Україна
Донецький окружний адміністративний суд
16 листопада 2022 року Справа№200/18679/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голуб В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення № 057150006838 від 23.10.2021 та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивачка, ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення № 057150006838 від 23.10.2021 та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 19.10.2021 позивачка звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Рішенням № 057150006838 від 23.10.2021 відповідач відмовив у призначенні пенсії позивачці, оскільки ОСОБА_1 не досягла віку, необхідного для призначення пенсії, а також вона не має пільгового стажу роботи. На думку позивачки, спірне рішення є протиправним, оскільки відповідач, приймаючи рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, не врахував рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 у справі № 1-5/2018 (746/15), яким визнано неконституційними зміни до Закону України "Про пенсійне забезпечення" в частині підвищення віку, необхідного для призначення пільгової пенсії. Крім того, при розрахунку стажу ОСОБА_1 пенсійним органом протиправно не віднесено періоди її роботи з 18.06.2002 по 21.02.2003, з 22.02.2003 по 26.03.2003, з 27.03.2003 по 06.09.2011, з 18.10.2012 по 01.01.2014 та з 23.05.2019 по 15.04.2020 до пільгового стажу за Списком № 2, адже записами у трудовій книжці чітко визначено, що у спірні періоди позивачка працювала на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.
З огляду на вказане, позивачка просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення № 057150006838 від 23.10.2021;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії від 19.10.2021 відповідно до п. «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до пільгового стажу за Списком № 2 позивачки спірні періоди роботи.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву. Так, в обґрунтування незгоди з позовними вимогами представник пенсійного органу зазначає, що згідно з матеріалами, наявними у пенсійній справі позивачки, у них відсутні накази про результати проведення атестації робочих місць з переліком атестованих посад, робота на яких підлягає пільговому забезпеченню. Таким чином, на думку відповідача, у нього відсутні достатні правові підстави для зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 18.06.2002 по 21.02.2003, з 22.02.2003 по 26.03.2003, з 27.03.2003 по 06.09.2011, з 18.10.2012 по 01.01.2014, з 23.05.2019 по 15.04.2020. Крім того, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зазначає, що у даних правовідносинах не підлягають застосуванню положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788). Тому представник відповідача просить суд відмовити позивачці у задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою від 28.12.2021 Донецький окружний адміністративний суд залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху.
17 січня 2022 року суд виніс ухвалу, якою прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення № 057150006838 від 23.10.2021 та зобов'язання вчинити певні дії та відкрив провадження по справі № 200/18679/21. Розгляд адміністративної справи № 200/18679/21 суд вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою від 22.02.2022 суд задовольнив клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Розгляд адміністративної справи вирішив проводити за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання за правилами загального позовного провадження на 10:00 год. 16 березня 2022 року.
У зв'язку з введенням 24.02.2022 воєнного стану на території України, суд був позбавлений можливості провести судове засідання.
Ухвалою від 31.05.2022 суд відклав розгляд справи. Про дату, час і місце наступного судового засідання заплановано повідомити учасників справи додатково.
Оскільки було відновлено можливість проведення судових засідань, суд призначив підготовче засідання на 14-00 год. 19.10.2022.
Ухвалою від 19.10.2022 суд закрив підготовче провадження по адміністративній справі та призначив судовий розгляд по суті на 12 годину 00 хвилин 16 листопада 2022 року.
На судове засідання, сторони, належним чином повідомленні про дату, час та місце судового засідання, не з'явились.
Згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. ст. 72-77, 90 КАС України, суд дійшов наступного.
Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчать копії паспорта № НОМЕР_1 , виданого на її ім'я (а.с.6).
Згідно з записами у трудових книжках серії НОМЕР_2 від 17 вересня 1986 року та серії НОМЕР_3 від 05 листопада 2017 року позивачка з 18.06.2002 по 21.02.2003, з 22.02.2003 по 26.03.2003, з 27.03.2003 по 06.09.2011, з 18.10.2012 по 01.01.2014 та з 23.05.2019 по 15.04.2020 працювала на посадах, що визначені Списком № 2, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (а.с.9-14).
Крім того, про те, що у вказані періоди позивачка працювала на зазначених роботах свідчать довідки про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній та довідка за формою ОК-5 (а.с.15-24).
Судом встановлено, що 19.10.2021 ОСОБА_1 звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. До заяви додала відповідний пакет документів для підтвердження трудового стажу, у тому числі за Списком № 2, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (а.с.8).
Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від № 057150006838 від 23.10.2021 «Про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2» позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058). В обґрунтування рішення вказано, що згідно з наданими документами страховий стаж позивачки становить 29 років 05 місяців 21 день, пільговий стаж - відсутній. У вказаному рішенні зазначено, що при розгляді документів не було враховано періоди роботи позивачки за Списком № 2, оскільки відсутній акт перевірки та копії наказів про результати проведення атестації робочих місць з переліком атестованих посад, робота на яких підлягає пільговому забезпеченню (а.с.25).
Позивачка, вважаючи протиправною відмову пенсійного органу у призначенні пенсії, звернулась до суду з цим позовом за захистом своїх прав.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
До спірних правовідносин суд застосовує норми матеріального права з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20.
3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148, що доповнив Закон № 1058 розділом XIV-1, який містить п. 2 ч. 2 ст. 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
За приписами ст. 12 Закону № 1788 право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з п. «б» ст. 13 Закону № 1788 в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений п. «б» ст. 13 Закону № 1788 вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14 пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213.
Згідно з п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213 для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення рішення (п. 2 резолютивної частини рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788 з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788 з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058 з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (п. 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, п. 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788 з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, а не Закону № 1058.
Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи пенсійного органу про те, що відповідно до ст. 5 Закону № 1058 дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону; виключно цим Законом визначаються, зокрема: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. Адже Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що Закон № 1788 був прийнятий раніше за Закон № 1058.
Велика Палата Верховного Суду також не погодилась з посиланням пенсійного органу на абзац другий пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, відповідно до якого положення Закону № 1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148 мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку пенсійного органу, це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону № 1788 відносинами, про які йдеться в цьому пункті. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону № 1788 всі інші положення, чого зроблено не було.
З огляду на викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 057150006838 від 23.10.2021, яким позивачці відмовлено в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку за нормами п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058, є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо зарахування до пільгового стажу позивачки спірних періодів, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 62 Закону № 1788 та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для пільгового стажу є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Підтвердженням (доказом), що позивачка, у вищезазначені періоди (які не зараховані позивачці до пільгового стажу) працювала повний робочий день на пільгових роботах - є записи в її трудовій книжці.
Водночас, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
Судом встановлено, що у періоди з 18.06.2002 по 21.02.2003, з 22.02.2003 по 26.03.2003, з 27.03.2003 по 06.09.2011, з 18.10.2012 по 01.01.2014 та з 23.05.2019 по 15.04.2020 ОСОБА_1 працювала на посадах, що визначені Списком № 2, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність доказів проведення атестації робочих місць, адже проведення атестації є обов'язком роботодавця, а тому невиконання вимог щодо проведення останнім атестації не може порушувати право позивачки на пенсійне забезпечення.
Отже, до пільгового стажу позивачки відповідачем Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області протиправно не зараховано спірні періоди роботи, оскільки судом встановлено, що трудові книжки позивачки оформлені та всі записи засвідчені належним чином. Тому вимоги позивачки в частині зобов'язання відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 спірні періоди її роботи також підлягають задоволенню.
Таким чином позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі шляхом визнання протиправним і скасування рішення відповідача № 057150006838 від 23.10.2021 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії від 19.10.2021 відповідно до п. «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до пільгового стажу позивачки періоди роботи з 18.06.2002 по 21.02.2003, з 22.02.2003 по 26.03.2003, з 27.03.2003 по 06.09.2011, з 18.10.2012 по 01.01.2014 та з 23.05.2019 по 15.04.2020.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачкою при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплачено судовий збір у розмірі 908, 00 грн (а.с.36).
З огляду на те, що позов підлягає задоволенню, суд дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області суми судового збору у розмірі 908, 00 грн на користь позивачки.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3) про визнання протиправним та скасування рішення № 057150006838 від 23.10.2021 та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 057150006838 від 23.10.2021 «Про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2», яке винесено відносно ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.10.2021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» із зарахуванням до пільгового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 18.06.2002 по 21.02.2003, з 22.02.2003 по 26.03.2003, з 27.03.2003 по 06.09.2011, з 18.10.2012 по 01.01.2014 та з 23.05.2019 по 15.04.2020.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908, 00 грн (дев'ятсот вісім гривень).
Повний текст рішення складено та підписано 16.11.2022.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Голуб