10 листопада 2022 року № 320/16635/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним дії Головного управління Національної поліції в Київській області щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю сина, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , внаслідок нещасного випадку, який трапився 18.08.2016 з ОСОБА_4 під час виконання службових обов'язків;
- зобов'язати відповідача виплатити одноразову грошову допомогу відповідно до вимог ст.ст. 97, 98, 99 Закону України "Про національну поліцію".
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.12.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він є батьком загиблого ОСОБА_4 , який проходив службу в органах внутрішніх справ. Вказує, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2021 визнано протиправними та скасовано акт комісії Головного управління Національної поліції у Київській області від 21.04.2017 № 15 про нещасний випадок невиробничого характеру форми НТ* та акт комісії Головного управління Національної поліції у Київській області розслідування нещасного випадку, що стався 18.08.2016 приблизно о 16 год. 00 хв., форми Н-5* від 21.04.2017. Однак, відповідачем відмовлено у призначенні грошової допомоги з підстав пропущення трьохрічного терміну звернення. Вважає, що його право на отримання одноразової грошової допомоги виникло з дня набрання чинності рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2020 по справі №320/4399/19.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позову не визнав, просив відмовити у задоволенні, зазначивши, з дня настання події (дня смерті ОСОБА_4 ) 18.08.2016 до дня звернення членів сім'ї померлого до Головного управління Національної поліції в Київській області 09.09.2021 перевищує трьохрічний термін на звернення. Звертає увагу, що позивачем не конкретизовано за яким саме пунктом частини 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» він просить зобов'язати суд виплатити одноразову грошову допомогу та у якому розмірі відповідно до ст. 99 Закону України «Про Національну поліцію».
У відповіді на відзив позивач зазначив, що позивач у відзиві безпідставно посилається на те, що його син не впорався з керуванням автомобілем на ділянці звуження дороги, оскільки рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2021 вже встановлено, що ОСОБА_4 виконував службові обов'язки та його смерть настала під час виконання службових обов'язків. Зазначив, що розмір грошової допомоги, передбачений ст. 99 Закону України «Про Національну поліцію» - 750 розмірів прожиткового мінімуму.
У судовому засіданні, призначеному на 22.06.2022, представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі. Зазначив, що відповідач безпідставно, всупереч рішенню Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2021 по справі №320/4399/21 відмовив у виплаті одноразової грошової допомоги.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову. Стверджував, що позивачем пропущено трьохрічний термін звернення.
Протокольною ухвалою від 22.06.2022 судове засідання відкладено на 13.07.2022.
У судове засідання, призначене на 13.07.2022 сторони повідомлені належним чином про дату, місце, час судового розгляду, не прибули, явку своїх представників не забезпечили. Позивач подав клопотання про розгляд справи без його участі. Представник відповідача подав клопотання про подальший розгляд справи у письмовому провадженні.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.07.2022 суд ухвалив на підставі ч.3 ст. 194, ч. 9 чт. 205 КАС України подальший розгляд справи здійснювати у письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є батьком загиблого сина - ОСОБА_4 , який з 29.11.2013 проходив службу в органах внутрішніх справ, що підтверджується копіями свідоцтва про народження від 18.02.1986 серії НОМЕР_1 ; свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 20.08.2016 Переяслав-Хмельницьким міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області.
Судом встановлено, що син позивача - дільничний офіцер поліції сектору превенції Переяслав-Хмельницького відділення поліції Головного управління Національної поліції в Київській області лейтенант поліції ОСОБА_4 - наказом Переслав-Хмельницького відділення поліції Головного управління Національної поліції в Київській області від 22.02.2016 № 50 був закріплений за дільницею № 9.
18.08.2016 ОСОБА_4 здійснював перекриття дільниці іншої посадової особи органів внутрішніх справ, у зв'язку з чим близько 16 год. 00 хв. відправився на територію обслуговування № 8 з метою виконання своїх службових обов'язків.
У цей же день близько 16 год. 20 хв., рухаючись на службовому автомобілі марки "ВАЗ 2107", номерний знак НОМЕР_3 (на синьому фоні) по вул. Новокиївське шосе, м. Переяслав-Хмельницький у напряму мікрорайону "Підварки", на ділянці звуження дороги з невідомих причин лейтенант поліції ОСОБА_4 здійснив заїзд на бордюр, розташований на узбіччі дороги з правого боку, в результаті чого зіткнувся з електроопорою та отримав тілесні ушкодження, не сумісні з життям.
За результатами проведеного у період з 24.10.2016 по 28.10.2016 спеціального розслідування нещасного випадку, комісією Головного управління Національної поліції в Київській області складено акт розслідування нещасного випадку, що стався 18.08.2016 приблизно 16 год. 00 хв., від 28.10.2016 форми Н-5* та акт від 28.10.2016 № 62 про нещасний випадок форми Н-1*, відповідно до яких старший лейтенант поліції ОСОБА_4 отримав смертельне травмування в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.
У період з 18.04.2017 по 21.04.2017 комісією Головного управління Національної поліції в Київській області проведено додаткові спеціальні розслідування наведеного вище нещасного випадку, за результатами якого складено різні за змістом акти, а саме:
1) акт розслідування нещасного випадку, що стався 18.08.2016 приблизно 16 год. 00 хв., від 19.04.2017 форми Н-5* та акт від 19.04.2017 № 14 про нещасний випадок форми Н-1* (смертельне травмування сина позивача сталось в період проходження служби при виконанні службових обов'язків);
2) акт розслідування нещасного випадку, що стався 18.08.2016 приблизно 16 год. 00 хв., від 21.04.2017 форми Н-5* та акт від 21.04.2017 № 15 про нещасний випадок невиробничого характеру НТ* (смертельне травмування сина позивача сталось в період проходження служби і не пов'язане з виконанням службових обов'язків, а також скасовано усі попередні акти спеціального розслідування).
Згідно Висновку про призначення одноразової грошової допомоги від 21.04.2017, батьку ОСОБА_1 , матері ОСОБА_5 , дочці ОСОБА_6 перераховано одноразову грошову допомогу по 133333,34 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 13.05.2021 №2982, від 13.05.2021 №2981 та від 13.05.2021 №2980.
У травні 2019 року відповідач, розглянувши заяву матері ОСОБА_4 , листом від 15.05.2019 № Ш-538, повідомив, що комісією Головного управління Національної поліції в Київській області було проведено дорозслідування нещасного випадку, що трапився з її сином, та прийнято рішення, що його смертельне травмування не пов'язане з виконанням службових обов'язків та, як наслідок, скасовано попередні акти розслідування.
Не погоджуючись з діями відповідача, що виявились у скасуванні акта про нещасний випадок від 19.04.2017 № 14, яким визнано, що нещасний випадок, який трапився 18.08.2016 з сином позивача - ОСОБА_4 - є таким, що трапився в період проходження ним служби в органах внутрішніх справ і пов'язаний з виконанням службових обов'язків, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2020 в адміністративній справі №320/4399/19:
- визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції у Київській області (ідентифікаційний код: 40108616, місцезнаходження: м. Київ, вул. Володимирська. 15), що виявились у скасуванні акта про нещасний випадок від 19.04.2017 № 14, яким визнано, що нещасний випадок, який трапився 18.08.2016 з сином ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - є таким, що трапився в період проходження ОСОБА_4 служби в органах внутрішніх справ і пов'язаний з виконанням службових обов'язків;
- визнано протиправними та скасовано акт комісії Головного управління Національної поліції у Київській області від 21.04.2017 № 15 про нещасний випадок невиробничого характеру форми НТ* та акт комісії Головного управління Національної поліції у Київській області розслідування нещасного випадку, що стався 18.08.2016 приблизно о 16 год. 00 хв., форми Н-5* від 21.04.2017.
Вказане рішення набрало законної сили 25.08.2020.
21.08.2020 Головним управлінням Національної поліції України складено акт №14 про нещасний випадок форми Н-1*, яким встановлено, що за результатами додаткового спеціального розслідування комісія прийшла висновку, що нещасний випадок (ДТП) зі старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4 стався в період проходження служби та при виконання службових обов'язків.
Згідно з актом розслідування нещасного випадку, що стався 18.08.2016 приблизно о 16:00 від 21.08.2021 форми Н-5*, комісією встановлено, що за результатами додаткового спеціального розслідування комісія прийшла висновку, що нещасний випадок (ДТП) зі старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4 стався в період проходження служби та при виконання службових обов'язків.
09.09.2021 позивач звернувся із заявою (рапортом) до начальника ГУ НП в Київській області про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) .
Листом від 02.11.2021 №29/ш-840 відповідачем повідомлено про затверджений 29.10.2021 висновок про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги на підстав ч. 6 ст. 100 Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку з пропущенням трьохрічного терміну звернення.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України "Про Національну поліцію".
Розділом IX зазначеного Закону врегульовані питання соціального захисту поліцейських.
Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію", одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі 1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті поліцейського внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин; 2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції.
Статтею 99 зазначеного Закону передбачено, що розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату: 1) загибелі (смерті) поліцейського (пункт 1) - 750 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату; 2) смерті поліцейського (пункт 2) - 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.
У той же час, ст. 98 Закону визначено, що у випадках, зазначених у пунктах 1, 2 частини першої статті 97 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) поліцейського. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) поліцейського визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 101 Закону призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) поліцейського є наслідком, зокрема, учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства.
Згідно з ч. 2 ст. 97 Закону Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Відповідно до ст.ст. 97 - 101 Закону України «Про Національну поліцію» та з метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 року № 4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.
Суд зауважує, що Київський окружний адміністративний суд в адміністративній справі №320/4399/19 дійшов висновку, що дії відповідача, що виявились у скасуванні акту про нещасний випадок від 19.04.2017 № 14, яким визнано, що нещасний випадок, який трапився 18.08.2016 з сином позивача - ОСОБА_4 - є таким, що трапився в період проходження ним служби в органах внутрішніх справ і пов'язаний з виконанням службових обов'язків, є протиправними.
Тобто Київським окружним адміністративним судом раніше вже встановлено, що нещасний випадок, який трапився з ОСОБА_4 - є таким, що трапився в період проходження ним служби в органах внутрішніх справ і пов'язаний з виконанням службових обов'язків.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Так, згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Загальноприйнято вважати, що преюдиційність (лат. praejudicialis - те, що стосується попереднього судового рішення це можливість прийняття судом як беззаперечними обставин (юридичних фактів), що були встановленні іншим судом в іншій справі та містяться у мотивувальній частині рішення, яке набрало законної сили. У такій попередній справі повинні брати участь ті ж самі сторони або їх правонаступники.
Преюдиціальність дає певний привілей стороні у справі не доказувати знову вже встановлені судом обставини (юридичні факти).
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови:
- ці обставини встановлені судовим рішенням лише у господарській, цивільній або адміністративній справі;
- ці обставини оцінені судом саме як обставина (юридичний факт) преюдиційного характеру та не є правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридичному факту);
- ці обставини міститься у мотивувальній частині рішення та відповідають вимогам пункту першого частини четвертої статті 246 КАС України, згідно з яким у мотивувальній частині рішення, серед іншого, зазначаються обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини;
- судове рішення набрало законної сили;
- у справі беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини (наприклад, особа може посилатися на преюдиційні факти, що містяться в судовому рішенні, ухваленому відповідно до глава 6 Цивільного процесуального кодексу України "Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення").
Вказане повністю узгоджується із правовим висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, висловленим у постанові від 02.11.2022 по справі №140/6115/21.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що факт визнання нещасного випадку, який трапився з ОСОБА_4 - таким, що трапився в період проходження ним служби в органах внутрішніх справ і пов'язаний з виконанням службових обов'язків є преюдицією та не потребує повторного доказування.
Суд критично ставиться до аргументу відповідача, що позивачем не конкретизовано за яким саме пунктом частини 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» просить суд зобов'язати відповідача виплатити одноразову грошову допомогу та у якому розмірі відповідно до ст. 99 вказаного Закону, з огляду на таке.
Суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19) вказувала на дію принципу «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Обов'язок суду надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.
З огляду на відсутність конкретизації позивачем пункту норми права, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, суд вважає за необхідне самостійно здійснити кваліфікацію правової природи відносин між позивачем та відповідачем, здійснити вибір і застосування відповідних норм права.
Відповідно до ч. 6 ст. 100 Закону України «Про Національну поліцію», - особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права.
Саме ця норма зазначена відповідачем як підстава відмови у виплаті одноразової грошової допомоги у листі Головного управління Національної поліції України в Київській області від 02.11.2021 №29-ш/840, в якому відповідач повідомив, що враховуючи, що з дати настання події (дати смерті) пройшло більше трьох років до дати звернення позивача, у відповідно 29.10.2021 Головним управлінням затверджено висновок про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги на підстав ч.6 ст. 100 Закону України «Про Національну поліцію».
Суд зазначає, що вирішуючи спір щодо дотримання позивачем строку пред'явлення до відповідача вимоги про виплату одноразової грошової допомоги, суд повинен встановити, з яким днем в даному випадку пов'язується подія, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги.
Матеріалами справи підтверджується, що за фактом настання смерті лейтенанта поліції ОСОБА_4 , яка настала 28.06.2016, комісією Головного управління Національної поліції в Київській області у період з 24.10.2016 по 28.10.2016 проводилося спеціальне розслідування нещасного випадку, про що складено акт від 28.10.2016 форми Н-5* та акт від 28.10.2016 №62 форми Н-1*.
Судом встановлено, що 29.16.2016 позивач звернувся із заявою до ТВО начальника Головного управління НП в Київській області про проведення виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що його син ОСОБА_4 загинув під час проходження служби в поліції.
Отже, позивачем не пропущено трьохрічний термін на звернення із заявою про проведення виплати одноразової грошової допомоги, звернувшись до відповідача без зволікань із заявою від 29.06.2016.
У період з 18.04.2017 по 21.04.2017 комісією Головного управління Національної поліції в Київській області проведено додаткові спеціальні розслідування, про що складено акт від 19.04.2017 №14 форми Н-5*, акт від 21.04.2017 №15 форми Н-5*.
Листом від 25,04.2017 відповідачем повідомлено про призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 400 000,00 грн. у зв'язку з отриманням смертельного травмування в період проходження служби не при виконання службових обов'язків.
Не погоджуючись із висновками розслідувань, яким встановлено, що ОСОБА_4 отримано травмування не при виконанні службових обов'язків, позивач звертався до Київського окружного адміністративного суду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2020 по справі №320/4399/19 визнано протиправним та скасовано акт комісії Головного управління Національної поліції у Київській області від 21.04.2017 № 15 про нещасний випадок невиробничого характеру форми НТ* та акт комісії Головного управління Національної поліції у Київській області розслідування нещасного випадку, що стався 18.08.2016 приблизно о 16 год. 00 хв., форми Н-5* від 21.04.2017.
Крім цього, у вказаному рішенні зазначено, що скасування судом акта форми Н-5* від 21.04.2017 автоматично відновлює дію попередніх актів, а відтак є достатнім та належним способом захисту порушених прав позивача у сфері публічно-правових відносин з відповідачем.
Отже, повторне звернення позивача до відповідача із заявою від 09.09.2021 обумовлене зверненням позивача до суду за захистом свого порушеного права, що тривало певний час та відбулося без невиправданих затримок та зайвих. зволікань
Таким чином, право позивача на звернення із заявою про виплату одноразової грошової допомоги виникло після набрання законної сили рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2022 по справі №320/4399/19, а саме з 25.08.2020.
Отже, початком перебігу строку пред'явлення позивачем вимоги про виплату одноразової грошової допомоги є 25.08.2022.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що звернувшись із заявою про виплату одноразової грошової допомоги 09.09.2021, позивачем дотримано вимоги ч. 6 ст. 100 Закону України «Про національну поліції».
Позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю сина, ОСОБА_4 , внаслідок нещасного випадку, який трапився 18.08.2016 під час виконання службових обов'язків неправомірними.
Відповідно до ч.2 ст.5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Судом встановлено, що листом від 02.11.2021 відповідачем повідомлено позивача про прийнятий висновок про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги на підставі ч. 7 ст. 100 Закону України «Про Національну поліцію України» у зв'язку з пропуском тьохрічного терміну звернення.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, якщо воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 по справі №1-12/2003).
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів РЄ державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Враховуючи зміст спірних правовідносин та наявні у справі докази, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування Висновку Головного управління Національної поліції України в Київській області від 29.10.2021 про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги на підстав ч. 6 ст. 100 Закону України «Про Національну поліцію».
Щодо зобов'язання відповідача виплатити одноразову грошову допомогу відповідно до вимог ст. 97, 98, 99 Закону України «Про Національну поліцію» суд зазначає таке.
Суд критично ставиться до аргументу відповідача, що позивачем не конкретизовано за яким саме пунктом частини 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» просить суд зобов'язати відповідача виплатити одноразову грошову допомогу та у якому розмірі відповідно до ст. 99 вказаного Закону, та зауважує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19) вказувала на дію принципу «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Обов'язок суду надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.
З огляду на відсутність конкретизації позивачем пункту норми права, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, суд вважає за необхідне самостійно здійснити кваліфікацію правової природи відносин між позивачем та відповідачем, здійснити вибір і застосування відповідних норм права.
У свою чергу, суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
Водночас, відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на встановлення порушення прав позивача з боку суб'єкта владних повноважень та з метою ефективного відновлення цих прав, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Національної поліції у Київській області повторно розглянути заяву позивача від 09.09.2021 щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю сина, ОСОБА_4 , внаслідок настання нещасного випадку під час проходження ним служби в органах внутрішніх справ і пов'язаного з виконанням службових обов'язків та затвердити висновок з урахуванням висновків суду.
Враховуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Під час звернення з даним позовом до суду, позивач судовий збір не сплачував, на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір", тому підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255, 291 КАС України, суд,-
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати висновок Головного управління Національної поліції України в Київській області від 29.10.2021 про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги членам сім'ї загиблого ОСОБА_4 , на підстав ч. 6 ст. 100 Закону України «Про Національну поліцію».
3. Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Київській області повторно розглянути заяву позивача від 09.09.2021 щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю сина, ОСОБА_4 , внаслідок настання нещасного випадку під час проходження ним служби в органах внутрішніх справ і пов'язаного з виконанням службових обов'язків з урахуванням висновків суду.
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.