Єдиний унікальний номер 341/621/22
Номер провадження 2/341/297/22
17 листопада 2022 року
Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді Куценка М.О.,
за участю секретаря судового засідання: Сегін І.І.,
позивач: ОСОБА_1 ,
представник позивача: ОСОБА_2 ,
представник відповідача: Раврик І. Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КНП «Галицька лікарня» Галицької міської ради Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Галицька міська рада, про визнання незаконним та скасування Наказу № 21-к від 09.05.2022 року, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -
Позивач ОСОБА_1 , звернулась до Галицького районного суду Івано-Франківської області з вищезазначеною позовною заявою, в якій просить суд:
- визнати незаконним та скасувати Наказ №21-к генерального директора КНП «Галицька лікарня» від 09.05.2022 року про звільнення її з 0,5 ставки молодшої медичної сестри приймального відділення у зв'язку із скороченням чисельності штату працівників, згідно п.1 ст. 40 КЗпП України;
- поновити ОСОБА_1 на посаді молодшої медичної сестри приймального відділення КНП «Галицька лікарня»;
- стягнути з КНП «Галицька лікарня» у її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, який розрахувати з 09 травня 2022 року по дату прийняття рішення виключно;
- стягнути з КНП «Галицька лікарня» у її користь 20 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди;
- стягнути з КНП «Галицька лікарня» у її користь 3000 грн. в рахунок відшкодування витрат адвокату за надання правничої допомоги.
В обґрунтування вимог позову зазначає, що 09.05.2022 р. генеральним директором КНП «Галицька лікарня» В. Крупою було підписано Наказ №21-к, відповідно до якого позивача звільнено з 0.5 ставки молодшої медичної сестри приймального відділення у зв'язку зі скороченням чисельності штату працівників, згідно п.1 ст.40 КЗпП України, залишивши за нею 0,5 ставки молодшої медичної сестри (санітарки-прибиральниці) патологоанатомічної лабораторії за основним місцем роботи.
Вважаючи звільнення незаконним, позивач звернулась до суду з даним позовом (а.с.1-7).
Відповідачем КНП «Галицька лікарня» В. Крупою подано відзив на позов, в якому просить у задоволенні позову відмовити, зазначаючи що КНП «Галицька лікарня» при звільненні позивача чітко дотримано вимоги КЗпП (а.с. 51-53).
Представником позивача - ОСОБА_2 подано відповідь на відзив, в якому вона вказала про те, що звільнення її за п.1.ч.1 ст.40 КЗпП України відбулось з порушенням встановленої законодавством процедури розірвання трудового договору (а.с.93-96).
Відповідачем КНП «Галицька лікарня» В.Крупою подано заперечення на відповідь на відзив, в якому сторона відповідача підтримує свою правову позицію зазначену у відзиві на позов та просить у задоволенні позову відмовити, зазначаючи що при звільненні позивача дотримано вимоги КЗпП (а.с.110-111).
Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - представником Галицької міської ради О. Гречух надано до суду письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого просить відмовити у задоволенні позову (а.с. 45-47).
Ухвалою судді Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04.07.2022 р. відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з підготовчого судового засідання (а.с.35).
Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 15.09.2022 р. за наслідками розгляду клопотання представника позивача адвоката Шевчук-Філімон Н. М. витребувано належним чином завірені копії Наказу генерального директора КНП «Галицька лікарня» №56 від 07.03.2022 року та документи, які послугували його прийняттю; інформацію про наявні вакантні посади на даному підприємстві у період з 07.03.2022 р. по 09.05.2022 рік; письмову відмову позивача від запропонованих позивачу вакантних посад (а.с. 100).
Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 15.09.2022 р. підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до розгляду по суті (а.с.101).
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала та просила суд його задовольнити.
Представник позивача адвокат Шевчук-Філімон Н. М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надавши пояснення, які фактично відповідають змісту позовної заяви та відповіді на відзив, заперечення відповідача вважає безпідставними, наполягаючи на незаконності звільнення позивача просить суд позовні вимоги задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача адвокат Раврик І. Д. позовні вимоги не визнав, вважає їх безпідставними, а дії відповідача щодо звільнення позивача такими, що проведені у відповідності до вимог законодавства, надавши пояснення, які фактично відповідають змісту письмового відзиву на позов та додатковим письмовим поясненням, викладеним в запереченні на відповідь на відзив. Просить суд в задоволенні вимог позову відмовити.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Галицької міської ради на стороні позивача О. Гречух належним чином повідомлена про розгляд даної справи судом, в судове засідання не з'явилася, поважності причин неявки суд не повідомила, будь-яких заяв або клопотань, які перешкоджають суду провести розгляд справи без участі представника третьої особи, до суду не надійшло.
Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали, оцінивши надані суду докази відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд дійшов наступного висновку.
Встановлено, що відповідно запису в трудовій книжці позивача № 13 від 02.11.2017 р. - позивач ОСОБА_1 прийнята до КЗ «Галицька центральна районна лікарня» на посаду молодшої медичної сестри патологоанатомічного відділення з окладом 0,5 ставки (наказ №72-к від 28.09.2017 р.). У зв'язку із перейменуванням даного закладу з КЗ «Галицька центральна районна лікарня» в КНП «Галицька лікарня Галицької районної ради Івано-Франківської області», на підставі Наказу № 67-к від 09.09.2019 року її було переведено на посаду молодшої медичної сестри (санітарки-прибиральниці) на 1.0 ставки: 0.5 ставки молодшої медичної сестри (санітарки-прибиральниці) патологоанатомічної лабораторії та 0.5 ставки молодшої медичної сестри (санітарки) приймального відділення, що підтверджується записом №14 від 09.09.2019 року у трудовій книжці та відповідними наказами (а.с.22, 70, 71).
Наказом № 21-к, від 09.05.2022 позивача звільнено з 0.5 ставки молодшої медичної сестри приймального відділення у зв'язку зі скороченням чисельності штату працівників, згідно п.1 ст.40 КЗпП України, залишивши за нею 0.5.ставки молодшої медичної сестри (санітарки-прибиральниці) патологоанатомічної лабораторії за основним місцем роботи (а.с.72).
В якості підстав для задоволення позову сторона позивача зазначає наступні обґрунтування:
-відповідачем її звільнено без законних підстав оскільки вважає, що на підприємстві не відбувалось ніяких змін в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення чисельності або штату працівників;
-при її звільненні, на думку позивача, порушено вимоги ст. 42 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП), щодо переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці;
- зазначає, що при звільненні їй не було запропоновано всі наявні вакантні посади на підприємстві, на які останню можливо було перевести відповідно до рівня наявної освіти, кваліфікації, чим порушено вимоги ст. 49-2, та ст. 40 КЗпП.
Вирішуючи питання, щодо вимоги про визнання незаконним та скасування наказу №21-к генерального директора КНП «Галицька лікарня» від 09.05.2022 року про звільнення позивача з 0.5 ставки молодшої медичної сестри приймального відділення у зв'язку із скороченням чисельності штату працівників, згідно п.1 ст. 40 КЗпП України та поновлення її на посаді, з врахуванням підстав позову, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч.ч.1, 2 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянам права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.
Як вбачається з вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності чи штату працівників.
Пленуму Верховного суду України в постанові п. 19 «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 року звернув увагу на те, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Так, КНП «Галицька лікарня» є комунальним некомерційним підприємством, яке діє на підставі Статуту. Відповідно до пункту 6.1.2. статуту - підприємство має право самостійно планувати, організовувати і здійснювати свою статутну діяльність, визначати основні напрямки свого розвитку відповідно до своїх завдань і цілей. Відповідно до пункту 8.1 Статуту - структура підприємства, порядок внутрішньої організації та сфери діяльності структурних підрозділів підприємства затверджуються генеральним директором. Відповідно п.8.3 - штатну чисельність підприємства генеральний директор визначає на власний розсуд на підставі фінансового плану підприємства, затвердженого засновником в установленому законодавством та Статутом порядку, з урахуванням необхідності створення відповідних умов для забезпечення належної доступності та якості медичної допомоги (а.с. 54-69).
Частиною третьою статті 64 ГК України визначено, що підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Частиною другою статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.
Втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.
Питання щодо визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, відносяться до виключної компетенції власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством.
Аналогічний висновок містить Постанова Верховного Суду від 22.01.2020 р. у справі № 451/706/18.
Так, 07.03.2022 року КНП «Галицька лікарня» Галицької міської ради Івано-Франківської області винесено наказ №56 «Про скорочення чисельності і штату працівників». Відповідно наказу рішення про скорочення чисельності і штату працівників прийнято у зв'язку з недофінансуванням закладу Національною службою здоров'я України, важким матеріальним становищем підприємства. Як вбачається з матеріалів справи, рішення про скорочення чисельності і штату працівників прийнято в межах повноважень з дотриманням вимог діючого законодавства про працю та Статуту підприємства. Доказів про наявність допущених порушень при прийнятті вищевказаного наказу суду не надано та в судовому засіданні не встановлено, а отже посилання позивача на відсутність змін в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності або штату працівників є необґрунтованим.
Крім того, на підтвердження обставини, що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, а саме: скорочення чисельності та штату працівників відповідачем надано суду штатні розписи КНП «Галицька лікарня» станом на 01.04.2022 та станом на 09.05.2022, які фактично підтверджують факт реального скорочення чисельності та штату працівників (а.с. 115-146).
Відповідно до частини 1 статті 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника. Реалізація зазначеного обов'язку повинна відбуватися з урахуванням принципу рівності трудових прав громадян і не може бути обумовлена виключно розсудом роботодавця.
Частиною 2 статті 42 КЗпП України передбачено переважне право залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, яке враховується лише у випадку скорочення на підприємстві рівнозначних посад.
Під час розгляду справи судом встановлені такі обставини.
Встановлено, що відповідно наказу №72-к від 28.09.2017 р. ОСОБА_1 прийнята до КЗ «Галицька центральна районна лікарня» на посаду молодшої медичної сестри патологоанатомічного відділення з окладом 0,5 ставки. У зв'язку із перейменуванням закладу з КЗ «Галицька центральна районна лікарня» в КНП «Галицька лікарня Галицької районної ради Івано-Франківської області», на підставі Наказу №67-к від 09.09.2019 року її було переведено на посаду молодшої медичної сестри (санітарки-прибиральниці) на 1.0 ставки: 0.5. ставки молодшої медичної сестри (санітарки-прибиральниці) патологоанатомічної лабораторії та 0.5 ставки молодшої медичної сестри (санітарки) приймального відділення (а.с.22, 70, 71).
07.03.2022 року КНП «Галицька лікарня» Галицької міської ради Івано-Франківської області винесено наказ №56 «Про скорочення чисельності і штату працівників» (а.с. 74)
Як вбачається з матеріалів справи, позивач була повідомлена про винесення вищезазначеного наказу та скорочення чисельності і штату працівників 07.03.2022 року (а.с. 75).
Позивач в позовній заяві зазначає, що має переважне право на залишення на роботі, відповідно ст. 42 КЗпП України.
Ч. 1 ст. 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Ч. 2 зазначеної статті регулює зазначене питання у разі наявності рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації.
Так, пунктом 4 наказу № 56 від 07.03.2022 «Про скорочення чисельності і штату працівників» прийнято рішення про визначення працівників, стосовно яких законодавством передбачена пряма заборона на звільнення під час реорганізації та працівників, які мають переважне право на залишення на роботі.
Відповідно до протоколу засідання комісії по визначенню працівників, які мають переважне право на залишення на роботі у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників КНП «Галицька лікарня» ГМР від 08.04.2022 року - комісія вирішила подати на звільнення ОСОБА_1 , так як у неї серед інших молодших медичних сестер приймального відділення найменший безперервний стаж роботи та відмічається порушення правил етики, деонтології, що впливає на продуктивність праці (а.с. 76-80).
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що посилання позивача на порушення відповідачем вимог ст. 42 Кодексу законів про працю України щодо переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці є необґрунтованим, оскільки ч. 2 ст. 42 КЗпП застосовується в разі рівних умов щодо кваліфікації та продуктивності праці працівників, які обіймають рівнозначні посади, що як вбачається з досліджених доказів не має місця в даному випадку. Зазначена обставина підтверджується протоколом засідання комісії від 08.04.2022 та фактичними обставинами справи, встановленими в судовому засіданні, що вказує на відсутність в позивача переважного права на залишення на роботі.
Відповідно до частини 2 статті 40 КЗпП України, звільнення з підстав зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (частини 1, 3 статті 49-2 КЗпП України).
Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Так, 27.04.2022 року відбулось засідання профспілкового комітету КНП «Галицька лікарня» на якому була присутня також позивач ОСОБА_1 де розглядалось подання генерального директора КНП «Галицька лікарня» про надання дозволу на звільнення ОСОБА_1 .. Відповідно до протоколу № 33 засідання профспілкового комітету КНП «Галицька лікарня» Галицької міської ради Івано-Франківської області від 27.04.2022 року постановлено: дати дозвіл на скорочення 0,5 посади молодшої медичної сестри приймального відділення ОСОБА_1 та залишити за нею 0,5 посади молодшої медичної сестри паталогоанатомічної лабораторії (а.с. 11).
Як встановлено в судовому засіданні 07.03.2022 року (не менш як за два місяця до звільнення) позивач ОСОБА_1 повідомлена про скорочення посади молодшої медичної сестри приймального відділення, яку вона обіймала, та її повідомлено про всі наявні вакантні посади на підприємстві, а саме: старша медична сестра відділення анестезіології та інтенсивної терапії - 1,0 ставки; лікар-терапевт терапевтичного відділення - 0,5 ставки; старша медична сестра терапевтичного відділення - 1,0 ставки; сестра медична поліклініки урологічного кабінету - 0,25 ставки. З наявними вакантними посадами на підприємстві позивач була ознайомлена 07.03.2022 року, що підтверджується її особистим підписом (а.с. 75).
Змістом частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП України визначено, що роботодавець є таким, що виконав свій обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом періоду з дня попередження про вивільнення і які існували на день звільнення, за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, що відповідає правовому висновку викладеному в постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 р. у справі № 6-40цс15.
На підтвердження, що позивачу було запропоновано всі вакантні посади, які були на підприємстві, стороною відповідача надано відповідну інформацію на виконання ухвали суду про витребування доказів. Крім того, зазначена обставина підтверджується штатними розписами КНП «Галицька лікарня» станом на 01.04.2022 та станом на 09.05.2022 (а.с. 113, 115-146). Доказів, що з моменту прийняття рішення відповідачем про скорочення чисельності і штату працівників по день звільнення позивача ОСОБА_1 на підприємстві існували інші вакантні посади, суду не надано та судом не встановлено. Позивач в судовому засіданні зазначила, що за своїм рівнем освіти та кваліфікації вона не може обіймати посади які їй було запропоновано, зазначені посади її не цікавили та не цікавлять, тому заяв про переведення на будь-яких із запропонованих посад вона не писала.
Отже, як встановлено в судовому засіданні відповідач належним чином виконав свій обов'язок щодо пропозицій всіх вакансій наявних на підприємстві, та порушень з цих підстав судом не встановлено.
Посилання сторони позивача на відсутність письмової відмови ОСОБА_1 від запропонованих вакансій, як на обґрунтування не дотримання відповідачем вимог ч.2 ст. 40, ст. 49-2 КЗпП є необґрунтованим, оскільки діючим законодавством не передбачено отримання письмової відмови від запропонованих посад.
Наказом № 21-к, від 09.05.2022 позивача звільнено з 0.5 ставки молодшої медичної сестри приймального відділення у зв'язку зі скороченням чисельності штату працівників, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, залишивши за нею 0.5.ставки молодшої медичної сестри (санітарки-прибиральниці) патологоанатомічної лабораторії за основним місцем роботи (а.с.72).
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що звільнення позивача ОСОБА_1 оскаржуваним Наказом №21-к від 09.05.2022р., відбулось за відсутності порушень з боку відповідача та з дотриманням вимог КЗпП.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Враховуючи висновок суду про те, що звільнення позивача ОСОБА_1 за оскаржуваним Наказом №21-к від 09.05.2022р відбулось з дотриманням вимог законодавства, вимоги про скасування Наказу №21-к від 09.05.2022р., поновлення на роботі, а також похідні вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди - задоволенню не підлягають.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, суд вважає виконаним свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь судові витрати.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач за вимогами про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від його сплати в усіх інстанціях та враховуючи висновок суду про відмову в задоволенні позову, положення ч. 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір за цими вимогами розподілу не підлягає між сторонами.
Відповідно до матеріалів позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача витрати на адвоката за надання правничої допомоги в розмірі 3000 грн., на підтвердження сплати яких надала квитанцію (а.с.25).
Відповідно до положень пункту 2 частини 2 статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Враховуючи зазначені положення законодавства, висновок суду про відмову в задоволенні позову, не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати з правничої допомоги понесені позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 76-82, 83, 89, 95, 141, 211, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
В позові ОСОБА_1 до КНП «Галицька лікарня» Галицької міської ради Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Галицька міська рада, про визнання незаконним та скасування Наказу № 21-к від 09.05.2022 року, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди - відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Учасник справи якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 17 листопада 2022 року.
СуддяМихайло КУЦЕНКО