ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"16" листопада 2022 р. справа № 300/4080/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Гомельчука С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , м. Яремче, Івано-Франківська обл.), до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, Мартинюк М.І.), в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є пенсіонером, отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII). Державна установа “Територіальне медичне об'єднання МВС України в Івано-Франківській області” видало позивачу довідку № 1892 від 24.11.2021 про розмір грошового забезпечення, станом на листопад 2019 року згідно із постановою Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” від 11.11.2015 № 988 (далі - Постанова № 988). На виконання рішення суду від 18.02.2022 у справі № 300/8639/21 відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.12.2019 на підставі вказаної довідки, в процесі якого не застосував розмір 86% грошового забезпечення та обмежив розмір пенсії максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
З урахуванням викладеного, позивач просить суд:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо перерахунку та виплати пенсії відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення, виданої Державною установою "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Івано-Франківській області" №1892 від 24.11.2021 року у розмірі 86% від грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського - заступника начальника Головного Управління (1 група областей) (апарат головних управлінь Національної поліції) неправомірними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення, виданої Державною установою "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Івано-Франківській області" №1892 від 24.11.2021 року у розмірі 86% від грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського - заступника начальника Головного Управління (1 група областей) (апарат головних управлінь Національної поліції) без обмеження максимального розміру пенсії та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії починаючи з 01.12.2019 року.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 263 КАС України.
26.10.2022 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 24.10.2022 за № 0900-0902-7/36378 на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову. У відзиві відповідач зазначив, що в квітні 2022, на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.02.2022 у справі №300/8639/22 проведено перерахунок основного розміру пенсії позивача, починючи з 01.12.2019 відповідно до довідки № 1892 від 24.11.2021 про горошеве забезпечення ОСОБА_1 , проте зобов'язань щодо проведення перерахунку у розмірі 86% грошового забезпечення на відповідача покладено не було. Відповідач вважає, що дії пенсійного органу відповідають вимогам статті 2 Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” № 3668-VI від 08.07.2011, статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” № 2262 від 09.04.1992. Також відповідач вказав на те, що спірні правовідносини вже були предметом оцінки Верховного Суду (постанова від 24.06.2020 у справі № 580/234/19, постанова від 27.01.2021). Окрім того, відповідач звернув увагу суду на пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом. Просить в задоволенні позову відмовити.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив таке.
Згідно змісту рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.02.2022 в справі № 300/8639/21, яке набрало законної сили 22.03.2022 встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та відповідно до висновку від 17.09.1992 з 30.09.1992 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в основному розмірі 75% грошового забезпечення. Згідно з перерахунком за пенсійною справою №004925 (МВС) від 21.06.2012, пенсія позивача з 01.07.2012 обраховувалась в основному розмірі 86% грошового забезпечення із врахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення. Таким чином обставина щодо призначення пенсії за вислугу років в основному розмірі 75% грошового забезпечення та подальшого перерахунку з 01.07.2012 в основному розмірі 86% грошового забезпечення із врахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення встановлена рішенням суду та відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не потребує доказування.
Державна установа “Територіальне медичне об'єднання МВС України в Івано-Франківській області”, з огляду на рішення окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2019 у справі № 826/12704/18 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2019 у зразковій справі № 160/8324/19, видала позивачу довідку № 1892 від 24.11.2021 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на листопад 2019 згідно постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 за прирівняною посадою поліцейського до тієї, яку він займав на день звільнення.
18.02.2022 Івано-Франківський окружний адміністративний суд прийняв рішення в справі № 300/8639/21, що набрало законної сили 22.03.2022, яким:
- визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення, виданої Державною установою “Територіальне медичне об'єднання МВС України по Івано-Франківській області” від 03.09.2021 №1637 - неправомірними.
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести з 01.12.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення, виданої Державною установою “Територіальне медичне об'єднання МВС України по Івано-Франківській області” від 24.11.2021 №1892, з урахуванням виплачених сум.
На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.02.2022 в справі № 300/8639/21, ГУ ПФ України в Івано-Франківській області здійснило перерахунок пенсії позивача на підставі оновленої довідки від 24.11.2021 №1892, що підтверджується листом ГУ ПФ України в Івано-Франківській області від 30.08.2022 за № 3397/3199/M-02/8-0900/22. Внаслідок перерахунку, підсумок пенсії (з надбавками) склав 26510,54 грн, проте розмір пенсії обмежено “максимальним розміром” - 19340,00 грн.
У зв'язку із неврахуванням при перерахунку пенсії відповідачем розміру 86% грошового забезпечення та обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до положень статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення. Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 75% відповідних сум грошового забезпечення.
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Частинами 2 та 3 статті 51 Закону № 2262-XII передбачено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно із цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Порядок), згідно з пунктами 2 та 3 якого Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку. Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України (редакція, чинна на момент перерахунку пенсії позивача).
Відповідно до пункту 4 цього Порядку перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами 2 і 3 статті 51 Закону України № 2262-XII. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Пунктом 5 згаданого Порядку визначено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
Таким чином, відсотковий розмір пенсії визначається статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на момент призначення пенсії, а розміри складових пенсії визначаються Кабінетом Міністрів України.
Як убачається із наведених норм, такі складові пенсії, як їх розміри, не є сталими і регулюються постановами Кабінету Міністрів України.
Разом з тим відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу), є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії.
Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові 16 жовтня 2019 року у зразковій справі № 240/5401/18.
Відповідно до частини 4 статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" регулює порядок призначення пенсій, а стаття 63 визначає підстави, умови і порядок їх перерахунку.
Зміни до статті 63 Закону №2262-ХІІ, ні Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", ні Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року в частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися.
Так, Верховний Суд у рішенні по зразковій справі №240/5401/18 від 04.02.2019 зазначив, що внесені Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" та Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року зміни до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яка змін у зв'язку з прийняттям вищезгаданих Законів не зазнала.
З урахуванням викладеного, Верховний Суд вважає, що при перерахунку пенсії з 1 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ на підставі постанови КМУ №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. За таких обставин у пенсійного органу були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку. Наведені вище правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні від 04.02.2019 за результатами розгляду зразкової справи № 240/5401/18 підлягають врахуванню під час ухвалення рішення в цій справі.
Окрім того, Постановою Верховного Суду від 10.02.2021 у справі №0940/2217/18 встановлено, що відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону України №2262-ХІІ, уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
У подальшому стаття 13 Закону № 2262-ХІІ неодноразово була змінена в частині граничного розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення.
Так, на момент виникнення спірних правовідносин було установлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення. Разом з тим застосування цього показника до перерахунку пенсії позивача є протиправним, як тому, що стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
Як зазначив Верховний Суд України в своєму рішенні у справі №21-420а13 від 10.12.2013, процедура призначення і перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення. При перерахунку пенсії має застосовуватися норма, що визначала розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 27 лютого 2020 року у справі №522/22925/16-а.
Отже, порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців урегульований нормами статті 63 Закону № 2262-ХІІ, яка змін не зазнавала, а також нормами постанов КМУ № 704 та № 103, тому застосування статті 13 цього Закону, яка регулює призначення пенсій, є протиправним, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.
Суд зазначає, що аналіз вищевказаних норм, дає підстави зробити висновок, що внесені Законом № 3668-VI та Законом № 1166-VII зміни до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за Законом України № 2262-ХІІ у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Зокрема, порядок призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", яка змін у зв'язку з прийняттям Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" та Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" не зазнала.
Таким чином, в цьому випадку, відсоткове значення розміру пенсії ОСОБА_1 , повинно складати 75% сум грошового забезпечення, як було визначено станом на момент призначення пенсії та не може бути зменшено до 70 % сум грошового забезпечення, оскільки у такому випадку відбудеться звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод позивача. На підставі вищенаведеного вимога позивача щодо перерахунку пенсії з використанням розміру 86% грошового забезпечення є необгрунтованою та такою, що не слід задовольнити.
Оскільки, перерахунок пенсії позивача здійснено відповідачем з 01.12.2019 на підставі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.02.2022 по справі № 300/8639/21, яким зобов'язано перерахувати пенсію відповідно до довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Івано-Франківській області" від 24.11.2021 №1892, то право позивача на перерахунок пенсії та її виплату виникає з 01.12.2019. Проте, зважаючи на посилання відповідача, що вищезазначеним рішенням не було зобов'язано провести перерахунок виходячи з відсоткового значення грошового забезпечення, суд, вважає за необхідне зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Івано-Франківській області" від 24.11.2021 №1892 з урахуванням 75% сум грошового забезпечення.
Щодо позовної вимоги про обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність при здійсненні перерахунку відповідачем, суд зазначає таке.
Так, законами України, якими затверджено державний бюджет України на 2018, 2019, 2020, 2021 і 2022 роки встановлено наступні розміри прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність: з 01.12.2019 - 1638,00 гривень, з 01.07.2020 - 1712,00 гривень, з 01.12.2020 - 1769,00 гривень, з 01.07.2021 - 1854,00 гривень, з 01.12.2021 - 1934,00 гривень.
Отже, обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність (“максимальний розмір” пенсії), розрахунково складає: з 01.12.2019 - 16380,00 грн., з 01.07.2020 - 17120,00 грн., з 01.12.2020 - 17690,00 грн., з 01.07.2020 - 18540,00 грн., з 01.12.2021 - 19340,00 грн.
З огляду на зміст довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Івано-Франківській області" від 24.11.2021 №1892 грошове запезпечення позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських національної поліції" складається з посадового окладу 46000 грн, окладу за спеціальним званням 2400 грн, надбавки за стаж служби в поліції 50% - 3500 грн, надбавки за специфічні умови проходження служби в поліції 94,06% - 9876,30 грн, премії 62,63% - 12761,68 грн. Загальний розмір пенсії складає 33137, 98 грн, а обмеження “максимального розміру” відбулося з 01.11.2019 - після перерахунку пенсії на виконання судового рішення від 18.02.2022 у справі № 300/8639/21.
Відповідно до частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII (в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 24.12.2015 № 911-VIII чинній з 01.01.2016 по 20.12.2016) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Згідно із пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016, зокрема, частина сьома статті 43 Закону № 2262-XII втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згодом, відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016 № 1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017, у частині сьомій статті 43 Закону № 2262-XII слова і цифри “у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року” замінено словами і цифрами “по 31 грудня 2017 року”.
Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом № 1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016, дозволяє стверджувати, що у Законі № 2262-XII відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону №2262-XII не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом № 1774-VІІІ до частини сьомої 43 Закону № 2262-XII, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Така правова позиція щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 522/22798/17, від 08.08.2019 у справі № 522/3271/17, від 17.05.2021 у справі № 343/870/17, від 21.12.2021 № 120/3552/21-а, від 26.01.2022 у справі № 569/2950/17.
Що стосується доводів відповідача про те, що останній правомірно здійснює виплату позивачу пенсії з обмеженням її максимальним розміром, оскільки таке обмеження передбачене статтею 2 Закону № 3668-VI, яка є чинною і неконституційною не визнавалася, то суд зазначає таке.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011. Цим Законом № 3668-VI, внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 за № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Водночас положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин наявна колізія між Законом № 2262-XII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок про те, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових “прогалин” щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 27.01.2022 у справі № 240/7087/20, від 18.05.2022 у справі № 380/12337/20.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин у справі, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.
Щодо доводів відповідача про те, що спірні правовідносини вже були предметом оцінки Верховного Суду у постанові від 24.06.2020 (справа № 580/234/19), і касаційний суд вже сформував правовий висновок в цій категорії справ, то суд вважає їх помилковими.
Так, у справі № 580/234/19 (справа розглянута у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду) вирішувалося питання перерахунку та виплати пенсії, згідно із пунктом 7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробувального складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 за № 418 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 за № 713). У вказаній справі зазначено, що позивач одержує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” як працівник льотного складу. В контексті правовідносин, що склалися, Верховним Судом зроблено правовий висновок про те, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Законом N 3668-VI від 08.07.2011, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. Проте у справі, що розглядається та у справі № 580/234/19 йдеться про застосування формально різних правових актів: Закону № 2262-XII і Закону № 3668-VI, та, відповідно, різних норм матеріального права.
Вказаний висновок суду відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом в постанові від 18.05.2022 у справі № 380/12337/20.
Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом, то суд зазначає таке.
Як встановлено судом, відповідач здійснив позивачу перерахунок пенсії за вислугу років, на виконання рішення суду від 18.02.2022 в справі № 300/8639/21, у квітні 2022, про що зазначено у листі Головного управління Пенсійного фонду україни в Івано-Франківській області від 30.08.2022 № 3397-3199/М-02/8-0900/22. Таким чином про порушення своїх прав, позивач ознайомився при отримання першої виплати пенсії, не видше останнього дня місяця, в якому було здійснено перерахунок. Цей позов подано до суду 11.10.2022. Отже, позивачем не пропущений, встановлений частиною другою статті 122 КАС України, строк звернення до суду з цим позовом.
Окрім того, суд зазначає, що заробітна плата та пенсія мають однакову правову природу, тобто є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Таке твердження можна зробити аналізуючи норми законодавства. Зокрема, згідно статті 1 Закону України №2235-III "Про громадянство України", статті 2 Закону України №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" заробітна плата і пенсія включені до переліків законних джерел існування, доходів.
Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
З огляду на позицію Конституційного Суду України в рішеннях №8-рп/2013 і№9-рп/2013, а також на підставі аналізу положення частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з положенням частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", частини другої ст.233 Кодексу законів про працю України можна дійти висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
Згідно правової позиції Верховного Суду (постанова від 05.04.2019 по справі №809/248/18) досліджуючи яку можна зробити висновок, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з не проведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Підсумовуючи наведене вище суд вважає, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії слід задовольнити частково.
На переконання суду, ефективним способом відновлення порушених протиправними діями ГУ ПФУ в Івано-Франківській області прав позивача є зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 року відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення, виданої Державною установою "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Івано-Франківській області" №1892 від 24.11.2021 у розмірі 75% грошового забезпечення без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що згідно копії довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії СЕ 12ААВ за №752690, виданої ОСОБА_1 , відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову. З огляду на те, що позивач не поніс судових витрат по сплаті судового збору, керуючись частиною 1 статті 139 КАС України, відсутні підстави для вирішення питання щодо його розподілу.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення, виданої Державною установою "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Івано-Франківській області" №1892 від 24.11.2021 протиправними.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення, виданої Державною установою "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Івано-Франківській області" №1892 від 24.11.2021 у розмірі 75% грошового забезпечення без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
представник позивача: Мартинюк Віктор Михайлович (РНОКПП НОМЕР_2 , м. Яремче, Івано-Франківська обл.);
відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя Гомельчук С.В.