17 листопада 2022 року № 320/2677/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Київській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
I. Зміст позовних вимог.
До Київського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 10.12.2021 №30047/0902;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 10.12.2021 №30048/0902.
II. Позиція позивача та заперечення відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не мав права проводити перевірку, а також той факт, що перевірка проводилась без присутності позивача, доводи податкового органу не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому акт перевірки підлягає скасуванню, відповідно і податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі акту.
Відповідач надав відзив, у якому просив у задоволенні позову відмовити, стверджує, що працівники ГУ ДПС при перевірці діяли в межах наданих їм повноважень та на підставі норм законодавства. Факти порушень, зазначені в акті, підтверджуються доказами, підстав для скасування податкових повідомлень-рішень немає.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 23.02.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою суду від 13.06.2022 залишено без задоволення клопотання представника відповідача про розгляд справи з проведенням судового засідання в адміністративній справі.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
03.11.2021 відповідачем було проведено перевірку ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої було складено акт №18403/10-36-09-00-10/3279503052 від 04.11.2021, в якому встановлено порушення ст. 11 та ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», щодо нього застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Підставою для притягнення позивача стала реалізація пачки сигарет “ZENRED” по ціні 37,00 грн.,без марки акцизного податку встановленого зразка та за відсутності діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами.
На підставі зазначеного, відповідачем були винесено спірні податкові повідомлення-рішення №30047/0902 та №30048/0902.
Вважаючи такі рішенням відповідача протиправними, позивач звернувся з позовом до суду про їх оскарження.
V. Норми права.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зазначає таке.
Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює ПК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Підпунктами 19-1.1.1, 19-1.1.13-19-1.1.17, 19-1.1.54 п.19-1.1 ст.19-1 ПК України визначено, що контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; здійснюють ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами і рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та контроль за таким виробництвом; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; забезпечують контроль за прийняттям декларацій про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію), встановлені виробником або імпортером, та узагальненням відомостей, зазначених у таких деклараціях, для організації роботи та контролю за повнотою обчислення і сплати акцизного податку; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального; проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального; здійснюють інші функції, визначені законом.
Контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, зокрема мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України).
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п.75.1 ст.75 ПК України).
Згідно з пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичних перевірок регламентує ст.80 ПК України, відповідно до якої фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п.80.1).
Відповідно до п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності підстав, визначених у підпунктах 80.2.1 80.2.7.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України від 19.12.1995 за №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі - Закон №481/95-ВР).
VІ. Оцінка суду.
Як вбачається з мотивів позовної заяви, позивач вказує на відсутність підстав визначених пп.80.2.2 статті 80 ПК України для проведення фактичної перевірки, у зв'язку з чим наказ про проведення фактичної перевірки не відповідає вимогам встановленим ПК України та був прийнятий з порушенням визначеної чинним законодавством процедури призначення фактичної перевірки передбаченої ПК України.
Надавши оцінку вказаному посиланню, слід зазначити, що на виконання приписів пункту 81.1 статті 81 ПК України, посадові особи відповідача при проведенні фактичної перевірки позивача пред'явили службові посвідчення та відповідні направлення на перевірку особі, яка здійснювала розрахункові операції. Однак, зазначена особа відмовилась розписатись у направленні на перевірку, про що складено відповідний акт. Також перевіряючим особам не було надано журнал реєстрації перевірок, що є підставою для недопущення таких осіб до проведення перевірки. Від позивача у триденний строк не надходило письмове повідомлення про факт відмови посадовими особами від підпису в журналі, у зв'язку з чим доводи позивача, що йому не було відомо про підстави перевірки суд вважає необґрунтованими.
Надання посадовими особами, при здійсненні ними фактичної перевірки інших документів, крім зазначених у пункту 81.1 статті 81 ПК України не передбачено законом.
Твердження позивача про відсутність підстав для проведення перевірки судом не приймаються, так як достатньо тільки факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального), без будь яких скарг та/або порушень.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі №815/1978/18, від 5 листопада 2018 року у справі №803/988/17, від 20 березня 2018 року у справі №820/4766/17, від 22 травня 2018 року у справі №810/1394/16.
Надаючи оцінку порушенням ФОП ОСОБА_2 , викладеним в акті перевірці від 03.11.2021, суд наголошує увагу на такому.
Перевіркою встановлено факт реалізації пачки сигарет «ZENRED» по ціні 37,00 грн. без марки акцизного податку встановленого зразка, чим порушено вимоги Закону України №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, плодового і коньячного, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Законом №481/95-ВР визначені основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгiвлi спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцев, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.
Згідно із ч. 1 ст. 16 Закону України №481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
Згідно із пп.191.1.13. п191.1 ст.191 Кодексу контролюючі органи виконують функції ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва спирту, алкоголь тютюнових виробів, оптової торгiвлi спиртом, оптової та роздрібної торгiвлi алкогольними напоями і тютюновими виробами та контроль за таким виробництвом.
Згідно із пп.191.1.19.п 191.1 ст.191 Кодексу контролюючі органи забезпечують контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів.
Вичерпний перелік підакцизних товарів встановлено ст. 215 ПК України. Відповідно до п. 215.1 ст. 215 ПК України до підакцизних товарів належать, зокрема, тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну.
Тютюнові вироби сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби 3 тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання чи жування (п.п. 14.1.252 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Вiдповiдно до статті 1 Закону №481/95-ВР тютюнові вироби - сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання чи жування.
Відповідно до підпункту 215.3.2 пункту 215.3 ст. 215 ПК України, сигарети без фільтру, цигарки та сигарети з фільтром класифікуються за кодами 2402 20 90 10 та 2402 20 90 20 УКТ ЗЕД відповідно, сигари, сигарили - за кодом 2402 10 00 00 УКТ ЗЕД, люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання чи жування - в товарній позиції 2403 УКТ ЗЕД.
Маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів регулюється Кодексом, Законом №481/95-ВР та Положенням про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових, виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251 (далі - Положення №1251).
Відповідно до преамбули Закону №481/95-ВР цей Закон визначає основні засади - державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгiвлi спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.
Відповідно до ст. 11 Закону №481/95-BP алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.
Алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробiв, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції, вважаються такими, що немарковані (п.226.9 ст.226 Кодексу).
Згідно з п.20 Положення №1251 вважаються такими, що немарковані, алкогольні напої та тютюнові вироби у випадках, визначених п.226.9 ст.226 Кодексом, а також алкогольні напої з марками, що мають такі пошкодження: пошкодження, які унеможливлюють встановлення реквізитів, передбачених абзацом сьомим пункту 5 цього Положення; наявність відкритого надриву з краю марки, розмір якого (ширина, довжина) перевищує такі значення: вертикальний надрив -4х10 міліметрів; горизонтальний -4х20 міліметрів; діагональний -4х18 міліметрів (довжина діагонального розриву визначається як прямокутна проекція); пошкодження, внаслідок яких зменшилася довжина марки на 10 чи більше міліметрів або ширина марки - на 5 чи більше міліметрів; відсутність кута марки площею бiльше нiж 150 кв. міліметрів, довжина меншої сторони якого становить бiльше нiж 10 міліметрів.
Марка для тютюнових виробів вітчизняного виробництва з фільтром та без фільтра (сигарети, цигарки) виготовляється у зеленій кольоровій гамі, для інших тютюнових виробів вiтчизняного виробництв - помаранчевій, для тютюнових виробів імпортного виробництва з
фільтром та без фільтра (сигарети, цигарки) - синій, для інших тютюнових виробів імпортного виробництва - бордовій кольоровій гамі.
На кожну марку наносяться такі реквізити: слова "УКРАЇНА", "МАРКА АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ"ТЮТЮНОВІ ВИРОБИ (для тютюнових виробів); позначення виду марки, що складається з літер та слів "тютюн вітчизняний (сигарети з фільтром) - "ТВ ЗФ", "тютюн вітчизняний (сигарети без фiльтра, цигарки)" - ,ТВ БФ", "тютюн імпортний (сигарети з фільтром)" -"ТІ ЗФ", "тютюн імпортний (сигарети без фільтра, цигарки) - "ТІ БФ "тютюн вітчизняний (інші вироби)" - "ТВ ІНШІ", "тютюн імпортний (інші вироби) -"ТІ ІНШІ; індекс регіону України (згідно з додатком), що відповідає місцезнаходженню виробника продукції, позначений двома цифрами (для маркування вітчизняної продукції), серія із чотирьох літер і шестизначний номер, два двозначних числа (місяць і рік, у якому вироблено марки для алкогольних напоїв) або двозначне та однозначне числа (рік і квартал, у якому вироблено марки для тютюнових виробів) через скісну риску (п.5 Положення №1251).
Згідно з п.24 Положення №1251 ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж па митній території України маркованих з порушенням вимог цього Порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняється.
Наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів (п. 226.2 ст. 226 ПКУ).
Згідно з п. 24 Положення №1251 ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж па митній території України маркованих з порушенням вимог цього Порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняється. Маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів регулюється Податковим кодексом України, Законом України №481/95-ВР та Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251 (далі - Положення №1251).
Відповідно до Закону України №481/95-ВР, алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.
Пунктом 5 Положення №1251 визначено, що вважаються такими, що немарковані, алкогольні напої, тютюнові вироби, тютюновмісні вироби для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігріва з електронним управлінням і рідини, що використовуються в електронних сигаретах, у випадках, визначених пунктом 226.9 статті 226 Податкового кодексу України.
Згідно з п.226.9 ст.226 Податкового кодексу України вважаються такими, що немарковані алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, вiдповiдно до якого здiйснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку.
Вiдповiдно до п.23 Положення №1251 на тютюнові вироби, тютюновмісні вироби для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігріву з електронним управлінням і рідини, що використовуються в електронних сигаретах, марки наклеюються: - на пачки сигарет та цигарок серійного виробництва, сигар, сигарил, тютюновмісних виробів для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігріва з електронним управлінням, а також цигарок, упакованих у сувенірні коробки (незалежно від їх розміру), - у такій спосіб, щоб марки обов'язково розривалися під час відкривання; на тютюнові вироби в упаковці, що підлягає обгортанню у поліпропіленову плівку, - під плівку; на картриджі, заправні контейнери та інші ємності, що використовуються в електронних сигаретах, у такий спосіб, щоб марки обов'язково розривалися під час відкривання.
При цьому, на тютюновому виробі, виявленого під час проведення фактичної перевірки, марка акцизного податку встановленого зразка була відсутня.
Крім того, зазначена вище пачка сигарет продана без наявності діючої ліцензії на право роздрібної торгiвлi тютюновими виробами, чим порушено вимоги ст.15 Закону України №481/95-BP.
Зокрема, відповідно до частини двадцятої ст.15 Закону України №481/95-ВР роздрібна торгiвля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Фіскальний чек або інший розрахунковий документ перевіряючим не видано, про що зазначено в акті перевірки.
Зазначені вище порушення були підтверджені фотофіксацією.
Верховний Суд у постанові від 11 вересня 2020 року справі №640/1222/19, від 14 травня 2019 року у справі №815/5836/14 зазначає, що наявність наклеєної, у встановленому законодавством у сфері державного регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв порядку, марки акцизного податку є необхідною умовою для здійснення продажу підакцизного товару, а підставою для застосування штрафу в порядку частини другої статті 17 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» є не лише реалізація алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка, а й зберігання таких алкогольних напоїв, тоді як суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність встановленого законодавством на час виникнення спірних правовідносин обов'язку платника податків зберігати якимось чином акцизну марку після відкриття пляшки з алкогольним напоєм.
Крім того, суд зауважив, що згідно з положеннями пункту 226.1 статті 226 Податкового кодексу України та пунктів 20 та 21 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251) маркування алкогольних напоїв марками встановленого зразка здійснюється у такий спосіб, який не дає зняти їх з виробів без пошкодження та щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.
Тобто при відкупорюванні пляшки з алкогольним напоєм марка акцизного податку повинна розриватися, а не видалятися (зніматися тощо) з такої пляшки повністю. Колегія суддів зазначає, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством, не було передбачено винятків, щодо маркування такої продукції, які б дозволяли зберігати та реалізовувати такі алкогольні напої без марок акцизного податку.
Також перевіркою встановлено, факт реалізації підакцизних товарів без отримання відповідних ліцензій на право здійснення роздрібної торгiвлi алкогольними напоями і тютюновими виробами, а також не забезпечення ведення обліку за місцем їх реалізації та зберігання.
Під час здійснення працівниками контрольно розрахункової операції, ФОП ОСОБА_1 було реалізовано пачку сигарет «ZENRED» по ціні 37,00. Станом на момент реалізації пачки сигарет «ZENRED» у ФОП ОСОБА_1 відсутня ліцензія на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами.
Згідно з пунктом 215.1 статті 215 Податкового кодексу України (далі підакцизних товарів віднесені, зокрема, спирт етиловий та iншi спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво. Кодекс) до Законом №481/95-ВР визначені основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.
Згідно із ч. 1 ст. 16 Закону №481/95-ВР - контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
Згідно із пп.191.1.13. п191.1 ст.191 Кодексу контролюючі органи виконують функції ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами та контроль за таким виробництвом.
Згідно із пп.191.1.19.п 191.1 ст.191 Кодексу контролюючі органи забезпечують контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів.
Статтею 1 Закону №481/95-ВР визначено, що алкогольні напої продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу "живого" бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, якi зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згiдно з УКТ ЗЕД. Роздрiбна торгівля - це дiяльнiсть по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування (стаття 1 Закону№ 481/95-BP).
Відповідно до статті 15 Закону №481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами (крім господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
Відповідно до ст. 15 Закону № 481/95-BP ліцензії на право роздрібної торгiвлi алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом i Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на один рiк i підлягають обов'язковій реєстрації в податковому органі, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгiвлi суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво).
Ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір отримати ліцензію (оптова, роздрібна торгiвля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).
Ліцензія або рішення про відмову в її видачi видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пiзнiше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів.
У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для вiдмови з посиланням на вiдповiднi норми законодавства.
Враховуючи те, що було встановлено факт реалізації тютюнових виробів без марки акцизного податку та за відсутності ліцензії на право роздрібної торгiвлi тютюновими виробами позивачем, було доведено належними та допустимими доказами, а також враховуючи той факт, що підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відсутні, позовні вимоги є необґрунтованими.
VIІ. Висновок суду.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
VIІI. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
У зв'язку з відмовою у позові судові витрати відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.
Дата виготовлення та іпдписання повного тесту рішення - 17.11.2022