16 листопада 2022 р. м. Чернівці Справа № 600/2457/22-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
І. РУХ СПРАВИ
1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач-1 або ГУ ПФУ в Чернівецькій області), Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській (далі - відповідач-2 або ГУ ПФУ в Волинській області), в якому просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області у призначенні їй пенсії, оформлену листом від 12.05.2022 року за номером № 1364-1451/П-17/8-2400/22;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до її страхового стажу роботи для призначення пенсії за віком період з 01.03.1993-05.06.1998 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити та виплачувати їй пенсію з 12.05.2022 року.
1.2. Ухвалою суду від 12.07.2022 року по справі відкрите спрощене провадження без повідомлення учасників справи.
1.3. Ухвалою суду від 21.10.2022 року залучено у цій справі у якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Волинській області.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція позивача
2.1. В обґрунтування позовних вимог, згідно заяв по суті справи, представник позивача зазначає, що 29.12.2021 року позивачем подано до ГУ ПФУ в Чернівецькій області заяву про призначення пенсії. До заяви були додані трудова книжка та інші необхідні документи. Однак, позивачу відмовлено у призначенні пенсії, через наступні причини (далі - цитата): “До страхового стажу не зараховані періоди роботи, відображені у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 25.05.1979 року, а саме: з 01.03.1993 по 05.06.1998, оскільки відсутні дати наказів в записах про прийом та звільнення з роботи, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях”.
2.2. Власне період роботи позивача на малому приватному підприємстві “Зірниці” і викликав сумніви у державного органу. Приводом стало те, що номер та дата наказу про звільнення зазначено олівцем. Причиною, за якою немає можливості внести виправлення у трудову книжку є те, що директорка малого приватного підприємства “Зірниця” померла, а саме підприємство ліквідовано. У трудовому архіві Чернівецької міської ради архівному відділі відсутні документи щодо ліквідації підприємства і інші. Дана обставина підтверджується відповідною довідкою, доданою у якості доказу.
2.3. На виконання вказівки Пенсійного фонду ОСОБА_1 забезпечила явку двох свідків - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Остання була не тільки працівником малого приватного підприємства «Зірниця», а й доводилась директорці дочкою. Обидва свідки вказали те, що позивач дійсно працювала на зазначеному підприємстві протягом 1993-1998 років, так як зазначено у трудовій книжці.
2.4. Стверджує, що позивачем вчинені всі необхідні фактичні та юридичні дії для підтвердження того, що вона дійсно виконувала трудову функцію на малому приватному підприємстві «Зірниця» протягом 01.03.1993-05.06.1998 років.
2.5. При цьому, наголошує, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії, про що наголошено у постанові ВСУ від 24.05.2018 року по справі №490/12392/16-а.
Позиція відповідача-1
2.6. До суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
2.7. Так зазначає, що за нормами статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.09.2003 року (далі - Закон №1058-IV) право на призначення пенсії за віком після досягнення відповідного віку мають, зокрема, жінки, після досягнення віку 60 років, за наявності страховок стажу починаючи з 01.6l.2022 по 31.12.2022 не менше 29 років.
2.8. У разі відсутності вказаного страхового стажу, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності, зокрема, страхового стажу з 01.01.2025 по 31.12.2025 - від 22 до 32 років.
2.9. Стверджує, що на підставі наданих документів, страховий стаж позивача становить 23 роки 9 місяців 3 дні.
2.10. Вказує, що спеціалістами Головного управління, з метою отримання відомостей про підтвердження періоду роботи позивача з 01.03.1993 по 05.06.1998, було направлено запити до архівного відділу Вижницької районної державної адміністрації №2400-1706-6/33850 від 28.09.2021 року, державного архіву Чернівецької області № 2400-1706-8/33845 від 28.09.2021 року та трудового архіву виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 2400-1706-8/33845 від 28.09.2021 року. Однак, згідно отриманих відповідей архівних установ, відповідні документи від ПП «Зірниця» на зберігання не надходили.
2.11. Повідомляє також, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Опитування свідків та засвідчення наявних у них документів про роботу здійснюється органами Пенсійного фонду України. Звертає увагу, що в такий спосіб здійснюється підтвердження стажу набутого в період до 01.01.2004, за умови надання документів, підтверджуючих відсутність первинних документів.
2.12. Оскільки, 07.04.2022 року при опитуванні свідків було встановлено, що в одного із свідків, документи про підтвердження спільної роботи з позивачем на даному підприємстві, відсутні, тому законних підстав для складання акту про встановлення трудового стажу показами свідків, не було.
2.13. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставні та не відповідають вимогам чинного законодавства України.
Позиція відповідача-2
2.14. До суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача також зазначив, що у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
2.15. Так зазначає, що 29.04.2022 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.
2.16. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №241670041179 від 03.05.2022 року відмовлено позивачу у призначенні пенсії.
2.17. Вказує, що згідно наданих до заяви документів страховий стаж Позивача складає 23 роки 09 місяців 3 дні. До страхового стажу при обчисленні розміру пенсії за віком відповідно до Закону №1058 на підставі записів трудової книжки не враховано періоди роботи з 01.03.1993 року по 05.06.1998 року.
2.18. Згідно з матеріалами електронної пенсійної справи, обчислення страхового стажу здійснювалося на підставі наданих позивачем довідок та індивідуальних відомостей про застраховану особу із системи персоніфікованого обліку.
2.19. Таким чином, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу відповідачем-2 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.
ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
3.1. Дослідженням матеріалів справи та згідно аргументів сторін судом встановлено, що 29.04.2022 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Чернівецькій області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV.
3.2. Однак, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 29.04.2022 року, відповідно до екстериторіального розподілу єдиної черги завдань, ГУ ПФУ в Волинській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 03.05.2022 року №241670041179 у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Дослідженням вказаного рішення встановлено, що до страхового стажу згідно наданих документів не зараховано періоди роботи з 01.03.1993 по 05.06.1998, оскільки відсутні дати наказів про прийняття та звільнення. Окрім цього, у рішенні констатовано, що згідно наданих до заяви документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України під 12.08.1993 року №637 (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка), страховий стаж складає 23 роки 9 місяців 3 дні.
3.3. Про прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії позивача повідомлено листами ГУ ПФУ в Чернівецькій області, зокрема №1364-1451/П-17/8-2400/22 від 12.05.2022 року. Поряд з цим, зазначеним листом позивачу також повідомлено те, що спеціалістами Головного управління, з метою отримання відомостей про підтвердження періоду роботи позивача з 01.03.1993 по 05.06.1998, було направлено запити до архівного відділу Вижницької районної державної адміністрації №2400-1706-6/33850 від 28.09.2021 року, державного архіву Чернівецької області № 2400-1706-8/33845 від 28.09.2021 року та трудового архіву виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 2400-1706-8/33845 від 28.09.2021 року. Однак, згідно отриманих відповідей архівних установ, відповідні документи від ПП «Зірниця» на зберігання не надходили. Окрім цього констатовано, що 07.04.2022 при опитуванні свідків було встановлено, що в одного із свідків, документи про підтвердження спільної роботи з позивачем на даному підприємстві, відсутні, тому законних підстав для складання акту про встановлення трудового стажу показами свідків, не було.
ІV. ПОЗИЦІЯ СУДУ
4.1. Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
4.2. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
4.3. Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
4.4. За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
4.5. Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV, в редакції чинній на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії).
4.6. Частиною 1 статті 24 вказаного Закону визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
4.7. Згідно частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
4.8. Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
4.9. Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» 05.11.1991 року №1058-IV).
4.10. Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV визначено, що мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
4.11. Згідно частини 4 статті 26 Закону №1058-IV наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії .
4.12. Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
4.13. Відповідно пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
4.14. Крім того, відповідно до пункту 20 цього Порядку №637, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
4.15. Відповідно до пункту 17 указаного Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
4.16. Тобто, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу або інші документи необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
4.17. Судом у цій справі встановлено, що рішенням ГУ ПФУ в Волинській області від 03.05.2022 року №241670041179 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу - 29 років. Визначено, що страховий стаж ОСОБА_1 складає 23 роки 9 місяців 3 дні. До страхового стажу, згідно наданих документів, не зараховано періоди роботи з 01.03.1993 по 05.06.1998, оскільки відсутні дати наказів про прийняття та звільнення.
4.18. Судом дослідженого наявну у матеріалах справи копію трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 (дата заповнення 30 травня 1978 р.), в якій наявні записи (записи №18 та №19) про період трудової діяльність позивача з 01.03.1993 року по 05.06.1998 року на посаді бухгалтера малого приватного підприємства «Зірниця» (підстави «Пр.№1 від 01.03.1993» та Пр.№38 від.05.06.1998»).
4.19. Щодо не зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду з 01.03.1993 року по 05.06.1998, суд зазначає наступне.
4.20. Так, підставою для не зарахування до страхового стажу позивача вказаного періоду слугувало не належне заповнення та внесення записів до трудової книжки ОСОБА_1 .
4.21. Суд звертає увагу на те, що у підставах до записів щодо періоду трудової діяльність позивача з 01.03.1993 року по 05.06.1998 року дати наказів наявні, однак візуально вони каліграфічно відрізняються від вказаних у записах номерів самих наказів.
4.22. Так, суд зазначає, що згідно пунктів 2.2-2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58) заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується « 05.01.1993».
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
4.23. Записи про причини звільнення повинні здійснюватися в трудовій книжці в точній відповідності з формулюванням чинного законодавства з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.25 Інструкція № 58).
4.24. Крім того, згідно з пункту 2.26 Інструкція № 58 запис про звільнення в трудовій книжці працівника здійснюється з дотриманням наступних правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.
4.25. Аналогічні за змістом положення містяться в Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою Постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, яка не застосовується з дня прийняттям наказу Міністерства юстиції України, Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58.
4.26. Суд також зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а за порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
4.27. Враховуючи викладене вище, суд вважає, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а відтак, не повинно впливати на її особисті права. Такий висновок суду узгоджується з правою позицією, висловленою Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року по справі №677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).
4.28. Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
4.29. Більше того, у постанові від 19 грудня 2019 року у справі №307/541/17 Верховний Суд звертає увагу, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
4.30. Поряд з цим, у постанові від 21 лютого 2018 року у справ № 687/975/17 (адміністративне провадження № К/9901/110/17) Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції стосовно того, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Аналогічна позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 11 травня 2022 року у справі № 120/1089/19-а.
4.31. Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що відмова відповідачів зарахувати позивачу до трудового стажу періоди роботи з 01.03.1993 року по 05.06.1998 року на посаді бухгалтера малого приватного підприємства «Зірниця» є неправомірною, з огляду на те, що позивач не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки.
4.32. Суд також вважає за необхідне зауважити, що при розгляді справи судом враховано те, що спеціалістами ГУ ПФУ в Чернівецькій області, з метою отримання відомостей про підтвердження періоду роботи позивача з 01.03.1993 року по 05.06.1998 року, було направлено запити до архівного відділу Вижницької районної державної адміністрації №2400-1706-6/33850 від 28.09.2021 року, державного архіву Чернівецької області № 2400-1706-8/33845 від 28.09.2021 року та трудового архіву виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 2400-1706-8/33845 від 28.09.2021 року. Однак, згідно отриманих відповідей архівних установ, відповідні документи від ПП «Зірниця» на зберігання не надходили.
4.33. Аналогічно, за результатом звернення ОСОБА_1 . Державним архівом Чернівецької області листом від 05.04.2022 року №1/877 повідомлено, що документи малого приватного підприємства «Зірниця» до архіву не надходили, у зв'язку з чим видати архівну довідку про стаж роботи та заробітну плату ОСОБА_1 за 1993-1998 рр. неможливо.
4.34. Водночас, як наголошено судом раніше, уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу або інші документи необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
4.35. Відтак, суд вважає, що вказаний період роботи з 01.03.1993 року по 05.06.1998 року підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 з огляду на наявні про це відповідні відомості в трудовій книжці.
4.36. Щодо звуження прав на отримання пенсії суд зазначає також те, що згідно з позицією Конституційного Суду України, яка висловлена у рішенні від 4 червня 2019 року № 2-р/2019 (пункти 3.1 та 3.2 мотивувальної частини) до основних обов'язків держави належить забезпечення реалізації громадянами соціальних, культурних та економічних прав; гарантування державою конституційного права на соціальний захист є однією з необхідних умов існування особи і суспільства; рівень соціального забезпечення в державі має відповідати потребам громадян, що сприятиме соціальній стабільності, забезпечуватиме соціальну справедливість та довіру до держави; гарантування державою цих прав, у тому числі права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист, має здійснюватися на основі Конституції України та у спосіб, що відповідає їй.
4.37. Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім'ї (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012).
4.38. За будь-яких обставин сутність права на пенсійне забезпечення як складової частини конституційного права на соціальний захист не може бути порушена, а законодавче регулювання у цій сфері має відповідати принципам соціальної держави. Конституційний Суд України наголошував на необхідності дотримання вказаних принципів, зокрема, у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011.
4.39. У справі “Трегубенко проти України” (заява № 61333/00, пункт 53) Суд вказав, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, зокрема “інтерес суспільства” та “умови, передбачені законом”. Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав суд, “справедливий баланс” має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе “індивідуальний і надмірний тягар”.
4.40. Таким чином, позбавлення права на пенсію або звуження обсягу цього права має здійснюватися на підставі принципу верховенства права (закону, який не повинен суперечити принципам верховенства права має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм).
4.41. З аналізу вищенаведених норм, позиції Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини беззастережно вбачається, що збільшення пенсійного віку для отримання пенсії на пільгових умовах для осіб, які відпрацювали в особливих умовах, набули на момент підвищення пенсійного віку необхідний стаж, який передбачав право на пільгову пенсію, є звуженням цього права.
4.42. У контексті предмету спору, Європейським судом з прав людини сформовано підхід щодо застосування принципу “належного урядування”.
4.43. Так, в рішенні від 20 травня 2010 року у справі “Лелас проти Хорватії” (заява № 55555/08) ЄСПЛ наголосив, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків; ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу” (пункт 74).
4.44. Отже, принцип “належного урядування” без сумніву є дотичним і до означених пенсійних спорів. Адже особа-пенсіонер чи майбутній пенсіонер, як приватна особа, не має у своєму розпорядженні ані державного апарату, ані владних функцій. Зоною відповідальності саме держави є те, щоб пенсії при призначені були правомірно нараховані та своєчасно поновлені й виплачені. І всі помилки та прорахунки в цій сфері є саме помилками, які могли з'явитись лише як наслідок порушення принципу “неналежного урядування”.
V. ВИСНОВКИ СУДУ
5.1. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач.
5.2. Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідач-2, відмовляючи позивачу в призначенні пенсії за віком та зарахуванні до страхового стажу спірного періоду, діяв не на підставі Конституції та законів України.
5.3. Відповідачами не доведено правомірність своїх дій та рішення про відмову у призначенні пенсії, натомість з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача.
5.4. Щодо належного способу захисту суд зазначає наступне.
5.5. Так, враховуючи положення частини 2 статті 9 КАС України щодо права суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, суд вважає за необхідним у цій справі вийти за межі позовних вимог та з метою відновлення порушених прав позивача визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області від 03.05.2022 року №241670041179, яким ОСОБА_1 відмовлено у зарахуванні до страхового стажу, що дає право на призначенні пенсії за віком, періоду роботи з 01.03.1993 року по 05.06.1998 року на посаді бухгалтера малого приватного підприємства «Зірниця», та здійсненні призначення пенсії.
5.6. Водночас щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію, суд зазначає наступне.
5.7. Так, призначення та визначення розміру пенсії, який підлягає виплаті на користь позивача, належить до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України.
5.8. Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що при прийнятті рішення відповідачем-2 щодо призначення позивачу пенсії відсутній адміністративний розсуд, оскільки розсуд передбачає повноваження обирати у конкретній ситуації з правомірних альтернатив відповідний правомірний варіант поведінки/рішення. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слів “може”, “або”.
5.9. У випадку, коли повноваження суб'єкта владних повноважень сформульовані через формулу дихотомії “задоволити-відмовити”, а фактично законодавство не передбачає альтернативи рішення при зверненні особи у разі виконання нею вимог закону, будь-які дискусії про дискреційні повноваження стають безпредметними. Встановити наявність чи відсутність умов дії норми не можна відносити до адміністративного розсуду.
5.10. Судом у цій справі встановлено, що період роботи з 01.03.1993 року по 05.06.1998 року підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 .
5.11. Калькуляцією вищевказаного періоду із вже врахованим ОСОБА_1 страховим стажем (23 роки 9 місяців 3 дні) судом визначено, що страховий стаж ОСОБА_1 сумарно становитиме більше 29 років, що у сукупності із досягненням відповідно пенсійного віку (60 років - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) свідчить про наявність у ОСОБА_1 права на призначення пенсії по віку відповідно до Закону №1058-IV.
5.12. Водночас, щодо дати, з якої позивачу належить призначити пенсію суд зазначає наступне.
5.13. Так, пункту 1 частини 1 статі 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
5.14. Судом у цій справі встановлено, що із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 звернулася 29.04.2022 року, про що безпосередньо зазначено у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області від 03.05.2022 року №241670041179.
5.15. Відтак, з огляду на те, що звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення позивачем пенсійного віку, суд у цій справі вважає, що позивачу належить призначити пенсію з 29.04.2022 року, тобто з дня звернення за пенсією.
5.16. Відтак, враховуючи положення частини 3 статті 245 КАС України щодо права суду зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду, суд у цій справі вбачає за належне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.03.1993 року по 05.06.1998 року на посаді бухгалтера малого приватного підприємства «Зірниця», а також призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.09.2003 року.
5.17. Стосовно вимоги про визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області у призначенні пенсії, оформлену листом від 12.05.2022 року за номером № 1364-1451/П-17/8-2400/22, то суд вважає таку вимогу нормативно безпідставною, оскільки рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 приймалося Головним управлінням Пенсійного фонду України в Волинській області. Натомість, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області листом від 12.05.2022 року повідомило про наявність такого рішення.
5.18. За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов підлягає задоволенню частково з підстав, викладених у його мотивувальній частині.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
6.1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
6.2. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн., що підтверджується квитанцією №2781-6808-9434-4948 від 08.07.2022 року.
6.3. У зв'язку із тим, що цей позов задоволено частково, суд стягує порівну з відповідачів на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 800 грн. (пропорційно задоволеним вимогам) за рахунок їх бюджетних асигнувань.
6.4. Доказів понесення інших витрат суду надано не було.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області від 03.05.2022 року №241670041179.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.03.1993 року по 05.06.1998 року на посаді бухгалтера малого приватного підприємства «Зірниця».
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити ОСОБА_1 з 29.04.2022 року пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.09.2003 року.
5. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області судові витрати у вигляді сплаченого згідно квитанції №2781-6808-9434-4948 від 08.07.2022 року судового збору у розмірі 400 (чотириста) грн. 00 коп. та за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області судові витрати у вигляді сплаченого згідно квитанції №2781-6808-9434-4948 від 08.07.2022 року судового збору у розмірі 400 (чотириста) грн. 00 коп.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач-1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (м. Чернівці, площа Центральна, буд. 3, код ЄДРПОУ 40329345).
Відповідач-2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Волинській області (м. Луцьк, вул. Кравчука, буд. 22В, код ЄДРПОУ 13358826).
Суддя О.В. Анісімов