ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 листопада 2022 року м. Київ № 640/4807/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ФРУТАРОМ ЕТОЛ (УКРАЇНА)»
доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києві
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 лютого 2020 року №0135680409,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ФРУТАРОМ ЕТОЛ (УКРАЇНА)» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ФРУТАРОМ ЕТОЛ (УКРАЇНА)») з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 лютого 2020 року №0135680409.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено з порушенням строків, встановлених Податковим кодексом України, неуповноваженим органом та ним накладено штраф за порушення, за яке податковим законодавством не передбачена відповідальність у вигляді штрафу, а саме: податкові накладні не надавались отримувачу та були складені на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 та 189 Податкового кодексу України над фактичною ціною постачання (тип причини 15), що свідчить про його протиправність.
Ухвалою від 05 березня 2020 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, або заяву про визнання позову.
21 березня 2020 року представник ГУ ДПС у м. Києві надав суду відзив, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що висновки акту перевірки є обґрунтованими, а тому підстав для скасування спірного податкового повідомлення - рішення не вбачається.
22 квітня 2020 року позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій вказав, що доводи, викладені відповідачем у відзиві фактично дублюють висновки акта перевірки. Крім того, відповідач не навів доказів на спростування всіх аргументів, зазначених у позовній заяві.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ГУ ДПС у м. Києві провело камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних ТОВ «ФРУТАРОМ ЕТОЛ (УКРАЇНА)» (код ЄДРПОУ 39001959) в Єдиному реєстрі податкових накладних за 2019 рік.
За результатами проведення камеральної перевірки відповідач склав акт від 18 грудня 2019 року №11979/26-15-04-09-20/39001959, за висновками якого ТОВ «ФРУТАРОМ ЕТОЛ (УКРАЇНА)» порушило граничні строки реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим порушило вимоги пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.
На підставі висновків акта від 18 грудня 2019 року №11979/26-15-04-09-20/39001959, відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 07 лютого 2020 року №0135680409, яким позивачу, за порушення граничного строку реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 1201.1 статті 1201 Податкового кодексу України, визначено суму штрафу у розмірі 147 123,63 грн.
Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент проведення перевірки) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
За змістом пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю та формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. Тобто, перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
Для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
Для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пункту 1201.1 статті 1201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;
20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.
Пунктом 1201.2 статті 1201 Податкового кодексу України визначено, що відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.
Вказаними нормами права визначено підстави відповідальності платника податку за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в ЄРПН.
Тобто, для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 1201.1 статті 1201 Податкового кодексу України, необхідна наявність двох обов'язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою).
Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 816/1488/17.
При цьому, стаття 195 ПК України визначає перелік операцій, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою, а стаття 197 ПК України - перелік операцій, що звільнені від оподаткування.
Пунктом 8 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1307 від 31 грудня 2015 року (далі по тексту - Порядок №1307) встановлено, що при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10-15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» робиться помітка «X» зазначається тип причини:
01 - Складена на суму збільшення компенсації вартості поставлених товарів/послуг (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 13 цього Порядку);
02 - Складена на постачання неплатнику податку;
03 - Складена на постачання товарів/послуг у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку;
04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання;
05 - Складена у зв'язку з ліквідацією основних засобів за самостійним рішенням платника податку;
06 - Складена у зв'язку з переведенням виробничих основних засобів до складу невиробничих;
07 - Складена на операції з вивезення товарів за межі митної території України;
08 - Складена на постачання для операцій, які не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість;
09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість;
10 - Складена з метою визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов'язань за товарами/послугами, необоротними активами, суми податку за якими були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;
11 - Складена за щоденними підсумками операцій;
12 - Складена на постачання неплатнику, в якій зазначається назва покупця (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 10 цього Порядку);
13 - Складена у зв'язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності;
14 - Складена отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента;
15 - Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 Податкового кодексу України, над фактичною ціною постачання.
Як вбачається з податкових накладних, які були предметом камеральної перевірки, вони складені за операціями з постачання товарів між ТОВ «ФРУТАРОМ ЕТОЛ (УКРАЇНА)» та ТОВ «ФРУТАРОМ ЕТОЛ (УКРАЇНА)». При цьому, у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» зроблена помітка «Х», тип податкової накладної позивачем визначено, як 15.
Аналізуючи положення статі 197 Податкового кодексу України, судом встановлено, що операції з надання послуг та товарів, зазначені у спірних податкових накладних не відносяться до операцій, що звільнені від оподаткування, а також не підпадають під визначений статтею 195 Податкового кодексу України перелік операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою.
Таким чином, податкові накладні виписані ТОВ «ФРУТАРОМ ЕТОЛ (УКРАЇНА)» за 2019 рік не відповідають всім критеріям (ознакам), які дають підстави для звільнення від відповідальності за вказане порушення, а саме, будучи такими, що «не надаються отримувачу (покупцю)», вони не складені на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до пункту 17 Порядку №1307 для операцій, що оподатковуються або звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні, тобто при одночасному постачанні одному отримувачу (покупцю) як оподатковуваних товарів/послуг, так і таких, що звільнені від оподаткування, постачальник (продавець) складає окремі податкові накладні. У податковій накладній, складеній на операції з постачання товарів/послуг, які звільняються від оподаткування податком на додану вартість, у графі «Складена на операції, звільнені від оподаткування» верхньої лівої частини робиться помітка «Без ПДВ».
Зазначене не поширюється на операції з постачання товарів/послуг, до яких одночасно застосовуються як нульова ставка, так і основна та/або ставка 7 відсотків. У такому разі складається одна податкова накладна, у якій заповнюються відповідні графи нижньої табличної частини.
Операції, що оподатковуються за нульовою, основною ставкою або ставкою 7 відсотків, відображаються в окремих рядках нижньої табличної частини податкової накладної.
Зі спірних податкових накладних вбачається, що у графі «Складена на операції, звільнені від оподаткування» верхньої лівої частини не зроблена помітка «Без ПДВ».
Крім того, рядки VII «Усього обсяги постачання при експорті товарів за ставкою 0%» та IX «Усього обсяги операцій, звільнених від оподаткування» у податкових накладних не заповнені, у той час, як у рядках ІІ та ІІІ «Загальна сума податку на додану вартість, у тому числі загальна сума податку на додану вартість за основною ставкою» зазначені суми зобов'язань з податку на додану вартість.
Проаналізувавши викладене вище, суд дійшов висновку, що зазначення в податкових накладних типу 15 означає, що такі накладні не стосуються операцій, що звільняються від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою.
Водночас, суд вважає помилковою позицію позивача, згідно якої належність податкової накладної до критерію таких «що не надається отримувачу (покупцю)», може слугувати самостійною підставою для звільнення від відповідальності за вказане порушення, оскільки даний критерій є загальним, який повинен включати одну з обов'язкових (спеціальних) ознак (критеріїв): 1) складена на постачання товарів/послуг для операцій які звільнені від оподаткування; 2) складена на постачання товарів/послуг для операцій які оподатковуються за нульовою ставкою.
Стосовно доводів позивача про те, що станом на момент проведення камеральної перевірки він перебував на обліку в Офісі великих платників податків ДПС, а тому ГУ ДПС у м. Києві не є уповноваженим органом на прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд зазначає таке.
Розділом Х Порядку обліку платників і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року №1588 (далі по тексту - Порядок №1588), визначено механізм переведення платника податків на обслуговування з одного контролюючого органу до іншого (взяття на облік/зняття з обліку).
Пунктом 10.1 розділу Х Порядку №1588 визначено, що у разі проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження або місця проживання платника податків, внаслідок якої змінюється адміністративно-територіальна одиниця та контролюючий орган, в якому на обліку перебуває платник податків (далі - адміністративний район), а також у разі зміни податкової адреси платника податків, контролюючими органами за попереднім та новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків проводяться процедури відповідно зняття з обліку/взяття на облік такого платника податків.
Згідно з пунктом 10.3 розділу Х Порядку №1588 платник податків, для якого законом установлені особливості його державної реєстрації та відомості щодо якого не містяться в Єдиному державному реєстрі, зобов'язаний у десятиденний строк від дня реєстрації зміни місцезнаходження (місця проживання), пов'язаної із зміною адміністративного району, подати контролюючому органу за новим місцезнаходженням заяву за формою № 1-ОПП або за формою № 5-ОПП.
У разі отримання контролюючим органом за новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків заяви про зміну місцезнаходження (місця проживання) платника податків такий орган вносить до Єдиного банку даних юридичних осіб або Реєстру самозайнятих осіб дані із заяви та засобами інформаційної системи таких баз в електронному вигляді формує та надсилає контролюючому органу за попереднім місцезнаходженням (місцем проживання) повідомлення про взяття на облік/зняття з обліку платника податків у зв'язку зі зміною місцезнаходження (місця проживання) за формою № 11-ОПП (додаток 12) із заповненим І розділом (пункт 10.6 розділу Х Порядку №1588).
У відповідності до пунктів 10.9, 10.10 розділу Х Порядку №1588 дані про взяття на облік вносяться до двох примірників повідомлень за формою № 11-ОПП (заповнюється ІІІ розділ) та надсилаються до контролюючого органу за попереднім місцезнаходженням (місцем проживання).
Після надходження повідомлення за формою № 11-ОПП із зазначенням дати взяття на облік платника податків за новим місцезнаходженням (місцем проживання) контролюючий орган за попереднім місцезнаходженням (місцем проживання) протягом двох робочих днів знімає з обліку платника податків (основне місце обліку). Інформація про зняття з обліку вноситься до Єдиного банку даних юридичних осіб або до Реєстру самозайнятих осіб.
Дані про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого містяться в Єдиному державному реєстрі, передаються до Єдиного державного реєстру у день взяття на облік у контролюючому органі за новим місцезнаходженням (місцем проживання) із зазначенням: дати та номера запису про взяття на облік, назви та ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому платника податків взято на облік (пункт 10.11 розділу Х Порядку №1588).
Згідно з пунктом 10.13 розділу Х Порядку №1588 у разі зміни місцезнаходження суб'єкта господарювання - платника податків сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється таким платником податків за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду:
1) у такому випадку контролюючий орган за попереднім місцезнаходженням одночасно із зняттям з обліку юридичної особи - платника податків за основним місцем обліку здійснює взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку згідно із розділом VII цього Порядку без подання заяви платником податків та з урахуванням особливостей, визначених пунктами 10.14 - 10.21 цього розділу;
2) до закінчення року платник податків обліковується в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) з ознакою того, що він є платником податків до закінчення року, а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) - з ознакою того, що він є платником податків з наступного року;
3) якщо стосовно платника податків (у тому числі великого платника податків), який до закінчення року сплачує податки за попереднім місцем реєстрації, прийняте рішення про його припинення (ліквідацію), визнання банкрутом, то передбачені розділом ХІ цього Порядку процедури проводяться та завершуються тим контролюючим органом, у якому платник податків сплачував або мав сплачувати податки на момент внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру або прийняття рішення про ліквідацію платника податків, відомості про якого не включаються до Єдиного державного реєстру.
З акта камеральної перевірки від 18 грудня 2019 року №11979/26-15-04-09-20/39001959 вбачається, що за даними, наявними в базах ДПС, наданими платником податків до територіальних органів ДПС, ТОВ «ФРУТАРОМ ЕТОЛ (УКРАЇНА)» перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДПС у м. Києві.
Також, з наданих позивачем уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість за 2019 рік встановлено, що такі розрахунки подавались до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДПС у м. Києві.
Разом з цим, суд встановив, що 15 листопада 2019 року, у зв'язку зі зміною місцезнаходження, пов'язаного зі зміною адміністративного району або включення/невключення до реєстру ВПП, позивач подав до Офісу великих платників податків ДПС заяву форми №1-ОПП про прийняття його на облік. Місцем з якого вибув платник податків у заяві зазначено ГУ ДПС у м. Києві (ДПІ у Голосіївському районі).
Таким чином, наведені вище докази, з урахуванням вимог Порядку №1588, свідчать про те, що до закінчення 2019 року ТОВ «ФРУТАРОМ ЕТОЛ (УКРАЇНА)» перебувало на обліку в ГУ ДПС у м. Києві (ДПІ у Голосіївському районі), а тому вказаний орган був уповноважений на проведення спірної камеральної перевірки та винесення за її результатами податкового повідомлення-рішення.
Стосовно посилань позивача на порушення відповідачем строків винесення податкового повідомлення-рішення від 07 лютого 2020 року №0135680409, суд звертає увагу на таке.
Відповідно до пункту 86.8 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Як вбачається з матеріалів справи, копію акта від 18 грудня 2019 року №11979/26-15-04-09-20/39001959 позивач отримав 27 грудня 2019 року.
Таким чином, з урахуванням вихідних та святкових днів, ГУ ДПС у м. Києві повинно було винести податкове повідомлення-рішення до 21 січня 2020 року.
Водночас, оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесено 07 лютого 2020 року, тобто з пропуском 15-денного строку, встановленого пунктом 86.8 Податкового кодексу України.
Разом з тим, факт затримки контролюючим органом строків направлення податкового повідомлення-рішення не може бути підставою для звільнення платника податку від обов'язку щодо своєчасної сплати суми податку. Порушення строку направлення податкового повідомлення-рішення, не впливає на його законність, а тому не є підставою для визнання такого рішення протиправним та для його скасування.
Подібна за змістом правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 13 лютого 2018 року у справі № 820/1975/17.
Враховуючи всі вищевикладені доводи, суд дійшов до висновку про правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 07 лютого 2020 року №0135680409 та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення.
Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, оскільки позивачем не доведено суду достовірності своїх доводів, які покладені в основу позову, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Згідно з положеннями статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподілу між сторонами не підлягають.
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУТАРОМ ЕТОЛ (УКРАЇНА)» відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.М. Погрібніченко