ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"17" листопада 2022 р. справа № 300/5984/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Остап'юка С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за ОСОБА_1 до Долинської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
11.10.2021 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Долинської міської ради (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання розглянути заяву від 22.12.2020 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
18.10.2021 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач заявлені позовні вимоги щодо предмета спору обґрунтовує тим, що відповідач протиправно, без наявності на те правових підстав, на його заяву від 22.12.2020 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2370 га на урочищі «Біля пилорами» в селі Княжна у власність для ведення особистого селянського господарства, не прийняв відповідного рішення, натомість листом за № 185534 від 05.05.2021 повідомив його про те, що на сесії міської ради, 13.04.2021, при голосування не отримано необхідної кількості голосів для прийняття рішення про задоволення заяви позивача. Вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не прийняття відповідного рішення та просить зобов'язати відповідача розглянути його заяву від 22.12.2020 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Відповідач направив суду відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням у ньому на відповідні норми права та твердження. Просив в задоволенні позову відмовити з тих підстав, що 13.04.2021 при розгляді на шостій сесії міської ради заяви позивача від 22.12.2020 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної у власність для ведення особистого селянського господарства не отримано необхідно кількості голосів на підтримку вказаної заяви, що відповідно до регламенту міської ради вважається відхиленим та не викладається у формі окремого документу про відмову в задоволенні відповідної заяви, а результат фіксується в протоколі пленарного засідання ради.
Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.
Рішенням за № 962/23/20 від 18.08.2020 Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області правонаступником якої є Долинська міська рада надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,2370 га на урочищі «Біля пилорами» в селі Княжна для ведення особистого селянського господарства.
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 виготовлено позивачу проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, який подано із заявою від 22.12.2020 на його затвердження відповідачу.
Листом Долинської міської ради за № 185531 від 05.05.2021 повідомлено позивача про те, що звернення на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства було внесено на розгляд шостої сесії міської ради 13.04.2021. Однак, при голосуванні воно не отримало необхідної кількості голосів для прийняття рішення по задоволенню звернення позивача.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень Долинської міської ради, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.
Відповідно до пункту «б» частини першої статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Відповідно до частин першої - третьої статті 116 Земельного кодексу України громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
У статті 121 Земельного кодексу України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
З огляду на це, позивач, який є громадянином України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.
Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 Земельного кодексу України. Відповідно до положень частини 6 цієї статті громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
У частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Як встановив суд, на виконання вказаних норм позивач, рішенням за № 962/23/20 від 18.08.2020 Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області правонаступником якої є Долинська міська рада отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,2370 га на урочищі «Біля пилорами» в селі Княжна для ведення особистого селянського господарства, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 виготовлено позивачу проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, який передано на затвердження відповідачу.
Частиною 9 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Частинами десятою та одинадцятою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю. Підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність стаття 118 Земельного кодексу України не передбачає.
Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до статті 59 Закону № 280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.
Таким чином, рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради, що спростовує твердження відповідача про відсутність необхідності в оформленні результатів голосування у формі рішення в наслідок відмови в задоволенні відповідної заяви, та фіксування результатів такого голосування у формі протоколу пленарного засідання сесії і, як наслідок, прийняття та оформлення результатів такого голосування виключно у формі протоколу не може вважатися рішенням про відмову у затвердженні проекту землеустрою, та є такими, що прийняті у непередбаченій законом формі (неналежним чином оформлені).
Суд зазначає, що частиною 9 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Таким чином, враховуючи аналіз вказаних норма права, суд зазначає, що вказаними нормами Земельного кодексу України передбачено певний алгоритм та поетапність процесу передачі земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам у власність. Правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в статті 118 Земельного кодексу України не передбачено.
При цьому, суд зазначає, що згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Враховуючи, що поданий позивачем відповідачу проект землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки у власність був виготовлений в спосіб, визначених статтею 118 Земельного кодексу України, то у відповідача не було підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Оцінюючи підстави відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки у власність, які наведені відповідачем, суд не погоджується з доводами відповідача про їх вмотивованість, оскільки, розгляд та вирішення заяви позивача від 22.12.2020 про затвердження проекту землеустрою, здійснений відповідачем в такий порядок та спосіб, що безпідставно та невиправдано змінює порядок передачі земельних ділянок державної або комунальної власності у власність, встановлений статтями 118, 122 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та унеможливлює встановлення підстав для відмови в задоволенні заяви, спрямованої на реалізацію прав на землю.
Як наслідок, відповідач відмовив в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки у власність з порушенням норм Земельного кодексу України, і така відмова не може вважатися обґрунтованою, добросовісною і законною, оскільки належних мотивів та причин такої відмови органом місцевого самоврядування не наведено, а рішення про таку відмову прийняте в порядку та спосіб, що суперечить встановленому Законом.
Як встановив та зазначив вище суд, розгляд заяви позивача від 22.12.2020 відповідач здійснив не в порядку та спосіб, що визначені Законом, що унеможливлює зобов'язання відповідача прийняти належне та правомірне рішення, яким завершується порядок його розгляду, оскільки такому рішенню не буде передувати належна процедура його розгляду. Суд не наділений повноваженнями органів місцевого самоврядування для розгляду за встановленим порядком заяв про затвердження проекту землеустрою.
Таким чином, за наслідками судового розгляду доведені фактичні обставини та підтверджені правові підстави, якими обґрунтовані позовні вимоги, встановлені фактичні та правові підстави для судового захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача, як суб'єкта владних повноважень.
Виконуючи завдання адміністративного судочинства, вирішуючи по суті заявлені позовні вимоги, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав та відновленням прав позивача є визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2370 га на урочищі «Біля пилорами» в селі Княжна у власність для ведення особистого селянського господарства за наслідками розгляду заяви позивача від 22.12.2020, та зобов'язання відповідача повторно розглянути на черговій сесії заяву позивача від 22.12.2020 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2370 га на урочищі «Біля пилорами» в селі Княжна у власність для ведення особистого селянського господарства та прийняти відповідне рішення.
Враховуючи вищевикладене, заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
Стаття 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 даного Кодексу до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно частини 2 статті 134 даного Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з пунктом 1 частини 3 зазначеної статті Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 908 гривень, що підтверджується квитанцією за № 1 від 08.10.2021 та витрат, пов'язаних з розглядом справи (на професійну правничу допомогу) відповідно до ордеру на надання правової допомоги адвокатом Дудкевичем Михайлом Валентиновичем серії ІФ № 106448, договору про надання правової допомоги за № 21 від 21.05.2021, розрахунку (акт) вартості за надані послуги, квитанції до прибуткового касового ордеру № 52 від 10.10.2021 про сплату позивачем гонорару в розмірі 4 000 гривень.
Розмір витрат позивача на оплату послуг адвоката є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню витрати сплату судового збору в розмірі 908 гривень та на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 гривень.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Долинської міської ради щодо не прийняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 22.12.2020 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2370 га на урочищі «Біля пилорами» в селі Княжна у власність для ведення особистого селянського господарства.
Зобов'язати Долинську міську раду (індекс 77500, проспект Незалежності, будинок 5, місто Долина, Калуський район, Івано-Франківська область, код ЄДПРОУ 04054317) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) від 22.12.2020 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2370 га на урочищі «Біля пилорами» в селі Княжна у власність для ведення особистого селянського господарства та прийняти відповідне рішення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Долинської міської ради (індекс 77500, проспект Незалежності, будинок 5, місто Долина, Калуський район, Івано-Франківська область, код ЄДПРОУ 04054317) сплачений судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Остап'юк С.В.