15 листопада 2022 року м. Кропивницький справа № 340/4297/22
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу
за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )
до таВідділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті (25004, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул.Генерала Родимцева, 102) Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, код ЄДПРОУ - 39816845)
провизнання протиправними та скасування постанов, -
І. Зміст позовних вимог.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №311362 від 12.01.2022 в розмірі 17 000,00 грн. відносно ФОП ОСОБА_1 .
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відділом державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті розглянуто справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт та винесено оскаржувану постанову про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно - господарського штрафу не повідомивши позивача про дату, час та місце такого розгляду чим порушено норми Порядку №1567. Також зазначає, що постанова про накладення адміністративно - господарського штрафу складена поза межами двомісячного терміну.
Представник відповідачів скористався своїм правом на надання письмового відзиву до суду, в якому висловив свою позицію щодо вищевказаних позовних вимог, які не визнаються у повному обсязі, наголошено на правомірності дій відповідача та вказано, що штраф застосовано за вчинення порушення вимог Закону України “Про автомобільний транспорт”. Позивач двічі викликався на розгляд справи та у відповідності до п.27 Порядку №1567 постанова про накладення адміністративно - господарського штрафу винесена за його відсутності.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.
Ухвалою суду від 14.09.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, а також, роз'єднано позовні вимоги про визнання протиправними та скасування постанов у самостійні провадження.
Адміністративній справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №311362 від 12.01.2022 в розмірі 17 000,00 грн. відносно ФОП ОСОБА_1 присвоєно номер 340/4297/22 та передано на розгляд головуючому судді Жуку Р.В.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.09.2022 року прийнято позовну заяву та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.29-30).
12.10.2022 року від представника відповідачів до суду надійшов відзив на позовну заяву.
Інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подано.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважав можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням зібраних доказів, судом встановлені наступні обставини.
У власності ФОП ОСОБА_1 перебуває транспортний засіб: MAN, державний номерний знак НОМЕР_2 (а.с.14).
На підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок та направлення на перевірку від 25.10.2021 посадовими особами Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області, на автомобільній ділянці М-30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине км 18+356 м проводилась рейдова перевірка (а.с.39).
Під час рейдової перевірки був зупинений транспортний засіб марки МАН реєстраційний номер НОМЕР_2 який здійснював перевезення вантажів без оформлення документів передбачених Законом України “Про автомобільний транспорт”.
Водій ОСОБА_2 не надав перевіряючим особам документи для здійснення контролю додержання режиму робочого часу та відпочинку на момент перевірки.
У зв'язку з виявленням вищезазначених порушень державними інспекторами складено Акт №318197 від 25.10.2021 року (а.с.41).
Водій з актом ознайомився, від підпису та пояснень відмовився, про що посадовими особами здійснено відповідний запис.
Контролюючим органом направлено позивачу повідомлення про розгляд справи на 15.12.2021 року (а.с.42, 44).
28.12.2021 року контролюючим органом повторно направлено позивачу повідомлення про розгляд справи на 12.01.2022 року (а.с.43-44).
За результатами розгляду справи посадовою особою відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті 12.01.2022 року винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №311362 за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" (відсутня на момент перевірки роздруківка даних цифрового тахографа за 25.10.2021 року відповідно до наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010 року) у розмірі 17000,00 грн. (а.с.40).
Вважаючи постанову відповідача винесену за результатами такої перевірки протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом, за захистом порушеного, на його думку, права.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 3 Закону України “Про автомобільний транспорт” передбачено, що цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про автомобільний транспорт” автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Також у ст.1 Закону України “Про автомобільний транспорт” визначено, що послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
Згідно ст.6 Закону України “Про автомобільний транспорт”, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відповідно до ст.48 Закону №2344-III, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Згідно з абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-III, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У п. 3.3 Розділу III Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385 (далі - Інструкція N 385), зазначено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Отже, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу та роздруківку даних роботи тахографа.
Позивач не заперечує, що його автомобіль МАN, номерний знак НОМЕР_2 обладнано тахографом, та надає до суду докази перевірки та адаптації зазначеного тахографа, а саме Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу (а.с.17).
З огляду на зазначені матеріальні норми судом встановлено, що приписи статті 48 Закону №2344-III зобов'язують автомобільних перевізників, водіїв мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. При цьому, під час проведення перевірки транспортного засобу 25.10.2021 року водієм не надано особистої картки до цифрового тахографу за 25.10.2021, що стверджено Актом від 25.10.2021 року, і не заперечується позивачем в позовній заяві.
Суд звертає увагу на те, що з 20.12.2010 набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР) підписаної у Женеві 1 липня 1970 р. в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.
Частиною 1 ст.33 Закону України “Про автомобільний транспорт” установлено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Відповідно до ст.50 Закону України “Про автомобільний транспорт” договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.
Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 затверджено Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363), які визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.
Згідно з розділом І Правил №363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Відповідно до пунктів 11.1, 11.3 Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Отже, як свідчить системний аналіз зазначених приписів закону, штрафи за інкриміновані позивачу правопорушення накладаються саме на перевізника, який надає послуги з перевезення, зокрема, вантажів. Така послуга надається на договірних умовах із замовником послуги за плату.
Як встановлено судом та зазначено позивачем, під час проведення рейдової перевірки надавав послуги з перевезення вантажу та здійснював діяльність з надання таких послуг, що підтверджується ТТН №2814 від 25.10.2021 року (а.с.16, 45).
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року №1567 (далі - Порядок №1567).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Згідно з пунктом 3 Порядку №1567, органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.
Пунктом 4 Порядку №1567 регламентовано, що контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відповідно до пункту 21 Порядку №1567, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Згідно п.25 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Суд вважає за необхідне зазначити, що пунктом 26 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, ствердженого Постановою КМУ від 08.11.2019 року №1567 встановлено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Другим абзацом пункту 26 Порядку №1567 передбачено, що про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
Суд наголошує на тому, що обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Такий обов'язок вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи.
Обов'язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три днів до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 742/3757/16-а, від 31 січня 2019 року у справі № 760/10803/15-а, від 19 вересня 2019 року у справі № 686/21230/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 486/92/17, від 14 листопада 2019 року у справі № 815/1570/16, від 06 грудня 2019 року у справі № 804/7725/17, від 24 грудня 2019 року у справі № 360/403/19.
Суд наголошує на тому, що особі до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.
Законодавство покладає обов'язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справах №482/9/17 та №308/12552/16-а.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу двічі рекомендованим листом з повідомленням направлялось повідомлення про розгляд справи на 15.12.2021 року та 12.01.2022 року (а.с.42-44).
Проте, доказів отримання зазначених повідомлень за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення суду не надано.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що відповідачем не дотримано принцип належного повідомлення особи про розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки будь яких доказів завчасного повідомлення позивача відповідачем суду не надано.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування”. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах “Беєлер проти Італії” [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, “Онер'їлдіз проти Туреччини” [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, “Megadat.com S.r.l. проти Молдови” (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і “Москаль проти Польщі” (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах “Лелас проти Хорватії” (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і “Тошкуце та інші проти Румунії” (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Також, у рішенні від 31.07.2003 року у справі “Дорани проти Ірландії” Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття “ефективний засіб” передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Салах Шейх проти Нідерландів”, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи “Каіч та інші проти Хорватії” (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
З урахуванням вищенаведеного, оцінивши в сукупності докази суд дійшов висновку, що постанова про застосування адміністративно - господарського штрафу №311362 від 12.01.2022 року в розмірі 17000,00 грн. є протиправною та належить до скасування.
У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
VI. Судові витрати.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 992,40 грн.
Відтак, з огляду на здійснені позивачем документально підтверджені витрати на оплату судового збору у сумі 992,40 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №311362 від 12.01.2022 в розмірі 17 000,00 грн. відносно ФОП ОСОБА_1 .
Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )витрати по сплаті судового збору в сумі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, код ЄДПРОУ - 39816845).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Процесуальні строки, визначені рішенням суду застосовуються з урахуванням п. 3 розділу VI “Прикінцеві положення” КАС України
Суддя
Кіровоградського окружного
адміністративного суду Р.В. Жук