17 листопада 2022 року м.Чернігів Справа № 620/6136/22
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Клопота С.П., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не призначення, не нарахування та невиплати позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особі з інвалідністю 2 групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що належать до 1 категорії у розмірі 379,6 грн відповідно до статтей 49, 50, 53, 60 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'' з 01.01.2022 та зобов'язання відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачу додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю особі з інвалідністю 2 групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що належать до 1 категорії у розмірі 379,6 грн відповідно до статтей 49, 50, 53, 60 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'' з 01.01.2022.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, має статус особи з інвалідністю внаслідок війни третьої групи, та встановлену третю групу інвалідності по захворюванню пов'язаному з виконанням військових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Вказує, що отримує пенсію як особа з інвалідністю 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у відповідності до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та має право та пільги в тому числі, що стосуються пенсійного забезпечення, передбачені Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Вказану ухвалу суду відповідач отримав 16.09.2022, що підтверджується довідкою в матеріалах справи, однак правом для подання відзиву чи заяви про продовження процесуального строку для подання відзиву у встановлений судом 15-денний строк не скористався.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_1 від 20.09.2019, має статус особи з інвалідністю внаслідок війни третьої групи, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_2 від 26.06.2020 та встановлену третю групу інвалідності по захворюванню пов'язаному з виконанням військових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою Серії 12 ААБ від 22.09.2020 (а.с.5-6).
Позивач отримує пенсію як особа з інвалідністю 3-ї групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у відповідності до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та має право та пільги в тому числі, що стосуються пенсійного забезпечення, передбачені Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" .
Позивач звертався із письмовими заявами до відповідача, в яких просив провести нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у відповідності до статей 50, 53 та 60 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з моменту набрання законної сили рішення Конституційного Суду України №6-р/2018 від 18.07.2018.
Проте, відповідач листами відмовив позивачу у виплаті додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю.
Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам справу, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Закон України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII) Закон) спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Відповідно до статті 50 Закону №796-XII особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Розміри вказаної щомісячної додаткової пенсії визначено пунктом 13 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Порядок №1210).
Згідно з ч.4 ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-XII особам з інвалідністю II групи внаслідок війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Пунктом 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України установлено, що норми і положення, зокрема, статі 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, Верховна Рада України визначила Кабінет Міністрів України державним органом, який має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, тобто надала право Кабінету Міністрів України визначати порядок та розміри соціальних виплат виходячи з наявного фінансового ресурсу державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому, згідно пункту 15-1 Порядку № 1210 особам, які одночасно мають право на отримання надбавки, додаткової пенсії, підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до Законів України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", «Про жертви нацистських переслідувань" і «Про соціальний захист дітей війни", таке підвищення провадиться за їх вибором за однією з підстав.
Буквальний зміст наведеної норми вказує, що якщо особа має право на отримання одночасно кількох видів додаткових пенсійних виплат, виплачуватись їй може лише один вид за її вибором.
За таких обставин суд приходить до висновку, що, отримуючи підвищення інвалідам війни 2 групи, згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", позивач не має права на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, віднесеної до 1 категорії, відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відтак, відповідач діяв правомірно, оскільки позивачем згідно пункту 15-1 Постанови №1210 було обрано підвищення до пенсії, яке передбачено статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", тому вимоги останнього щодо виплати ще й додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, є необґрунтованими.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2019 року по справі №363/4916/16-а.
Щодо посилання позивача на Рішення Конституційного суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 по справі №1-11/2018 (3830/15), суд зазначає наступне.
Вказаним рішенням визнані неконституційними, зокрема, стаття 53 (крім її назви), стаття 60 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, яким:
1) текст статті 53 було викладено у такій редакції:
"Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, та щомісячна компенсація сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи з урахуванням інших доходів не можуть перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність";
2) Статтю 60 було викладено у такій редакції:
"Стаття 60. Право вибору пільг та компенсацій особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які мають одночасно право на інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України, надаються за їх вибором пільги та компенсації відповідно до одного із законів України".
Зазначеним рішенням також установлено порядок його виконання, та вказано, що застосуванню підлягають статті 53 та 60 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, а саме:
"Стаття 53. Виплата додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника.
Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, та щомісячна компенсація сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачуються повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу".
Стаття 60. Інші пільги та компенсації особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть надаватись й інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України".
В пункті 7 мотивувальної частини вказаного рішення зазначено, зокрема, що Закон № 76-VIII в частині скасування або обмеження пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом №796-XII, щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суперечить положенню частини другої статті 3 Конституції України, відповідно до якого держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
Отже, наведеним рішенням у статті 53 Закону №796-XII визнано неконституційним саме обмеження максимальним розміром додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи. В той же час, положення ст.50 Закону №796-XII та п.26 розділу VІ "Прикінцеві і перехідні положення" Бюджетного кодексу України в частині, що делегує повноваження щодо визначення умов, порядку призначення та розмірів відповідних пенсійних виплат Кабінету Міністрів України, неконституційними не визнавались, а тому, також є чинним та не визнаний неконституційним пункт 15-1 Порядку №1210.
Отже, висновки у вказаному рішенні Конституційного Суду України стосуються інших правовідносин та не відносяться до предмету розгляду даної справи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, відмовивши у нарахуванні позивачу додаткової пенсії, діяв в межах своїх повноважень на виконання вимог Закону №796-XII та Порядку №1210, а тому підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не призначення, не нарахування та невиплати позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особі з інвалідністю 2 групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що належить до 1 категорії у розмірі 379,6 грн відповідно до статей 49, 50, 53, 60 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.01.2022 та зобов'язання відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачу додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю особі з інвалідністю 2 групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що належить до 1 категорії у розмірі 379,6 грн відповідно до статей 49, 50, 53, 60 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.01.2022 немає.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст.139, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул.П'ятницька, 83-А, м.Чернігів,14005) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 17.11.2022.
Суддя С.Л. Клопот