Справа № 158/2710/22
Провадження № 2-а/0158/93/22
16 листопада 2022 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Поліщук С.В.
при секретарі - Квач Н.А.
за участю представника позивача - Гудкової М.С.
відповідача - ОСОБА_1
захисника відповідача - адвоката Крупінської Н.Л.
перекладача - Зейнідінова С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці справу за адміністративним позовом Управління Державної міграційної служби України у Волинській області до громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 про затримання з метою передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства-
16 листопада 2022р. позивач - Управління Державної міграційної служби України у Волинській області, в особі його представника - Войцешука І.Є. звернулось до Ківерцівського районного суду Волинської області з адміністративним позовом до громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 про затримання з метою передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 14 листопада 2022р. працівниками Управління Державної міграційної служби України у Волинській області було виявлено громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який в порушення вимог Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» проживав на території України без документів, які б надавали останньому таке право на визначений строк та не виконав рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни. Громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 було доставлено в службове приміщення Управління Державної міграційної служби України у Волинській області за адресою м. Луцьк, вул. Градний Узвіз, 4 Волинської області з метою з'ясування усіх обставин його перебування на території України та складено протокол про адміністративне затримання від 14 листопада 2022 року, відповідно до якого, відповідача по справі затримано на 72 години 14.11.2022р. о 16 год. 42 хв., за порушення вимог ч. 1 ст. 203 КУпАП та в подальшому поміщено до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України. Особу відповідача ідентифіковано відповідно до паспорту для виїзду за кордон громадянина Республіки Узбекистан серії НОМЕР_1 від 22.09.2021р., який дійсний до 21.09.2031р. В подальшому було встановлено, що відповідач по справі, зі слів останнього, прибув до України 12.05.2022р., з приватною метою, перетнувши державний кордон через пункт пропуску «Могилів Подільський». Близьких родичів серед громадян України немає, постійне джерело доходу відсутнє. Для отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні до компетентних органів відповідач по справі не звертався, будь - яких інших дій для легалізації свого перебування на території України не вживав, чим порушив вимоги ст. 4 вищевказаного Закону.
За порушення правил перебування іноземних громадян на території України, 21 жовтня 2022 року, відповідача по справі - громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП.
Також 21 жовтня 2022р. відносно відповідача по справі - громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , працівниками ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області було прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни у термін до 31.10.2022р., про що останньому було достовірно відомо, що стверджується відібраною у громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 розпискою про отримання вищевказаного рішення, зі змістом якого він був ознайомлений. Зміст рішення про примусове повернення відповідача по справі до країни походження і розписки, наслідки невиконання рішення та порядок його оскарження, було роз'яснено за допомогою перекладача ОСОБА_2 . Вищевказане рішення відповідачем по справі до суду не оскаржувалось, при цьому виконане не було, оскільки громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_3 територію України не покинув, і як наслідок 14 листопада 2022р. був затриманий.
Посилаючись на те, що відомості про перебування відповідача по справі на території України на законних підставах відсутні, останній рішення компетентного органу від 21.10.2022р. про примусове повернення до країни походження або третьої країни у термін до 31.10.2022р. не виконав, наслідки його невиконання останньому було достовірно відомо. Оскільки відповідач по справі немає постійного місця проживання на території України, ухиляється від проведення процедури видворення, вважає, що відповідно до Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Узбекистану про реадмісію осіб, ратифікована від 13.09.2001 року, відповідач підлягає реадмісії. Просить даний адміністративний позов задовольнити. Затримати громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію з поміщенням його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на 6 (шість) місяців.
Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 16 листопада 2022р. дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Захисник громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 - адвокат Крупінська Н.Л. подала до суду відзив на позовну заяву у якому, посилаючись на те, що особо її довірителя є ідентифікована, примусовому видворенню не підлягає, а тому в задоволенні позову просить відмовити.
У судовому засіданні представник позивача Гудкова М.С. позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити в повному об'ємі з підстав наведених у ньому.
Відповідач - гр. громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_3 та його захисник - адвокат Крупінська Н.Л. в судовому засіданні позовні вимоги визнали, однак, враховуючи те, як вбачається з пояснень відповідача по справі, він має придбаний квиток, необхідні грошові кошти для залишення території України в добровільному порядку, просили в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 14 листопада 2022р. працівниками Управління Державної міграційної служби України у Волинській області було виявлено громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який прибув до України 12.05.2022р., з приватною метою, перетнувши державний кордон через пункт пропуску «Могилів Подільський». За порушення правил перебування іноземних громадян на території України, 21 жовтня 2022 року, відповідача по справі - громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП. Доказів того, що відповідач по справі звертався до компетентних органів з приводу отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні або ж посвідки на тимчасове проживання, будь - яких інших дій для легалізації свого перебування на території України матеріали справи не містять та відповідачем не надано. Відносно останнього 21.10.2022р. було прийнято рішення ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області про примусове повернення до країни походження або третьої країни. Вищевказане рішення відповідачем по справі до суду не оскаржувалось (а.с. 5, 6, 7, 8).
Про необхідність виконання рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни у термін до 31.10.2022р. та його зміст, наслідки невиконання рішення та порядок його оскарження, відповідачу по справі було достовірно відомо. Вказане рішення було вручено громадянину Республіки Узбекистан ОСОБА_4 у присутності перекладача Каримшакова Нурлана, що й не заперечив відповідач по справі в судовому засіданні (а.с. 8 на звороті).
Судом встановлено, що рішення про примусове повернення відповідач по справі не виконав, хоча реально усвідомлював, що своїми умисними діями порушує законодавство України, що стверджується письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 21.10.2022р. (а.с. 11 на звороті).
14 листопада 2022 року о 16 год. 42 хв. громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_4 було затримано працівниками Управління Державної міграційної служби України у Волинській області про що свідчить копія протоколу про адміністративне затримання від 14.11.2022р. та поміщено до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12, 16).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Стаття 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод втілює основоположне право людини, а саме захист особи від свавільного втручання держави в її право на свободу. Підпункти з «a» до «f» пункту 1 статті 5 Конвенції містять вичерпний перелік дозволених підстав позбавлення свободи і жодне позбавлення свободи не буде законним, якщо не відповідатиме одній з цих підстав (рішення Європейського суду з прав людини в справі "Хлаіфія та інші проти Італії" (Khlaifia and Others v. Italy), пункт 88).
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 7 ст. 5 КАС України іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що й громадяни та юридичні особи України.
При цьому, відповідно до ст. 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Так, п. 3 ч. 4 ст. 46 КАС України визначено, що зокрема, іноземці чи особи без громадянства, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про імміграцію імміграція» - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства від 22.09.2011 № 3773-VI (надалі - Закон № 3773).
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Відповідно до частини третьої статті 9 Закону №3773-VІ строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
В силу вимог ч. ч. 1, 4, 5 ст. 26 Закону №3773-VI, Іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту праві законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції),у тому числі проти дії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України),з подальшим повідомленням протягом 24годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30днів з дня прийняття рішення. Рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду. Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.
Частиною 1 ст. 30 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Тобто, з аналізу наведених вище норм вбачається, що примусовому поверненню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини: прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення; ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання такого рішення. Тобто обов'язковим є попереднє прийняття вказаними органами рішення про примусове повернення.
Законом України «Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Узбекистан про приймання та передачу осіб, які перебувають на території держав нелегально» від 13 вересня 2001 року було ратифіковано Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Узбекистан про приймання та передачу осіб, які перебувають на території держав нелегально, підписану в м. Ташкенті 12 жовтня 2000 року.
Відповідно до пункту 1 статті 1 Угоди визначено, що кожна зі Сторін за поданням другої Сторони приймає або передає осіб, які не дотримуються умов в'їзду або перебування на території держави Сторони, що передає, при наявності доказів належності до громадянства держави Сторони, що приймає, зі складанням відповідних документів.
Процедура застосування реадмісії регламентована Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16.02.2015 № 158 «Про затвердження Інструкції про порядок реалізації компетентними та уповноваженими органами України міжнародних угод про реадмісію осіб», в якій зазначається, що проведення заходів реадмісії з будь якою договірною Стороною передбачає ряд організаційних заходів, які включають процедуру ідентифікації особи, обмін інформацією між сторонами, та сам процес передачі особи від одного компетентного органу до другого компетентного органу.
Враховуючи те, що громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_3 незаконно перебуває на території України, ним не виконано у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення до країни походження від 21.10.2022р., відсутні докази оскарження зазначеного рішення в судовому порядку, відповідачем не надано доказів щодо вжиття заходів з метою легалізації його проживання на території України, відсутність наявності постійного місця проживання на території України, сталого доходу, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення до країни громадянської належності або третьої країни, що унеможливить забезпечення виконання вказаного рішення.
Суд також бере до уваги, що відповідач перебуває у такому стані вже тривалий час (з травня 2022р.), тобто у нього було достатньо часу, щоб покинути територію України, проте відповідач не здійснив жодних дій щодо залишення території України.
Згідно з ч. 11 ст. 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
В ході судового розгляду встановлено, що громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_3 незаконно перетнув кордон України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП, українською мовою не володіє, законних підстав для перебування на території України немає, до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту не звертався, суд, з метою уникнення міграційної кризи на території України, попередження дестабілізації в країні, незаконного проникнення мігрантів на територію України, приходить до висновку про необхідність затримання відповідача з метою забезпечення його передачі відповідно до Угоди Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Узбекистан про реадмісію від 13 вересня 2001 року.
З огляду на це, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Враховуючи вищевказане та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Управління Державної міграційної служби України у Волинській області підлягає до задоволення.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 371 КАС України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства. Враховуючи установлені в ході розгляду справи обставини, суд вбачає підстави для звернення даного судового рішення в цій частині до негайного виконання.
Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 72-78, 90, 243-245, 288, 289, п. 3 ч. 2 ст. 371 КАС України, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд,-
Адміністративний позов Управління Державної міграційної служби України у Волинській області до громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 про затримання з метою передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства - задовольнити.
Затримати громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію з поміщенням його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України ( АДРЕСА_1 ) на строк достатній для виконання реадмісії, але який не може перевищувати шість місяців, починаючи з часу фактичного затримання, а саме 16 год. 42 хв. 14.11.2022 року.
Звернути рішення суду до негайного виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:
позивач: Управління Державної міграційної служби України у Волинській області, юридична адреса: м. Луцьк, вул. Градний Узвіз, 4 Волинської області, код ЄДРПОУ 37821586;
представники позивача: Гудкова Мар'яна Сергіївна, діє на підставі довіреності №0701.6/7168-22 від 03.08.2022р.;
відповідач: громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце перебування: АДРЕСА_1 );
захисник відповідача - адвокат Крупінська Наталія Леонідівна, діє на підставі доручення № 737/190-22 від 16.11.2022р.;
перекладач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суддя Ківерцівського районного суду
Волинської області Поліщук С.В.