими підприємствами та організаціями, які згідно з законодавством мають право надавати такі послуги, а також з відповідними аварійно-рятувальними службами (далі - субпідрядні організації).
Усі операції, які здійснюються із ліквідації розливу забруднюючих речовин або вод, що їх містять, в акваторії порту підлягають обов'язковій реєстрації відповідно до Правил реєстрації операцій зі шкідливими речовинами на суднах, морських установках і в портах України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10 квітня 2001 року №205, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28 травня 2001 року за №452/5643№».
Проєкт Наказу №242 від 25.04.2022 погоджений ДРС України рішенням №179 від 14.06.2022 за результатами його розгляду на відповідність вимогам статей 4, 5 і 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Зважаючи на те, що з часу прийняття ДРС України рішення №32 від 20.05.2021 і завершення процедури його оскарження відповідачем до Мінекономіки Мінінфраструктури вживались дії по розробці проєкту змін до порядку №631 і їх погодження, а також зважаючи на суть тих змін, що були внесені до Порядку №631 наказом Міністерства інфраструктури України №242 від 25.04.2022, підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не підготовки проєкту наказу на виконання рішення ДРС № 32 від 20.05.2021 відсутні.
Також, враховуючи зміни нормативного врегулювання спірних відносин, а також мотиви, наведені позивачем на обґрунтування його вимоги визнати протиправним і скасувати положення пункту 1.3 в частині санітарного збору, пунктів 8.1 - 8.4 розділу VIII (Санітарний збір) Порядку справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженого наказом Мінінфраструктури №316 від 27.05.2013, а також з огляду на позицію представника позивача, висловлену від імені його довірителя - ТОВ «Еко-Сервіс» у судовому засіданні 26.09.2022, щодо неактуальності вказаних позовних вимог станом на час розгляду справи, суд дійшов висновку щодо відмови у позові у цій частині.
Не підлягає задоволенню і позовна вимога, викладена у пункті 3 прохальної частини позовної заяви, оскільки її зміст суперечить викладеному у пункті 2 прохальної частини позову, а також зважаючи на зміни, що внесені наказом Міністерства інфраструктури України №242 від 25.04.2022 до Порядку №631 і позицію позивача у цій частини.
Надаючи правову оцінку вимозі позивача про визнання протиправним і скасування Додатку №6 до Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів (пункт 8.2 розділу VIII), затвердженого Наказом Мінінфраструктури №316 від 27.05.2013, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.06.2013 за № 930/23462, яка підтримана позивачем, однак заперечується відповідачем і третіми особами, суд зважає на таке.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ТОВ «Еко-Сервіс» є збір небезпечних відходів.
Відповідно до Ліцензійного реєстру (поводження з небезпечними відходами), що ведеться Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України (https://mepr.gov.ua/content/perelik-licenziativ-na-provadzhennya-gospodarskoi-diyalnosti-z-povodzhennya-z-nebezpechnimi-vidhodami.html), позивач, вид господарської діяльності якого є «поводження з небезпечними відходами», здійснює операції у сфері поводження з небезпечними відходами: збирання, зберігання, оброблення і утилізація, на підставі наказу від 14.10.2010 №456 «Про видачу ліцензії» має право безстроково здійснювати такий перелік видів небезпечних відходів, на поводження з якими видана ліцензія:
- відпрацьовані нафтопродукти, не придатні для використання за призначенням (у тому числі відпрацьовані моторні, індустріальні масла та їх суміші, відходи, що забруднені нафторподуктами (промаслене ганчір'я, пісок, фільтри);
- відходи сумішей масло/вода, вуглеводні/вода, емульсії.
Таким чином, ТОВ «Еко-Сервіс», в силу положень Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності», отримало у встановленому законодавцем порядку право на провадження господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про видачу ліцензії, про що зроблено відповідний запис у ліцензійному реєстрі.
Окрім наявності необхідної ліцензії на провадження діяльності із поводження з відходами, ТОВ «ЕКО-СЕРВІС» є власником судна «ECOSERVICE» (ІМО: 8604228) (надалі - Судно), у підтвердження чого позивачем надано нотаріально завірені копії документів із перекладом на українську мову. Судно «ECOSERVICE» перебуває у морському порту Чорноморськ, що підтверджується даними відкритого реєстру: https://www.marinetraffic.com/en/ais/details/ships/shipid:276331/mmsi:613462000/imo:8604228/vessel:PUNTA_NERA.
Відповідно до Свідоцтва реєстрації суден та плавучих засобів, тип вказаного Судна: судно для збору лляльних вод / шламу / відходів.
Позивач є платником санітарного збору, що підтверджується дисбурсментським рахунком від 20.02.2022 за №А40201 - документом, що пред'являється портовим агентом і відображає витрати (податки, збори, роботи з обслуговування судна), здійснені ним за рахунок судновласника під час перебування судна на стоянці в порту.
Вважаючи розміри ставок санітарного збору, визначені у Додатку №6 до Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів (пункт 8.2 розділу VIII), затвердженого наказом Мінінфраструктури №316 від 27.05.2013, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.06.2013 за № 930/23462 (далі по тексту - Додаток №6) такими, що були затверджені Мінінфраструктури без дотримання законодавчо визначеної процедури, зокрема, без застосування відповідної методики, яка в порушення вимог статті 22 Закону України «Про морські порти України» не була розроблена відповідачем, позивач звернувся до суду із вимогами про визнання Додатку №6 протиправним та його скасування.
За правилами частини другої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Аналізуючи законодавство, яким регулюються спірні правовідносини, суд акцентує увагу на тому, що 17.05.2012 був прийнятий Закон України «Про морські порти України» №4709-VI (далі по тексту також - Закон №4709-VI), яким, згідно його преамбули, визначаються правові, економічні та організаційні основи діяльності в морських портах України.
Згідно частини першої статті 16 цього Закону №4709-VI фінансування діяльності адміністрації морських портів України здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються нею відповідно до цього Закону, плати за надання послуг та орендної плати, інших незаборонених законодавством джерел.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону №4709-VI (у редакції цієї норми на час набрання чинності цим Законом) у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Використання коштів від портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням. Фінансування утримання гідротехнічних споруд в об'ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються у морських портах, де розташовані такі гідротехнічні споруди.
У частині другій статті 22 Закону №4709-VI у первинній редакції було закріплено, що розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.
Як уже зазначалось судом, Закон №4709-VI був прийнятий 17.05.2012.
Згідно пункту 1 розділу VI Закону №4709-VI він набирає чинності через 12 місяців з дня його опублікування, крім пунктів 3, 4, 5 і 6 цього розділу, які набирають чинності з дня опублікування цього Закону (13.06.2012).
Дата набрання чинності Законом №4709-VI припадає на 13.06.2013.
У пункті 4 цього розділу Закону №4709-VI, який набрав чинності 13.06.2012, закріплено, що тимчасово, до створення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, її функції та повноваження, визначені цим Законом, виконує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.
Отже, в силу наведених приписів Закону №4709-VI до створення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту її функції та повноваження виконуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.
Згідно абзацу другого пункту 1 Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого Указом Президента України від 12.05.2011 №581/2011 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента №391/2012 від 13.06.2012, Мінінфраструктури України, є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сферах, зокрема, морського і річкового транспорту.
На виконання положень Закону №4709-VI з урахуванням його перехідних положень Мінінфраструктури 27.05.2013 видано наказ №316 «Про портові збори» яким, зокрема був затверджений Порядок справляння та розміри ставок портових зборів (далі - Порядок №316).
Згідно пункту 3 цього наказу він набирає чинності з дня набрання чинності Законом України «Про морські порти України» №4709-VI, тобто 13.06.2013.
Додатком №6 до Порядку №316 визначені ставки санітарного збору.
При цьому, до набрання чинності Законом №4709-VI (13.06.2012) види портових зборів, суб'єкти сплати таких зборів та розміри їх сплати, визначалися постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 №1544, якою було затверджено Положення про портові збори (далі - Положення №1544), яка втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України №407 від 03.06.2013. Постанова Уряду №407 набрала чинності одночасно з набранням чинності Законом №4709-VI.
Пунктом 36 Положення №1544 визначались ставки санітарного збору (у доларах США), що справлялись із суден групи А за 1 куб. метр об'єму судна або самохідної частини складеної плавучої споруди.
Аналіз ставок санітарного збору, визначених у Положенні №1544 у порівнянні з аналогічними ставками цього збору, що визначені у Порядку №316 дає підстави для твердження, що вони є ідентичними.
Отже, з огляду на послідовність набрання/втрати чинності вказаними нормативно-правовими актами та на зміст закріплених у них положень, суд приходить до висновку, що зважаючи на визначені у Законі №4709-VI повноваження відповідача здійснювати до утворення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту ті повноваження, які будуть покладені на цю комісію (зокрема щодо розроблення відповідної методики розрахунку ставок портових зборів для кожного морського порту, у тому числі і санітарного, та затвердження таких ставок, обрахованих на підставі такої методики), а також втрату Положенням №1544 чинності із прийняттям Закону №4709-VI, Мінінфраструктури для уникнення виникнення прогалини у законодавстві щодо визначення розмірів ставок портових зборів із набранням чинності вказаного Закону до утворення Нацкомісії, закріпило у Додатках 2 - 6 до Порядку №316 ставки портових зборів, що були визначені Урядом до набрання чинності Законом №4709-VI.
Як передбачалось, у подальшому, із утворенням відповідної національної комісії, нею мала б бути розроблена методика, про яку зазначається у статті 22 Закону №4709-VI і на підставі такої методики мали б визначатись ставки портових зборів для кожного морського порту.
Разом з тим, така комісія з 2013 по день постановлення рішення у цій справі не була утворена.
При цьому, положення пункту 4 Перехідних положень Закону №4709-VI, яким Мінінфраструктури, як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту здійснює визначені цим Законом функції та повноваження національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, змін не зазнали.
Так, згідно пункту 1 Положення про Мінінфраструктури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 №460 (у редакції на час постановлення судового рішення) Міністерство інфраструктури України (Мінінфраструктури) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінінфраструктури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах у тому числі і морського та річкового транспорту.
Таким чином, оскільки зміни до пункту 4 Перехідних положень Закону №4709-VI не вносились, а пункт 1 Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 №460 (далі по тексту - Положення №460) у чинній редакції наділяє Мінінфраструктури повноваженнями по формуванню та реалізації державної політики у тому числі у сферах морського та річкового транспорту, саме на нього покладено визначений у частині другій статті 22 Закону №4709-VI обов'язок розробити методику для визначення ставок портових зборів, у тому числі і санітарного.
Більш того, згідно чинної редакції пункту 4 Положення №460 Мінінфраструктури відповідно до покладених на нього завдань:
- затверджує тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України, та послуги, які оплачуються у складі портових зборів (абзац п'ятий підпункту 33);
- установлює розміри ставок портових зборів у морських портах та на внутрішніх водних шляхах (підпункт 34);
- затверджує методику розрахунку розмірів ставок портових зборів, які справляються у морських портах (абзац 2 підпункту 35).
Водночас, на підставі наявних у справі доказів, а також даних, що розміщені у загальнодоступних джерелах, судом встановлено, що 06.02.2020 Антимонопольним комітетом України прийнято рішення №113-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» (далі по тексту - рішення АМК №113-р).
У вказаному рішенні АМК №113-р зроблені висновки, що дії Міністерства інфраструктури України, які полягали у встановленні розмірів ставок портових зборів та знижок до них, затверджених наказом Міністерства від 27.05.2013 №316 «Про портові збори», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12.06.2013 за №930/23462, без розробки нормативно-правових актів, на підставі яких формуються збори в морських торговельних портах, а також визначається порядок надання знижок до зазначених зборів, є порушенням, передбаченим частиною першою статті 15, пунктом 3 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних дій органу влади, що можуть призвести до спотворення конкуренції.
У рішенні АМК №113-р також фіксуються висновки, що відсутність нормативних документів, на підставі яких формується розмір зборів у морських торговельних портах, а також визначення порядку надання знижок до зазначених зборів можуть призвести до встановлення тарифів та зборів на економічно необґрунтованому рівні, а також до встановлення необґрунтованих і дискримінаційних знижок до зазначених зборів.
Окрім наведеного у цьому рішенні зазначається, що станом на час його постановлення Мінінфраструктури не розроблено та не затверджено Методики розрахунку розмірів ставок портових зборів. Крім того, з наданої Мінінфраструктури Комітету інформації можна зробити висновки, що Міністерство не планує найближчим часом розробляти й затверджувати Методику розрахунку розмірів ставок портових зборів.
При цьому Антимонопольний комітет України зазначив, що наявність прозорої і недискримінаційної Методики розрахунку розмірів ставок портових зборів, які справляються у морських портах, що містить економічно обґрунтовані статті складових витрат портових зборів, дозволить визначити реальний рівень ставок портових зборів, уніфікувати розрахунки ставок портових зборів, визначити економічне обґрунтування розрахунку ставок портових зборів для кожного збору тощо. Наявність такої Методики запобігатиме встановленню непрозорих, дискримінаційних та економічно необґрунтованих розмірів ставок портових зборів.
Рішенням АМК №113-р постановлено:
1. визнати дії Міністерства інфраструктури України, які полягали у встановленні розмірів ставок портових зборів та знижок до них, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 №316 «Про портові збори», за відсутності затвердженої Методики розрахунку розмірів ставок портових зборів, порушенням, передбаченим частиною першою статті 15, пунктом 3 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних дій органу влади, які можуть призвести до спотворення конкуренції;
2. зобов'язати Міністерство інфраструктури України припинити порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, а саме: протягом 4 місяців розробити та затвердити прозору і недискримінаційну методику розрахунку розмірів ставок портових зборів, які справляються у морських портах.
У зв'язку із невиконанням Мінінфраструктури рішення №113-р від 06.02.2020 по справі №130-26.13/126-17 у визначений у ньому термін Антимонопольний комітет України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом, у якому просив зобов'язати Міністерство інфраструктури України виконати пункт 2 резолютивної частини зазначеного рішення, а саме: розробити та затвердити прозору і недискримінаційну методику розрахунку розмірів ставок портових зборів, які справляються у морських портах.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі №910/13817/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2021, позов Антимонопольного комітету України задоволено повністю; зобов'язано Міністерство інфраструктури України виконати пункт 2 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 06.02.2020 № 113-р, а саме: розробити та затвердити прозору і недискримінаційну методику розрахунку розмірів ставок портових зборів, які справляються у морських портах.
Так, під час розгляду справи судами у справі №910/13817/20 було встановлено, що рішення разом з листом Антимонопольного комітету України від 14.02.2020 №130-26/02-2430 було надіслано Мінінфраструктури 17.02.2020 (поштове відправлення №0303509053599), та отримано останнім 18.02.2020, отже, строк виконання зобов'язання, встановленого Рішенням, закінчився 18.06.2020.
Зважаючи на те, що Рішення Комітету №113-р Мінінфраструктури у судовому порядку у передбачений законом строк не оскаржувало, таке Рішення є законним та відповідно до частини другої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та статті 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» є обов'язковим до виконання.
Судами також звернуто увагу на те, що у Рішенні №113-р Комітет зазначає, що з метою запобігання порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, 24.06.2014 надав відповідачу обов'язкові для розгляду рекомендації №14-рк, відповідно до яких останньому було рекомендовано вжити заходів щодо розроблення порядку (методики) формування ставок портових зборів у морських портах.
На виконання зазначених рекомендацій відповідач листом від 30.07.2014 №8355/27/10-14 повідомив Комітет, що підтримує рекомендації Комітету, однак, станом на 10.11.2017 не розробив та не затвердив порядок (методику) формування ставок портових зборів у морських портах, з огляду на що розпорядженням державного уповноваженого Комітету від 10.11.2017 № 07/229-р було розпочато розгляд справи за ознаками вчинення Міністерством інфраструктури України порушення, передбаченого частиною першою статті 15, пунктом 3 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
При цьому, як зазначає Мінінфраструктури, незважаючи на рекомендації Комітету від 26.06.2014, проведену органами державної влади, суб'єктами господарювання, Асоціаціями тощо протягом 2014-2019 років роботу щодо узгодження редакції проєкту Методики, 18.09.2019 відповідач повідомив Комітет про те, що він дійшов висновку щодо недоцільності введення в дію розрахункових ставок та передчасності проведення роботи щодо розроблення проєкту Методики, у зв'язку з чим, у рішенні АМК №113-р було встановлено строк його виконання.
Поряд з цим, судами встановлено, що відповідач звертався до Комітету щодо перенесення терміну розроблення та затвердження Методики, який був визначений пунктом 2 резолютивної частини Рішення №113-р (листи від 27.04.2020 № 5545/46/10-20, від 17.06.2020 № 8214/46/10-20).
Однак, як зазначалось Антимонопольним комітетом України під час розгляду справи, доводи Мінінфраструктури зазначені у листах не передбачені законодавством про захист економічної конкуренції, як підстава для перегляду рішення оскільки Комітет не має повноважень змінювати своє рішення, кім випадків передбачених статтею 58 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Ураховуючи, що як станом на дату звернення з позовом до суду, так і станом на дату розгляду справи по суті Рішення не виконане, суди дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову і зобов'язання відповідача виконати Рішення.
Правильність висновків судів попередніх інстанцій підтверджена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 30.09.2021.
Також, на підставі даних Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що 24.06.2022 Мінінфраструктури звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про відстрочку виконання судового рішення у справі №910/13817/20.
Як свідчить зміст ухвали Господарського суду міста Києва від 12.07.2022, обґрунтовуючи заяву про відстрочення виконання рішення суду у справі №910/13817/20, Мінінфраструктури зазначало, що для виконання Указу Президента України №837/2019 та рішення Антимонопольного комітету України №113-р ним вживались у межах компетенції встановлені Законом про державну регуляторну політику всі можливі заходи, необхідні для розробки та затвердження прозорої і недискримінаційної методики розрахунку розмірів ставок портових зборів, які справляються у морських портах. Однак, процедура погодження регуляторного акта передбачає відповідний алгоритм дій, які необхідно здійснити розробнику проєкту регуляторного акта, проте Мінінфраструктури не може впливати на строки вчинення необхідних дій іншими учасниками нормотворчого процесу. Вказані об'єктивні обставини істотно ускладнюють виконання Міністерством рішення Господарського суду м. Києва від 16.02.2021 у справі №910/13817/20.
Окрім того, Мінінфраструктури вказувало, що бойові дії, введення воєнного стану унеможливлюють проведення повноцінних консультацій з громадськістю, а також окупація значної частини території України, припинення роботи морських портів через бойові дії унеможливлюють розроблення Методики, оскільки Методика повинна враховувати специфіку роботи окремих морських портів у різних регіонах, номенклатуру вантажів, визначити такий механізм розрахунку ставок портових зборів, який дасть можливість за рахунок коштів, отриманих від портових зборів, здійснювати утримання та розвиток морських портів, каналів, маяків та інших засобів навігаційного забезпечення на рівні, що відповідає національним інтересам та вимогам безпеки мореплавства. За таких обставин, Міністерство не може відповідати за дії, які від нього не залежать та у зв'язку з чим вказані обставини істотно ускладнюють виконання судового рішення щодо розробки та затвердження Методики.
Антимонопольний комітет України проти задоволення заяви Мінінфраструктури заперечував та, зокрема, зазначав, що строк виконанням відповідачем зобов'язання, встановленого Рішеннями №113-р, закінчився 18.06.2020 і відповідачем більше 2 років, а враховуючи дату 24.06.2014, коли була фактично розпочата ця справа, то більше 7 років, не виконано.
Комітет при цьому вказував, що всі дії, направленні відповідачем на виконання Рішення №113-р, мають декларативний характер, що підтверджується також неодноразовими зауваженням та пропозиціями Комітету до проєктів порядку (методики) формування ставок портових зборів. Відповідач не вчинив усіх залежних від нього дій, направлених на розробку саме прозорого та недискримінаційного порядку (методики). Оскільки має місце триваюче невиконання Рішення №113-р, тому виключно зобов'язання відповідача виконати пункт 2 резолютивної частини згаданого рішення може призвести до усунення вчиненого відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 у справі №910/13817/20 у задоволенні заяви Мінінфраструктури про відстрочення виконання рішення суду від 16.02.2021 у справі №910/13817/20 відмовлено. Судове рішення мотивоване тим, що Міністерством не доведена наявність обставин, на підставі яких суд міг би дійти висновку про необхідність та доцільність відстрочення виконання рішення суду, а також не надано доказів, які б свідчили про те, що рішення суду буде виконано в майбутньому, а саме зі спливом строку, на який відповідач просить відстрочити його виконання.
Наведені обставини, що були встановлені у справі №910/13817/20, у взаємозв'язку із тими, що були встановлені в адміністративній справі в цьому провадженні, дають суду підстави для таких висновків:
- обов'язок розробити методику розрахунку розмірів ставок портових зборів покладений на Мінінфраструктури Законом №4709-VI і рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі №910/13817/20, а також відповідає повноваженням відповідача, визначеним у пункті 4 Положення №460;
- існують підстави для тверджень щодо невиправдано тривалого невиконання Мінінфраструктури обов'язку, покладеного на нього Законом №4709-VI у частині належної реалізації повноважень по визначенню ставок портових зборів на підставі відповідної методики;
- тривале невиконання Мінінфраструктури судового рішення з причин, що визнані судом неповажними;
- існуючі на час звернення позивача до суду із цим позовом ставки портових зборів, у тому числі і санітарний, з урахуванням висновків Антимонопольного комітету України не є такими, що узгоджуються з антиконкуретним законодавством, а також такими, які можна було б визнати економічно обґрунтованими;
- саме на Мініфраструктури законодавцем покладено обов'язок встановити розміри ставок портових зборів для кожного морського порту, у тому числі і санітарного, на підставі відповідної прозорої і недискримінаційної методики, яка б містила економічно обґрунтовані статті складових витрат портових зборів, дозволяла визначити реальний рівень ставок портових зборів, уніфікувати розрахунки ставок портових зборів, визначити економічне обґрунтування розрахунку ставок портових зборів для кожного збору тощо;
- є підстави для твердження, що Додаток №6 до Порядку №316, яким визначаються ставки санітарного збору, на день постановлення судового рішення у цій справі є таким, що суперечить положенням частини другої статті 22 Закону №4709-VI, оскільки визначає розміри таких ставок без застосування методики для їх обрахунку.
При цьому посилання відповідача на те, що закріплені у Додатку №6 до Порядку №316 ставки санітарного збору відповідають тим, які визначались Урядом і діяли ще до 2000 року, не можуть бути визнані такими, що спростовують викладені вище висновки суду, оскільки ці аргументи не доводять відповідності чинних ставок вимогам Закону №4709-VI через те, що вони не є визначеними на підставі відповідної методики.
Підсумовуючи викладене суд визнає, що дія продубльованих відповідачем, визначених ще Постановою КМУ №1544 від 12.10.2000, ставок санітарного збору після набрання чинності положеннями частини другої статті 22 Закону №4709-VI без визначення їх розміру на підставі затвердженої методики обрахунку, не зважаючи на законодавчо закріплений обов'язок і повноваження Мінінфраструктури, призвело до того, що станом на час розгляду справи рівень ставок санітарного збору, наведений у Додатку №6 до Порядку №316, є таким, що не ґрунтується на положеннях чинного законодавства і не може бити визнаний економічно обґрунтованим.
Згідно частини дев'ятої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.
Вищезазначені повноваження суду та наведене у цьому рішенні в сукупності дає суду підстави для визначення Додатку №6 до Порядку №316 таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, тобто протиправним, а відтак і таким, що підлягає скасуванню.
При цьому, доводи представника третьої особи-1 щодо відсутності у позивача порушеного права та/чи інтересу, з огляду на наявність доказів в матеріалах справи, які вказують на те, позивач є платником санітарного збору, визнаються безпідставними. А клопотання представника ДП «АМПУ» про неналежність і недопустимість наданих позивачем доказів не ґрунтуються на нормах процесуального права.
Також не визнаються судом доречними посилання третьої особи-1 на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 05.10.2022 у справі №640/3513/20, оскільки предмет розгляду у вказаній справі, як і доводи позивача на обґрунтування заявлених вимог не є аналогічними із тими вимогами і підстави позову, які розглядаються у адміністративній справі №640/1486/22. Отже, такі висновки не можуть бути враховані судом при розгляді цієї справи, оскільки були ухвалені за інших фактологічних умов і нормативного регулювання.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України та частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Окрім того, судом враховується, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині і наявність підстав для часткового задоволення позову.
У силу положень частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246, 264 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Сервіс» задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та нечинним Додаток 6 (пункт 8.2 розділу VIII) Порядку справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України №316 від 27.05.2013, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.06.2013 за №930/23462.
3. У задоволенні інших вимог - відмовити.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Сервіс» (67770, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н., сільрада Шабівська, комплекс будівель та споруд №82; ЄДРПОУ 31214258) витрати по сплаті судового збору у розмірі 413,50 грн (чотириста тринадцять гривень 50 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства інфраструктури України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14; ЄДРПОУ 37472062).
5. Після набрання рішенням законної сили зобов'язати Міністерство інфраструктури України невідкладно опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним у частині у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено.
Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України протягом 30 днів з моменту складення повного тексту
Повний текст виготовлений 17.11.2022
Суддя Н.А. Добрівська