17 листопада 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/4867/22
Кіровоградський окружний адміністративний суду у складі судді Черниш О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7а, код ЄДРПОУ 20632802)
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (надалі - ГУ ПФУ в Кіровоградській області) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Позов ОСОБА_2 мотивовано тим, що з квітня 2022 року вона перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Кіровоградській області та отримує пенсію за віком. При призначенні пенсії за віком їй не була виплачена грошова допомога, передбачена пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки відповідач не врахував до спеціального стажу працівника освіти, що дає право на призначення і виплату грошової допомоги, періоди роботи позивачки на посадах вихователя та завідуючої дитсадка колгоспу "Росія" (у подальшому КСП "Росія", СВК "Росія"). Позивачка стверджує, що має право на отримання такої грошової допомоги, та просить суд:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Кіровоградській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті їй грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати ГУ ПФУ в Кіровоградській області зарахувати їй періоди роботи з 01.08.1982 року по 01.08.1983 року на посаді вихователя дитячого садочку колгоспу "Росія" (у подальшому КСП "Росія", СВК "Росія") та з 01.08.1983 року по 28.01.2002 року на посаді завідуючої дитячим садочком колгоспу "Росія" (в подальшому КСП "Росія", СВК "Росія") до спеціального стажу, який дає право на отримання пенсії за вислугу років, а також здійснити нарахування та виплату їй грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Ухвалою судді від 21.10.2022 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що позивачка не дотрималася порядку звернення за призначенням грошової допомоги, встановленого Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, оскільки не зверталася із заявою встановленого зразка. Відповідач стверджує, що період роботи позивачки з 01.08.1982 року по 28.01.2002 року на посадах вихователя та завідуючої дитячого садка колгоспу "Росія" (в подальшому КСП "Росія", СВК "Росія") не може бути зарахований до спеціального стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, оскільки цей дошкільний навчальний заклад мав колективну форму власності і не належав до закладів і установ державної або комунальної форми власності. За розрахунками відповідача, спеціальний стаж роботи позивачки становить 20 років 2 місяці 3 дні, при необхідних 30 роках, передбачених пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Доводячи правомірність своїх дій, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши справу в порядку спрощеного (письмового) провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 01.08.1982 року по 01.08.1983 року працювала на посаді вихователя дитсадка колгоспу "Росія" Красносільської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, а з 01.08.1983 року по 28.01.2002 року - на посаді завідуючої цим дитсадком. Колгосп "Росія" у 1992 році реорганізований в КСП "Росія", яке у 1998 році реорганізовано в СВК "Росія", яке у 2000 році реорганізовано в ПСП "Красносільське".
З 28.01.2002 року ОСОБА_1 призначена на посаду завідуючої Красносільським дошкільним навчальним закладом, який у 2021 року перейменований у Красносільський заклад дошкільної освіти (дитячий садок) Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області.
У травні 2022 року, досягнувши 60 років та продовжуючи працювати на посаді завідуючої Красносільським ЗДО, позивачка звернулася до ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою від 05.05.2022 року, у якій просила призначити їй пенсію за віком та виплатити грошову допомогу. (а.с. 55)
Вказана заява розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Донецькій області, рішенням якого №111950001123 від 05.05.2022 року позивачці з 23.04.2022 року призначено пенсію за віком за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
ГУ ПФУ в Кіровоградській області згідно зі статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" обчислило розмір пенсії за віком, належної позивачці з 23.04.2022 року, та розпочало її щомісячну виплату.
У липні 2021 року позивачка звернулася до ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою, у якій просила повідомити причини невиплати їй грошової допомоги у розмірі десяти пенсій за віком, передбаченої пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
На цю заяву відповідач надав позивачці відповідь від 02.08.2022 року, в якій повідомив, що підстави для виплати такої грошової допомоги відсутні, оскільки страховий стаж позивачки на посадах, робота на яких який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", становить менше 30 років.
Не погодившись з такими діями відповідача, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що він виник у зв'язку з невиплатою позивачці грошової допомоги, належної при призначенні пенсії за віком, з підстав недостатності у неї спеціального стажу працівника освіти.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частинами 1, 2, 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Згідно з частиною 1 статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають зокрема: е) працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років.
Згідно зі статтею 56 Закону "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (надалі - Порядок №1191), який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені:
- переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Згідно з Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909, у дошкільних навчальних закладах всіх типів включені посади: директори (завідуючі), вихователі-методисти, вихователі, асистенти вихователів дошкільних навчальних закладів в інклюзивних групах, музичні керівники, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи.
Примітками 2, 3 до цього Переліку передбачено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
Відповідно до пунктів 5, 6, 7 Порядку №1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", станом на день її призначення.
Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Згідно з правовою позицією, наведеною у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 року у справі №200/854/19-а, для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" грошової допомоги при виході на пенсію по Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особа має дотриматись таких вимог:
- станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її право на зазначену грошову допомогу втратили);
- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на зазначених вище посадах.
Суд установив, що за заявою позивачки їй з 23.04.2022 року вперше призначена пенсія за віком. На день досягнення пенсійного віку 60 років позивачка працювала у закладі освіти комунальної власності - в Красносільському закладі дошкільної освіти (дитячий садок) Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області - на посаді завідуючої. Записами у її трудовій книжці та уточнюючою довідкою підтверджено, що починаючи з серпня 1982 року і до досягнення пенсійного віку у квітні 2022 року вона безперервно працювала у дитячих дошкільних закладах. Загалом на момент призначення позивачці пенсії за віком стаж її роботи у дитячих дошкільних закладах на посадах вихователя та завідуючої становив 39 років.
Однак, за розрахунками відповідача страховий стаж позивачки на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" як працівника освіти, склав лише 20 років 2 місяці 3 дні (період роботи з 28.01.2022 року на посаді завідуючої Красносільським дитячим садком), що є недостатнім для надання їй грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідач не врахував до цього спеціального страхового стажу період роботи ОСОБА_1 з 01.08.1982 року по 28.01.2002 року на посадах вихователя та завідуючої дитячого садка колгоспу "Росія" (в подальшому КСП "Росія", СВК "Росія"), посилаючись на те, що цей дошкільний навчальний заклад мав колективну форму власності і не належав до закладів і установ державної або комунальної форми власності.
Відповідно до статей 16, 18 Закону Української PCP "Про народну освіту" від 28.06.1974 року, що діяв на час роботи позивачки у вказаний період, з метою створення найсприятливіших умов для виховання дітей дошкільного віку і подання необхідної допомоги сім'ї створюються дитячі ясла, дитячі садки, дитячі ясла-садки загального і спеціального призначення та інші дитячі дошкільні заклади.
Дитячі дошкільні заклади організуються виконавчими комітетами районних, міських, селищних і сільських Рад народних депутатів, а також з їх дозволу державними підприємствами, установами та організаціями, колгоспами, іншими кооперативними та іншими громадськими організаціями.
Згідно зі статтями 16, 27 Закону Української PCP "Про освіту" від 23.05.1991 року навчально-виховні заклади створюються державними, кооперативними, громадськими організаціями, підприємствами, установами, приватними особами відповідно до соціально-економічних, національних, культурно-освітніх потреб у них і при наявності необхідної матеріально-технічної, науково-методичної бази, педагогічних кадрів.
Дошкільними виховними закладами є: дитячі ясла, дитячі садки, дитячі ясла-садки, сімейні, прогулянкові, дошкільні заклади компенсуючого (для дітей, які потребують корекції фізичного і психічного розвитку) та комбінованого типів з короткотривалим, денним, цілодобовим перебуванням дітей, а також дитячі садки інтернатного типу, дитячі будинки, школи-садки та інші.
Відповідно до статті 10 Конституції УРСР від 20.04.1978 року основу економічної системи України становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності.
Стаття 11 Конституції УРСР визначала, що державна власність - спільне надбання всього радянського народу, основна форма соціалістичної власності. У виключній власності держави є: земля, її надра, води, ліси. Державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.
Стаття 12 Конституції УРСР передбачала, що власністю колгоспів та інших кооперативних організацій, їх об'єднань є засоби виробництва та інше майно, необхідне їм для здійснення статутних завдань.
Згідно зі статтею 13 Конституції УРСР основу особистої власності громадян Української РСР становлять трудові доходи. В особистій власності можуть бути предмети вжитку, особистого споживання, комфорту і підсобного домашнього господарства, жилий будинок і трудові заощадження.
З 15.04.1991 року введено в дію Закон Української РСР "Про власність", статті 4, 20 та 31 якого передбачали, що власність в Українській РСР виступає в таких формах: індивідуальна (особиста і приватна трудова), колективна, державна.
Суб'єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об'єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об'єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами.
До державної власності в Українській РСР належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).
Таким чином, в період роботи позивачки в дитячому садку колгоспу "Росія" визнавались дві форми власності: соціалістична та особиста. Колгоспи відносились до соціалістичної власності, а не до особистої. Тож вказаний період роботи позивачки прирівнюється до роботи в закладах державної та комунальної власності.
Такий висновок відповідає правовій позиції, наведеній у постанові Верховного Суду від 31.01.2019 року у справі №466/2943/17 у подібних правовідносинах.
До того ж, згідно з приміткою 2 до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909, робота за спеціальністю в закладах/установах освіти на відповідних посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ освіти.
Суд дійшов до висновку, що стаж роботи позивачки у період з 01.08.1982 року по 28.01.2002 року у дитячому дошкільному закладі (дитячому садку) на посадах вихователя та завідуючої підлягає зарахуванню до стажу працівника освіти, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а відтак - і на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Доводи відповідача про те, що позивачка не дотрималася порядку звернення за призначенням цієї грошової допомоги, установленого Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, суд відхиляє, оскільки цей Порядок не регулює таке питання та не передбачає форми заяви про призначення/виплату грошової допомоги.
Суд установив, що позивачка у встановленому порядку звернулася до відповідача - територіального органу Пенсійного фонду за своїм місцем проживання - за призначенням пенсії за віком, подавши відповідну заяву від 05.05.2022 року, у якій також просила виплатити їй грошовому допомогу. Заява позивачки була розглянута та за нею прийнято рішення про призначення позивачці пенсії за віком, а відповідач з 23.04.2022 року розпочав їй виплату такої пенсії. Позивачка при призначенні їй пенсії за віком мала право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, з огляду на дотримання нею усіх умов, передбачених пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Однак виплата цієї грошової допомоги при першій виплаті позивачці пенсії, як це передбачено пунктом 7 Порядку №1191, здійснена не була.
За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.04.2018 року у справі №П/9901/137/18 (800/426/17), під протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки попри наявність у позивачки права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та попри свій обов'язок при першій виплаті позивачці пенсії за віком виплатити їй також цю грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, цей обов'язок не виконав. Повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними та не передбачають його права діяти на власний розсуд.
Тож таку бездіяльність відповідача слід визнати протиправною, а права позивачки слід відновити, зобов'язавши відповідача виплатити їй цю грошову допомогу.
У задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати спірний період роботи позивачки у дитячому садку до спеціального стажу, який дає право на отримання пенсії за вислугу років, суд відхиляє, оскільки спору між сторонами щодо призначення позивачці пенсії за вислугу років немає.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на задоволення позову, на користь позивачки слід стягнути судові витрати на сплату судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, передбачену пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у розмірі десяти її місячних пенсій станом на день призначення пенсії.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 992, 40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. Черниш