17 листопада 2022 року м. Київ № 320/4979/22
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В. розглянув клопотання представника відповідача про закриття провадження в адміністративній справі
за позовом Управління поліції охорони в Київській області
до ОСОБА_1
про стягнення коштів,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Управління поліції охорони в Київській області з позовом до фізичної особи ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління поліції охорони в Київській області 41 395,13 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.08.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.10.2022 суд відмовив у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі № 320/4979/22 та у задоволенні клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
На адресу суду надійшло клопотання представника позивача про закриття провадження у справі, відповідно до змісту якого останній просив закрити провадження у справі, у зв'язку з пропуском позивачем строків звернення до суду. В обґрунтування вказаного клопотання представник позивача зазначив, що Відповідно до ст. 59 Закону України «Про Національну поліцію», служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Аналіз вищевказаних норм матеріального права дає підстави зробити висновок про те, що служба в поліції є публічною службою (Висновок Верховного Суду викладено у Постанові від 08 лютого 2021 року у справі № 760/31553/18).
Як зазначив представник позивача, спір у даній справі стосується стягнення суми за навчання, право на яке у відповідача виникло у зв'язку із виконанням ним професійних обов'язків на посаді поліцейського взводу № 1 роти охорони об'єктів та публічної безпеки Броварського міжрайонного відділу та припиненням виконання цих обов'язків. Спір виник після звільнення публічного службовця з посади, однак пов'язаний з вирішенням питань, які стосуються його діяльності на публічній службі, тому такий спір є публічно-правовим. При цьому, зауважив, що відповідач був звільнений 18.03.2022 року, а з даним позовом позивач звернувся з позовом 08.06.2022 року, тобто через 2 місяці та двадцять днів після початку перебігу строку звернення, відтак Управлінням поліції охорони в Київській області пропущено місячний строк звернення до суду.
Дослідивши клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі судом встановлено наступне.
Відповідно до приписів частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі:
1) якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства;
2) якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом;
3) якщо сторони досягли примирення;
4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб'єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;
6) щодо оскарження нормативно-правових актів суб'єктів владних повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний нормативно-правовий акт або відповідні його положення визнано протиправними і нечинними рішенням суду, яке набрало законної сили;
7) щодо оскарження індивідуальних актів та дій суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані акти та дії суб'єкта владних повноважень було змінено або скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили;
8) щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Суд зауважує, що відповідачем не зазначено у клопотанні про закриття провадження у справі норму, яка зумовила б наявність підстав для закриття провадження у справі, відтак вказане клопотання не є належно обґрунтованим та аргументованим. Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі.
Щодо тверджень відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Згідно із приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Відповідно до частини першої статті 62 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави.
Відповідно до статті 59 Закону України «Про Національну поліцію», служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Як вбачається з предмету позову, Управління поліції охорони в м. Києві звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на користь Управління поліції охорони в Київській області 41 395,13 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що між Управлінням поліції охорони в Київській області, ОСОБА_1 та Вінницьким вищим професійним училищем Департаменту поліції охорони був укладений договір про навчання поліцейського за кошти поліції охорони від 19.11.2019 № 1023. Відповідно до п.1.1 Договору Управління поліції охорони в м. Києві доручає, а Навчальний заклад приймає на себе обов'язок за заявкою позивача здійснити проходження поліцейським первинної професійної підготовки за професією 5169 «Охоронник» і класифікацією 3-го розряду, а позивач зобов'язується оплатити вартість такого навчання.
Відповідно до п. 4.4 Договору обов'язком ОСОБА_1 є прибуття після закінчення Навчального закладу на службу до Управління поліції охорони в Київській області 16.05.2020 і відпрацювати в підрозділах Управління поліції охорони в Київській області не менше 2 (двох) років.
Разом з тим, позивач обґрунтовуючи позовні вимоги вказав, що відповідач прибув після закінчення Навчального закладу до Управління поліції охорони в м. Києві, що підтверджується витягом з наказу Управління поліції охорони в Київській області від 18.05.2020 № 4790. При цьому, відповідно до п. 4.5 Договору у разі неприбуття за призначенням або відмови стати до роботи у Підрозділі, дострокового відрахування з навчання або припинення служби до закінчення строку уперше укладеного контракту з підстав, визначених п.5-11 ч.І ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», переведення до інших органів поліції до закінчення строку, визначеного договором, у порядку, встановленому чинним законодавством України, компенсувати всі витрати, понесені Позивачем у зв'язку із проведенням навчання та утриманням Поліцейського у Навчальному закладі.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був звільнений з поліції за п.6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) з 18.03.2022, що підтверджується витягом з наказу Управління поліції охорони в Київській області від 17.03.2022 № 35 о/с.
З огляду на викладене суд зауважує, що спір у даній справі стосується стягнення суми за навчання, право на яке у відповідача виникло у зв'язку із виконанням ним професійних обов'язків на посаді поліцейського взводу № 1 роти охорони об'єктів та публічної безпеки Броварського міжрайонного відділу та припиненням виконання цих обов'язків. Спір виник після звільнення публічного службовця з посади, однак пов'язаний з вирішенням питань, які стосуються його діяльності на публічній службі, тому такий спір є публічно-правовим.
Наказом Міністерства внутрішніх справ №150 від 14 травня 2007 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року №313 «Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ» та відповідно до вимог Законів України «Про вищу освіту», «Про міліцію», з метою вдосконалення порядку підготовки фахівців у вищих навчальних закладах МВС України за державним замовленням, затверджено Типовий договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, яким передбачено відшкодування вказаних витрат.
Відповідно до положень статті 72 Закону України «Про Національну поліцію» професійне навчання поліцейських складається з: 1) первинної професійної підготовки; 2) підготовки у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання; 3) післядипломної освіти; 4) службової підготовки - системи заходів, спрямованих на закріплення та оновлення необхідних знань, умінь та навичок працівника поліції з урахуванням оперативної обстановки, специфіки та профілю його оперативно-службової діяльності.
Згідно із положеннями частини другої статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.
Відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частиною п'ятою статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України № 261 від 12 квітня 2017 року затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок № 261), який визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі, зокрема, дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Пунктом 2 Порядку № 261 визначено, що витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася.
Положеннями пункту 3 Порядку № 261, зокрема, визначено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв. На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.
Пунктами 4, 5 Порядку № 261 означено, що витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.
Після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов'язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів. Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи.
У разі звільнення особи до відпрацювання нею трьох років після закінчення вищого навчального закладу орган поліції, в якому особа проходила службу, невідкладно повідомляє про це вищому навчальному закладу, в якому особа навчалася.
З приписів пункту 8 Порядку № 261 слідує, що у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.
Згідно із правовими висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 23.09.2021 у справі № 520/11540/19 Верховний Суд наголошує на тому, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п'ятої статті 122 КАС України.
Як зазначалося раніше, приписами частини п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Як встановлено з матеріалів справи ОСОБА_2 був звільнений 18.03.2022 року, а з даним позовом до суду Управління поліції охорони в м. Києві звернулося до суду - 13.06.2022, що підтверджується відбитком штемпелю вхідної кореспонденції Київського окружного адміністративного суду, що свідчить про пропуск позивачем місячного строку звернення до суду.
Згідно із приписами частини тринадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
У статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Отже, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску.
Суд звертає увагу позивача, що у відповідності до частини п'ятнадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 171, 236, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Відмовити у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про закриття провадження у справі.
2. Позовну заяву Управління поліції охорони в Київській області до ОСОБА_1 про стягнення коштів, - залишити без руху.
3. Встановити позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
4. Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде залишена без розгляду відповідно до частини 15 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України.
5. Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала суду в частині залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Ухвала суду в частині відмови у закритті провадження набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.
Суддя Панова Г. В.