Справа № 342/284/22
Провадження № 2/342/311/2022
16 листопада 2022 року м. Городенка
Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої судді Андріюк І.Г.,
з участю секретаря судового засідання Малик Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Городенка у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Чернелицької селищної ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що шлюб між нею та відповідачем зареєстровано 26 липня 2013 р. виконкомом Далешівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, актовий запис № 11. За час спільного проживання у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_3 . Причиною розірвання шлюбу є те, що відповідач зловживає спиртними напоями, внаслідок чого вчиняє безпідставні сварки, застосовує фізичну розправу та принижує позивачку. На даний час сторони не спілкуються, спільно не проживають, відповідач проживає у будинку своїх батьків. Позивачка вважає, що подальше збереження сім'ї неможливе, суперечить її інтересам та негативно впливає на виховання дитини. У зв'язку з цим просить строку для примирення не надавати, шлюб розірвати, після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_1 », неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити на проживанні з нею.
Ухвалою суду від 08.06.2022 відкрито провадження у даній справі, до участі в справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Чернелицької селищної ради, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 26.09.2022 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.
Позивачка у судове засідання не з'явилася. 03.11.2022 подала до суду заяву про розгляд справи без її участі та зазначила, що позовні вимоги підтримує, просить задовольнити, не заперечує щодо заочного розгляду справи.
Відповідач у судові засідання, призначені на 24.10.2022, 10.11.2022 та 16.11.2022, не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що стверджується телефонограмами та трекінгом Укрпошти (результатом пошуку поштових відправлень по штрихкодовому ідентифікаторі) про вручення поштового відправлення - судової повістки, надісланої за адресою його місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідач про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, отже вважається таким, що не з'явився в судове засідання без поважних причин. Також ним не подано відзиву на позовну заяву.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Чернелицької селищної ради в судове засідання не з'явився. Чернелицька селищна рада Коломийського району Івано-Франківської областіна електронну адресу суду 16.09.2022 надіслала клопотання про розгляд справи без участі представника селищної ради та копію рішення виконавчого комітету № 42 від 16.09.2022 про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Дії позивачки та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не суперечать вимогам ст.211 ЦПК України, відповідно до якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Передбачених ч.2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності учасників справи з ухваленням, відповідно до ст.ст. 280-283 ЦПК України, заочного рішення.
Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки відповідач не подав відзив на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, що відповідає вимогам ч.8 ст.178 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові докази, встановив, що шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований 26.07.2013 виконкомом Далешівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, актовий запис № 11, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 26 липня 2013 р.
Статтею 51 Конституції України, ч.1 ст. 24 Сімейного кодексу України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Згідно ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Відповідно до ст.21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя, як визначено ч.1 ст.36 СК.
Статтею 55 СК України передбачений обов'язок подружжя турбуватись про сім'ю, в т.ч.: дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги, вони повинні бути відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в сім'ї, та зобов'язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім'ї.
Відповідно до ч.2 ст.104 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Згідно із ч.2 ст.112 Сімейного Кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що має істотне значення.
Відповідно до ст.112 Сімейного Кодексу України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Передбачене ч.1 ст.111 Сімейного Кодексу України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення.
Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом (ч.ч. 3, 4 ст. 56 Сімейного кодексу України).
Позивачка скористалася правом припинити шлюбні відносини та звернулася до суду з даним позовом.
Відповідач, будучи повідомленим про дату, час і місце розгляд справи, у судове засідання не з'явився для дачі пояснень, а також не подав до суду письмової заяви/пояснення з приводу розірвання шлюбу.
Враховуючи вищевикладене, вимоги діючого законодавства, той факт, що сторони спільно не проживають, не піклуються про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки, суд вважає, що позовні вимоги про розірвання шлюбу є підставними та обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 113 Сімейного кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. У зв'язку із реєстрацією шлюбу позивачка змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ». Зважаючи на прохання позивачки, суд вважає за доцільне після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_1 ».
Згідно ч.2 ст.114 Сімейного Кодексу України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Вирішуючи позов у частині визначення місця проживання малолітньої дочки сторін, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що за час шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_3 , актовий запис № 91 від 01 серпня 2018 року, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 01 серпня 2018 р. Городенківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області.
Частиною третьою статті 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Згідно ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Частиною 4 ст.29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно ч.1 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, N 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, N 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.
Такий висновок зробив Верховний Суд у справі №186/1659/20 від 26.01.2022.
Статтею 19 Сімейного кодексу України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обгрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Рішенням виконавчого комітету Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області від 16 серпня 2022 р. № 42 «Про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 », прийнятим відповідно до рекомендацій комісії з питань захисту прав дитини, вирішено визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач жодних заперечень чи пояснень щодо визначення місця проживання своєї малолітньої дочки суду не надав.
В контексті першочергового врахування саме інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, враховуючи рішення виконавчого комітету Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області, суд приходить до висновку, що проживання малолітньої дочки сторін біля матері (позивачки) після розірвання шлюбу між нею та відповідачем (батьком дитини), буде відповідати найкращим інтересам дитини.
Відповідно до ст. 157 Сімейного Кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що позов в частині визначення місця проживання дитини підлягає до задоволення.
На підставі ст.ст. 3, 7, 19, 21, 24, 36, 55, 56, 104, 112-114, 141, 157, 160-161 Сімейного Кодексу України, ст.29 ЦК України, керуючись ст. ст. 128, 131, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273-279, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Чернелицької селищної ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований 26.07.2013 виконкомом Далешівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, актовий запис № 11.
Після розірвання шлюбу залишити позивачці прізвище « ОСОБА_1 ».
Шлюб припиняється в день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити проживати з матір'ю ОСОБА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивачка має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Учасники справи:
- позивачка ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;
- відповідач ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;
- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Чернелицької селищної ради, місцезнаходження: вул. Незалежності, 19, смт Чернелиця, Коломийський район, Івано-Франківська область.
Повний текст судового рішення складено 16.11.2022.
Суддя: Андріюк І. Г.