Справа № 161/12283/22
Провадження № 2/161/3943/22
(заочне)
15 листопада 2022 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Гриня О. М.,
за участю секретаря судового засідання Остимчук О. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,-
05 вересня 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.
Свій позов обґрунтовує тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, однак рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 вересня 2019 року шлюб між ними розірвано. У цьому шлюбі в них народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач вказує, що після розірвання шлюбу діти залишились проживати разом з нею та перебувають на її утриманні. Наразі старший син ОСОБА_5 досяг повноліття, однак продовжує навчатися Луцькому національному технічному університеті на денній формі навчання. Також позивач зазначає, що у зв'язку з навчанням у вищому навчальному закладі дитина не може працевлаштуватись та отримувати власний дохід, внаслідок чого потребує допомоги батьків для забезпечення належного рівня його фізичного, розумового та соціального розвитку.
На підставі наведеного позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дати пред'явлення позову та до досягнення дитиною 23-ох років.
Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 вересня 2022 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач не використав право на подання відзиву на позовну заяву.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, попередньо подала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. Зокрема, відповідач повідомлений про розгляд справи шляхом опублікування оголошення на веб-порталі судової влади України, що відповідає ч. 11 ст. 128 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За погодженням позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Зі змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд установив, що сторони є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 31 жовтня 2003 року відділом реєстрації актів громадянського стану Луцького міського управління юстиції (а. с. 2).
Установлено, що ОСОБА_6 є студентом другого курсу факультету архітектури, будівництва та дизайну денної форми навчання за державним замовленням Луцького національного технічного університету. Наведене підтверджується копією довідки Луцького національного технічного університету № 811/22 від 30 серпня 2022 року (а. с. 5).
Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Статтею 199 CК України передбачений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Таким чином, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим матеріальної допомоги; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як уже встановлено судом, ОСОБА_6 навчається в вищому навчальному закладі, в зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги батьків.
З наявних у справі письмових доказів суд позбавлений можливості дослідити матеріальне становище відповідача, оскільки останній документально не підтвердив види та розмір своїх доходів.
На підставі наведеного, а також враховуючи пріоритетність інтересів повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги батьків, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку відповідача, які належить стягувати з відповідача в користь позивача щомісячно до закінчення ОСОБА_6 навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23-х років.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць слід допустити до обов'язкового негайного виконання.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір в сумі 992,40 грн. слід стягнути з відповідача на користь держави.
Керуючись ст.ст. 12, 13,77,81,89,141, 263,264,265, 430 ЦПК на підставі ст.ст. 182, 191, 198, 199, 200 СК України, суд,-
Позов задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, на період навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_6 23 років, починаючи з 05 вересня 2022 року.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач: ОСОБА_2 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).
Дата складання повного рішення суду - 16 листопада 2022 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області О.М. Гринь