02 листопада 2022 року Чернігів Справа № 620/2322/22
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Ткаченко О.Є.,
за участю секретаря Мазко Ю.С.,
представника позивача Карети О.О.,
представника відповідача Остапенко О.Ю.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''Інсайт+'' до Чернігівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю ''Інсайт+'' звернулось з позовом до Чернігівської митниці та просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Чернігівської митниці про коригування митної вартості товарів UA102000/2021/000020/2 від 05.11.2021;
визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA102180/2021/000114 від 05.11.2021.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що всупереч наявності всього переліку документів на підтвердження вартості задекларованого товару йому було відмовлено у прийнятті митної декларації та винесено рішення про коригування митної вартості.
Ухвалою суду від 28.06.2022 в справі відкрито провадження та призначено слухання справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 12.08.2022 розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, у встановлений судом строк надав відзив на позов та пояснив, що під час митного контролю товарів за поданою ТОВ “Інсайт+” декларацією програмним комплексом АСУР сформовані форми контролю, які у зв'язку з можливим заниженням митної вартості товарів передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості. В той же час, дослідивши митну декларацію, документи надані для митного оформлення та витребувані на вимогу митниці додаткові документи встановлено, що подані документи не підтверджують заявлену позивачем митну вартість, оскільки вони не містять усіх числових значень складових митної вартості. Позивач не включив до митної вартості комісійні витрати за переказ коштів, чим порушено вимоги підпункту «а» пункту 1 ч. 10 ст. 58 МКУ, не виконав належним чином умов контракту від 28.05.2021 №2805 в частині оплати товару, не надав митні платіжні доручення відповідно до вимог пункту 4 ч. 2 ст. 53 МКУ, оскільки надані платіжні доручення подані без засвідчення належним чином банківської операції банком, окрім того сплачена сума перевищує суму інвойсу від 14.06.2021 №AAS/159/2021. Вказане в свою чергу не дає можливості митному органу упевнитись, в правильності заявленої митної вартості товару та перевірити її числове значення. У зв'язку з наведеним, митну вартість товару скориговано відповідно до статті 64 Митного кодексу України за резервним методом, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами відомостях щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
Позивачем надано до суду відповідь на відзив, в якому останній підтримав доводи позовної заяви.
Представником відповідача надано до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначив, що враховуючи відсутність можливості митного органу упевнитись в правильності заявленої митної вартості товару у зв'язку з не наданням позивачем додатково запитуваних документів, а також враховуючи наявність попередніх митних оформлень спірного товару, виникли підстави для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості (за ціною договору) та для визначення митним органом вартості товару самостійно.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом враховано таке.
ТОВ “Інсайт+” є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому чинним законодавством порядку, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис.
28.05.2021 між ТОВ “Інсайт+” (дистриб'ютор) та SHEPHERD-LE INTL (PRIVATE) LIMITED, Пакистан, (постачальник) укладено договір купівлі-продажу №2805, відповідно до п.1.1 Постачальник виготовляє та передає, а Покупець приймає і оплачує продукцію та отримує ексклюзивне право на розміщення та продаж продукції на всій території України. (а.с. 8-14).
Відповідно до інвойсу від 14.06.2021 № AAS/159/2021, на виконання умов договору купівлі-продажу від 28.05.2021 №2805 постачальником відправлено товар (рукавички спеціальні шкіряні та комбіновані (шкіра та текстильні матеріали) загальною вартістю 82944,00 долар. США (а.с.22-23).
Відповідно до умов Контракту товар оплачений дистриб'ютором, на підтвердження чого до декларації позивачем додані копії контракту, інвойсу, платіжних доручень (а.с.146-147), CMR (а.с.155), митної декларації країни відправлення, прайс-лист, прибуткову накладну і експертний висновок (а.с.99-102).
Митна вартість товару, який підлягав митному оформленню, визначена позивачем за ціною договору (контракту) відповідно до статті 57 Митного кодексу України.
З метою здійснення митного оформлення вказаного товару та підтвердження митної вартості уповноваженою позивачем особою до Чернігівської митниці подано: зовнішньоекономічний договір (контракт) №2805 від 28.05.2021 (а.с.8-14); рахунок-фактура (інвойс) №AAS/159/2021 від 14.06.2021; коносамент HLCUKHI210920241 від 20.09.2021; автотранспортна накладна від 31.10.2021 (а.с.186-190); сертифікат походження товару №15/21/060 від 08.10.2021 (а.с.27); копію митної декларації країни відправлення; акт про проведення огляду товарів №UA500040/2021/4770 від 31.10.2021; довідку про транспортні витрати; договір-заявку на транспортно-експедиційне обслуговування; прайскурант постачальника; виписку з бухгалтерської документації по собівартості товару «Бухгалтерська Довідка»; сертифікат про експертизу зразка №UA.023.B.00045-21 від 27.10.2021 (а.с.28-29); декларація про відповідність №UA.023.D.00050-21 від 27.10.2021 (а.с.30-31) ; брокерський договір №ЧД-267 від 16.04.2021.
05.11.2021 відповідачем прийнято рішення №UA102000/2021/000020/2 про коригування митної вартості товарів, згідно якого митним органом визначено митну вартість товару за резервним методом та у графі 33 зазначено, що за результатами опрацювання додатково наданих документів встановлено, що:
платіжні доручення від 02.07.2021 № 10 та 31.08.2021 № 12 не містять жодних відміток банку (штамп/печатка. підписи або ЕЦП). які підтверджували б факт здійсненої фінансової операції (сплати коштів за придбаний товар). При цьому, сплачена сума коштів на 11 088 USD перевищує суму інвойсу від 14.06.2021 № AAS/159/2021 (E.Form від 10.09.2021 № BAF-2021-0000036906). Підприємство листом-повідомленням надає пояснення цієї переплати, але інших підтверджуючих документів (доповнення до контракту, бухгалтерські документи тощо) надано не було. Крім того, згідно з наданими платіжними дорученнями комісійні виграти за переказ коштів здійснювалися за рахунок платника, про що свідчить відмітка в графі 71 «Витрати за переказом» цих доручень (за рахунок відправника OUR). Але вони не були включені до митної вартості товару, чим порушено вимоги підпункту «а» пункту 1 ч. 10 ст. 58 МКУ. Крім того, будь-яка довідка про розмір їх сплати митному органу не надавалася;
згідно з п 1.9 п. 1 «Предмет договора» контракту від 28.05.2021 № 2805 після завантаження та митного оформлення вантажу постачальник зобов'язаний надіслати покупцю наступні оригінали документів: інвойс-проформу, пакувальний лист, коносамент, експортну декларацію, сертифікат. В той же час, надана до митного оформлення експортна митна декларація не є копією оригіналу документа, оскільки не містить жодних відміток митних органів країни відправлення;
в прайс-листі не вказано умови поставки, згідно яких встановлено ціни на товари. Згідно з інвойсом від 14.06.2021 № AAS/159/2021 (Е.Form від 10.09.2021 № BAF-2021-0000036906) рукавички є шкіряними, про що свідчить вказаний код товару на рівні 8 знаків - 42032910, та напис «leather», але в прайс-листі ціни вказані для рукавичок комбінованих (напівтканинних). Ціни на шкіряні рукавички відсутні. Крім того, викликає сумніви і сам бланк постачальника;
експертний висновок Чернігівської РТПП від 03.11.2021 № ЧК-736 частково ґрунтується на даних калькуляції компанії виробника товару, при цьому, сам документ до нього не додається. Крім того, висновок не містить посилань щодо використаних джерел Інтернет ресурсів, вартісних показників сировинних матеріалів, виробничих витрат та інших вартісних складових на задекларований товар. Також не відомо з урахуванням яких умов поставок експертом наводяться ціни на товари (а.с.18-19).
Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA102180/2021/000114 (а.с. 15-17).
Не погоджуючись із проведеними Чернігівською митницею коригуваннями митної вартості товару, ТОВ “Інсайт+” звернулось до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються нормами Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи.
Розділ ІІІ Митного кодексу України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.
Ст. 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
У відповідності до ч.4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5статті 58 Митного кодексу України).
У ч. 2, 3, 5 ст. 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
З матеріалів справи вбачається, що разом з митною декларацію від 05.11.2021 №UA 102180/2021/011128 позивач подав копії контракту, інвойсу, платіжних доручень (а.с.146-147), CMR (а.с.155), митної декларації країни відправлення, прайс-лист, прибуткову накладну і експертний висновок (а.с.99-102).
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом).
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки: 1) числового значення заявленої митної вартості; 2) наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 3) наявності в поданих документах відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина 4 статті 53 МК України).
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребуванням додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадках:
- якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності;
- не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів;
- не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Такі сумніви щодо митної вартості товару можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Як вказано у п. 2 ч.4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.
З наведеного слідує, що правовою підставою для витребування митним органом від декларанта додаткових документів є наявність перелічених у ч. 3 ст.53 МК України підстав, про які митний орган зобов'язаний у письмовій формі повідомити декларанта із зазначенням у такому повідомленні конкретних причин за яких заявлена декларантом митна вартість не може бути визнана на основі поданих ним документів.
Вказана норма законодавства спрямована на те, щоб декларант був обізнаний з недоліками (хибами), які виявлені митним органом та які в свою чергу перешкоджають митному органу підтвердити задекларовану митну вартість товарів за яких декларант мав би реальну можливість їх усунути шляхом подання додаткових документів.
Проте, як вбачається з картки відмови №UA 102180/2021/000114 від 05.11.2021, відповідачем не зазначено конкретних причин, за яких заявлена декларантом митна вартість не може бути визнана на основі поданих ним документів. Отже, вказана картка не відповідає критерію вмотивованості рішення.
Частиною 2 ст. 55 МК України визначено вимоги, які обов'язкові відомості має містити прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, а зокрема:
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Досліджуючи питання відповідності оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вимогам пунктів 2 та 4 ст. 55 МК України, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст.57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Статтею 64 Митного Кодексу України передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Проте, положення ст. 64 Митного Кодексу України передбачено, що у разі визначення митної вартості за резервним методом, митна вартість товарів повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відтак, визначення відповідачем митної вартості ґрунтується на припущеннях, що не відповідає приписам ст. 64 Митного кодексу України. Зокрема оскаржуване рішення не містить відомостей щодо: найменування товару за якими митне оформлення завершено, їх митної вартості; технічні, якісні та інші характеристики, комерційних умов поставки таких товарів; відомостей щодо співставлення вказаних товарів з товарами позивача за номенклатурою, технічними, якісними та іншими характеристиками, умовами поставки; коригування вартості товару позивача з урахуванням виявлених відмінностей за результатами такого співставлення.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не здійснювалась процедура письмових консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав та методу для визначення митної вартості товару відповідно до вимог статей 59 і 60 Митного кодексу України, як того вимагають положення ч. 4 ст. 57 вказаного Кодексу, відповідачем не було витребувано відомості про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, не використано наявні відомості.
Щодо зауважень відповідача, викладених у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA102000/2021/000020/2 від 05.11.2021 стосовно інвойсу, платіжного доручення та прайс-листа, суд зазначає таке.
Варто зазначити, що фактично можливість подання відповідних документів декларантом на підтвердження митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, на підставі ч. 3 ст. 53 МК України залежить від розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявності ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, в документах, передбачених ч.2 ст. 53 МК України. Обсяг зауважень щодо поданих документів викладається митним органом саме за результатами аналізу таких документів та даних, поряд із цим саме митний орган визначає обсяг документів, необхідних для усунення розбіжностей та неточностей.
Разом з тим, рішення про коригування митної вартості не містить обсяг документів, необхідних для усунення розбіжностей та неточностей.
Окрім того, суд зазначає, що зазначені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів підстави не застосування відповідачем другорядних (першого-п'ятого) методів при визначенні митної вартості товару не відповідають дійсності. Відповідачем не обґрунтовано належними доказами ціну, що визначена ним у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, однозначною та з урахуванням усіх факторів, що впливають на її визначення. І така вартість - загалом, жодним чином немає свого підтвердження.
Посилання відповідача як на підставу застосування шостого методу на митні декларації ТОВ «Інсайт +» та ТОВ «Лімейком» по попереднім поставкам, які начебто обґрунтовують зроблені відповідачем висновки про завищення вартості товарів, судом не приймається до уваги, оскільки у деклараціях №UA100430/2020/001233 від 06.02.2020 та №UA100160/2021/449570 від 25.08.2021 товар задекларований позивачем під номером 1, а саме: рукавиці, мінетки та рукавиці захисні Gary,кольорові, комбіновані - взагалі відсутні (а.с.103-115).
Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно, в порушення ст. 58 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 Митного кодексу України та з порушенням порядку визначення митної вартості товару за резервним методом.
З огляду на обумовлені обставини, суд зазначає, що зміст оскаржуваного рішення не відповідає вимогам пунктів 2 та 4 ст. 55 МК України та є таким, що прийнято в порушення виключного переліку правових підстав, визначених ч.6 ст. 54 МК України, за наявності яких відповідач вправі був приймати відповідне рішення.
Приведені доводи відповідача в їх сукупності не спростовують обставин з приводу винесення відповідачем оскаржуваного рішення з порушення положень частини третьої ст. 53, пункту 2 ч. 4 ст. 54 МК України, пунктів 2 та 4 ст. 55, частини 4 статті 57, ст. 64 МК України. При цьому, суд зазначає, що порушення названих правових норм є суттєвими, а як наслідок таких порушень не підтверджується належними доказами, визначена відповідачем митна вартість товару позивача, за шостим (резервним) методом у розмірі обумовленому в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару.
Відповідно до ч. 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
Єдиною підставою, як зазначено в оскаржуваному рішенні є лише обставини щодо неподання позивачем додаткових документів, які витребувані відповідачем та наявність цінової інформації в базі даних відповідача проте, як зазначено судом вище, перелічені обставини не могли бути правовою підставою для прийняття оскаржуваного рішення за даних обставин справи.
Відтак, приведені митним органом (в оскаржуваному рішенні) відомості щодо коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та визначення митної вартості товару на рівні обумовленому в оскаржуваному рішенні відповідача не дають підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України.
Натомість, оскаржуване рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, яка йому передувала, не відповідають таким критеріям, як: використання повноваження відповідача з метою, з якою це повноваження надано; безсторонність (неупередженість), добросовісність, розсудливість, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційність, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Таким чином, прийняте відповідачем оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд зазначає таке.
За правилами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 7 вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч.9 ст. 139 КАС України).
Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Як встановлено судом, на підтвердження фактичного понесення зазначених витрат та їх розміру позивачем також надано копії платіжних доручень, які відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року №996-14 та підтверджують факт понесення витрат саме у даній справі.
Так, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 03.01.2022 відповідно до якого вартість юридичних послуг за договором складає 5000,00 грн, платіжне доручення №301 від 02.11.2022 про сплату послуг на суму 5000,00 грн., рахунок-фактури від 03.10.2022 (а.с.196-198)
Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.
У свою чергу відповідачем заявлено клопотання щодо зменшення витрат на правничу допомогу, оскільки гонорар представника позивача є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критерія розумності, співрозмірності.
Суд зазначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України № 5076-VI). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Отже, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підтверджені документально та знайшли своє відображення в матеріалах судової справи, тому суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату послуг перекладача у розмірі 690,00 грн, що підтверджується рахунками № № ВШ-69/22 від 18.10.2022 на суму 690,00 грн та платіжним дорученнями № 239 від 20.10.2022 (а.с.199-200).
Відповідно до п.3 ч.3. ст.139 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Отже, понесені витрати на оплату послуг перекладача у розмірі 690,00 грн підлягають задоволенню.
Враховуючи, що позивачем при подачі позову також сплачено судовий збір в розмірі 4962,00 грн., то за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інсайт+” підлягають стягненню понесені ним судові витрати на загальну суму 10652,00 грн.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ''Інсайт+'' до Чернігівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Чернігівської митниці про коригування митної вартості товарів UA102000/2021/000020/2 від 05.11.2021.
Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA102180/2021/000114 від 05.11.2021.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ''Інсайт+'' судові витрати в сумі 10652 (десять тисяч шістсот п'ятдесят дві) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 15 листопада 2022 року.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ''Інсайт+'' (вул. Кільцева, буд. 7, м.Чернігів, 14007, код ЄДРПОУ 38672465).
Відповідач: Чернігівська митниця (просп. Перемоги, 6, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ ВП 43985581).
Суддя О.Є. Ткаченко