16 листопада 2022 року Справа № 160/12206/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
11.08.2022 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-1) (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (відповідач-2) (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385), в якій позивач просить, а саме:
- визнати протиправними дії відповідачів щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до пільгового стажу за Списком № 2 періоду роботи в Криворізькому локомотивному депо з 16.07.1984 по 10.10.1984 в якості помічника машиніста електровоза, періоду роботи в Орджонікідзевському гірничо-збагачувальному комбінаті з 27.11.1986 по 31.12.1991, періоду навчання в професійно-технічному училищі м. Запоріжжя № 14 з 01.09.1982 по 15.07.1984 та періоду строкової військової служби з 23.10.1984 по 01.11.1986;
- зобов'язати відповідачів зарахувати ОСОБА_1 періоду роботи в Криворізькому локомотивному депо з 16.07.1984 по 10.10.1984 в якості помічника машиніста електровоза, періоду роботи в Орджонікідзевському гірничо-збагачувальному комбінаті з 27.11.1986 по 31.12.1991, періоду навчання в професійно-технічному училищі м. Запоріжжя № 14 з 01.09.1982 по 15.07.1984 та періоду строкової військової служби з 23.10.1984 по 01.11.1986 до пільгового стажу за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, призначити та виплатити позивачу пенсію за віком починаючи з 14.03.2022 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків № 1, 2 від 18.11.2005 року при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи. При визначенні права на пенсію за періоди роботи до 01.01.1992 застосовуються Списки № 1, № 2, затверджені постановою РМ СРСР 22.08.1956 № 1173 незалежно від наявності чи відсутності перерв в роботі на відповідній посаді. Відповідно до Списку №2, затвердженого постановою РМ СРСР № 1173 від 28.08.1956 року, розділу ХХХ - Залізничний транспорт, підрозділ 1 передбачено посаду помічника машиніста електровоза. Тобто, посада, яку займав позивач, працюючи в Криворізькому локомотивному депо з 16.07.1984 по 10.10.1984 - помічник машиніста електровоза - включається до загального та пільгового стажу роботи в шкідливих умовах праці. Наявними в трудовій книжці записами належно підтверджено факт роботи позивача в Криворізькому локомотивному депо помічником машиніста - тривалістю 0 років 2 місяці 24 дні. Записами трудової книжки підтверджується наступна робота позивача в Орджонікідзевському гірничо-збагачувальному комбінаті: 27.11.1988 прийнятий помічником машиніста тепловозу. Тобто, посада, яку займав позивач, працюючи в Орджонікідзевському гірничо-збагачувальному комбінаті з 27.11.1986 по 31.12 1991 (помічник машиніста тепловозу) включається до загального та пільгового стажу роботи в шкідливих умовах праці. Наявними в трудовій книжці позивача записами належно підтверджено факт роботи в Орджонікідзевському гірничо-збагачувальному комбінаті помічником машиніста тепловозу - тривалістю 5 років 1 місяць 4 дні. Період навчання в професійно-технічному училищі м. Запоріжжя № 14 з 01.09.1982 по 15.07.1984 зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, у випадку, якщо особа була зарахована на роботу за набутою професією протягом трьох місяців. Після відрахування з професійно-технічного училища м. Запоріжжя № 14 (15.07.1984), позивач був прийнятий на роботу в Криворізьке локомотивне депо на посаду помічника машиніста електровоза. Оскільки термін зарахування на роботу після відрахування з ПТУ не перевищив трьох місяців, то період навчання підлягає зарахуванню до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Крім того, час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, в тих випадках, якщо на момент призову на строкову військову службу особа працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Згідно записів трудової книжки, з 16.07.1984 року позивач працював на посаді помічника машиніста електровоза та з 10.10.1984 звільнений з зв?язку з призовом на військову службу. Наведені обставини є достатніми підставами для зарахування періоду військової служби до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії. Тобто, на переконання позивача, його пільговий стаж становить 9 років 2 місяці 20 днів, що дає право на пільгову пенсію при досягненні 57 років. Проте, 22.05.2022 року ОСОБА_1 отримав рішення про відмову у призначенні пільгової пенсії по Списку № 2 № 047250013935 від 20.05.2022.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2022 року відкрито провадження по справі № 160/12206/22 та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
23.08.2022 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому відповідач-2 заперечує проти задоволення позовних вимог, з огляду на їх безпідставність та необгрунтованість. Зазначає, що згідно п. 2 ст. 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Страховий стаж позивача на дату звернення 39 років 02 місяці 24 дні, пільговий стаж - відсутній. За результатами розгляду документів, наданих позивачем, до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 16.07.1984 - 10.10.1984, оскільки відсутній підпис посадової особи. До пільгового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно довідки № 45-07/71 від 10.03.2022, оскільки посада «помічник машиніста локомотива (тепловоза)» не передбачена переліком за Списком № 2 розділ І, підрозділ Іа. Згідно з Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні потрібні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються, зокрема, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Оскільки у позивача відсутній необхідний пільговий стаж, то він не має права виходу на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування». Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 20.05.2022 року № 047250013935 є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.
06.09.2022 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому відповідач-1 заперечує проти задоволення позовних вимог з наступних підстав. Так, ОСОБА_1 надав до управління довідку про пільговий характер роботи від 10.03.2022 № 45-07/71, в якій зазначено, що позивач працював повний робочий день по вибірці (при неритмічній зайнятості у зазначених списками шкідливих умовах відображених у додатку) з 27.11.1986 року по 31.12.1991 року, 4 роки 10 місяців 07 днів при Акціонерному товаристві «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат», виконував транспортування марганцевої руди за професією, посадою помічник машиніста локомотива (тепловоза), помічник машиніста тепловоза, що передбачена Списком № 2, код КП-8311.1 згідно постанови РМ СРСР № 1173 від 22.08.1956 року. Таким чином, за доданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи з 16.07.1984 року по 10.10.1984 року, оскільки відсутній підпис посадової особи, до пільгового стажу не зараховано період роботи з 27.11.1986 року по 31.12.1991 року, оскільки посада помічник машиніста локомотива (тепловоза) не передбачена переліком за Списком № 2, розділ І, підрозділ Іа.
Згідно ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За приписами ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст. 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 25 листопада 1998 року, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , у 2022 році позивачу виповнилось 57 років
13.05.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії.
До заяви позивачем додані наступні документи: паспорт, довідка про присвоєння РНОКПП, трудова книжка, довідка про заробітну плату № 78 від 06.04.2022, довідка про підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 45-07/71 від 10.03.2022, військовий квиток, диплом.
За результатом розгляду заяви позивача, 20.05.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії № 047250013935.
Підставою для відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 визначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи з 16.07.1984 - 10.10.1984, оскільки відсутній підпис посадової особи; до пільгового стажу не зараховано період роботи згідно довідки № 45-07/71 від 10.03.2022, оскільки посада «помічник машиніста локомотива (тепловоза)» не передбачена переліком за Списком 2 розділ І. підрозділ Іа.
Також у рішенні зазначено, що паспорт НОМЕР_2 , виданий Орджонікідзевським МВ УМВС в Дніпропетровській області від 25.11.1998 року, є недійсним, оскільки відсутня фотокартка по досягненню 45-річного віку.
Вказані обставини і слугували підставою для звернення до суду із цим позовом.
За приписами ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права, свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав, свобод людини є головним обов'язком держави.
На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.
Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За умовами ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч.4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Частиною 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:
чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;
жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
За умовами п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»:
чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;
жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Відповідно до ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:
а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;
б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.
Також, згідно із ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).
Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 6 Порядку №637 передбачено, що для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються: військові квитки; довідки військових комісаріатів, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС; довідки архівних і військово-лікувальних установ. Військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку, зараховується до трудового стажу на підставі довідок військових комісаріатів, які видаються в порядку, що визначається Міноборони (додаток № 2).
Пунктом 8 Порядку №637 передбачено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пунктах 3, 6 та 8 Порядку № 637.
Щодо відсутності підпису посадової особи у трудовій книжці позивача стосовно періоду 16.07.1984 - 10.10.1984, суд зазначає наступне.
В періоді, в якому здійснювались відповідні записи у трудовій книжці, діяв Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162).
Підпунктом 2.2. пункту 2 Інструкції №162 передбачалося, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.
Згідно з підпунктами 2.10 та 2.11. пункту 2 Інструкції №162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Освіта - середня, середня спеціальна і вища - вказується тільки на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома). Запис про незакінчену середню або незакінчену вищу освіті також може бути проведена лише на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки навчального закладу і т. п.). Професія або спеціальність записується у трудовій книжці на підстав документа про освіту або іншого належним чином оформленого документа. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної постанови «Про трудові книжки робітників та службовців» при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до пункту 18 вказаної постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
З приписів порядку ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, що визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 вбачається, що заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником.
Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки є підприємство роботодавець, а відтак відсутня вина позивача в тому, що трудову книжку роботодавцем оформлено із порушенням.
З 29 липня 1993 року порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162.
Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Разом з тим, у силу пункту 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Згідно з абзацом 2 пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, більш того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Враховуючи наведене, суд вважає, що виявлений відповідачем недолік оформлення трудової книжки, а саме відсутність підпису посадової особи щодо періоду роботи позивача з 16.07.1984 - 10.10.1984, не може вважатися достатньою підставою неврахування її відомостей при обчисленні пільгового стажу роботи, оскільки внесення записів до відомостей про особу до трудової книжки не здійснювалось позивачем.
Крім того суд зазначає, що позивач не може нести негативні наслідки у зв'язку із неправильним заповненням роботодавцем трудової книжки
Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові № 687/975/17 від 21.02.2018.
Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Крім того, суд зазначає, що у справі, яка розглядається відповідач піддав сумніву достовірність записів у трудовій книжці позивача через порушення порядку її заповнення.
Як вже було зазначено вище, на виконання статті 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затвердив Порядок № 637.
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Водночас, в трудовій книжці позивача наявні записи про роботу та відповідний стаж, записи зроблено чітко, без виправлень, записи завірено відповідними печатками.
Суд звертає увагу, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічної позиції дотримується Верховного Суду у постанові № 307/541/17 від 19.12.2019.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За викладених обставин, суд вважає обгрунтованими вимоги позивача щодо зарахування до його стажу періоду роботи з 16.07.1984 по 10.10.1984 року Криворізькому локомотивному депо з 16.07.1984 по 10.10.1984 на посаді помічника машиніста електровоза.
Щодо незарахування до пільгового стажу позивача періодів його роботи за Списком № 2 з 16.07.1984 по 10.10.1984 року та періодів, що зазначені у довідці № 45-07/71 від 10.03.2022 (період з грудня 1986 року по грудень 1991 року) у зв?язку з тим, що посада «помічник машиніста локомотива (тепловоза)» не передбачена Списком № 2, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Під час роботи позивача в 1984 році та в період з грудня 1986 року по грудень 1991 року, чинними були Списки, затверджені постановою РМ СРСР № 1173 від 28.08.1956 року.
Відповідно до Списку №2, затвердженого постановою РМ СРСР № 1173 від 28.08.1956 року, розділу ХХХ - Залізничний транспорт, підрозділ 1 передбачено посади помічника машиніста тепловоза та електровоза.
Таким чином, доводи відповідача стосовно того, що посада «помічника локомотива (тепловоза)» не передбачена переліком за Списком № 2 є необгрунтованими та бепідставними.
З огляду на викладене та враховуючи, що позивач у період з 16.07.1984 по 10.10.1984 працював помічником машиніста електровоза, а з 27.11.1986 по 31.12.1991 року працював помічником машиніста тепловоза, що відноситься до Списку № 2, то період стажу з 16.07.1984 по 10.10.1984 та період стажу. зазначений у довідці № 45-07/71 від 10.03.2022 необхідно зарахувати до його пільгового стажу за Списком № 2.
Отже, позовні вимоги в частині зарахування до пільгового стажу роботи за Списком № 2 періодів: 16.07.1984 по 10.10.1984 та період стажу. зазначений у довідці № 45-07/71 від 10.03.2022 - підлягають задоволенню.
Щодо незарахування до пільгового стажу роботи позивача періоду навчання в професійно-технічному училищі м. Запоріжжя № 14 з 01.09.1982 року по 15.07.1984 року, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», система професійної (професійно-технічної) освіти складається з закладів професійної (професійно-технічної) освіти незалежно від форм власності та підпорядкування, що проводять діяльність у галузі професійної (професійно-технічної) освіти, навчально-методичних, науково-методичних, наукових, навчально-виробничих, навчально-комерційних, видавничо-поліграфічних, культурно-освітніх, фізкультурно-оздоровчих, обчислювальних та інших підприємств, установ, організацій та органів управління ними, що здійснюють або забезпечують підготовку кваліфікованих робітників.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» передбачено, що заклад професійної (професійно-технічної) освіти - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійній (професійно-технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», час навчання у професійно-технічному закладі зараховується до трудового стажу учня, у тому числі в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач в період з 01.09.1982 року по 15.07.1984 року, навчався в професійно-технічному училищі № 14 м. Запоріжжя та отримав спеціальність помічника машиніста, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 від 18.07.1984 року та копією диплому НОМЕР_4 від 15 липня 1984 року.
Після закінчення навчання, з 16.07.1984 року був прийнятий на роботу помічника машиніста електровоза, тобто на підставі здобутої спеціальності позивач працював на роботах, що дають право на отримання пенсії на пільгових умовах.
З огляду на приписи ст. 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», період навчання позивача в професійно-технічному училищі № 14 м. Запоріжжя з 01.09.1982 року по 15.07.1984 року має бути включена до пільгового стажу ОСОБА_1 .
Щодо незарахування до пільгового стажу позивача періоду строкової військової служби з 23.10.1984 року по 01.11.1986 року, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, зокрема копією трудової книжки НОМЕР_3 від 18.07.1984 року та копією військового квитка НОМЕР_5 , позивач у період з 23.10.1984 року по 01.11.1986 року проходив строкову військову службу.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно зі ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується військова служба незалежно від місця проходження служби.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про загальний військовий обов?язок і військову службу» та ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Отже, наведеними нормами законодавства України передбачено право позивача на зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 періоду проходження військової служби.
Таким чином, враховуючи, що трудова книжка позивача містить записи про проходження ним строкової військової служби з 23.10.1984 року по 01.11.1986 року, то даний період повинен бути зарахований до пільгового стажу позивача за Списком № 2.
Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідачів щодо щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до пільгового стажу за Списком № 2 періоду роботи в Криворізькому локомотивному депо з 16.07.1984 по 10.10.1984 в якості помічника машиніста електровоза, періоду роботи в Орджонікідзевському гірничо-збагачувальному комбінаті з 27.11.1986 по 31.12.1991, періоду навчання в професійно-технічному училищі м. Запоріжжя № 14 з 01.09.1982 по 15.07.1984 та періоду строкової військової служби з 23.10.1984 по 01.11.1986, то суд зазначає наступне.
За загальним правилом, діями суб'єкта владних повноважень є сукупність вчинків здійснених у межах наданих чинним законодавством повноважень. Отже, під протиправними діями суб'єкта владних повноважень слід розуміти активну форму поведінки, пов'язану з виконанням дій, які такий суб'єкт не мав права вчинювати відповідно до його повноважень, за відсутності обставин, з якими пов'язана необхідність вчинення певної дії або з порушенням процедури.
До адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено, оскільки підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу саме позивача. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права таабо виникнення додаткового обов'язку.
В даному випадку, права позивача порушуються не діями відповідачів щодо відмови в зарахуванні періодів до пільгового стажу позивача, а фактично рішенням про відмову в призначенні пенсії Головного управління ПФУ в Одеській області 20.05.2022р. №047250013935, у зв'язку з чим суд вважає необхідним залишити вимоги про визнання протиправними дій без задоволення.
На підставі зазначеного, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийте за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Одеській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 20.05.2022р. №047250013935.
Відповідно до п. 2 та 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Вирішуючи позовні вимоги в частині зобов'язання відповідачів призначити та виплатити позивачу пенсію з 14.03.2022 року, то суд зазначає, що самостійно здійснивши розрахунок тривалості пільгового стажу позивача, суд перебере на себе повноваження Пенсійного фонду, який наділений дискреційними повноваженнями на прийняття рішення про призначення пенсії (здійснення перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший) та визначення підстав, за яких призначається (перераховується) пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні (перерахунку), що є неприпустимим, у зв'язку з чим, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні даної вимоги.
Також на даному етапі зазначена вимога позивача є передчасна.
Щодо визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має здійснюватись розгляд заяви позивача про призначення пенсії та призначення пенсії, суд зазначає про таке.
Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок).
Відповідно до абзацу 13 пункту 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до пункту 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
В даному випадку органом призначення визначено за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача від 13.05.2022 року здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до пункту 4.2 Порядку.
З огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, суд вважає наявними підстави покласти обов'язок щодо повторного розгляду заяви позивача саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, як визначений суб'єкт призначення.
Отже, у задоволенні позовних вимог, заявлених до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області слід відмовити.
При цьому, з метою повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 13.05.2022 року, з урахуванням висновків суду у цій справі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Так, при зверненні до суду ОСОБА_1 у відповідності до Закону України «Про судовий збір» повинен був сплатити та сплатив судовий збір у розмірі 992, 40 грн.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а тому, з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог, підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у сумі 661,60 грн.
У зв'язку з перебуванням судді Луніної О.С. у відпустці, рішення ухвалене в перший робочий день.
Керуючись ст.ст. 241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Одеській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 20.05.2022р. №047250013935.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) періоди роботи в Криворізькому локомотивному депо з 16.07.1984 по 10.10.1984 на посаді помічника машиніста електровоза, періоду роботи, визначеного довідкою АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» № 45-07/71 від 10.03.2022 року, періоду навчання в професійно-технічному училищі м. Запоріжжя № 14 з 01.09.1982 по 15.07.1984 та періоду строкової військової служби з 23.10.1984 по 01.11.1986 до пільгового стажу за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії від 13.05.2022 року, з урахуванням висновків суду у цій справі
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 661,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна